Обстріли як воєнний злочин: способи кваліфікації та доведення назвав юридичний директор Truth Hounds

Поки Україна та міжнародні експерти не мають доступу до людей, які віддавали накази про обстріли та натискали на кнопки, і не можуть з перших вуст одержати інформацію про цілі та наміри, висновки щодо наявності складу воєнного злочину можна робити на основі непрямих доказів. Про це заявив кандидат юридичних наук, доцент Києво-Могилянської академії, юридичний директор Truth Hounds Дмитро Коваль в ефірі FREEДОМ.

Юрист наголосив, що не кожен обстріл Росією території України, навіть якщо він спричинив руйнування цивільної інфраструктури та загибель мирних жителів, є воєнним злочином. У цьому разі оцінюється, що саме було метою обстрілу: військова чи цивільна інфраструктура, а також те, чи переважає воєнна доцільність обстрілу жертви серед цивільного населення.

“Звичайно, для того, щоб кваліфікувати будь-який злочин як воєнний, необхідно розуміти, що задумував той, хто або наказував здійснити обстріл, або безпосередньо натискав кнопку для того, щоб обстріл став реальністю. І доки ми не маємо доступу до тих людей, які ухвалювали такі рішення, ми не можемо розраховувати, що отримаємо інформацію з перших вуст”, — говорить юрист.

Проте, як наголосив гість ефіру, багато обстрілів і міжнародними експертами, і українськими правоохоронними органами кваліфікуються як воєнні злочини, оскільки є і непрямі докази.

“Цими непрямими доказами може бути, наприклад, відстань від місця обстрілу до найближчого військового об’єкта, якщо вона дуже значна і набагато перевищує точність зброї, ми можемо припустити, що обстріл навмисно здійснювався проти цивільного об’єкта. Ми можемо подивитися, наскільки повторюваною є модель, коли цивільне населення страждає непропорційно до будь-якої воєнної переваги, яка могла бути задумана стороною, яка здійснює напад. Якщо постійно повторюється така ситуація, ми можемо говорити про те, що такі напади відбувалися навмисне”, — пояснює Коваль.

Він також наголосив, що висновки можна робити, аналізуючи види зброї, яка застосовувалася для обстрілу.

“Якщо ця зброя — не точна зброя, яка не може бути націлена проти конкретного військового об’єкта, якщо вона використовується постійно, то ми можемо говорити, що виконавець таких нападів розуміє, що він здійснюватиме непропорційний, невибірковий напад”, — пояснив юридичний директор Truth Hounds.

Дмитро Коваль зазначив, що доводити факт воєнного злочину не просто, але можливості для цього є.

Читайте також: Україна зібрала сотні досьє на підозрюваних у воєнних злочинах росіян — хто у списку (ВІДЕО)