Оборонне лідерство Макрона, удари західною зброєю по РФ і примушування Путіна до миру: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скориною

Макрон готовий використовувати ядерну зброю Франції для захисту від Росії. А ще він назвав умови, за яких Париж зважиться відправити свою армію в Україну.

Тим часом низка країн заявили про підтримку ініціативи президента Франції та обговорюють відправку військових НАТО на допомогу Україні.

Країни-союзники схвалили удари їхнім озброєнням по об’єктах усередині Росії

Київ збирає Глобальний саміт миру для того, щоб вирішити, як тиснути на Путіна для припинення війни проти України

Про все це — у проєкті телеканалу FREEДOM “Все так однозначно” з Єгором Скориною.

Союзники без “червоних ліній”

Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що Європа має бути готова використовувати ядерну зброю для стримування росіян. Низка країн НАТО зі свого боку підтримали ідею Макрона ввести війська в Україну. А також Київ отримав зброю від партнерів із дозволом бити нею по Росії. Чому українські союзники всупереч постійним погрозам Росії так радикалізувалися?

На початку повномасштабної війни Путін дійсно розраховував захопити Україну за 2-3 дні. Усе тому, що він був упевнений у тому, що Україна не стане чинити опір. А Захід “проковтне” окупацію цілої країни. Як це було з окупацією частини територій Грузії у 2008 році. Як це було з окупацією Криму 2014-го і подальшим захопленням територій Донбасу.

У 2022 році Захід побачив, що Україна не здасться — зі зброєю або ж без неї. Тоді, у телефонній розмові з главою США Джозефом Байденом президент України Володимир Зеленський на пропозицію про евакуацію відповів тією самою відомою фразою, що відображала настрій і більшості українців: “Мені потрібна зброя, а не таксі“.

Досить швидко, але не досить рішуче Захід вирішив допомогти Києву, коли побачив стійкість українців. Згодом кількість військової допомоги збільшувалася, десятки “червоних ліній” Кремля одна за одною стиралися. Але залишалися ще спроби “заколисати” Путіна.

Путін розумів, що його погрози працюють. Кожна погроза заважала Україні отримати необхідний для захисту тип озброєння, необхідну кількість боєприпасів, ввести необхідні жорсткі санкції проти російської військової машини. Але тактика умиротворення агресора не спрацювала.

Тактика умиротворення не працювала і раніше. Саме вона призвела до Другої світової війни. Саме відсутність адекватної жорсткої відповіді агресору і призводить до воєн.

Той жах, що зараз відбувається в Україні, не стався б, якби Путін отримав по руках ще в Грузії 2008 року. Абсолютна безкарність російського диктатора призвела до повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022-го.

Тепер же те, що ще зовсім недавно здавалося чимось неможливим, сьогодні активно обговорюють українські партнери. Дедалі більше країн НАТО підтримують ідею французького президента Еммануеля Макрона про введення військ в Україну.

“Ми повинні використовувати фразу “ми не можемо виключити”. Зрештою, частина стримування — це двозначність, щоб противник думав, як далеко ми зайдемо, і що будемо робити. Це те, що Путін робить майстерно — він змушує всіх здогадуватися. Важливо, щоб ми ніколи не закривали шляхи і не змушували людей здогадуватися”, — висловився колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес в інтерв’ю Daily Mail про пропозицію Макрона.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський підтримав ідею відправки військ НАТО в Україну. На його думку, це Путін має боятися українських союзників, а не Альянс боятися Путіна.

“Присутність сил НАТО в Україні не є чимось немислимим. Я ціную ініціативу президента Еммануеля Макрона”, — заявив Сікорський.

Міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен заявила, що президент Франції мав рацію, змусивши Росію здогадуватися про межі підтримки України з боку західних країн.

“Навіщо нам, особливо не знаючи, куди заведе ця війна і що буде далі, розкривати всі свої карти? Я дійсно цього не знаю”, — сказала вона в інтерв’ю Financial Times.

І інші країни, що є сусідами з Росією, теж готові підтримати пропозицію Макрона. Не виключає відправки солдатів в Україну естонська прем’єрка Кая Каллас. А президент Литви Гітанас Науседа закликав країни Заходу “відмовитися від малювання червоних ліній” і заявив, що підтримує введення військ країн альянсу на територію України.

