Полозов: Параноя — зворотний бік абсолютної влади Путіна

Про свободу висловлювань у РФ, репресії, наростання невдоволення так званою “спецоперацією” в російському суспільстві, а також про те, як і для чого Кремль використовує тактику таємних вбивств — говоримо в ефірі проєкту FREEДОМ з російським адвокатом Миколою Полозовим.

— Як ви зараз бачите ситуацію зі свободою висловлювань у країні, і як вона змінилася від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну?

— Ситуація змінилася дуже разюче та кардинально. Фактично Кремль запровадив військову цензуру в країні та взяв курс на побудову ГУЛАГу. Тобто всі незгодні з лінією Кремля і ті, хто недостатньо виявляє вірнопіддані почуття, за можливості їдуть з РФ або опиняються за ґратами. І кількість репресій з кожним днем ​​тільки зростає, кількість божевільних вироків та нових божевільних законів з кожним днем ​​збільшується.

— Як ви особисто сприймаєте те, що ті люди, які завжди були в опозиції, особливо представники культурного прошарку, раптом переходять на бік путінської партії “Единая Россия”?

— У російському суспільстві відбувається досить жорстка поляризація. Тобто потрібно бути або у “Рейху”, або за його межами. Щодо бомонду, той же Шнур ніколи не був опозиційним. Він завжди був “обласканный” владою. І в цьому випадку ті, хто раніше займав позицію півтонів за принципом “і нашим, і вашим”, зараз змушені робити свій вибір. Вже не можна промовчати, треба казати: або ти за Кремль, або проти.

— А блогери, які у жорсткій формі висловлюються і при цьому залишаються в Росії, ховаються чи тут є якийсь підступ?

— Тут може бути два варіанти. Перший: вони дійсно на агентурній службі перебувають і виконують завдання з якоїсь м’якої пропаганди. Другий: до них ще не дісталися, не встигли. Тому що репресії репресіями, але можливості карального апарату також обмежені. Але це справа найближчого часу, мабуть.

— Невдоволення так званою “спецоперацією” всередині російської армії зростає з кожним днем ​​дедалі більше, чи згодні з цим?

— Це очевидно. Армія очікує під час бойових дій все ж таки здійснювати якісь військові досягнення, перемоги. А коли армія зазнає поразки, великих втрат, то всередині неминуче відбувається розкладання. І тут бачимо, що контрактники спробували реалізувати своє право розірвання контракту. За це немає жодної відповідальності. Росія формально ні з ким не воює, як це випливає із російського законодавства. Але в умовах кадрового дефіциту і для страхування інших керівництво перевищує посадові повноваження, а можливо, навіть чинить посадові злочини, незаконно їх утримуючи.

— Як же це виходить, адже за фактом Росія не воює, і змусити мобілізувати ніхто нікого не може юридично?

— Виходить, що в умовах російської фашистської держави відбувається серйозна деформація правового поля через політичну волю Кремля. Я так вважаю, що в окупованому Луганську формуватимуть із цих відмовників штрафбати і все одно кидатимуть їх у пекло, оскільки російська армія зіткнулася із серйозним браком живої сили.

— Наскільки у безпеці зараз перебувають ті люди, які виїхали і продовжують вести опозиційну діяльність у Європі та Україні?

— Давайте дивитися правді у вічі: безпеки немає. Ми чудово знаємо, що Кремль використовує тактику таємних вбивств: знаємо про спробу вбивства Скрипаля, про низку вбивств на замовлення в Європі, а також інших країнах світу. І “ескадрони смерті”, які Кремль спрямовує для усунення політичних конкурентів та незгодних, нікуди не поділися. Тому, звичайно ж, ці люди все одно так чи інакше не в безпеці, поки існує путінський режим у його поточній конфігурації.

— Тенденція, коли люди при владі починають випадково помирати, посилюватиметься?

— Звісно. Це параноя, яка неминуче супроводжує абсолютну владу Путіна. Абсолютна влада має зворотний бік — страх її втратити. І, звичайно, він боїться змовників, до всіх ставиться з підозрою. Як я вже сказав, Путін — любитель практики таємних вбивств, зокрема через отруєння. Тому, я думаю, що дивні смерті в його оточенні продовжуватимуться.

— Чи спричинить це глобальну сварку кремлівських веж?

— Тут питання, чого буде більше — ненависті до Путіна чи страху перед ним. Я нагадаю, що до Сталіна боялися зайти довгий час після його смерті. І в цьому сенсі ми не знаємо до кінця, як ставиться до Путіна його оточення. Можливо, там у кожного приставлений до скроні пістолет ФСБшника. Те, що відбувається за лаштунками — невідомо. Але таким чином він стверджується, демонструє свою владу та змушує зосереджуватися навколо себе.

— Дедалі більше штрафів та кримінальних справ “приглушать” чи навпаки розлютять росіян?

— Все ж таки антивоєнні настрої транслює незначна частина суспільства. Можливо, активніша, але менш масова. Переважна більшість пасивна, але все-таки підтримує владу. Багато в чому це відбувається через страх. Тому поки що, за моїми спостереженнями, репресивні заходи влади досить успішно стримують будь-який протест, який може виникнути на території Росії.

— Чи існує розуміння в Москві, що всіх не пересаджають?

— Тут важливо розуміти, що все-таки в Росії досить сильний становий чи кастовий поділ за феодальною ознакою. Тобто людина, яка належить хоч до якоїсь влади, однозначно почувається володарем світу. Якщо людина не є маленьким начальником, співробітником поліції чи кимось ще, то вона абсолютно безкровна істота. І тут яскраво проявляється риса російської людини: “Може мене не зачепить, ось до сусіда прийдуть, а мене не зачеплять”. І в цьому сенсі атомізація російського населення грає на руку владі, яка каральним апаратом роз’єднує людей і поодинці репресує.

Читайте також: 

Путін як головний фейк РФ і маршал-“піарник” Шойгу: інтерв’ю з російським опозиціонером Іллею Пономарьовим

Українцям не треба нікому нічого доводити. Нам треба відкривати заново для себе нашу історію – Ткаченко

Голова Луганської ОВА Сергій Гайдай в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA розповів, що Білорусь лише де-юре держава, а де-факто це окупована Росією територія. Аналогічні завдання стояли перед Кремлем щодо України. Однак РФ не вдалося підкорити українців за допомогою нав’язаних політиків і президентів, тому 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення.