Гостомель, Буча, Чернігів: героїзм українців і ганебна втеча окупантів — як визволяли північ України

Минув рік з моменту звільнення північних регіонів України від російських загарбників. Від кривавих обіймів так званого “братнього народу” були звільнені Київська, Чернігівська та Сумська області.

Деокупація українських територій показала всьому світу справжню сутність горезвісного “русского мира”. Зруйновані міста, братські могили, випалена земля і все, що залишила після себе “друга армія світу” після ганебної втечі, стало яскравим прикладом справжніх намірів Кремля — знищення України як держави і геноцид української нації.

У день визволення Бучі розкрилися всі злочини російських окупантів. Там армія РФ вбила понад 400 мирних жителів (на період окупації в місті залишалися близько 5 тисяч осіб із довоєнних 40 тисяч). Гостомель став місцем слави українських сил оборони та місцем ганьби для РФ. Чернігів також постраждав від “русского мира”, але окупантів РФ вдалося вигнати з регіону. 

Експерти вважають, що події на північному напрямку описуватимуться в підручниках як історія великої невдачі та прорахунку російського командування, а також героїчного опору українського народу.

Битва за Київ

Російські окупанти розраховували, що так звана “спеціальна військова операція” пройде в найкоротші терміни, і сподівалися захопити столицю України за лічені дні. У РФ всерйоз розраховували, що жителі України зустрічатимуть “визволителів” мало не з квітами, мабуть, забувши про те, який героїчний спротив 8 років чинили до цього Збройні сили України (ЗСУ) і добровольчі батальйони в боях за український Донбас.

24 лютого 2022 року Росія вдерлася в Україну, і з першого дня російського вторгнення метою номер один для Росії був аеропорт “Антонов” у Гостомелі.  Росіяни відправили на штурм цього об’єкта 35 гелікоптерів і підрозділи російських десантників.

Як розповів пресофіцер бригади швидкого реагування “Рубіж” Національної гвардії України Андрій Куліш, Гостомель атакували три групи чисельністю від 200 до 350 осіб. Дві з них висадилися в районі аеропорту в районі злітно-посадкової смуги. Їхнім завданням було захопити контроль над аеропортом.

Куліш підкреслив, що Гостомель став цвинтарем “русского мира”, де зберігається близько 10% знищеної техніки росіян. За його словами, частину техніки бійці ЗСУ забрали на ремонт, а решту відправили до Києва на Михайлівську площу і в інші міста, в тому числі й за кордон для того, щоб усі на власні очі могли побачити залишки “непереможної російської армії”.

Пресофіцер зазначив, що в момент нападу на території аеропорту перебували переважно солдати строкової служби та штабні офіцери.

“Коли стався цей авіанальот, ударна сила нашої бригади, тобто наша піхота, танки, артилерія, протиповітряні сили були на ротації, на сході. І тому на базі в Гостомелі залишилися тільки ті, хто не бере участь у бойових діях. Це строковики з батальйону забезпечення, тому що за нашим законодавством ми строковиків не веземо на фронт. Були кілька зенітно-ракетних розрахунків, були офіцери штабу, загалом — менше ніж 200 осіб. Фактично російським військовим протистояли в той момент три взводи українських строковиків, а також військові психологи і військові бухгалтери”, — пояснив військовий.

Куліш наголосив, що за рік у його підрозділі не було незворотних втрат, проте кількох людей було взято в полон, згодом їх обміняли на полонених російських військовослужбовців.

“Вони розповіли, що перше запитання, яке поставив російський офіцер під час допиту, було: “Чому ви почали в нас стріляти?”. І те, що їх змушували збирати трупи військовослужбовців РФ. У перший день вони зібрали 80 трупів з “елітного російського спецназу”. І я розумію, чому саме українських військовополонених змушували це робити. Тому що можна уявити собі почуття російського солдата, який збирає рештки своїх товаришів, і він бачить тільки російських солдатів, жодного українця, жодного українського нацгвардійця. “Двохсоті” — виключно російські солдати”, — констатував прес-офіцер.

Бійці Національної гвардії на той час також тримали оборону в лісі біля річки Ірпінь у Київській області, не даючи ворогу просунутися до столиці. Як розповів капітан, командир 2-ї зенітно-артилерійської батареї зенітно-артилерійського дивізіону 1-ї Президентської бригади оперативного призначення “Буревій” Національної гвардії України Владислав Власенко, прорвати цю лінію оборони російські війська не змогли.

“Нам надійшло бойове завдання. Було повідомлено, що противник просунувся в населений пункт Горенка. Ми одразу висунулися на виконання бойового завдання, зайняли там оборону, відбили атаку і почали штурмувати і гнати противника в бік Мощуна. Вони нічого не могли зробити. Вони підходили до нас, до наших позицій, але ми тримали оборону повністю, не давали противнику пройти, знищували на місці. Якби Мощун упав, то їх виводить дорога просто на Київ, одразу йде через Горенку на Київ. І там уже йшли б бої. Якби вони пройшли своєю технікою важкою, танками, то нереально було б зупинити”, — поділився спогадами капітан.