“Я привітав ідею направлення місій на українську територію, і вважаю, що ми повинні її обговорювати. Звичайно, найкраще було б, якби всі ми одноголосно погодилися з необхідністю цього і дуже добре оцінили розвідувальну та іншу інформацію, яку ми маємо”, — цитує литовського президента LTR.

Усі ці союзники України створюють “стратегічну двозначність”. Вони дають зрозуміти, що війна проти України за будь-якого розкладу буде невигідна Путіну і не призведе до перемоги Росії, а Захід зробить усе, щоб перешкодити Кремлю.

В інтерв’ю The Economist Макрон окремо наголосив, що Росія не повинна здобути перемогу, і саме ця мета має зумовлювати дії союзників Києва. Макрон недвозначно нагадав, що спочатку країни НАТО відмовлялися навіть від ідеї відправки танків і літаків в Україну, а потім передумали. Тобто, питання відправки військ стоїть у формулюванні: за яких обставин?

Сам же президент Франції на це запитання відповідає, що рішення про введення військ в Україну може бути ухвалено в разі, якщо росіяни прорвуть лінію фронту і за наявності відповідного запиту від України. При цьому Макрон уточнив, що українська сторона поки що не зверталася з таким проханням.

У цьому і полягає “стратегічна двозначність”. Якщо Путін зупиниться — він програє. Але тут партнери України ставлять умови: якщо Путін продовжить війну, то йому доведеться зіткнутися з реальними військами НАТО, а не тими солдатами Альянсу, яких російська армія третій рік “перемагає” по телевізору.

Так, у Росії є ядерна зброя. Але як виявилося, підвищувати ставки коштом неї можуть не тільки у Путіна. Той самий “яструб війни” Еммануель Макрон заявив, що французька ядерна зброя могла б стати частиною європейської оборони та настав час обговорити це питання. На його думку, надійна європейська оборона має виходити за рамки того захисту, який уже пропонує НАТО.

Відхід від “червоних ліній” для України

Так, громадяни Європи не хочуть війни. Тому сьогодні їм краще допомагати Україні, яка стримує натиск Росії. І важливо, що союзники вже починають розуміти: для того, щоб їм не довелося відправляти своїх солдатів на війну, потрібно припинити малювати для України “червоні лінії”. Наприклад, у питанні ударів по російських військових об’єктах за допомогою зброї цих країн.

Міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже стала першою офіційною особою, яка заявила про те, що Україна має завдавати ударів по об’єктах у Росії за допомогою озброєння країн-партнерів. В інтерв’ю “Європейській правді” вона сказала, що наразі Україна отримує зброю від західних партнерів із публічним застереженням уникати ударів нею за межами України. Однак, вважає Браже, такий підхід може змінитися, і навіть більше — він уже змінюється.

“Уже зараз є країни, які надали Україні зброю, без подібних обмежень”, — сказала Браже, додавши, що в цих випадках про зняття обмежень не говорили публічно.

Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон 3 травня пообіцяв 3 млрд фунтів стерлінгів щорічної військової допомоги Україні — “стільки, скільки це буде потрібно”. При цьому він додав, що Лондон не заперечує проти використання зброї партнерів по об’єктах на території Росії.

Дуже важливо, що Європа вже обговорює такі питання. Важливо, що українські союзники розуміють, що агресору потрібно дати по зубах для того, щоб деескалувати ситуацію. Так, присутність військ НАТО в Україні не ескалує, а деескалує ситуацію. Третя світова війна наближається не через передачу допомоги Україні, а навпаки — що більше Путін зможе роздобути безкарно, що більше зможе собі дозволити, то вища ймовірність Третьої світової.

Коаліція, яка готова відправити війська в Україну, здатна зупинити Путіна, а ось Путін на Україні зупинитися нездатний.

Як примусити Путіна до миру

Україна активно готується до першого Глобального саміту мир — міжнародної конференції, яка має відбутися в середині червня у Швейцарії. На зустрічі світових лідерів Київ із союзниками збирається домовитися про те, як тиснути на Росію, щоб змусити Путіна припинити війну на умовах України. І в цьому моменті у багатьох може виникнути питання: а чи взагалі можливо примусити Путіна до миру і як?

“Світова більшість має примусити Росію до миру і може це зробити. Саме в червні може початися шлях до справедливого миру”, — заявив 28 квітня президент України Володимир Зеленський.

Київ запрошує представників близько 160 країн на конференцію миру високого рівня 15-16 червня, яка відбудеться на гірському курорті Бюргеншток біля міста Люцерн у Швейцарії.

