“Побєдобєсіє”, яке зараз відбувається в Росії, стає діагнозом суспільства, — Дробович

У перші десятиліття після Другої світової війни такого культу брязкання зброєю і реваншизму, як можна бачити зараз у Росії, не бачили навіть у колишньому Радянському Союзі. Для брежнєвських часів було характерне перетворення пам’яті про Другу світову на помпезну, бровадну пам’ять. Саме відтоді святкування 9 травня почало перетворюватися на одну зі скреп. Однак таких аморальних форм, як сьогодні, “День перемоги” набув саме за путінської Росії. Таку думку в ефірі телеканалу FREEДОМ озвучив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

“Такі аморальні форми конкуренції жертв, такі аморальні форми перетягування жертовності, як ми бачимо в путінській Росії, не були притаманні цій даті навіть за радянських часів”, — зазначив спікер. 

Він нагадав, що ще з 2010 року Путін почав розповідати про те, що Росія б у Другій світовій “впоралася без України”.

“Ми бачимо, що цей процес став незворотнім. По суті, це “побєдобєсіє”, як, до речі, самі російські дослідники назвали все те, що відбувається в Росії в останні 10-річчя, стає вже діагнозом якщо не критичним, то близьким до того. Тому що обмотування георгіївськими стрічками, аж до купальників, перетворення дитячих свят і ранків на якісь показові виступи, візочки у вигляді танків, виступи діток 3-4-річних, вдягнених у пілотки та імітацію бойових костюмів часів Другої світової війни, власне свідчить багато про що. Говорить про психічний стан суспільства і про його екзальтацію”, — сказав Дробович. 

Для українців, вважає він, багато в чому російське “побєдобєсіє” стало джерелом прозріння. 

“Якщо подивитися соціологію, то якраз десь із 2010 року, коли 9 травня ще було офіційним святом в Україні, його підтримка в суспільстві стала стрімко падати. Що більше Росія перетворювала пам’ять про Другу світову війну на токсичну, культову, потворну й аморальну форму, то більше людей в Україні, я думаю, не тільки в Україні, а й у багатьох інших країнах, відмовлялися від такої моделі пам’яті, яку пропонує Росія. Багато хто все більше почав звертати увагу на спокійну, стриману, дуже делікатну, звернену до людських жертв і гідності модель пам’яті, яку пропонує Європа”, — резюмував Дробович. 

Читайте також: Зачаровані війною: навіщо Кремлю “побєдобєсіє” серед росіян