Морський десант, знищення Кримського мосту та руйнування інфраструктури: варіанти військової деокупації Криму розглянули експерти

Звільнення тимчасово окупованого Росією Кримського півострова є одним із найважливіших завдань України. За 9 років анексії РФ перетворила Крим на військово-морську базу російської армії, звідки Кримським мостом постачається зброя, техніка та жива сила для ведення бойових дій на материковій частині України.

Керівництво України розглядає різні варіанти повернення окупованого півострова, і звільнення Криму військовим шляхом — один із них можливих сценаріїв його повернення під українську юрисдикцію.

Плани деокупації Криму та ситуація на півострові

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну керівництво країни робило обережні заяви щодо деокупації Криму. При цьому, розглядався виключно дипломатичний сценарій розв’язання цього питання.

Однак після 24 лютого 2022 року риторика влади України змінилася: тепер уже і в Офісі президента, і в Кабміні, і у Верховній Раді постійно говорять про звільнення анексованого півострова шляхом військової операції Збройних сил України (ЗСУ).

Зокрема, такий розвиток подій не виключає президент України Володимир Зеленський. За його словами, Україна самостійно вирішуватиме, як повертати Крим, і військова деокупація є одним із варіантів звільнення Кримського півострова.

“Я розумію, що всі в замішанні від ситуації і того, що буде з Кримом. Якщо хтось готовий запропонувати нам спосіб деокупації Криму невійськовим шляхом, я буду тільки “за”. Якщо рішення не передбачає деокупації і Крим входить до складу Російської Федерації, ніхто не повинен витрачати на це свій час. Це марна трата часу”, — заявив Володимир Зеленський в інтерв’ю Financial Times.

Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов спрогнозував, що звільнити Крим ЗСУ можуть уже до літа цього року.

“Усе почалося в Криму 2014 року, і на цьому все закінчиться. Ми повинні зробити все, щоб до літа Крим повернувся додому”, — зазначив глава розвідки.

Зі свого боку, головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в інтерв’ю The Economist розповів, що для визволення Криму українським військам потрібно подолати понад 80 кілометрів до окупованого Мелітополя.

“Для того, щоб дістатися до кордонів Криму, на сьогодні нам потрібно подолати відстань 84 км до Мелітополя. Нам, до речі, цього достатньо, тому що Мелітополь дав би повний вогневий контроль над сухопутним коридором, тому що звідти ми вже можемо обстрілювати Кримський перешийок тими ж HIMARS”, — сказав Валерій Залужний.

Згідно з результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), 64% респондентов вважають, що Україна має звільнити всі тимчасово окуповані території, включно з Кримом, навіть якщо країни Заходу зменшать свою підтримку, і якщо війна може затягнутися на тривалий термін.

За даними КМІС, 87% українців виступає проти будь-яких територіальних поступок, а готові до них тільки 9% опитаних.

При цьому 24% респондентів виступають за те, що в обмін на звільнення всіх захоплених територій, крім Криму, Україна може утриматися від військових дій на півострові.

“Просто “мир” не цікавить українців. Українці усвідомлюють, що без додаткових серйозних умов просто припинення вогню лише відкладе подальшу агресію Росії, тому боротьба має тривати й поступок не може бути”, — коментують результати опитування соціологи.

Тим часом після повномасштабного вторгнення Росії в Україну змінилася ситуація і на самому півострові. Починаючи з серпня на російських військових аеродромах, військових базах і складах із боєприпасами час від часу стаються вибухи і пожежі, у жовтні було підірвано горезвісний Кримський міст, а нещодавно недалеко від Сімферополя підірвали залізничні колії біля станції “Поштова”.

Побоюючись наступу української армії, російські військові ще минулого року почали будувати на території Криму фортифікаційні споруди, які утворюють масштабну лінію оборони. Зокрема, за розповідями місцевих жителів, будівництво інженерних укріплень відбувається на півночі та північному заході окупованого півострова.

Усі ці інциденти не на жарт налякали багатьох офіцерів російської армії та спецслужб, що дислокуються в Криму, внаслідок чого вони поспіхом почали вивозити свої сім’ї на материкову частину Росії.

Крім цього, в Криму активно діють партизанський рух “Жовта стрічка“, а також підпільні організації “Атеш” і “Кримська бойова чайка”, і їхні лави збільшуються після кожної успішної операції ЗСУ.

Читайте також: Чекають на ЗСУ, здають колаборантів і збирають гривню: про зміни настроїв жителів окупованого Криму — в огляді експертів

Звільнення Криму в оцінках експертів

Чи готова Україна військовим шляхом звільнити тимчасово окупований Крим? Як може відбуватися військова операція з деокупації півострова? Яку роль у звільненні Криму можуть зіграти партизани? Чи є якісь інші реальні способи повернути Крим під юрисдикцію України? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ розглянули:

• Андрій Сенченко, колишній заступник голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
• Владислав Селезньов, військовий оглядач, колишній речник Збройних сил України;
• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”;
• Іван Ступак, військовий експерт Українського інституту майбутнього;
• Іван Варченко, експерт з питань безпеки.

АНДРІЙ СЕНЧЕНКО: Крим на період окупації потрібно перетворити на острів

— Окупанти бояться висадки українського десанту на півострів. Я б не назвав це панікою, але тривогою це назвати можна. І те, що російські силовики евакуюють свої сім’ї, не сховаєш, це бачать місцеві жителі.

Якщо ми говоримо про те, що має бути складовими частинами програми деокупації Криму, то військову частину треба залишити військовим.

Є просто очевидні цілі — на період, поки триває окупація, перетворити Крим на острів.

Для цього потрібно перерізати сухопутний коридор. Треба перервати логістичний ланцюжок, який іде через Кримський міст. І, безумовно, необхідне придушення основних військових об’єктів, насамперед аеродромів і можливості базування залишків Чорноморського флоту. Так, це вже, так би мовити, напівжива структура, але, проте, вона сьогодні ще може вбивати наших громадян і перешкоджати військовій операції зі звільнення Криму.

Щодо нових завдань дипломатії: у нас не може змінитися програма так, що раніше був політико-дипломатичний шлях, ми це відставили, і тепер буде виключно військовий. Що стосується дипломатії, то завдання на цьому етапі полягає в тому, щоб дуже жорстко присікати будь-які спроби знову винести Крим “за дужки”, а такі спроби будуть до останнього дня звільнення Криму.

Російські спецслужби та агенти впливу в країнах Заходу в цьому напрямку діють дуже активно. Тому це важливе завдання стоятиме для української дипломатії буквально до останнього моменту, доки останній російський окупант не покине територію Криму.

Я думаю, що третім напрямком, безумовно, має бути подальше посилення санкцій проти Росії, що є досить ефективним механізмом. Нам потрібно знову військовим шляхом домогтися перекриття Північно-Кримського каналу. Це суттєвий удар по російському бюджету, оскільки їм набагато більше буде потрібно коштів на подальше підживлення окупаційної влади в Криму.

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЬОВ: Крим де-факто став прифронтовим регіоном

— Станція “Поштова”, біля якої партизани підірвали залізничні колії, розташована на шляху проходження залізничних складів у бік Севастополя. Там усього лише одна залізнична лінія, і, відповідно, її пошкодження виводить з ладу всю цю комунікацію.

А що таке Севастополь? Це головна база Чорноморського флоту Російської Федерації.

І будь-які процеси, пов’язані з ліквідацією цього дуже важливого інфраструктурного об’єкта, створюють досить серйозну проблему для російської військової логістики. Тому тут ми маємо чітко розуміти, що активізація дій українських партизанів у Криму є вельми симптоматичною.

Опір кратно зростає там, де відчувається слабкість, а окупаційна влада не в змозі забезпечити серйозну лояльність місцевого населення. Попри те, що вживаються досить серйозні фіскальні, силові заходи та акції щодо громадян, які мають проукраїнську позицію, проте, це не працює.

Кримські партизани дедалі частіше заявляють про себе і шляхом створення певних інформаційних акцій, і шляхом проведення якихось заходів, спрямованих на ослаблення військової та дорожньої інфраструктури путінських солдатів, які наразі перебувають у ролі окупантів на території Криму.

Крим де-факто вже став прифронтовим регіоном. І жителі Криму це абсолютно чітко відчувають, розуміють і приймають.

Причому проукраїнськи налаштована частина населення Криму з нетерпінням чекає повернення української армії. Ну а “ті, що понаїхали” з материкової частини Російської Федерації чомусь досі перебувають у світі ілюзій. Вони впевнені, що армія змінить Status Quo на лінії фронту. І ось, мовляв, путінська армія переможе, зламає опір української армії. Наївні люди.

ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО: Крим звільнятимуть як острів Зміїний

— Бетонні укріплення, які росіяни зводять у Криму, звісно ж, не допоможуть. Це виключно міг би бути варіант у разі розгляду якогось десантування чи сухопутної операції. Так, тоді можна розглядати їх як стримувальний елемент або оборонний елемент.

Але якщо ми говоримо загалом про сценарій звільнення півострова Крим, то це відбуватиметься аж ніяк не за допомогою десантування з боку Чорного чи Азовського морів і просуванням морського десанту вже сухопутною частиною півострова.

Звільнення буде за принципом острова Зміїний, за принципом правобережної Херсонщини.

Навіть скажу так — це методичне знищення об’єктів російської військової інфраструктури, знищення їхнього особового складу, командних пунктів, пунктів управління тощо. Тобто ніхто нікуди поспішати не буде і просто методично будуть тиснути, знищувати.

При цьому буде повна ізоляція півострова від материкової частини Росії з нанесенням максимального ушкодження Кримському мосту, щоб по ньому неможливо було здійснювати вже будь-який зв’язок, логістику і контроль на Азовському морі за поромними переправами. Тобто щоб мінімізувати ще й сполучення морськими шляхами.

Повна ізоляція в комплексі з методичним знищенням усіх об’єктів призведе до того, що через високі втрати, без можливості їхньої компенсації як в особовому складі, так і в техніці, російським окупаційним військам просто не буде можливості повноцінно тримати оборону півострова.

Навіть якщо на території півострова оголосять будь-яку мобілізацію, все одно цього ресурсу не вистачатиме для того, щоб тримати оборону півострова.

Якщо говорити про артилерійські боєприпаси, снаряди, а, в принципі, не тільки артилерійські, а й танкові постріли, особливо для калібру 125 міліметрів, ситуація у них погіршується. Безумовно, внутрішнє виробництво не забезпечує повного обсягу, який необхідний для пропорційного забезпечення боєкомплектом усіх підрозділів.

І саме тому зараз російське командування і дипломатичний сектор займаються пошуком поставок снарядів з інших країн. Розглядають насамперед Іран, Китай і якоюсь мірою розглядають навіть країни Азії, такі як Таджикистан.

ІВАН СТУПАК: Про військову операцію зі звільнення Кримського півострова поки що говорити зарано

— Я поки що не поділяю особливого оптимізму з приводу швидкого звільнення Криму. Насамперед я відштовхуюся від оцінки та позиції наших західних друзів, від яких ми зараз залежимо. Ми поки що не бачимо від наших західних союзників надто бурхливої й оптимістичної реакції на якнайшвидше звільнення Криму.

Крим стоїть на порядку денному, але він стоїть, найімовірніше, вже після Донецької та Луганської областей.

Це може бути як виключно дипломатичний шлях звільнення Криму, так і виключно військовий. Там ще може бути взагалі такий не те щоб фантастичний сценарій, коли на певний період часу Крим отримує якусь умовну незалежність: там немає ні російських військ, ні українських військ, а є якийсь міжнародний протекторат.

Усі ці варіанти — щось більш реальне, щось менш реальне — це питання осяжного майбутнього. Тому що я не бачу запалу від наших західних друзів, коли вони чують про те, що ми зараз швидко розв’яжемо питання Криму. Вони нам кажуть, мовляв, почекайте, вийдемо на кордони 24 лютого, подумаємо, потім вийдемо на інші кордони. І потім уже Крим наприкінці.

Тому про військову операцію ми поки що не говоримо, тому що Крим — дуже складна територія, там складний ландшафт, важко добиратися. Україна повинна собі поставити масу важливих запитань, перш ніж реалізовувати таку велику мету. Зокрема, скільки військових ми готові покласти? На жаль, це цинічно, але воно так і звучить.

Для того, щоб деокупувати Крим, ми зобов’язані рахувати все, ми не можемо робити, як це робила Росія, — “помчали, а там уже розберемося, маневри покажуть”. Після якої планки втрат ми зрозуміємо, що Крим для нас недосяжний? Чи будуть з нами наші західні друзі, чи готові вони нам допомагати далі матеріально, грошима вливатися в наш бюджет, тому що від 30 до 50% економіки України, за останніми оцінками, вже знищено? Скільки нам готові давати озброєнь?

