Люди проти війни: як фабрикують кримінальні справи в Росії — розбір Мацуки

Бути проти війни, залишаючись у Росії, можна або мовчки на кухні, або ризикуючи опинитися у в’язниці. Історії, про які йтиметься далі, переконують, що це нинішня реальність у РФ. Три росіянина, які не побоялися висловити протест, і заплатили за це — кожен свою ціну. Детальніше про це — у матеріалі шеф-редактора телеканалу FREEДOM Олексія Мацуки.

Олексій Мацука зв’язався з людьми, які стали героями резонансних історій, про які писали в пресі. З їхніми рідними, і з адвокатами тих, з ким поговорити нереально — адже вони за ґратами. Ці люди відверто розповіли, за що зараз у Росії можна потрапити до в’язниці. І дають відповідь на найголовніше запитання — скільки їх, незгодних…

Складно бути проти

Ще не так давно на вулицях Москви проходили масові політичні акції. Підняти на них український прапор було просто вираженням своєї позиції, ніхто не вважав це якимось подвигом. За рік повномасштабної війни гайки загвинтили настільки, що наразі для росіян вищий прояв громадянської сміливості — вигукнути щось у громадському місці.

Що загрожує за всього лише два слова — “ні війні” — розповів російський правозахисник Кирило Федоров, який у театрі побачив по сусідству із собою губернатора Санкт-Петербурга Олександра Бєглова. І не стримався.

“Я повертаюся і бачу позаду себе губернатора Санкт-Петербурга пана Бєглова. І одразу згадалося, як пів року тому я виходив у центрі Петербурга з однодумцями, ми намагалися достукатися до представників влади, а тут досить топовий представник влади сидить на відстані менше метра…”, — згадує Кирило.

У цей момент він вирішив — хай буде, що буде. І коли вистава закінчилася, і актори вийшли на уклін, Федоров почав скандувати: “Ні війні! Ні війні!”

Мало хто б здивувався, якби після такого на виході з театру його чекали б із кайданками. І таке з Кирилом уже траплялося після участі в акціях протесту. Але чиновник розгубився настільки, що втратив дар мови.

“Він якось розгублено посміхався. Я не можу сказати, що його обличчя спотворила злість, чи він наказав “Хапайте його!” — ні. Він, мені здається, ніби старався тримати обличчя на публіці”, — продовжив Кирило.

Але такий вчинок російська державна машина не могла залишити без уваги. З Кирилом вчинили навіть жорсткіше, ніж якби оштрафували. Його визнали “іноземним агентом”.

“За цим законом потрібно кожну свою публікацію, кожну фотографію кота в соцмережах позначати досить таким кривим текстом про те, що дане повідомлення підготовлено “іноземним агентом” або тим, хто виконує функції “іноземного агента”. Інша частина полягає в постійних звітах про свої доходи, навіть тих, які ніяк не пов’язані з іноземним фінансуванням. Я можу, наприклад, працювати вантажником, але мені потрібно писати Мін’юсту РФ: ось стільки-то я розвантажив, стільки-то я отримаю. Тому що про мою позицію публічно відомо, я не ховаюся, я живу в Росії. Я зараз подав до суду на Мін’юст, намагаюся оскаржити цей статус. Але це як гра в шахи. Хоча тебе в певний момент дошкою можуть убити, звичайно”, — пояснив правозахисник.

Російське опозиційне видання “Важные истории” зараз нарахувало 940 осіб, щодо яких збирали інформацію для визнання “іноземними агентами”. За даними BBC, на кінець минулого року в Росії налічувалося 348 “іноземних агентів” — як громадян, так і організацій. Варто хоч у чомусь не виконати відверто абсурдні вимоги — перші два рази штрафують, далі — відкривають кримінальну справу, покарання — до двох років в’язниці.

Зазвичай, отримавши статус “іноагента”, люди намагаються одразу покинути Росію. Кирило Федоров вирішив залишитися — зокрема й для того, щоб показати, що розмови про те, що “в Росії більшість підтримує війну і Путіна” — це міф.

“Мені дуже важливо бути у своїй країні. І не просто сидіти, а чесно, відкрито висловлюватися. І цим давати можливість іншим людям зі схожими поглядами побачити, що ти тут не один такий. Це наша країна. І важливо залишатися тут, щоб не здавалося, що в Росії всі за війну. Що є інше обличчя Росії. Це теж мільйони людей”, — зазначає правозахисник.

А щоб цих людей не ставало більше, в Росії карають, не дивлячись на “тяжкість проступку”. Навпаки, відчуття, що навмисно надто жорстко карають за дрібниці — показово, для залякування. І доказ цьому — наступна історія.

