Нове життя після поранення: історія українського захисника (ВІДЕО)

Тяжке поранення український військовослужбовець Володимир Рудковський отримав під час боїв на Запорізькому напрямку. Під час евакуації побратима потрапив під обстріл противника. Уламком снаряда йому відірвало половину стопи. Після двох операцій та протезування боєць зараз перебуває на реабілітації у Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN. Вчитися знову ходити його мотивує новонароджена донька, заради захисту якої він і пішов на фронт добровольцем, повідомляє FREEДОМ.

Володимиру Рудковському 31 рік, служив командиром роти на Запорізькому напрямі. У його підпорядкуванні перебували понад 100 осіб. Володимир каже: найскладніше було усвідомити, що відповідаєш за життя кожного військовослужбовця і мотивувати їх бути єдиним цілим у боротьбі з противником.

“Іноді чоловік із дружиною, найрідніші люди, не можуть порозумітися, а тут 100 різних людей, 100 характерів, і між ними всіма потрібно знайти одне ціле. Бо якщо це одне ціле не знайти, то колективу як такого не буде. І це найважче, що є в роботі, сформувати, згуртувати, мотивувати та робити роботу, яка найважча у світі”, — розповідає військовий.

Повномасштабне вторгнення Росії застало Володимира та його сім’ю вдома в місті Сарни Рівненської області. На той момент він працював у пресслужбі міської ради. Спочатку чоловік приєднався до волонтерів. Каже, його дружина була вагітна і спочатку не хотів її залишати одну. Потім вирішив, що допомагати армії недостатньо і пішов у військкомат. За кілька днів до від’їзду на фронт Володимир став батьком.

“Я думав тільки про одне, про те, що це історична битва. Ми з ними воюємо не 100, не 200 та не 300 років. І якщо бог так хоче, щоб я загинув у цій війні, у цій боротьбі, я загину з честю, а якщо виживу і пройду цю всю війну, роблячи все можливе, щоб якнайшвидше перемогти, то буде так. Я не сумнівався”, — розповідає Рудковський.

Під час служби бачив, як росте його донька, тільки по телефону.

“Коли ми приїхали до Запорізької області, й коли дружина скидала відео з донькою, це вже було важко. Я розумів, що вона щодня дорослішає, з’являються якісь нові емоції, і я цього не бачу наживо, я це маю бачити через телефон. Оце важко”, — згадує військовий.

На початку червня підрозділ Володимира штурмував укріплення загарбників. Під постійним вогнем під час бойового завдання чоловік отримав поранення.

“Це сталося 11 червня. Під час операції, коли мені потрібно було забрати радіостанцію і перейти через дорогу, я подумав, щоб не йти в пусту, заодно винесу “трьохсотого” нашого. У нього вже 1 годину та 20 хвилин був турнікет на нозі, могли відрізати ногу, оскільки він наступив на “Пелюстку”. І під час того, як ми його виносили, прилетів ВОГ, і відірвало вже мені пальці. Але цікаво склалася ситуація, йому врятували ногу, а мені довелося її відрізати”, — каже військовий.

Дружина військового Юлія згадує, що напередодні його поранення донька не спала всю ніч.

“У мене Рада, слава богу, дуже добре спить уночі, й не було жодної ночі, щоб вона плакала. І саме цієї ночі у нас була істерика, я вже просто не витримувала, не розуміла, що робиться з дитиною. І якоїсь миті я вже просто пишу Володі, бо я справді не могла зрозуміти”, — розповідає дружина.

До Львова до Національного реабілітаційного центру “Незламні” Володимир приїхав уже на протезування. Тут йому зробили повторну операцію.

“Пацієнт отримав тяжке мінно-вибухове поранення та для порятунку життя йому наклали турнікет. Після цього було виконано гільйотинну ампутацію. Це так звана ампутація, що передбачає видалення пошкоджених або омертвілих тканин. Такі ампутації виконуються на типовому рівні і після таких ампутацій пацієнта неможливо протезувати. Тому у нас пацієнта було госпіталізовано для реампутації з подальшим протезуванням”, — розповів керівник напряму хірургії Національного реабілітаційного центру UNBROKEN Ігнат Герич.

А вже за кілька тижнів після реампутації український військовослужбовець почав звикати до протезу. Каже, йшов на одужання швидко і всього за кілька днів навчився знову ходити, навіть без милиць. Додає, що сім’я мотивує швидко відновлюватися і водночас більше проводити час із рідними людьми. При цьому Володимир налаштований після відновлення знову повернутись на фронт.

Читайте також: Пройшов “Азовсталь”, Оленівку і повернувся в стрій: історія прикордонника з Маріуполя (ВІДЕО)