Обмінний фонд та ідеальний в’язень Кремля: арешт американського журналіста в огляді російських експертів

Арешт у Росії журналіста The Wall Street Journal (WSJ) Евана Гершковича викликав величезний резонанс у всьому цивілізованому світі. Кореспондент авторитетного американського видання був затриманий і заарештований у Москві нібито за шпигунство і збір інформації про російську оборонну компанію.

30 березня Лефортовський районний суд м. Москви заарештував журналіста на 2 місяці. За звинуваченням у шпигунстві йому загрожує до 20 років позбавлення волі.

Подробиці затримання та реакція на інцидент у РФ і світі

Еван Гершкович працює в московському бюро американської газети The Wall Street Journal. Його затримали 29 березня поточного року в м. Єкатеринбурзі біля ресторану Bukowski Grill.

У російських ЗМІ одразу повідомили, що журналіста спіймали нібито “під час спроби отримання секретних даних”.

У Центрі громадських зв’язків Федеральної служби безпеки (ФСБ) РФ заявили, що операцію здійснили її співробітники. У спецслужбі додали, що проти Гершковича порушено кримінальну справу за статтею 276 КК РФ (“Шпигунство”).

Зі свого боку, прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, коментуючи затримання кореспондента Wall Street Journal, сказав, що йдеться не про підозри, а журналіста нібито “взяли” на місці злочину.

Еван Гершкович як журналіст мав відповідну акредитацію Міністерства закордонних справ Російської Федерації для роботи на території РФ. Він там пропрацював, загалом, близько шести років. Останнім часом репортер жив у Лондоні, але у службових справах регулярно їздив у відрядження до Росії.

Журналіст і колега Евана Гершковича Метью Люксмур розповів, що той робив матеріали на різні теми.

“Він писав про “Вагнер” (приватна військова компанія російського бізнесмена Євгена Пригожина, — ред.), про тих, хто воює на боці Росії в Україні. Він писав про настрої в Москві під час війни в Україні, про те, що багато москвичів продовжують жити як раніше, писав про економіку РФ, про всі ці виклики для економіки Росії на тлі всіх цих санкцій з боку Заходу”, — повідомив Метью Люксмур.

Фотограф Патрік Вак, який працював разом з Еваном Гершковичем, розповів “Русской службе ВВС”, що вони двічі разом їздили до Свердловської області РФ. Вони там працювали над темами про сприйняття війни людьми в регіонах і планували поїхати і в інші міста.

“Ми перебували там чотири дні і були здивовані, як гладко все пройшло, не було абсолютно ніяких проблем. Ми не працювали інкогніто, багато людей у Єкатеринбурзі знали, що ми там. Ми займалися журналістикою. Нічого спільного зі звинуваченнями в шпигунстві”, — розповів Патрік.

Після арешту Евана Гершковича редакція The Wall Street Journal зажадала негайно звільнити журналіста і відкинула будь-які звинувачення на його адресу. А в організації “Репортери без кордонів” заявили, що затримання Гершковича було показовим.

“Воно чинить стримувальний вплив на іноземних журналістів, особливо на західних журналістів, які намагаються інформувати міжнародне співтовариство, міжнародну громадську думку про війну і про те, що відбувається в Росії”, — наголосила глава відділу Східної Європи і Центральної Азії організації “Репортери без кордонів” Жанна Кавельє.

У зв’язку з арештом спецкореспондента WSJ, журналісти з усього світу запустили в соцмережах інформаційну кампанію з хештегом FreeEvan, щоб якомога більше людей дізналися історію арешту американського репортера. Його колеги пишуть, що надаватимуть цій справі розголосу доти, доки Евана Гершковича не звільнять, і він не повернеться до своєї сім’ї.

Припинити атаки на свободу слова на офіційному рівні закликала і влада України.

“Жорстоке затримання ФСБ репортера Евана Гершковича є ще одним доказом того, що працювати з Росією і в Росії – небезпечно. РФ відкрито і демонстративно порушує закони і свободи. Про це мають пам’ятати насамперед міжнародні компанії, які продовжують працювати з агресором”, — заявив радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

Зі свого боку, журналісти з Росії, Білорусі та низки європейських країн назвали справу Гершковича політичною і вимагають звільнити Евана. Свою позицію виклали у відкритому листі. Під ним свої підписи вже поставили понад двісті п’ятдесят осіб.

