Провалений тест російської влади на адекватність: антисемітські бунти в Дагестані обговорюємо з експертами

Масовий антисемітський погром стався 29 жовтня в аеропорту Махачкали (Дагестан, РФ). Під час заворушень в аеропорту було затримано 60 осіб. Також постраждали дев’ять російських поліцейських: двоє з них перебувають у лікарні.

Що сталося

Кілька сотень людей заблокували роботу місцевого аеропорту, вибігши на злітно-посадкову смугу в пошуках громадян Ізраїлю, які прилетіли. Учасники акції вимагали не пускати в регіон людей, які прилетіли з Тель-Авіва. У руках у них були прапори Палестини. Потім вони влаштували заворушення.

На ситуацію в Махачкалі відреагував президент України Володимир Зеленський, підкресливши, що заворушення в аеропорту є не поодиноким інцидентом, а частиною “широко поширеної в Росії культури ненависті до інших народів”.

Зі свого боку в Єврокомісії заявили, що рішуче засуджують будь-який антисемітизм.

У НАТО зазначили, що заворушення в аеропорту в Махачкалі “є одним із проявів радикалізації російського суспільства”.

Аеропорт Махачкали вже відновив роботу після погрому, але рейси з Тель-Авіва туди тимчасово літати не будуть.

Найтривожнішим симптомом подій в аеропорту Махачкали став повний параліч силових структур, які виявилися нездатними адекватно прореагувати на виклики, що раптово виникли. Росгвардія не змогла протистояти проникненню натовпу на льотне поле аеропорту, росгвардійці дістали поранення.

Фактично погром у Махачкалі став першим серйозним викликом Росгвардії, яку очолює Віктор Золотов. Силовики цей тест відверто провалили, про що красномовно свідчать кадри росгвардійців, які втікають із махачкалинського аеропорту під градом каміння і палиць тих самих протестувальників, яких вони мали розганяти.

“Бити студентів або з ноги жінку молодецьким ударом — тут вони герої. Брати натовпом самотнього пікетувальника — не питання. Вирізати двері болгаркою і вдиратися натовпом вночі у квартиру — взагалі легко. Але проти натовпу сорокарічних мужиків — тут і думати нічого: випаровуємося”, — саркастично описує те, що сталося, російський блогер Анатолій Несміян.

Провал Росгвардії

Дагестан через свою специфіку є одним із найпроблемніших російських регіонів. З 1990-х років тут діє ісламістське підпілля, зберігається міжнаціональна напруженість серед безлічі етносів, що населяють республіку.

Очевидно, саме з цим було пов’язано рішення поставити на чолі Дагестану силовика: нинішній глава республіки Сергій Меліков тривалий час перебував на посаді першого заступника директора Федеральної служби військ національної гвардії РФ, і його підвищили на цій посаді до звання генерал-полковника. Логічно припустити, що в Дагестан його відрядили за протекцією Золотова — доводити, як виходець із Росгвардіі може тримати у вузді нестабільний регіон.

Вийшло дуже погано. За останній рік Дагестан пережив більше масових виступів, ніж будь-який інший суб’єкт федерації. Серед тих, що найбільше запам’яталися, — жіночі протести проти мобілізації минулої осені та протести проти відключень електроенергії цього літа.

Здавалося б, за цей час можна було б відпрацювати алгоритм реагування на надзвичайні події, тим паче, тісні зв’язки з командуванням Росгвардії дають губернатору практично необмежений силовий ресурс. Однак, більш ніж блякла поведінка гвардійців Золотова в дагестанському аеропорту ставить питання руба: якщо вони продемонстрували свою безпорадність у потенційно вибухонебезпечному регіоні, де треба щодня бути напоготові, то чого тоді чекати від підлеглих Золотова за появи надзвичайних ситуацій в інших регіонах, наприклад, повторення “маршу справедливості” на Москву, подібного до того, що його влітку провели Євген Пригожин і його приватна військова компанія “Вагнер”?

Володимир Путін розглядає відомство Золотова, як свого роду преторіанську гвардію, покликану захистити країну від “кольорових революцій”, орієнтовану безпосередньо на придушення будь-яких масових антиурядових виступів. Цим пояснюється особливий статус Росгвардії серед інших російських силових відомств. Незважаючи на те, що Росгвардія по суті є внутрішніми військами, вона отримує техніку, призначену для ведення повномасштабних військових операцій.

