Політична підтримка, економічні зв’язки та ізоляція Росії: чим важливий для України глобальний Південь

Практично всі країни Заходу засудили вторгнення РФ в Україну, запровадили санкції проти держави-агресора і надають Україні фінансову, військову та гуманітарну допомогу.

Водночас низка країн так званого глобального Півдня в питаннях війни проти України дотримуються нейтралітету і продовжують активно співпрацювати з Російською Федерацією. Наразі Україна докладає зусиль до налагодження політичних, економічних і культурних зв’язків з цими країнами та покращення відносин з ними на всіх рівнях.

Нейтралітет в обмін на прихильність Росії

На сьогодні глобальним Півднем заведено вважати країни Азії (окрім Японії, Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу, Сінгапуру та Макао), Африки, Латинської Америки та Карибського басейну, які згідно з даними Світового банку мають низький або середній рівень доходів населення.

До переліку таких країн входять майже дві третини держав-членів ООН, на частку яких припадає близько 80% населення планети, близько 50% світового ВВП і близько половини сукупного обсягу міжнародної торгівлі. До складу глобального Півдня входять такі найбільші країни як Китай, Індія і Бразилія.

Більшість держав глобального Півдня підтримують нейтралітет у війні Росії проти України. Зокрема, багато африканських країн до грудня 2022 року взагалі практично ніяк не реагували на війну, розв’язану президентом РФ проти сусідньої країни. Навіть той факт, що через дії Кремля в усьому світі почалася продовольча криза, яка могла призвести до масового голоду, зокрема й в Африці, не змусив їх зробити будь-які кроки для того, щоб якось вплинути на політику Росії.

Лише тільки до десятого місяця російського повномасштабного вторгнення Марокко першою на континенті погодилася передати Києву військову допомогу у вигляді деталей для танків. При тому, що в африканських країн є великі запаси радянської техніки, яка також стоїть на озброєнні Збройних сил України. За словами експертів, причина такої пасивності – у банальній необізнаності.

“Річ у тім, що багато країн Африки не стільки проросійські, скільки просто не знають, що в нас тут відбувається, і керуються, скоріше, якимись міфологемами або старими уявленнями. Це проблема того, як класифікувати нейтральні країни. Тому що якщо ми класифікуємо нейтральні країни як такі, що утримуються від допомоги Україні, то виходить так, що ми бачимо їх як якихось партнерів Кремля. Але реальність набагато складніша”, — розповів експерт з Африки аналітичного центру ADASTRA Ілля Нестеренко.

Держави Латинської Америки також пасивно поставилися до російського вторгнення в Україну. Після виборів у Бразилії до влади прийшов політик лівого спрямування Лула да Сілва, який не критикує Путіна і виступає за переговори між Москвою і Києвом. А президент Аргентини Альберто Фернандес під час зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцем заявив, що країна не постачатиме зброю Києву.

Своєю чергою, Індія відмовилася підтримувати антиросійські санкції і не розриває економічних відносин з Росією. Вона закликає сторони до діалогу і переговорів, і залишилася нейтральною при голосуванні за резолюцію ООН, яка засуджує російську агресію та анексію українських територій.

Водночас Індія хоче виступити представником інтересів глобального Півдня і бути посередником у разі, якщо Росія та Україна сядуть за стіл переговорів. Індія як голова на зустрічі глав МЗС країн G20, що відбулася 2 березня, пропонувала своєрідний формат для перемовин, однак дискусія “Великої двадцятки” з приводу війни РФ проти України завершилася нічим.

Попри заклики прем’єр-міністра Індії Нарендра Моді знайти спільну позицію щодо глобальних проблем, розбіжностей серед учасників у питанні війни Росії проти України уникнути не вдалося: Китай і Росія відмовилися підписувати резолюцію “Великої двадцятки” із закликом вивести російські війська з України.

Проте низка країн глобального Півдня вже підтримали Україну. Дуже важливим у цьому відношенні став перший за 32 роки незалежності України візит міністра закордонних справ Королівства Саудівської Аравії до Києва. Раніше Саудівська Аравія підтримала резолюцію Генасамблеї ООН щодо сталого миру в Україні.

“Королівство Саудівська Аравія хотіло б зробити все можливе, щоб зменшити гостроту бойових дій. Як відомо, будь-яка війна закінчується переговорами, але це все має бути під егідою ООН з повагою до міжнародного права. Ми й надалі все робитимемо для зміцнення двостороннього співробітництва”, — пообіцяв міністр закордонних справ Саудівської Аравії Фейсал бін Фархан Аль Сауд.

А Гватемала стала першою країною Латинської Америки, яка підтримала створення трибуналу, що розслідуватиме злочини Росії в Україні.

“У Нью-Йорку я був радий зустрітися з міністром закордонних справ Гватемали Маріо Адольфо Букаро Флоресом. Гватемала — наш вірний друг. Ми обговорили спільні зусилля щодо притягнення Росії до відповідальності, зокрема за злочин агресії. Гватемала стане першою країною Латинської Америки, яка увійде до Основної групи зі створення спеціального трибуналу за злочини агресії проти України”, — написав у Twitter Дмитро Кулеба.

