Інтереси на крові: навіщо Росії прихильність країн Африки — роз’яснення експертів

Москва не втрачає надії досягти хоча б мінімальних успіхів на дипломатичному фронті, але навіть в Африці, де у Росії завжди були союзники, тепер не завжди приймають главу МЗС РФ Сергія Лаврова. Африканські країни для Росії — це не просто бізнес-проекти, це ще й геополітичний вплив за допомогою приватних армій.

Домовляється МЗС, а “брудну роботу” роблять “вагнерівці”

Бажаючи отримати набагато більшу підтримку на континенті, Кремль списав країнам Африки борги, накопичені за майже 30 років. Сума — понад 20 млрд дол. Також Росія пробує грати на відчутті ностальгії. Лавров під час своїх візитів недавніх до Африки багато разів згадував про співпрацю за часів Радянського Союзу. Усе це — спроби грати на протистоянні із Заходом.

До того ж африканські країни становлять понад чверть голосів в ООН, які так потрібні Росії для того, щоб продовжувати гру в демократичну державу, що лише відстоює свої кордони та нібито захищається від країн НАТО. Адже саме так РФ презентує свою агресію проти України на міжнародній арені.

Росії потрібно все більше грошей на війну. А ресурси в Африці — це і є швидкі і в даному випадку легкі для неї гроші. Адже саме захоплення і контроль природних ресурсів у країнах Африки — головне завдання так званого миротворчого російського контингенту. Африканські диктатори користуються послугами російської приватної військової компанії (ПВК) “Вагнер” саме тому, що вона забезпечує їм політичне життя, отримуючи натомість контроль над золотими й алмазними шахтами. А те, що в підсумку ресурси опиняються в скарбниці РФ, вказує на тісний зв’язок бізнесмена, засновника ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина з Кремлем.

Москва не втрачає надії досягти хоча б мінімальних успіхів на дипломатичному фронті, але навіть в Африці, де в Росії завжди були союзники, тепер не завжди приймають главу МЗС РФ Сергія Лаврова. Африканські країни для Росії — це не просто бізнес-проекти, це ще й геополітичний вплив за допомогою приватних армій.

Справжні інтереси Росії в Африці — розбір експертів

Як вийшло так, що інтереси РФ у країнах Африки одночасно просувають дипломати і жорстокі найманці? Чому Росії не вдається домогтися бажаного результату? Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Ігор Яковенко, російський журналіст і соціолог;
• Андрій Каракуц, кандидат історичних наук, голова громадської організації “Центр прикладних досліджень”;
• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”;
• Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень;
• Ярослав Божко, голова Центру політичних досліджень “Доктрина”.

ЯКОВЕНКО: ПВК “Вагнер” вирізняється жорстокістю і причетністю до керівництва РФ

— У низці африканських країн відома діяльність ПВК “Вагнер”. Центральноафриканська республіка (ЦАР) практично віддана їй на відкуп. Тобто ПВК контролює там місцеву владу, робить там усе, що завгодно. Наочно в цьому весь світ міг переконатися під час убивства групи журналістів-розслідувачів, які намагалися з’ясувати, що ж таке робить “Вагнер” у ЦАР. А це, я нагадую, алмази, золото, досить серйозні надра.

Те, що ПВК “Вагнер”, як і раніше, продовжує господарювати в ЦАР, і не тільки там, свідчить про те, що ніхто Пригожина зі сцени не прибирав, як і раніше, він володіє досить високими ресурсами.

Це гангстерське формування, яке використовує державні ресурси. У всьому світі існує досить велика кількість приватних військових компаній, але вони працюють на замовлення, виконуючи охоронні функції, іноді беруть участь у війнах, але знову ж таки за контрактом. Із ПВК “Вагнер” ситуація зовсім інша. Тобто триває приватизація не тільки армії, а й держави загалом.

Пригожин виконує і зовнішньополітичні функції, зокрема, його “фабрика тролів” дуже активно брала участь у виборах президента США і не тільки. Вони невдало намагалися брати участь і у виборах у Мадагаскарі, і в інших країнах.