Довірче ставлення Путіна до Золотова викликане, очевидно, тим, що глава Росгвардії дотримується тактики “не помиляється той, хто нічого не робить”. Його медійна присутність дуже скромна порівняно з іншими силовиками. Він не пов’язаний із плануванням і проведенням “СВО”, а тому йому формально неможливо пред’явити серйозні провали, але ця ж відстороненість від “СВО” не дає можливості оцінити професіоналізм Золотова в умовах реальної НП. Ситуація в Махачкалі показує, що він, найімовірніше, невисокий. І тому питання про здатність Федеральної служби військ національної гвардії протистояти великим заворушенням залишається величиною імовірнісною.

У Росгвардії кілька разів була можливість продемонструвати свої можливості в реальних бойових або близьких до них умовах. І щоразу все закінчувалося конфузом, як у Махачкалі.

Так, участь загонів Росгвардії в перші дні “СВО” вразила своєю неадекватністю оперативній обстановці, що склалася в зоні військових дій. Росгвардійці в лютому 2022 року прибували в Україну з автозаками та щитами, вочевидь, придушувати розрізнені вогнища опору “націоналістів”. Що свідчить про критичну нездатність командування Росгвардії правильно оцінювати ситуацію. Жертвами цієї помилки тільки в перші кілька днів “СВО” стали 550 військовослужбовців — це найбільші разові втрати, яких зазнала Росгвардія за весь час свого існування.

До того ж саме Росгвардія мала зупинити “марш справедливості” Євгена Пригожина, але реально нічого не змогла протиставити наступу бунтівників на столицю країни. Ба більше, що підтверджував сам Пригожин, росгвардійці та поліція вітали “вагнерівців”, і в перший же день заколоту приблизно 60-70 цих силовиків приєдналися до заколотників.

У ті дні передбачалося, що Путін вживе щодо керівництва Росгвардії кадрових заходів впливу, але Віктору Золотову вдалося всидіти на своєму місці. І, очевидно, вдасться втриматися і зараз.

Думки експертів

У Махачкалі та Дербенті поліція чергує біля єврейських центрів, синагоги зачинені, люди бояться залишати будинки. Ситуація залишається напруженою. Детально про причини події в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Сергій Лещенко, радник голови Офісу президента України (ОПУ);
• Ілля Пономарьов, творець телеканала “Утро Февраля”, колишній депутат Держдуми РФ;
• Єгор Куроптєв, громадський діяч, директор фонду “Свободная Россия” на Південному Кавказі;
• Ігор Ейдман, соціолог і публіцист.

СЕРГІЙ ЛЕЩЕНКО: Путін-антисеміт подає приклад глибинному народу Росії

— Путін останнім часом регулярно дозволяє собі жарти щодо єврейського походження президента Володимира Зеленського. У XXI столітті такі висловлювання притаманні лише не цілком адекватним людям, а це — глава ядерної держави.

І якщо рольова модель першої особи така, то не треба дивуватися, що глибинний російський народ, усі народності починають себе поводити відповідним чином.

Тому що вони дивляться на свого кумира. Для них Путін — приклад для наслідування. І ми в підсумку отримуємо те, що відбувається в Махачкалі.

Це дикість, з одного боку. З іншого — тотальна втрата контролю Путіна над тим, що відбувається.

Одна справа його жарти для переказу на кухнях як анекдотів. А коли це починає перетворюватися на бунт, то йому вже не вистачає козирів, щоб це якось перевести в позитивне русло.

Усе дуже небезпечно. Це, по суті, повторення бунту [глави ПВК “Вагнер”] Пригожина. Я моніторив опозиційні російські пабліки і той самий Gulagu.net прогнозував із точністю до фраз, як ці “акції” інтерпретуватиме влада. Це так і сталося. Знову знайшли “український слід”. Тобто, виявляється, це українці спровокували жителів Дагестану на те, щоб влаштувати таке дике повстання.

Виходить ми, українці, настільки круті, що можемо маніпулювати, керувати жителями далекого Дагестану на відстані. Це може бути лише у хворій уяві російської пропаганди.

У роспропаганди була цікава реакція на ситуацію. Наприклад, деякі “воєнкори” пропонують бойовиків, які увірвалися в аеропорт Махачкали, відправити на “СВО”, нехай там траншеї копають. Це, по суті, підтвердження тези, що “СВО” для них — це покарання. Тобто це не виконання якогось обов’язку, а повинність або покарання.