“ФСБ стверджує, що Гершкович нібито діяв за завданням США і здійснював збір відомостей, що становлять державну таємницю, про діяльність одного з підприємств російського військово-промислового комплексу. Однак ця заява не підкріплена нічим”, –—з відкритого листа журналістів на підтримку Евана Гершковича.

Читайте також: Світ вимагає звільнити журналіста The Wall Street Journal з-під російського арешту — заяви (ВІДЕО)

Арешт Евана Гершковича в огляді експертів

Про що свідчить арешт у Росії журналіста The Wall Street Journal? Який сигнал хоче послати Кремль у Білий дім арештом американського кореспондента? Чи вплине затримання в РФ громадянина Сполучених Штатів Америки, який є представником авторитетного ЗМІ, на відносини між Росією та США? Як цей інцидент може позначитися на перебігу війни РФ проти України? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Іван Павлов, російський адвокат і засновник правозахисних проєктів “Команда 29” і “Первый отдел”;
• Олександр Черкасов, російський правозахисник, журналістом, член ради Центру захисту прав людини “Меморіал”;
• Ілля Давлятчин, журналіст російського Telegram-каналу “Можем объяснить”.
• Каринна Москаленко, російський правозахисник, засновниця Центру сприяння міжнародному захисту;
• Ігор Яковенко, російський журналіст, соціолог.

ІВАН ПАВЛОВ: Гершкович — ідеальний бранець для Кремля і дуже цінний кадр для обміну

— Еван Гершкович — це ідеальний бранець [для влади РФ]. По-перше, іноземні журналісти, які продовжують працювати в Росії — це такий дратівливий елемент.

Коли 2020 року порушили кримінальну справу за такою самою статтею проти Івана Сафронова, це був сигнал російським журналістам. Російські журналісти його почули, і 2021 року більшість російських кореспондентів незалежних засобів масової інформації покинули Росію і тепер працюють з-за кордону.

Випадок з Еваном Гершковичем — це сигнал іноземним журналістам, що вони більше, як то кажуть, не Welcome to Russia, і їм треба виїхати.

Хоча їхня цільова аудиторія перебуває поза територією Росії, вони однаково впливають, бо їхні тексти, їхні репортажі, так чи інакше, не прямо, але побічно, проникають у Росію і стають деяким таким дратівливим елементом для Кремля.

Це було зрозуміло ще до війни, тому що правда в Росії є деякою зброєю, яка спрямована проти чинного режиму. І він сприймає всіх незалежних журналістів як певну загрозу для свого існування. Тому з ними будуть розправлятися досить жорстко. І ось випадки з Іваном Сафроновим та Еваном Гершковичем — підтвердження цієї тези.

Насправді, Еван Гершкович — дуже цінний кадр якраз в обмінному фонді. На нього можна обміняти не тільки російських шпигунів, які затримані за океаном. Це та людина, яка дасть змогу російським дипломатам ставити дуже великі планки своїм зарубіжним колегам і вимагати від них багато чого аж до скасування якихось санкцій і якихось економічних послаблень.

Росія перейшла до відвертого захоплення заручників, взяття в полон мирного населення у вигляді журналістів.

Затримання [Гершковича] відбулося буквально днями, і переговори щодо його звільнення ще просто не могли початися. Дипломатичні процедури мають певний бюрократичний характер. Тому впевнений, що такі переговори почнуться, і вони будуть вестися просто в тиші. Ми про них навряд чи щось знатимемо.

Але це не означає, що ніхто не працює, і ніхто не бере участі в процесах, пов’язаних зі звільненням Евана Гершковича. Все таки це дуже помітна фігура. І я впевнений, що американський уряд вживе всіх заходів для того, щоб звільнити свого громадянина з полону.

ОЛЕКСАНДР ЧЕРКАСОВ: Арешт Гершковича — це повернення в СРСР, коли дисидентів міняли на шпигунів

— Адже це не нова історія. Арешт Гершковича — це римейк історії 1986 року. Був тоді в Москві кореспондент агентства United Press International (UPI) Ніколас Данілофф. 2 вересня 1986 року його заарештував КДБ і звинуватив у шпигунстві. Данілофф наполягав на своїй невинності. Після переговорів між СРСР і США він був звільнений і виїхав на батьківщину, а в обмін було звільнено радянського шпигуна Геннадія Захарова, який працював під прикриттям співробітників ООН у Нью-Йорку.

Це начебто та сама історія, коли знову беруть у заручники журналістів і людей, які не мають дипломатичного імунітету, для того, щоб міняти і торгуватися. Для мене це дико.