Країну війни на Саміт миру не запрошують. При цьому керівництво Росії спочатку всіляко намагалося проникнути на конференцію. Потім, коли стало зрозуміло, що її там не чекають, у Путіна заявили, мовляв, і не збиралися їхати на таку зустріч. А тепер зовсім Кремль намагається Саміт миру зірвати, про що 24 квітня повідомив президент України Володимир Зеленський.

“У нас є точна інформація від розвідки, конкретні дані про те, що Росія не просто хоче зірвати саміт миру, а й має конкретний план: як це зробити, як зменшити участь країн, як діяти, щоб миру не було ще довше”, — заявив Володимир Зеленський.

У Росії неодноразово заявляли, що вони не збираються поважати кордони України. Москва відкидає мирний план Києва з 10 пунктів, які передбачають припинення бойових дій і виведення російських військ з України. Росія бажає, щоб “переговори” відбувалися на її умовах. Але нічого спільного з переговорами ультиматуми Москви не мають. У Путіна просто пропонують Україні “здатися шляхом переговорів”.

Москва відмовляється добровільно залишати окуповані українські території і вважає, що Росія не повинна розплачуватися за завдані збитки: тисячі смертей, катування серед цивільного населення, крадіжка українських дітей, зруйновані будинки і життя. Ба більше, Росія хотіла б використати “перемир’я” як паузу для того, щоб відновити свої сили і продовжити криваву війну. Вже не тільки проти України, а й проти інших країн Європи — таких як Литва, Латвія, Естонія, Молдова чи Польща. 

Ультиматуми Москви не мають нічого спільного з реальністю, тому й немає нічого дивного в тому, що представників Росії не кличуть на Саміт миру.

Тим паче Путін сьогодні є підозрюваним: щодо нього Міжнародним кримінальним судом у Гаазі виписано ордер на арешт за крадіжку українських дітей.

Тож лишається лише варіант тиснути на Путіна, щоб у того не залишилося можливості продовжувати злочинну агресію проти України і дедалі більше втягувати світ у безодню війни.

Найбільша інтрига зберігається в питанні присутності на Саміті миру Китаю, який має потужний вплив на Росію. Якраз навколо цього зараз триває дуже серйозна дипломатична гра: адже якщо КНР братиме участь у саміті — це стане значною перемогою України. І Росію дуже турбує факт того, що Китай сьогодні готовий про щось говорити.

На сьогоднішній день дійсно є країни, які підіграватимуть Кремлю і в унісон спробують вплинути на імідж Саміту. Це окремі країни Африки та Латинської Америки — ті, хто в ООН голосують проти визнання агресії Росії.

Але Кремль дуже хвилює позиція Пекіна. Можна подумати, що ця країна іноді грає на боці Росії. Але насправді все набагато складніше. Китай користується російською ситуацією для того, щоб захистити власні інтереси. Китай завжди перебуває на боці Китаю. Пекін хоче брати участь у написанні нових правил світопорядку.

Західний ринок важливий для Китаю, а значить — Заходу є, що запропонувати Пекіну. Крім того, обговорення української формули миру — це шлях до встановлення основоположних принципів існування нового світу.

І буде як мінімум дивно, якщо країна такого рівня впливу, як Китай, відмовиться від створення цих принципів на рівні фундаменту.

Що ж до того, як примусити Путіна брати участь у змістовних переговорах, глава українського МЗС Дмитро Кулеба в інтерв’ю Guardian заявив, що Україні потрібен успіх на полі бою та підтримка коаліції країн, яка виступить за мирну формулу Володимира Зеленського щодо виведення російських військ, репарацій і трибуналу над Путіним.

Українську формулу вже підтримали понад 80 держав світу. Серед них — країни ЄС, а також багато інших держав. Наприклад, у реалізації окремих пунктів лідерство вже взяла Японія. І Україна хоче залучити ще ті країни, які раніше були, якщо так можна сказати, нейтральними щодо російської агресії та співпрацювали з Росією економічно. Такі, як Китай, Індія чи деякі країни Латинської Америки.

Саміт у Швейцарії — це насамперед можливість відкинути інші так звані “мирні” пропозиції і прийти до єдиного плану дій. Тому що озвучувані раніше плани були несправедливими щодо України. А капітулятивні пропозиції Росії — це взагалі не варіант для обговорення, адже Кремль просто пропонує Києву здатися.