“Краще померти, ніж так виживати”: мешканці звільненого села в Харківській області розповіли про життя в окупації (ВІДЕО)

Село Кам’янка, що розташоване під Ізюмом у Харківській області, з початку повномасштабного вторгнення бомбила російська авіація. У населеному пункті повністю зруйнована інфраструктура, десятки мешканців загинули, будинки розбиті, а вулиці спорожніли. Більшість місцевих жителів спромоглися виїхати в безпечні райони, ті ж, хто залишився, пів року жили в окупації. Люди досі не вірять, що вижили, інформує FREEДОМ.

“Вижили. Краще померти, ніж так виживати”, — каже літня мешканка Кам’янки Галина.

Жінка намагається не плакати, але по щоках все одно біжать сльози. Вона каже, що це від образи та горя, і не може прийти до тями після того, що пережила. За її словами, обстріли в селі були страшні: били з артилерії, літаків, гелікоптерів. Галина каже, що вирви навколо такі великі — можна машиною в’їжджати.

На всій вулиці у Кам’янці залишилася жити Галина та її дорослий син. До них заходить у гості друг сина, який живе на іншому кінці села. Вони разом ховалися в підвалі, ділили мізерні запаси їжі. Микола розповів, коли російські окупанти відчули, що наближається українська армія, то почали виносити речі з будинків місцевих мешканців. Все накрадене вивозили машинами.

“А наприкінці, здається, з Курська приїхали. Молодих багато. Стали тягнути все, що в будинках було. Ну, килими, холодильники “, — згадує чоловік.

У будинок, в якому жила Олена з чоловіком та сином, прилетів снаряд. Вони переїхали до свекрухи. Жінка розповіла, що під обстрілами, без світла та газу, було дуже важко. Після авіаударів багато родин залишилися без житла.

“Пів року жилося важко до самого приходу України. Ми в підвалі ховалися”, — розповідає Олена.

Коли до села зайшли російські військові, мешканці весь час ховалися у підвалі.

“Вони думали, що людей тут немає, пройшлися по підвалах, знайшли нас. Російські військові думали, що, може, це солдати, спочатку були дуже агресивні. Ми не знали, що робити: може неправильно глянеш — і тебе вже не буде”, — ділиться вона спогадами.

Олена також розповіла, що коли місцевих жителів російські військові змусили вийти із підвалів, чоловікам одягли мішки на голову та відвели.

Ярослав, син Олени, повідомив, що коли російські окупанти вели його селом зі зав’язаними очима, дуже переживав за близьких.

“Більше боявся не за себе, а за своїх рідних. На себе, можна сказати, було начхати, головне, щоб решта залишилася жива: мати, батько, дядько, бабуся. Поставили нас біля стіни, розпитували, хто ми. А нам сказали, що вони визволителі та прийшли нас від нацизму захищати”, — згадує Ярослав.

Олена показала ікону, яку їй вдалося врятувати зі зруйнованого російськими бомбами сільського храму. Тоді авіація розбомбила школу та церкву.

“Це наша ікона, вона була подарована сім’єю храму. Вона називається “Чаша терпіння”, —пояснює жінка.

За час окупації у Кам’янці загинули десятки мирних мешканців. Село зруйноване практично повністю.

“Коли вже прийшли українці, люди лежали досі не поховані: хтось у підвалах, хтось у будинках. Деяких ховали сусіди просто на городі, просто прикопували”, — розповідає мешканка села Наталя.

Ще одна мешканка Кам’янки Тетяна показала могилу сусіда. Того дня він та його дружина під час обстрілу опинились у різних частинах двору.

“Ми були в підвалі у себе вдома, чуємо, Наташа кричить: “Сергію! Сергію! Сергію!”. А Сергій не чує. Вона біжить вулицею і кричить: “Танюшо, Серьожу вбило!” — каже жінка.

Кам’янка – одне зі знакових місць для військовослужбовців 113-ї бригади територіальної оборони. Вони проходили через це село, коли російські окупанти захопили Ізюм. Українські військові пообіцяли людям, що повернуться.

“Наш підрозділ останнім виходив з Ізюма, коли окупанти, озброєні до зубів, з технікою, артилерією, з літаками, гелікоптерами — з усім цим боролися проти нас. І тепер ми обламали зуби противнику. Ми цією ж дорогою заходили назад до Ізюма”, — каже військовослужбовець 113-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ з позивним “Шалфей”.

Село Кам’янка розташоване на південному сході Харківської області, за 8 км від міста Ізюм та за 12 км від кордону з Донецькою областю. До початку повномасштабного вторгнення тут проживало понад тисячу людей. Нині тут залишається менш як сто мешканців.

Читайте також: Бажання знищити націю: російські окупанти влаштували геноцид в Україні (ВІДЕО)