Еван Гершкович зовсім не схожий на шпигуна. Він зовсім іншого сорту людина. Це дійсно журналіст, який працював над важливими темами, працював і над “вагнерівцями”, і над “кадировцями”.

Минулого року ми з ним спілкувалися з важливих серйозних тем, але він не справляє враження людини із заліза. І мені якось дуже незатишно від того, що він зараз перебуває в “Лефортово” (Лефортовська в’язниця, слідчий ізолятор у Москві, — ред.). Незатишно не тільки мені, а й тим, хто з ним працював, зокрема, в Україні. Він років п’ять працював в Україні, по-моєму.

Історія абсолютно дика, з одного боку, а з іншого боку, це просто повернення таких радянських практик.

Чому склалася така ситуація? У різних нелегальних цілях зазвичай використовували розвідників, які працювали під дипломатичним прикриттям. З перших же місяців адміністрації Байдена США дуже ґрунтовно разом із союзниками почистили російські резидентури під прикриттям дипломатичних представництв.

І з точки зору керівництва, з точки зору центру, хто має робити ту саму роботу? Доводиться використовувати нелегалів, які не мають дипломатичного прикриття. Отже, в разі чого вони бувають заарештовані.

А далі що? А далі відбуватиметься обмін, як Данілоффа на Захарова, або як 1979 року чотирьох радянських дисидентів обміняли на чергових радянських шпигунів у Сполучених Штатах.

Журналістів — на шпигунів, дисидентів — на шпигунів. Якась машина часу, яка не в тому напрямку рухається. І хіба мало ще які практики того часу можуть бути витягнуті зі скрині.

ІЛЛЯ ДАВЛЯТЧИН: Гершковича просто хочуть на когось обміняти

— Безумовно, вся ця кампанія щодо Алана Гершковича почалася і пройшла через те, що він грамотно і якісно працював. Я нагадаю, що саме Гершкович був одним з авторів тієї статті, в якій розповідалося про те, як Володимира Путіна обманює його найближче оточення, що вони кладуть йому абсолютно фальсифіковані звіти про вторгнення в Україну. Серед них, зокрема, і Микола Патрушев, називалося його ім’я.

Я б, до речі, не звужував репресії до журналістів, тому що репресії в Росії тривають весь цей воєнний рік. Людей саджають за слово “війна”, людей саджають за те, що вони кажуть правду про вторгнення російської армії в Україну, про те, що армія РФ щодня скоює злочини на території України: про Бучу, про Маріуполь, про Ірпінь.

За все це людей зараз у Росії саджають не тільки журналістів, а й правозахисників, політиків. Я нагадаю, що журналіст Іван Сафронов отримав 23 роки за “держзраду”, яку абсолютно не доведено, там узагалі не було жодних доказів. І, природно, його судили не присяжні, його судили троє суддів, які, природно, підзвітні Кремлю і дали йому 23 роки.

Тому всі ці люди, які говорять правду про війну, які проводять розслідування, природно, є ворогами Путіна, вони є ворогами російського режиму. Саме тому Кремль і почав такі репресії щодо не тільки журналістів, а й правозахисників і політиків. І, вочевидь, усі ці репресії триватимуть, поки Путін і його найближчі друзі перебувають при владі в Росії.

Гершкович дійсно якісно виконував свою роботу, він як журналіст намагався отримати коментарі у влади, він якось верифікував джерела і їздив на місця подій.

Зараз у Росії не працює нічого: ні акредитація, ні запити. Тобто немає жодних правил, і людей можуть посадити буквально за все. Взагалі дуже складно уявити, що зараз — в умовах військової цензури і жахливих репресій — у Росії журналісти продовжують працювати і виконують свою роботу, і яку вони роблять дійсно на совість, навіть намагаються взяти якийсь коментар. У тій ситуації, яка складається зараз у Росії, це дійсно гідно поваги.

Мені здається, історія з Гершковичем трохи простіша, ніж історія з тим же Ванею Сафроновим, тому що очевидно, що Гершковича затримали, тому що хочуть його обміняти на когось. Я не знаю, на кого конкретно, але наприкінці минулого року МЗС РФ говорило, що у США “незаконно” під арештом перебуває близько 60 російських громадян.