Наприклад, під час виборів у Мадагаскарі піарники Пригожина діяли своїми силами. Спочатку вони зробили ставку на абсолютно непрохідного кандидата. Коли стало зрозуміло, хто перемагає, вони тут же переорієнтувалися і “примазалися” до переможця. Не знаю, які політичні дивіденди в результаті отримала Росія, але Пригожин зміг відзвітувати про те, що завдяки його зусиллям встановлено владу в Мадагаскарі. Хоча, звичайно, це абсолютно не так.

Тобто Росія освоює Африку не тільки методами офіційної дипломатії, а й за допомогою таких структур Пригожина.

Спроба делегувати державні, військові, дипломатичні та міжнародні функції приватній компанії — це особливість сьогоднішнього політичного керівництва РФ.

КАРАКУЦ: В Африці сильна російська пропаганда

— Росія як економічна міць в Африці практично не представлена.

Серед усіх [світових] інвестицій в Африканський континент російські становлять лише 1%.

Зате роль Росії саме в політичному і дипломатичному житті дуже велика. Російське керівництво підтримує всі диктаторські, авторитарні режими в Африці, які утискають права свого населення і займаються грабунком своїх економік. У цьому випадку Кремль є своєрідним останнім оплотом для цих диктатур.

Кремль має можливість блокувати санкції проти африканських диктаторів в Організації Об’єднаних Націй і Раді безпеки ООН.

Найуспішніший кейс для Росії був 2018 року, коли в Центральноафриканській республіці почали діяти “вагнерівці”. Тоді Росії вперше вдалося перехопити контроль над режимом у Франції. ПВК “Вагнер” використовуються якраз для того, щоб нібито придушувати заворушення, боротися з радикальними ісламістами. Однак, на відміну від тих же французів чи якихось інших миротворчих сил, які діють у регіоні, ПВК “Вагнер” діє максимально жорстко. Наприклад, у Малі, Буркіна-Фасо у 2021-2022 роках “вагнерівці” разом із місцевими силами проводили масові страти за етнічною ознакою та оголошували, що це ісламські джихадисти, які діють проти уряду. У даному випадку це були хунти, які захопили владу.

Російські ЗМІ, такі як Russia Today, “Спутник”, сильно вкладаються в місцевих лідерів думок, які поширюють проросійську, антизахідну пропаганду. Вони просувають тезу, що Росія нібито своїми брутальними і жорстокими діями не є варварською країною, яка вбиває населення, а діє як противага Заходу, бореться за мультиполярний світ і захищає права африканців. Як не дивно, це все працює, попри пропагандистські кліше, попри те, що це очевидна неправда. Це відбувається завдяки тому, що місцеве населення неграмотно знайомиться з новинами – не з кількох джерел, а отримує інформацію з соціальних мереж.

КОВАЛЕНКО: ПВК “Вагнер” помирає в Україні, але житиме в країнах Африки

— Саме завдяки ПВК “Вагнер” Росія стала проникати на територію Африки, поширювати там свій вплив: Лівія, Мозамбік, ЦАР, Малі, Еритрея тощо. По суті, Росія проникає, зокрема в так званий регіон Сахель. А це історично сформована зона інтересів Франції, яка дуже сильно стурбована тим, що саме ПВК “Вагнер” і Росія забирають їхню зону впливу.

За межами Росії ПВК “Вагнер” буде існувати на досить високому рівні. А в Україні кістяк цього угруповання знищено за перші три місяці бойових дій у 2022 році. Після цього в травні Євген Пригожин звернувся до Володимира Путіна за наданням можливості набору додаткових ресурсів із виправних колоній. Тепер у ПВК набрали ґвалтівників, мародерів, убивць, але не професійних військових. Тепер це живе м’ясо.

Тепер Пригожин втрачає рівень довіри у Путіна. Він втратив монополію біля Бахмута, він втратив монополію з найму “зеків” у виправних колоніях.

Зірка Пригожина заходить в Україні. А за межами України і Росії, в Африці “вагнерівці” продовжать ще досить довгий час відігравати певну роль.