ІЛЛЯ ПОНОМАРЄВ: Російські еліти повинні зробити правильний висновок після погрому в Махачкалі

— Люди, які організували протести проти мобілізації в Дагестані, і люди, які організовують нинішні єврейські погроми, це одні й ті самі люди.

Це люди, які так бачать опір, і вони дійсно налаштовані антивійськово, антикремлівськи. Вони виступають за незалежність свого регіону. Вони хочуть побудови ісламського халіфату на Північному Кавказі, а можливо, і ширше. Це процеси, які ми спостерігали в інших країнах. Тут немає нічого особливого.

Інша річ, що такі ідеї з’являються тому, що Кремль займається репресіями в регіоні. Він намагається все це загнати під кришку, присилає своїх зовнішніх емісарів, які тільки крадуть гроші, і все це, відповідно, бачать. Тому, перш за все, радикальна молодь, йде в цей бік.

Все закінчиться розпадом Росії загалом або цього регіону. Я зараз бачу велику кількість представників російської еліти, які кажуть: “Боже, який кошмар”. Ну, так зробіть правильний висновок. Встаньте на бік добра. Зрозумійте, що якщо ви й далі будете продовжувати підтримувати цей режим, то криваві хвилі будуть по всій країні, а не тільки на Кавказі.

ЄГОР КУРОПТЄВ: Росія пожинає плоди політики Володимира Путіна

— Кремль призвів до того, що агресія і ненависть на дуже високому рівні в російському суспільстві і досить просто кинути сірник. І починаються насильницькі дії, бардак і погроми. У такому стані перебуває суспільство в багатьох національних і центральних містах і регіонах Росії. В інформаційному полі — весь час війна, всі вороги, весь час смерть, вбивства, злочинність тощо. Росія пожинає плоди політики Володимира Путіна.

Це призводить до того, що люди, прочитавши кілька постів у Telegram, ідуть щось громити. У цьому випадку їх нацьковували на ізраїльтян, на євреїв, на цей порядок денний.

Telegram-канали, пов’язані з главою Чечні Рамзаном Кадировим, брали участь у просуванні цих акцій. Канал “Махачкала-аеропорт”, який потім несподівано написав, що вся інформація видаляється і переходить у канал одного з чеченських блогерів, пов’язаних із главою Чечні… Звичайно, дагестанські канали, які все це інспірували, підштовхнули до цієї агресії.

Місцеві правоохоронні органи в такій ситуації втручатися не будуть. Тому центральній владі треба присилати свою гвардію із сусідніх регіонів або додаткові підрозділи.

Ніхто в країні не бореться зі злочинністю. Вони зможуть це взяти під контроль, якщо захочуть. Але у влади немає можливості реагувати, тому що вона фокусується на війні в Україні та на брехні росіянам про успіхи економіки. Але якщо треба буде, вони зможуть, звісно, субсидувати свою увагу щодо конкретної республіки.

ІГОР ЕЙДМАН: І силовики, і погромники — жертви російської пропаганди

— Ми знаємо, що російські силовики сміливі тільки проти студентів, розганяти їх із гумовими кийками, — тут вони можуть проявляти свої силові якості. Проти реальних супротивників, у даному випадку — натовпу молодих і накачаних дагестанських чоловіків, які готові на все, зокрема й пролити кров, вони, як завжди, здрейфили. Принаймні спочатку.

Я думаю, вони не дуже-то й хотіли їх розганяти. Це ж місцеві силовики, які пов’язані з протестувальниками. Вони пов’язані родинними, клановими та іншими зв’язками. Звичайно, вони не хотіли бити своїх.

Силовики і погромники — жертви російської пропаганди, всі вони сидять на телевізійній голці, слухаючи абсолютно викривлену і маніпулятивну, відверто брехливу інформацію про те, що відбувається в Ізраїлі та секторі Газа.

У пасивності силовиків і активності погромників причина одна й та сама: дезінформація і брехня, яка формує спотворене уявлення про реальність.

І тих, і інших російська пропаганда накачує ненавистю до Ізраїлю. І зрозуміло, що вони в глибині душі співчували погромникам.

Читайте такж: Російські реалії: як Кремль просуває антисемітизм у країні (ВІДЕО)