У СІЗО — за доносом

Художниця з Пітера Саша Скочиленко вже майже рік перебуває в СІЗО. Вона стала першою обвинуваченою в Петербурзі у кримінальній справі про поширення “фейків” про російську армію з формулюванням — “з мотивів політичної ненависті”.

Предметом такої “ненависті”, на думку російської влади, є цінники для супермаркету, які Саша знайшла в інтернеті, роздрукувала і розмістила в одному магазині. На них — дані про інфляцію в Росії, що виникла через війну. Або різні факти про російське вторгнення.

Про деталі розповіла мама Саші — Надія Скочиленко. Каже, це був флешмоб, у якому взяли участь чимало людей, хто засуджує війну. На дівчину вийшли за доносом 72-річної пенсіонерки, яку це все це нібито зачепило до “глибини душі”.

“Пенсіонерка побачила ці цінники. Вони її не спонукали задуматися, де ж правда, вона сказала, що її це засмутило. Вона пішла з цими цінниками до охоронця, до адміністратора, намагалася закликати до порядку. Але співробітники магазину ніби сказали, що нічого страшного, і не стали з нею особливо розмовляти. І тоді вона пішла, напевно, в поліцію писати заяву. І потім по камерах відеоспостереження подивилися, що в цей момент там була Саша, і ось її так знайшли”, — розповіла Надія Скочиленко.

Саша тяжко хворіє. І для неї перебування в СІЗО — не просто покарання, а пряма загроза життю.

“У Саші аутоімунне захворювання целіакія, їй заборонено вживання глютену. Дієта передбачає навіть окремий посуд, до того ж і їжа має готуватися в окремому посуді. І контролювати це там ніхто не може. Також у неї вада серця, дуже низький тиск. Відбуваються зупинки серця, порушення ритму”, — перелічила мама Саші.

І це ще не всі проблеми зі здоров’ям дівчини. Тому кожен день поза свободою для неї — просто пекло.

“Ситуація зі здоров’ям не береться до уваги, і вона весь час перебуває в СІЗО. Вони пояснюють це тим, що вона може сховатися від слідства. Але це ж нелюдяно користуватися хворобою людини, щоб на неї тиснути. Це просто жахливо”, — зазначає Надія Скочиленко. 

Днями відбувся черговий суд над Сашею, який постановив продовжити її перебування в СІЗО ще на три місяці — уже вкотре. Але навіть цей рік, проведений у СІЗО, здасться дрібницею, коли дізнаєшся, скільки років ув’язнення просить для неї прокурор.

“Їй загрожує до 10 років. Розслідування завершилося в грудні, зараз справа на стадії обвинувачення — тобто обвинувач зачитує обвинувальні промови. Коли я ходила до слідчого, він нам чітко сказав, що це нібито не його розслідування, що вказівки надходять згори, і він тільки виконує те, що йому кажуть. І, на жаль, і суддя тут теж нібито не суддя”, — каже мама підсудної.

Тобто всього лише за висловлення протесту, за нешкідливі цінники — не 15 діб, не штраф, не осуд. А реально вважають “ворогом народу”, уже рік тримають у СІЗО з важкими наслідками для здоров’я і “шиють” 10 років.

І цей епізод — попри всю його абсурдність — не виняток, не якийсь дикий збіг обставин. Так чинять із багатьма незгодними. Минулого року в Росії зареєстровано 187 справ за статтею 207.3 кримінального кодексу РФ. Це та сама стаття про “фейки”, за якою обвинувачують Сашу. Є вже й перші вироки. Про одну таку абсолютно вражаючу справу — далі.

Радіо “Вован”

Одним із тих, щодо кого суд уже ухвалив рішення, став 61-річний пенсіонер із Вологди Володимир Румянцев. Про його долю коли-небудь фільм знімуть. Звичайний роботяга з російської глибинки, все життя пропрацював на заводах, останніми роками був кочегаром в одній із котелень Вологди.

Його аскетичне самотнє життя чимось нагадує гоголівську “маленьку людину” з повісті “Шинель” — начебто і невисокий соціальний стан, але дуже сильний характер.

Пенсіонер захоплювався радіотехнікою. Кілька років тому купив на AliExpress малопотужний ФМ-передавач. І зі своєї квартири запустив власну радіохвилю — “Радіо Вован”, як він назвав його жартома.

Усе, що сталося далі, розповів його адвокат Сергій Тихонов.

“Він придбав цей трансмітер, щоб просто у себе у квартирі поширювати цю радіохвилю, для власної зручності. Він підключав трансмітер до комп’ютера, а сам у бездротових навушниках ходив по квартирі, готував собі вечерю на кухні та слухав збережені на комп’ютері аудіодоріжки. У нього величезна колекція всіляких подкастів”, — пояснює адвокат.

