Вчора о 23:29
Народний депутат від фракції “Слуга народу” та голова парламентського комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентської співпраці Олександр Мережко в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA розглянув переваги НАТО перед ООН, нюанси відносин агресора РФ з Китаєм, а також переваги для України від вступу Фінляндії та Швеції до Альянсу.
– Чи можна провести паралелі між ООН, яку президент Володимир Зеленський закликав прокинутися у питаннях Донбасу та Криму та НАТО в контексті прохань про закриття неба. Чи здатне НАТО до більш вагомих дій та кроків, щоб зупинити війну РФ проти України?
– По-перше, ООН та НАТО – це дві абсолютно різні організації, у них різні завдання. Щодо ООН, я повністю згоден із президентом, що ця організація на сьогоднішній день переживає серйозну кризу. Адже та структура, той розклад сил, на основі якого була створена організація в 1945 році, не відповідають сучасним реаліям.
Основна проблема ООН у тому, що є право вето. Я вважаю, що, порушуючи статут ООН, Росія зайняла місце Радянського Союзу абсолютно безпідставно, а тепер паралізує будь-які зусилля організації, спрямовані на виконання його головної функції з підтримки міжнародного миру та безпеки.
НАТО – це інша організація в тому плані, що НАТО є досить ефективним. Щоправда, там рішення ухвалюються шляхом консенсусу, і зрозуміло, що, наприклад, такі держави, як Франція, Німеччина, не завжди сприяють прийняттю тих рішень, які спрямовані на адекватний захист та підтримку України… Але все одно НАТО за своєю суттю – це організація однодумців. Держави, які входять туди, – це, як правило, держави ліберальної демократії, які розуміють заради чого створено НАТО. Вони мають спільний інтерес, спрямований на створення системи колективної безпеки. У цьому плані НАТО довело свою ефективність. І Україна правильно продовжує прагнути приєднатися до НАТО, стати повноправним учасником цієї організації. Тому що це найкраща гарантія безпеки на сьогоднішній день.
– Країни НАТО йдуть демократичним шляхом, а у разі небезпеки виникнення конфлікту говорять про те, що захищатимуться. Але є два лідери – Сі Цзіньпін та Володимир Путін, які у лютому 2022 року заявили на спільній пресконференції, що міжнародний порядок, заснований на правилах, закінчився. По суті, зараз західна демократія протистоїть китайському авторитаризму і російській автократії, а головною метою Росії та Китаю є розпад ЄС і НАТО. Як ці організації можуть протистояти таким планам?Ви маєте рацію. Як заявив американський президент Джо Байден, зараз можна говорити про існування якоїсь форми холодної війни – з тією різницею, що є два світи. Є світ держав ліберальної демократії, які прагнуть світового порядку, заснованого на правилах, насамперед, на нормах міжнародного права. Щоб світ був стабільним і не відбувалося актів агресії.
А є дві держави, які становлять насправді ядро авторитарного світу. Але треба мати на увазі, що відносини між Росією та Китаєм – не такі однозначні. Китай має свої інтереси, і вони далеко не завжди збігаються з інтересами Росії. Китай зав’язаний, якщо, можна сказати, на американський ринок. Він зацікавлений у розвитку економічних відносин із західними державами. І Китай менше схильний до того, щоб вносити хаос і руйнувати залишки світобудови, які ще збереглися.
Щодо Росії, то на сьогоднішній день це головний дестабілізуючий фактор усього світового порядку – вона прагне зруйнувати інститути Європи, ООН. Росія явно пішла напролом: це держава-терорист. З нею треба мати справу на інших принципах.
– В аналітичному центрі “Українська призма” вважають, що НАТО має засуджувати та послідовно протидіяти спробам незаконного, примусового тиску на рішення інших держав щодо їх участі у будь-яких політичних, економічних, військових та інших типах об’єднань. Що ви думаєте?
– Була така книга одного з американських політологів – “Шериф мимоволі”. Йшлося про США, але я застосував би цю метафору до НАТО загалом. Це найбільш сильне військове та політичне утворення на сьогодні на планеті, тому вони мають відігравати певну роль, спрямовану на те, щоб забезпечити порядок та гарантувати цей порядок у всьому світі. Такі реалії. І я думаю, що у них достатньо ресурсів, щоб продовжувати ефективно регулювати міжнародні відносини та підтримувати в них стабільність.
– Знову ж таки, експерти “Української призми” вважають, що політика щодо Росії не може бути двозначною. Якщо НАТО хоче бути в авангарді глобальної безпеки, йому слід відкинути старі підходи до відносин із РФ. До того ж, політики “відкритих дверей” вже недостатньо. Якщо все підсумувати, як має діяти Альянс?
– По-перше, політика змінюється, зокрема у США, стосовно Росії. До 24 лютого вона була дещо іншою і мала вибірковий характер. Тобто США, а також країни НАТО говорили про те, що є питання, за якими вони готові співпрацювати з Росією. Наприклад, з питань Ірану, нерозповсюдження ядерної зброї, Сирії.
Після 24 лютого ситуація радикально змінилася, тому що Росія показала, що з нею не можна мати справи взагалі, її потрібно повністю ізолювати. США та інші країни мають радикально змінити стратегію щодо Росії.
– Поговорімо про майбутнє Альянсу, до якого найближчим часом приєднаються Фінляндія та Швеція. Це непокоїть РФ. Дмитро Медведєв, наприклад, буквально погрожував Фінляндії, заявляючи – ви ж не хочете на відстані витягнутої руки кораблі з ядерним озброєнням… Як ви вважаєте, розширення НАТО на Фінляндію та Швецію підштовхне РФ до певних дій? Чи, можливо, підштовхне НАТО до якоїсь нової концепції світової безпеки?
– Це дуже позитивний крок, якщо до НАТО приєднаються Швеція та Фінляндія. Це послабить Росію у стратегічному сенсі. У нашій ситуації це гарна новина. По-друге, це посилює НАТО, куди ми прагнемо.
Щодо слів Медведєва: справді, так і було. На тлі нової фази агресії проти України його заяви виглядають дуже зловісно. Це справді загроза щодо Фінляндії та Швеції. Їх треба сприймати дуже серйозно. Ми бачимо, що дії Росії виявилися контрпродуктивними. Адже офіційна версія, за якою Росія розпочала нове повномасштабне вторгнення на територію України, полягала у тому, що вона боїться розширення НАТО. А сталося зовсім протилежне. Такий ефект бумеранга.
– По суті, якби великі держави-члени НАТО дали Україні чіткі гарантії безпеки, що повторюють 5-ту статтю Договору, при цьому конкретно сказавши, що Україна, Грузія та Молдова не будуть у НАТО, доки не закінчиться путінський режим, від цього всім було б легше жити. Принаймні в Україні…
– Я думаю, що проблема полягає в тому, що рішення ухвалюється шляхом консенсусу. Є держави НАТО – США, Велика Британія, – які погоджуються з тим, що Україна може стати членом Альянсу. Тобто вони підтримують наш вибір, який закріплений у Конституції. Але є держави, які, як і раніше, діють, озираючись на Росію: це Франція та Німеччина. У цьому полягає проблема. Звичайно, нас цікавить насамперед результат – чіткі гарантії нашої безпеки. Є механізми, які можуть зробити це і крім НАТО, але на сьогодні НАТО залишається найефективнішим інструментом гарантування.
На 23 квітня заплановано евакуацію мирних громадян із Маріуполя до Запоріжжя – міськрада
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