СЕМИВОЛОС: Росія грає на почутті ностальгії африканців

— Африка для ПВК — це можливість швидкого збагачення. Росіяни досить легко погоджуються підтримувати всіляких диктаторів, проводити там перевороти, скидати тих чи інших діячів, затверджувати свої приватні військові компанії. Це дуже нагадує ситуацію 1960-х років, коли в Європі існували інші правила гри, коли європейські країни могли грати в так звані ігри: “Він негідник, але наш негідник”. Зараз ситуація в Європі серйозно змінилася. Вони вже не грають у ці ігри.

У питанні співпраці з Африкою є маса питань, пов’язана з деколонізацією, з подальшим зближенням колишніх колоній і метрополій. Цей напрямок зараз має проблеми для африканських лідерів, оскільки європейці хочуть, щоб там працювали демократичні правила, була виборність і прозорість влади тощо. Це страшенно дратує африканських лідерів, тому що вони явно не готові до такої політики. А тут росіяни їм пропонують, що вони нічого цього робити не будуть. Їх влаштовує корупція і будь-які можливості заробити гроші. Тобто росіяни зараз поводяться так, як поводилися колись європейці.

Але крім усього цього, звісно ж, існує відчуття, схоже з тим, що виникло на Близькому Сході, коли росіяни вторглися в Сирію і частково вирішили результат війни.

В Африці відбувається заміна французів на росіян. І це частина якоїсь такої гри та уявлень про те, що можна повернутися в часи Радянського Союзу.

Глобальний Південь — не тільки в Африці, а й на Близькому Сході — сприймають Росію як продовження СРСР. Радянський Союз дійсно надавав їм підтримку в їхньому розумінні, тобто був альтернативою США. Балансуючи між інтересами США і Радянським Союзом, африканські та близькосхідні держави досить уміло могли лавірувати інтересами і використовувати ці інтереси у своїх цілях. А потім настав однополюсний світ. Вони вважають, що це неправильно, це обмежує їхній суверенітет, їхні можливості почуватися авторитарними лідерами без обмеження.

БОЖКО: Росія спробує впливати на Африку через проекти і бізнес

— Росії, можливо, хотілося б із багатьма країнами Африки досягти якихось взаємовигідних домовленостей, які базуються на тому, що Росія, наприклад, отримує можливості для видобутку сировини, її переробки. У багатьох країнах Африки існують адже не тільки російські посольства, а й торгово-промислові палати, певні бізнес-організації. Приміром, у Нігерії є представництво “Газпрому”, яке вже давно там впливає на ситуацію, очевидно, не менше, ніж саме офіційне посольство. А там, де присутній ще якийсь бізнес, там дійсно Росія може зберігатися.

Але навіть країни Африки залишаються більш обережними, бо розуміють іміджеві ризики від зустрічей із тим же Лавровим.

Для африканських країн — усе прагматично. РФ може бути постачальником якихось озброєнь. Теоретично навіть хтось із ПВК може продовжувати брати участь у військових переворотах або ж охороняти якісь грошові та нафтові потоки. Але не більше.

Російська Федерація для Африки ніколи не замінить Захід, тому що він все-таки є джерелом технологій і основних інвестицій.

Росія намагається створити ілюзію, що відбувається якесь геополітичне імпортозаміщення партнерів.

Найбільш очевидним буде так само те, що російська присутність в Африці посилюється особливо в тих країнах, де посилюється присутність Китаю. Тобто Росія не заходить в абсолютно прозахідні африканські країни.

Я думаю, що РФ намагатиметься робити ставку не на візити офіційних осіб, а на те, чим займаються структури, офіційно не пов’язані з державою. Це російські корпорації, так звані бізнесмени, олігархи, які, можливо, будуть десь продовжувати розвивати альтернативні посольства, центри впливу, спільні бізнеси тощо. Тому в Африці з’явилася не російська армія, а ПВК “Вагнер”, яка формально не має жодного стосунку до силових структур РФ.

Читайте також: Кремль активізувався в Африці — цілі та оцінка результатів (ВІДЕО)