Найімовірніше, Гершковича намагатимуться обміняти на чергового злочинця на кшталт Віктора Бута, якого нещодавно повернули в Росію. Також нещодавно повернули в РФ Ярошенка (Костянтин Ярошенко, російський військовий льотчик, засуджений у США за звинуваченням у контрабанді наркотиків, — ред.), повернули Марію Бутіну (експомічниця російського сенатора Олександра Торшина, засуджена у США за шпигунство, — ред.). Усі вони скоїли злочини, і були за обміном повернуті в Росію.

Я сподіваюся, що Гершковича зрештою обміняють, він повернеться у США і продовжить виконувати свою роботу.

КАРІННА МОСКАЛЕНКО: Гершковичу потрібен адвокат за вибором, а не за призначенням

— Я пам’ятаю кілька нападів цієї шпигуноманії і можу говорити про діагноз у цьому випадку, тому що мені доводилося вести так звані “шпигунські справи”. Кажу “так званих”, тому що жоден із моїх підзахисних так шпигуном і не виявився.

У Радянському Союзі я працювала адвокатом, і ми не знали про ці справи. У них брали участь спеціально допущені адвокати, і я нічого про цей час сказати не можу.

Але щойно настали 1990-ті, було ухвалено рішення про те, що в будь-якій справі – шпигунській, нешпигунській – жодних допусків більше не застосовувати. Будь-який адвокат може захищати будь-яку людину.

Що я свого часу встановила у цих так званих “шпигунських справах”? Усі вони були, так чи інакше, анекдотичні, і вони були б дуже смішними й кумедними, якби строк покарання за цими справами не сягав би 20 років позбавлення волі. І ось тут уже починалася навіть не трагікомедія, трагіфарс.

Бо зазвичай уся секретність цієї “шпигунської справи” полягала в тому, що не можна було розповідати про обставини справи і процесуальні моменти, бо саме в них полягали порушення прав обвинуваченого.

У справі про затримання Євана Гершковича я бачу таку саму фальшиву ситуацію, коли журналістові, який розуміє, де він перебуває, і йому не треба особливо збирати інформацію, він просто її має висвітлювати, потрібен тільки незалежний адвокат. І адвокат, на якому, власне, наполягають.

Я читала звернення представників дуже шанованих у всьому світі ЗМІ. Вони ставлять питання про те, щоб обов’язково був допущений адвокат за вибором, а не за призначенням. І це дуже важливо.

Треба відстежувати дотримання його прав, тому що найчастіше в таких справах за грифом “Секретно” приховують саме порушення прав. Потрібно відстежувати, щоб вони або не допускали порушення прав, і домагатися у цій справі захисту людини, або, якщо такі допускаються, дуже чітко їх фіксувати. Фіксувати так, щоб згодом можна було на цих процесуальних моментах захищати людину від обвинувачення.

Якщо журналіст може говорити про свої дії відкрито, і він вимагає трибуну суду, щоб пояснити, що він займався своєю професійною діяльністю, то ця трибуна йому має бути надана. І закриття процесів у цих випадках найчастіше незаконне. Про це сказав у багатьох рішеннях за нашими скаргами Європейський суд з прав людини.

Ви можете закрити частину процесу, ви можете обмежити доступ до секретних документів, але будь-які питання, пов’язані із захистом прав людини, не можуть бути предметом секретності. Людина має право про них заявляти, суд має дати їй можливість, і слідство не може обмежувати адвокатів, які ведуть ці справи, в тому, щоб ці факти розкривалися і доводилися до відома суспільства.

ІГОРЬ ЯКОВЕНКО: Еван Гершкович — це обмінний фонд, ні для чого більшого він не потрібен

— Тут особливих сумнівів немає. Гершкович — це обмінний фонд. Такий самий, як була до цього знаменита американська баскетболістка, яку обміняли на Юрія Бута.

Тут особливих сумнівів немає. Гершкович нікому не потрібен, ніяким шпигуном, звісно, він не є. Це обмінний фонд.

На кого? У Словенії затримали парочку російських шпигунів, які були касирами, розвозили гроші для осередків російської агентури, і, звісно, знають усіх її представників. Їхнє перебування, так би мовити, у руках європейського і, можливо, американського правосуддя вкрай небажане.

Тому, найімовірніше, Гершковича буде обміняно ні для чого. Ні для чого іншого він, звичайно, не потрібен. Саме по собі перебування його в російській в’язниці, в російському концтаборі, нікому не потрібне.

А американцям треба просто зробити висновки, що Росія не є місцем для прогулянок громадян Сполучених Штатів Америки.

Читайте також: 58 судів у політичних кримінальних справах відбудуться в РФ найближчими днями — хроніка та географія репресій (ВІДЕО)