Ні пісень, ні фільмів про нових “героїв”, виконавці — затяті шанувальники Путіна: що відбувається на культурному фронті Росії (ВІДЕО)

Російські пропагандисти скаржаться, що культурний фронт країни не допрацьовує. Немає фільмів про нових “героїв” Росії, ніхто не складає оди мобілізованим. Наводять як приклад Україну, де і оперні співаки, і зірки попмузики на фронт добровольцями йдуть, а про українських воїнів пишуть пісні і знімають фільми. Росіяни дезертирують із культурного фронту, повідомляє FREEДОМ.

Якщо потрібні пісні не пишуть, то потрібно змусити. У РФ заснували громадський рух “Культурний фронт”. Ініціатива Держдуми. А раніше мінкультури Росії визначило теми для фільмів, на які виділять гроші з держбюджету наступного року. Серед них, наприклад, “неоколоніальна політика країн англо-саксонського світу”, “деградація Європи” і “героїзм “російських воїнів”. Кремль готовий платити великі гроші за псевдопатріотичні твори.

Тоді як в Україні співаки, танцюристи, актори, художники та письменники йдуть на фронт добровольцями. Образи українських воїнів стають вірусними в соцмережах. А українські пісні — світовими хітами.

У Росії ж поважні діячі культури відмовляються називати війну спецоперацією і прославляти імперські амбіції президента Володимира Путіна. Музикант Андрій Макаревич виїхав із країни і різко висловлюється про тих, хто малює літери Z. Актриса Лія Ахеджакова назвала Росію “імперією брехні”.

На культурному фронті все ті ж затяті шанувальники Путіна. Наприклад, улюблена група президента Росії “Любе”. Або ж виконавці, якість “мистецтва” яких викликає питання навіть у росіян.

“Це настільки все робиться казенно, формально, нещиро, неталановито, що просто не лягає на глядача, на слухача. Воно не потрапляє в суспільний ужиток. Напевно, дуже складно навіть безпринципному художнику бути настільки безпринципним, щоб цю трагедію, в якій ми зараз усі перебуваємо, якось перетворювати на хоч якесь достойне або хоча б професійне кіно. Бог із ним, із гідністю”, — каже російський режисер документального кіно Віталій Манський.

А все тому, вважають експерти, що для того, щоб “сталося” мистецтво, автор має вірити в те, що робить. Для культури потрібен фундамент.

“Культура — це відображення душі нації, відображення цінностей народу. А які цінності зараз можуть бути в росіян щодо цієї війни? “Волга” за сина? Вони все одно не мають внутрішньої впевненості, що ця війна необхідна, і тому й пісні писати нема про що. І тому підтримувати бойовий дух нічим”, — коментує психологиня Олена Шершньова.

Цей вакуум у Росії намагаються заповнити піснями, які при уважному прослуховуванні виявляються вкраденими українськими композиціями. “Дві тополі”, “Пливе кача”, “Одна калина” — їх просто переклали російською мовою.

Ще до своєї скарбнички “перемог” на культурному фронті росіяни можуть записати крадіжку пам’ятників Суворову та Ушакову з Херсона. Або вивезені 15 тисяч експонатів із музеїв тієї ж Херсонської області. Не дивно, що для того, щоб зробити щось своє, потрібне розпорядження Держдуми.

“Росія працює за класичною фашистською методичкою. Там, де пропаганда повинна впливати через кінематограф, через музику, через ось такі культурні напрямки, які могли б щось підняти в душі народу. Але у Росії немає зараз тієї ідеї, за яку вони могли б зачепитися. Вони увірвалися на чужу територію, вони творять тут беззаконня, і яка пісня може це виправдати?” — зазначила психологиня.

Водночас експерти впевнені, що роботи тих російських діячів, які все-таки виконають замовлення Держдуми, можуть бути корисними. На судовому процесі в Нюрнберзі як докази злочинів нацистського режиму використовували офіційну кінохроніку нацистської Німеччини.

“Нехай вони знімають ці фільми, тому що, коли закінчиться ця війна, яка для мене абсолютно очевидно закінчиться перемогою України, нам же потрібно буде отримати якийсь матеріал про те, як ця держава існувала, про те, як ця держава обробляла свідомість своїх громадян, щоб вони брали до рук зброю і йшли як гарматне м’ясо на територію чужої держави. Нехай вони документують свої злочини”, — висловив думку Манський.

А поки що на російському культурному фронті працюватиме, наприклад, Оля Бузова. Насміхатися над тими, хто поїхав, рятуючись від мобілізації, і “в складній ситуації вибрав релокацію”.

Читайте також: Чому в Одесі важливо демонтувати пам’ятник Катерині ІІ і що буде натомість: інтерв’ю з Олександром Ткаченком

Нагадаємо, на думку міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, росіяни намагаються поширювати міф про те, яка велика російська культура. Але цей міф — не що інше, як “наконечник на ракеті”, яка сьогодні мчить до України. Більшість російських діячів чудово розуміли та розуміють, які гроші вони використовують і який режим захищають. І зараз треба пояснювати на Заході, в чому полягає загроза, адже для Росії культура є класичною зброєю.