Українські політики та дипломати продовжують роботу з країнами глобального Півдня, щоб розроблена Україною формула миру була підтримана всіма державами Азії, Африки та Латинської Америки.

Читайте також: Україна має намір розвинути відносини з країнами Глобального Півдня – перспективи та плани (ВІДЕО)

Відносини України та країн глобального Півдня в огляді експертів

Чому країни глобального Півдня такі важливі для України? Яку роль ці держави можуть відіграти у припиненні війни РФ проти України? Яким чином Україні можна покращити відносини з країнами Азії, Африки та Латинської Америки? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДOM обговорили:

• радник президента України з економічних питань Олег Устенко;
• координатор напряму міжнародної політики в Центрі політичних досліджень “Доктрина” Денис Москалик;
• засновник “СД Платформи”, кандидат політичних наук Богдан Ференс.

ОЛЕГ УСТЕНКО: Африка і Латинська Америка мають колосальний інтерес для України

— Україна досить тривалий період часу, аж до 2014 року, спеціалізувалася на експорті до Європейського Союзу і на Росію. Десь близько третини нашого експорту йшло на територію РФ, і трохи менше третини — від 25 до 30% — йшло на територію Євросоюзу.

Ситуація почала кардинально змінюватися, починаючи з 2014 року, після анексії Криму і захоплення частини Донецької та Луганської областей. Тоді наш експорт почав різко змінюватися, і в нас різко збільшилася частка Європейського Союзу.

Частка інших країн у нашому експорті також зросла, і паралельно пішло різке зниження частки Російської Федерації. Зрештою, на початку повномасштабної війни вона була нівельована до абсолютного нуля, до абсолютної заморозки.

Але якщо дивитися в розвиток, то скорочення експорту було різким з тих 40%, які були до 2014 року, до 5% на початок 2019 року. Таке різке зрушення в структурі нашого експорту змусило робити активні кроки з приводу диверсифікації українських експортних потоків.

Ми досить активно торгували з Китаєм, який був глобальним споживачем нашої металургійної продукції. Дуже довго в Індію ми продавали продукцію нашого сільського господарства. Але якщо говорити про масштаби, то продажі були скромнішими, порівняно з Європейським Союзом, що цілком обґрунтовано, тому що ЄС — це логістичні ланцюжки, які були відпрацьовані десятиліттями.

Це не означає, що ми не повинні були приділяти увагу іншим регіонам. Наприклад, після 2010 року Китай посів друге місце після Сполучених Штатів Америки за обсягом економіки. КНР швидко зростає, і так само швидко зростають і інші країни, зокрема й Індія.

З одного боку, непробачно, що цьому регіону приділялася недостатня увага. Але також очевидно, що коли ти говориш про міжнародну торгівлю, тим паче про можливості нашого експорту-імпорту, зокрема, для Індії, то тут точки дотику більш ніж прагматичні.

Що стосується Латинської Америки, то абсолютно закономірно, що Бразилія становить для нас колосальний інтерес. Можливості для нас були й раніше, але вони недостатньо використовувалися. Однак зараз вони є, і їх треба спробувати використати.

Перш за все, йдеться про можливість виходу на ринок високотехнологічної продукції, зокрема, машинобудування. Це те, що обговорювалося досить давно, і де в нас є можливості щодо виходу саме на цей ринок, якщо йдеться безпосередньо про Латинську Америку і про Бразилію, зокрема.

Одна з найважливіших точок дотику — це все, що стосується продовольчої безпеки. Якщо подивитися на обсяг експорту зерна навіть у довоєнні роки, то Україна входила до ТОП-5 країн-виробників і світових постачальників зерна. А це означає, що від того, постачаємо ми зерно на світовий ринок чи ні, фізично залежать життя від 300 до 400 мільйонів людей у тій же Африці.

Тому, навіть якщо ми не беремо до уваги суто економічні та фінансові складові цього питання, для нас і для них навіть із гуманітарного погляду цілком очевидно, що ми маємо серйозні напрями співпраці. І наше бажання і можливості створюють колосальні перспективи як для нас, так і для цілої низки країн африканського континенту.

ДЕНИС МОСКАЛИК: Українська дипломатія 30 років практично не працювала з країнами глобального Півдня

— Позиція глобального Півдня щодо війни в Україні здебільшого індиферентна. Ми навіть можемо бачити на прикладі того, як змінювалося голосування в ООН після 2014 року: там підтримка України, суверенітету України навіть падала.

Це пов’язано з тим, що, по-перше, це далеко від тематики і проблем, з якими стикаються безпосередньо країни [глобального Півдня]. По-друге, вони не бачили жодної динаміки змін. Зокрема, не було реальних зусиль України, щоб повернути ці країни на свій бік.

У 2022 році ситуація змінилася багато в чому завдяки зусиллям України й, природно, її союзників. Річ у тім, що в плані міжнародних глобальних питань, які виходять за межі їхнього регіону та їхніх власних інтересів, країни орієнтуються на певні центри глобальної політики, якими є Вашингтон, Лондон, Париж.

