Страшні злочини російських окупантів у Київській області побачив увесь світ. Які наслідки будуть для російської влади та воєнних злочинців, розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко під час марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA.
— Олександре, Ви відстежуєте злочини російських окупантів та проксі-організацій «Л-ДНР» уже давно. Поділіться своїм досвідом. Як фіксуватимуть сьогоднішні страшні події у звільнених містах Київської області?
— Так, починаючи з 2014 року, відбувалося документування всіх порушень, які були на територіях і окупованого Криму, і захопленого Донбасу. І є чималий масив накопичених повідомлень про злочини, є безпосередньо розслідування щодо цих злочинів, які зробили і військова прокуратура, і прокуратура Автономної республіки Крим. Вони є сьогодні і просто будуть продовжені, відновлені. Злочинці будуть притягнуті до відповідальності. І нові факти так само, думаю, будуть розслідувати.
Особливо важкою була практика 2014 року, коли відбувалося це репресивне зачищення та придушення російськими окупантами будь-яких актів опору в Криму та на Донбасі. Це відбувалося, якщо люди виявляли непокору чи проукраїнську позицію. А якщо це була ще й якась діяльність, пов’язана з протистоянням окупантам, це загрожувало позбавленням волі, і фізичними каліцтвами, і навіть смертю. Ну, ми знаємо вбивство активістів кримських татар у Криму. Досить було згадати Рішата Ахметова. Така сама політика і нині, під час захоплення росіянами територій України, які були не в зоні воєнних дій, починаючи з 2014 року. І ми зараз говоримо про те, що ми бачимо такі ж процеси щодо Херсонської, Миколаївської областей, на Донбасі в тих населених пунктах, які на сьогодні стали зоною воєнних дій. Ми отримуємо багато інформації та сигналів про те, що відбувається: насильницькі зникнення, викрадення, депортація населення. Здебільшого це стосується тих, хто намагається протестувати проти того, що зараз чинить окупаційна влада. Десятки тисяч людей переміщуються до Криму або на територію Російської Федерації під приводом того, що їм допомагають вийти гуманітарними коридорами з Маріуполя, Сєвєродонецька, Лисичанська. Ці люди страждають зараз від того, що там немає постачання продуктів, медикаментів, немає електроенергії та води.
Я можу сказати, що факти, які стали відомі всьому світу після 31 березня і до сьогодні, стосуються звільнених Гостомеля, Бучі, Ворзеля, Бородянки, Ірпеня, — ми цю інформацію мали ще з початку березня. Нічого нового, нічого дивного ми не побачили в цій ситуації, і це лише підтвердження тому, що було… У нас є і свідки, і письмово задокументовані на фото свідчення того, що відбувалося, починаючи з перших днів окупації. Особливо жорстко це у Гостомелі. Така сама важка картина буде у нас у Бородянці, Ворзелі.
— Як можна назвати ці жахливі злочини у містах Київщини з погляду міжнародного права? Це геноцид? Етноцид?
— Ну, це однозначно воєнний злочин та порушення норм міжнародного гуманітарного права. Тут можна вбачати певні риси геноциду, і це потрібно певним чином доводити. Рівень доведення злочинів, пов’язаних із геноцидом, набагато вищий, ніж воєнних злочинів. Тому завжди краще говорити про те, що це по-справжньому має ознаки воєнних злочинів, і коли ми говоримо про доповідь Human Rights Watch, тут важливий принцип. Це безпосереднє опитування свідків чи жертв. І на матеріалах, що підтверджуються іншими свідченнями, роблять остаточні висновки про те, що так, це відповідає дійсності. Це саме у такому вигляді відбувалося і має саме таку кваліфікацію. Тому дуже важливо, що ще й міжнародна незалежна правозахисна організація, яка не має відношення до якоїсь із сторін, фіксує ситуацію максимально об’єктивно. Дуже важливо враховувати цей фактор неанґажованості та об’єктивності у висвітленні картини.
Ми маємо багато інформації, яка пов’язана з такими злочинами, особливо сексуального характеру, ґендерно обумовленим насильством. Такі злочини рідко потрапляють до публічної сфери. Я б сказав, напевно, 99% сексуально обумовлених злочинів не з’являються у публічній сфері, і дуже складно їх розслідувати, хоча це також є знаряддям ведення війни. Практика застосування сексуального насильства як до жінок, так і до чоловіків – про це треба окремо говорити.
Те, що стосується ситуації, пов’язаної з невмотивованим нахабним вбивством цивільного населення, — це у чистому вигляді воєнні злочини окупантів, які мають забезпечувати контроль на цій території, яка де-факто під їхньою окупацією, під їхнім контролем. Зараз для російської держави це велика проблема. Я можу однозначно сказати, що Путін припустився великої помилки, що напав і веде війну в Україні. Це найбільша помилка у його житті. Я думаю, що це буде йому коштувати кар’єри. Ми будемо дивитися, скільки залишилося йому жити, і взагалі залишатись Росії в такому стані, як вона є.
Другий момент – це підхід до порушення елементарних стандартних норм міжнародного гуманітарного права, який було продемонстровано на теренах Київського конгломерату. Одним словом, ми зараз говоримо “Буча”, але ми розуміємо, що це і Немішаєве, і Димер, і Бородянка, і Ворзель, і Макарів, і Мотижин. Тобто тут будуть десятки населених пунктів великих та маленьких, але ми називаємо це одним словом – Буча. Це величезна проблема для Путіна і для всієї Росії, якій зараз скажуть: ви — нелюдського рівня, тікайте, бо до вас застосовуватимуться і санкції, і все інше.
— Що дасть Україні факт визнання Путіна особисто воєнним злочинцем? Чи можна його притягнути, на вашу думку, до реальної відповідальності, а не до умовної?
— Дуже доречне питання. Потрібно бути реалістами. Путін зараз є саме у статусі організатора воєнних злочинів в Україні. І це підстава для того, щоб розпочати міжнародне розслідування та позбавити його наявного та властивого йому функціонального імунітету, бо він наділений функціональним імунітетом як керівник держави. Це також є. І окрема процедура позбавлення цього імунітету має бути реалізована. Але будуть набагато швидші, вагоміші кроки, як на мене. Це те, що сталося із розстрілом літака МН-17. Ви розумієте, ця трагедія 2014 року фактично зламала картину війни Путіна, коли вони припустилися помилки, збивши цей літак. Вибачте за це слово, але ситуація та розвиток подій були б зовсім іншими, якби цього не сталося. Росія злякалася і два місяці боялася активних дій, навіть відступила після того, як це сталося. Та сама помилка сталася і з Бучею, з тим, що наробили ось ці істоти, які перебували на цій території всього неповний місяць. І це шок для цивілізованого світу. Тепер жодна російська пропаганда… Вони там можуть розповідати космічні історії і все що завгодно.
— Мої колеги-журналісти, політики на емоціях дуже часто говорять, що кожен росіянин відповідає за дії своєї держави. Хочеться почути Вашу оцінку. Чи правда це, що кожен росіянин, абсолютно кожен із 140+ мільйонів росіян, відповідає за дії такого політика, як Володимир Путін?
— Це політична відповідальність. І буде економічна внаслідок санкцій. Говорячи про юридичну відповідальність, це буде індивідуальна відповідальність. Колективної відповідальності немає. Ті, хто віддають накази та виконує накази щодо знищення, переслідування українських солдатів та громадян, мають нести відповідальність. Те, що стосується всіх мешканців, ну це більше політичне гасло, і я повторюю: немає колективної відповідальності в юридичному розумінні. Вона має бути суто індивідуальною за скоєні злочини. А відповідальність за солідарність та підтримку цього режиму буде в тому, що будуть наслідки санкцій, буде погіршення, буде розчарування. І я думаю, що закінчується не просто ера існування цієї імперії, буде аварія якась і в головах. Буде і фізична аварія цієї держави, цього конструкту. Росія — це нецивілізована держава 19 століття, яка має пройти стадію відмирання та перейти у нову якість.
Зеленський – українським ЗМІ: Може статися, що зустрічі з Путіним не буде
В Ірпені, вочевидь, доведеться повністю міняти газові труби та електромережі – місцевий депутат
Читайте також: Гозман: Путін загнав Росію в кут, наступний крок – репресії