Вчора о 23:29
Великий резонанс спричинив пост російського опозиціонера Олексія Навального, який закликав відкрити проти путінського режиму другий, інформаційний, фронт. В українському сегменті обурення спричинили його слова про те, що один постріл “Джавеліна” коштує 230 тисяч доларів, а за ці гроші «ми отримаємо 200 млн переглядів реклами різних форматів і забезпечимо не менше 300 тисяч переходів за посиланнями або не менше 8 млн переглядів відео із правдою про те, що відбувається в Україні».
Багато читачів не зрозуміли цього порівняння, вирішивши, що два підходи взаємно протилежні: або “Джавеліни”, або інформація. Але загалом російський опозиціонер порушує правильне питання. Путінська пропаганда можлива лише в тому випадку, якщо вона тотальна, при цьому, незважаючи на її абсурдність, вона є досить ефективною.
Спеціальний кореспондент телеканалу UA в Європі Віталій Сізов розібрав її тези, які походять від багатьох, навіть далеко не агресивних і не лояльних до російської влади людей:
- воєнних злочинів російської армії у Бучі не було, а все показане світовими медіа та розказане місцевими жителями – інсценування;
- Європейський Союз підтримав війну в Україні, коли голова європейської дипломатії Жозеп Боррель відвідав Київ та область, а потім заявив, що дипломатія вже навряд чи допоможе і результат війни між Росією та Україною буде визначено на полі бою, і тому якнайсильніше треба підтримувати Україну.
Про перше навіть нічого не хочеться говорити, друга фраза єврочиновника була вирвана з контексту 8-річних мирних переговорів, під час яких Росію намагалися вмовити добровільно залишити захоплені нею українські території, та переговорів тривалістю в один місяць після початку широкомасштабної та відкритої російсько-української війни. Лише через 8 років, після звірств у Бучі та низці інших міст, де було скоєно воєнні злочини, негласне табу деяких європейських країн на передачу Україні зброї було порушено.
Результати кількох соціологічних досліджень показують, що абсолютна більшість росіян підтримує дії Росії щодо України. Варто пам’ятати, що результати досліджень суспільної думки за умов жорсткого авторитарного режиму треба сприймати через призму особливостей виживання за таких умов. Але навіть якщо визнати ці результати, дуже важливо з’ясувати, що саме підтримують росіяни. Бо якщо взяти картинку федерального телебачення, в Україні Росія звільняє людей від злочинного режиму, який з них знущається, втрат у російської армії і серед цивільних осіб майже немає. Таку “благородну” картину замінити іншою вдвічі важче, адже для звичайної людини визнати злочини російської армії – означає визнати відповідальність своєї країни за них та розділити її. То як змусити росіян бачити ці реальні наслідки війни?
Варто пам’ятати і бути готовим до того, що звичайні канали комунікації з росіянами, які працювали 8 років, зараз уже спрацьовують набагато гірше і можуть бути остаточно закриті для росіян. Йдеться насамперед про соціальні мережі. Адже в Росії немає жодних телеканалів, окрім пропутінських, незалежна журналістика існує лише онлайн та в евакуації, структури будь-якої опозиції розгромлені. У такій ситуації картину світу формує фонова інформація, яку отримують різні канали і що підтверджує російську картину світу. Для того, щоб отримувати альтернативну інформацію, треба докладати набагато більше зусиль і мати навички її пошуку, тому пропаганда завжди буде сильнішою, і люди не будуть зацікавлені в тому, щоби замислитися про злочини своєї влади.
Проблем додасть і те, що дозволені в Росії соціальні мережі (Вконтакте або Одноклассники) завжди готові виконувати будь-яку вказівку влади і як платформа поширення інформації є ненадійними.
Російська агресія проти України і санкційна війна змушують все більше думати про те, як все ж таки достукатися до Росії. Спостерігаючи звірства російської армії, хочеться вмити руки, сказавши, що цей народ невиправний і звертатися до нього безглуздо. Але якщо навіть є шанс у 5 відсотків зі 100, що звернення змусять когось змінити свою думку, то варто повторювати спроби. Щоб така комунікація була ефективною, весь підхід до неї слід змінити, вдаючись до нестандартних прийомів. Нині у Росії всі канали створюють інформаційний фон, однак перебувають якщо не під повним контролем, то під значним впливом влади. Звичайно, можна намагатися подавати інформацію незалежних видань, але це будуть поодинокі вкраплення на величезному тлі, які змусять когось замислитися, проте не більше. Пошук нових каналів комунікації – один із головних викликів, як і надсилання нових сигналів. На жаль, зараз альтернативні голоси в Росії програють, а всередині країни гігантська кількість людей поділяє офіційну думку щодо російського вторгнення, причини встановлення жорстких санкцій проти Росії та її бізнесу. У їхній уяві “підступний” Захід атакує Росію, жителям якої треба згуртуватися навколо влади як єдиного захисника. Таким чином Путін використовує ситуацію не для того, щоб визнати помилки і піти у відставку, а потім до суду, навпаки – для зміцнення свого монопольного впливу. Але так не має бути, і цю ситуацію слід змінити. Економічні санкції знищують фінансовий фундамент війни, але їх мають пояснити цільовим групам українського суспільства, щоб збудувати ідеологічний фундамент.
Росія – все ще величезна держава, яка має величезні ресурси. У нинішньому своєму стані вона завжди загрожуватиме існуванню України, зміна сутності режиму в Росії – це питання нашої безпеки та виживання. Що більше російських військових відмовлятимуться від “відряджень” до України, то більше українських військових та цивільних збережуть свої життя та своє майно. Не кажучи вже про те, що масові заворушення взагалі можуть змусити російську владу припинити війну. Навіть кілька осіб, які відмовилися виконувати злочинні накази, – це вже результат.
Ні Буча, ні Бородняка, ні саме вторгнення не було б можливим без парасольки багаторічної пропаганди, яка з екранів телеканалів переконує, що Україна – це не держава, а її громадяни неповноцінні як політична нація. Окупаційні війська поводяться на захопленій території, як справжні “карателі”. Така невмотивована жорстокість неможлива без ідеологічної обробки.
Нейтралізувати десятки років агресивної пропаганди не так легко, але це не означає, що нічого не треба робити. Інформаційний “джавелін” за своїми наслідками не дуже відрізняється від справжньої зброї. Але він може бути непомітним, оскільки не залишає по собі розірваної ворожої техніки.
Для того, щоб він працював, слід замислитися про альтернативні канали та форми донесення інформації, а також про основні тези для висловлювання в інформаційному полі.
Нагадаємо, голова Луганської ОВА Сергій Гайдай закликав громадян евакуюватися, бо “в області не залишилося жодного безпечного місця”. 18 квітня будуть працювати п’ять маршрутів: з Попасної, Рубіжного, Гірської громади, Сєвєродонецька та Лисичанська.
Больові точки російських солдатів в Україні. Що зараз відбувається на фронтах?
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