Спочатку “Радіо Вован” працювало в межах квартири. Потім Володимир посилив потужність, щоб слухати своє радіо в навушниках, коли виходив на прогулянку. І тепер хвилю могли спіймати й мешканці сусідніх будинків. Але тільки війна все змінила — замість подкастів і радянських “спектаклів біля мікрофона” з’явився зовсім інший контент.

“І коли сталося 24 лютого [2022 року], він практично цілодобово став транслювати з YouTube різні думки, дискусії — все, що йому здавалося правильним і вартим уваги. Транслював він це все до кінця квітня. Потім до нього прийшли з ФСБ. Провели обшук і вилучили всю техніку”, — розповідає Сергій Тихонов.

З того, що не вилучили, — старенький ноутбук. Володимиру Румянцеву б, можливо, змовчати, “перечекати” — але характер не той. І він став у “ВКонтакте” робити репости з різних джерел про події в Бучі та Маріуполі. І ось тоді до нього прийшли вже з арештом.

“У нього була можливість припинити свою діяльність і тим самим, можливо, залишитися на волі. Але він мені сказав: вибір у мене був такий — або йти дорогою, якою гидко йти, або йти тією, яку я обрав. Тобто він був готовий до того, що рано чи пізно його буде або заарештовано, або затримано. І це його не зупинило. Ну, за теперішніх часів це дуже сміливий крок”, — продовжує адвокат Володимира Румянцева.

Адвокат на суді цитував 29 статтю конституції Росії, в якій кожному гарантується право шукати, одержувати, передавати, виробляти та поширювати інформацію будь-яким законним способом. Але радіоточка на один будинок відверто злякала силовиків.

Так колись за часів Радянського Союзу було — коли дисиденти навіть не друкували (не мали на чому було), а писали листівки. Здавалося б, величезна пропагандистська машина СРСР, але переписані від руки листочки вважала реальною загрозою. Те ж саме зараз відбувається в Росії, коли будь-який погляд, будь-яка оцінка, що відрізняється від офіційної, — це в’язниця.

Зрозуміло, що Володимира Румянцева не виправдали.

“Прокурор просив йому 6 років позбавлення волі. Суд йому призначив 3 роки позбавлення волі. Володимир абсолютно спокійно сказав: “Ну, загалом-то, і непогано. За свободу слова я готовий був і 6 відсидіти”. У своєму останньому слові він, наприклад, сказав, що хотів донести цю іншу інформацію до інших людей, а як її оцінювати — це кожен своєю головою має думати. Він переконаний прихильник того, що кожен має думати саме своєю головою і своїм мозком аналізувати, а не продавати свій мозок телевізору”, — каже Сергій Тихонов.

---

Після того, як про Кирила, Сашу, Володимира написали в пресі, знайшлися сотні людей, які висловлювали їм підтримку. Кирилу писали про це в соцмережах, Саші та Володимиру в СІЗО і в тюрму постійно шлють листи й передачі, надсилають гроші. І це показник того, що підтримка влади в Росії далеко не така, як заведено вважати.

“У Вологді — це невеликий провінційний обласний центр російської півночі — останнім часом дуже рідко зустрінеш машину із Z-наклейкою. Хоча все місто обвішане цими білбордами з різними закликами. Але на приватних машинах уже дуже рідко побачиш наклейку. А в перший час їх було просто неміряно. Навіть це свідчить про те, що кількість людей, які підтримують усі ці речі, сильно перебільшена, як мені здається”, — вважає Сергій Тихонов, адвокат Володимира Румянцева.

“На щастя, є люди, які допомагають. Я навіть іншим разом думаю: боже мій, як ще люди продовжують допомагати, адже понад рік минуло, люди до всього звикають. Проте, ми весь час відчуваємо підтримку. Зараз усі кажуть, що в цей жахливий час багато хто знайшов стільки друзів, ось саме близьких за духом людей”, — констатує Надія Скочиленко, мама Саші.

“Я зустрічав людей із риторикою, що там нацисти, треба рятувати українців тощо. Але їх меншість. Вони повторювали історії з телевізора як під копірку — про біолабораторії, що Україна завжди була русофобом тощо. Але більшість людей виступали проти війни: от навіщо нам це, навіщо це горе всім — і Росії, і Україні? Так мислить значна частина людей”, — підтверджує правозахисник Кирило Федоров. 

Здавалося б, це приватні історії. Але це не тільки про цих людей, вони — про сучасну Росію. Ту, яку не показують по “Першому каналу”. І в якій реальні люди дуже багато чого спростовують. І готові боротися. Хто як уміє — кожен на своєму місці.