Я більше схиляюся все-таки, що це буде більше дипломатичний варіант із частково військовим. Але не просто сісти за стіл і обговорювати питання Криму. А коли в Росії відбудуться певні процеси, і будуть зовсім інші люди, з якими це питання обговорюватимуть, і які не будуть за Крим триматися, як за якусь скріпу.

Для них Крим — це та фішка на дошці, яку можна обговорювати: що ми отримаємо, якщо раптом Крим так чи інакше піде або в Україну, або в самостійне плавання, але ми щось за це отримаємо. Ось це буде предмет торгу.

Настане такий час, коли в Москві червоні лінії малюватимуть навколо Мавзолею і казатимуть, що “тут точно востаннє вже ніхто не дозволить нам перетинати їх”. У нас є питання кордонів до 24 лютого: Донецька область, Луганська область. До Криму дійдемо, а там уже ситуація зовні і внутрішньо буде зовсім іншою, і ми зовсім по-іншому будемо ставити це питання.

ІВАН ВАРЧЕНКО: Можливості України щодо деокупації Криму стають реальністю

— Про комплексні плани звільнення Криму йшлося одразу після його окупації. У 2018-2019 рр. у Міністерстві внутрішніх справ навіть був план деокупації Донецької і Луганської області та Криму. Потім його було реалізовано у вигляді нормативних актів, але вже 2021-го року. І цей план став частиною державного законодавства України.

До початку 2022 року розглядалися винятково мирні плани деокупації, які лежали в площині переговорного процесу і дипломатичних домовленостей щодо українського майбутнього Криму. Що ж стосується військових планів, то вони стали дуже актуальними і реальними з початку повномасштабної агресії 24 лютого.

І після цього чим далі, тим більше українське суспільство, світова спільнота готові були до того, що ці плани можуть бути не тільки планами й, відповідно, можуть бути реалізовані. І зараз ми бачимо, що Україна рухається цим шляхом того, щоб звільнити Крим. І якщо не вийде так, що Росія звідти забереться, то я впевнений, що в Генеральному штабі розглядають як мінімум кілька сценаріїв того, як військовим шляхом звільняти Крим.

У класичному розумінні це звільнення виглядає як перерізання логістичних ліній постачання ресурсів шляхом знищення так званого Кримського мосту плюс контроль над акваторією Азовського моря і Керченським перешийком.

Ми розуміємо, що Крим буде ізольований від ресурсів з боку материкової Росії, і постачати техніку, озброєння і живу силу можна буде тільки через окуповані території Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Це, своєю чергою, значною мірою послабить можливості захищати цей півострів.

Тепер щодо кримчан. Ще 2014 року значна маса населення Криму сприймала Росію як таку собі парасольку безпеки та перебувала в якомусь міфологізованому ставленні до Росії. РФ сама створила собі цей міф як про найсильнішу у світі державу, яку нібито неможливо перемогти, яка гарантує безпеку своїм васалам або своєму населенню.

Кримчани так жили кілька років, і тепер, мабуть, у них настала друга стадія: спочатку [стало зрозуміло], що українські сили оборони або невідомі сили можуть серйозно впливати на ситуацію в Криму, зокрема, руйнувати такий ідеологічний символ, як Кримський міст. Не кажучи вже про удари по аеродромах.

А третій етап — готовність тікати в потрібний момент, і зараз ми це бачимо і спостерігаємо. Росіяни починають погоджуватися з тим, що вони тут тимчасово, і вони тут окупанти. Ба більше, поплічники росіян і українські колаборанти теж розуміють, що їхня позиція в Криму стає дуже слабкою і вразливою.

Якщо на початку повномасштабної агресії ми не могли ніяк порушити ці логістичні ланцюжки, які вели окупантів із Криму до Херсонської області й навіть довели до Миколаївської області, то тими засобами вогневої підтримки, що в нас є на сьогодні, ми активно працюємо вже практично до Кримського перешийка.

Тобто можливості України щодо звільнення Криму стають реальністю не тільки на словах, але й на ділі. Це підтверджуються розвитком подій і на українських фронтах, і в нашій дипломатії, і з нашими міжнародними партнерами.

Читайте також: Українські прапори в Криму можуть з’явитися раніше, ніж у Донецьку чи в Луганську, — Казарін