Це особливо актуально у випадку країн Африки, що ми й бачили під час останнього голосування ООН. Більшість африканських країн завдяки зусиллям України та її союзників, насамперед Франції, Британії та Сполучених Штатів, проголосували за резолюцію, запропоновану Україною.

Це при тому, що Росію підтримали, тобто виступили проти резолюції, лише дві [африканські] країни — Еритрея і Малі. Еритрея сподівається уникнути таким чином санкції та дії з боку Ради безпеки ООН шляхом підтримки постійного члена Росії. А в Малі просто проросійська хунта, яка за допомогою російських найманців зараз влаштовує каральні акції у себе в країні.

Зі свого боку, Україну підтримало 26 країн [Африки]. При тому, що ресурси, які протягом багатьох років вкладала в африканський напрямок Росія, з Україною абсолютно непорівнянні. Таким чином, ми бачимо те, що шляхом цілеспрямованої роботи з партнерами, шляхом звернення уваги на певний регіон можна домогтися рішучих результатів уже за короткий термін.

Впливати на держави глобального Півдня і доносити їм правдиву інформацію можуть впливові партнери України насамперед США. Особливо це стосується роботи щодо таких країн, як Індія та Єгипет. Це також Британія щодо роботи з колишніми колоніями Британської імперії, такими як Кенія та Гана, де вже цілеспрямовано та довго ведеться діяльність, та Франція, для якої актуальними є такі країни, як Гамбія та Кот-д’Івуар.

Щодо Індії, то тут усе складніше, бо ще з часів Холодної війни вона дотримується так званої стратегічної автономії, тобто нейтралітету заради власних інтересів. За цих умов вона, найімовірніше, намагатиметься уникнути ангажування у протистоянні з Росією, бо РФ є ключовим постачальником озброєнь для Індії, і вона вважає втручання в конфлікт на Євразійському континенті невигідним для себе.

США розглядає Індію як ключового союзника в Азії для протистояння з Китаєм. Індія намагається цього уникнути, і за рахунок цього є і певна різниця в політиці щодо засудження диктаторських режимів та війни РФ проти України.

На жаль, зовнішня політика України за останні 30 років не була дуже активною в регіонах за межами безпосередньої взаємодії: Африка, Південна Америка, Південно-Східна Азія. І це, безумовно, шкодило майбутньому України та її можливостям на міжнародній арені для зміцнення власної економіки.

Зараз на це звертають увагу, і Україна намагається надолужити те, що було упущено за 30 років. Ми багато втратили внаслідок того, що не зробили раніше. Проте зараз робота вже ведеться, і потенціал для вирішення зроблених помилок, безумовно, є.

БОГДАН ФЕРЕНС: Мета Заходу — залучити Індію до підтримки України

— Такі геополітичні гравці як Індія і Китай не так глибоко залучені в контекст війни РФ проти України. Я точно знаю, що російська пропаганда дуже серйозно циркулює в КНР. Часто можна побачити, що офіційні китайські пабліки транслюють якраз російські наративи. Щодо Індії, думаю, схожа ситуація.

Це означає, що, по-перше, контекст не до кінця зрозумілий для засобів масової інформації та для суспільства. А друге, ключове — це ставлення Індії до ситуації, пов’язаної з війною РФ проти України. Вона намагається балансувати й не втягується активно на бік західних країн, але водночас виявляє своє бажання до пошуку компромісу, як вони це називають.

У принципі, аналогічна позиція у Китаю, який буквально кілька днів тому опублікував своє комюніке, де виклав своє бачення вирішення війни Росії проти України.

Завдання Заходу — залучити Індію більш активно на підтримку України та консолідовану співпрацю із західними країнами. Я думаю, в цьому зараз основний пріоритет.

Індія — це сильна країна, і вона не зацікавлена, щоб Китай, наприклад, посилював свій вплив за рахунок того, що називається поглиблення співпраці з Росією. Тому тут іде така гра геополітичних акторів, і від цієї гри залежатиме, як далі розвиватимуться стосунки як між Китаєм, Індією, Росією, Іраном та західним світом.

Думаю, зараз західні країни ведуть активну боротьбу як за Індію, так і за те, щоб Китай з Росією не почав щільну співпрацю у військовій сфері. У цьому основний пріоритет. І тут хотілося б, звичайно, щоб ідеально і Індія, і КНР, і Індонезія, і Бразилія, і інші країни чітко визначили, хто агресор, а хто жертва. І припинили з РФ усі зв’язки. Таким чином, це може ще більше ізолювати Росію.

Тому потрібно працювати в тих умовах, які поки що складаються. Але крок за кроком переконувати потенційних партнерів, щоб вони вже визначалися. І для тієї ж Індії, і для того ж Китаю західний ринок завжди був, є, і буде пріоритетним і цікавим. І це аргумент.

Читайте також: Україна налагоджує зв’язки з країнами глобального Півдня — деталі (ВІДЕО)