Читайте також: Незламний рубіж: історія головного військового провалу Путіна в Україні

Різанина в Бучі

Свої провали і невдачі на полі бою російські окупанти “компенсували” звірячою жорстокістю щодо цивільного населення на окупованих територіях. Невелике містечко Буча в Київській області стало символом звірств російських окупантів.

У березні під час окупації на території цього населеного пункту загинуло понад 420 мирних жителів. Людей викрадали з домівок, катували в спеціальних приміщеннях, а багатьох потім розстрілювали та закопували в братських могилах.

2 квітня 2022 року було оприлюднено перші відеозаписи того, що залишилося після виходу російських окупаційних військ із Бучі. Вулиці міста були всіяні трупами місцевих жителів, деякі з них із зав’язаними руками. Основним способом вбивства був розстріл у потилицю.

Головний криміналіст Київської області Олександр Малиш повідомив, що після деокупації Бучанський та інші райони, звідки тікала російська армія, виявилися щільно заміновані.

“Уся територія Бучанського району була поділена на відповідні квадрати для ефективного, ретельного огляду і документування. І крок за кроком квадрати відпрацьовувалися. Разом із необхідністю якісної роботи потрібно було також не забувати постійно про техніку безпеки, бо на кожному кроці на працівників могли очікувати різноманітні несподіванки у вигляді вибухівки чи закладок. І тому треба було працювати не тільки якісно, а й дуже безпечно”, — сказав Олександр Малиш.

Експерт зазначив, що найскладніші об’єкти і безпосередньо великі місця поховання вбитого населення були вивчені криміналістичними лабораторіями.

“На території Київської області працювали дві криміналістичні лабораторії, оснащені сучасними криміналістичними засобами для виявлення різних речових доказів, які залишили російські військові. Починаючи від дактилоскопічної інформації, тобто відбитки пальців рук, і закінчуючи біологічними зразками, які вони залишали після себе. Усе це лягло в основу кримінального провадження, яке зараз опрацьовується”, — повідомив Малиш.

Відновлення Київської та Чернігівської областей

Після деокупації одним із головних завдань української влади стало відновлення звільнених регіонів. З перших днів звільнення в усіх населених пунктах триває копітка робота з ремонту будівель, споруд, соціальної та енергетичної інфраструктури.

Як повідомив заступник глави Офісу президента України (ОПУ) Олексій Кулеба, за майже 40 днів окупації та активних бойових дій у Київській області було зруйновано понад 27 тисяч об’єктів.

“Зруйновано три великі райони Київської області — це Вишгородський, Броварський і Бучанський райони. Велика кількість шкіл, а також медичних закладів зруйновано, понад 5 тисяч приватних будинків, понад 200 багатоповерхових будинків, тобто руйнування величезні. І сьогодні ми можемо говорити про те, що повністю або частково оновлено, відновлено понад 12 тисяч об’єктів”, — поінформував заступник голови ОПУ.

Олексій Кулеба наголосив, що одним із перших завдань, яке поставив перед нами президент України, було відновлення соціальної сфери та таких об’єктів, як школи, дитячі садки, медичні заклади.

“З травня до 1 вересня нам вдалося відновити 48 закладів освіти, завдяки чому наші діти зможуть повноцінно відвідувати навчальні заклади. Також було відремонтовано 2 великі медичні заклади, які потребували капітального ремонту. І, звичайно ж, було відновлено житловий фонд”, — резюмував чиновник.

Заступник голови Київської обласної державної адміністрації Микола Бойко зазначив, що відновлення почалося з першого дня деокупації регіону.

“Протягом півтора місяця було відновлено енергопостачання, газопостачання, водовідведення до кожного будинку. Масштаби руйнувань — колосальні, понад 27 тисяч об’єктів зруйновані або є пошкодженими. Якщо взяти за типами цих об’єктів, то це 1 704 багатоповерхові будинки. Приватний сектор теж постраждав, це 22,5 тисячі об’єктів. А що стосується соціальної сфери, дитячі садки та школи — 224 об’єкти, деякі з них були повністю знищені. Було також пошкоджено 122 заклади охорони здоров’я. Нам вдалося відновити 11 198 об’єктів, з них близько тисячі багатоповерхових будинків, 9 тисяч об’єктів приватного сектору, решта — це соціальна сфера та інші об’єкти”, — розповів Микола Бойко.

Своєю чергою, голова Чернігівської обласної військової адміністрації (ОВА) В’ячеслав Чаус заявив, що російські війська окупували понад дві третини регіону. За його словами, у Чернігівській області було зруйновано або пошкоджено понад 12 тисяч об’єктів, а 85% зі зруйнованого — житло.

“Ворог воював не з нашими захисниками, а з цивільним населенням. За минулий рік ми дуже багато відбудували соціальної інфраструктури та енергетичних об’єктів. І ми облаштували вже майже 3 тисячі житлових будинків, ще 2 тисячі перебувають у стані реконструкції. Чернігівська область — одна з найбільших в Україні, і має дуже багато річок. Ми побачили, що було зруйновано 35 мостів — і ключових мостів, і невеликих. Це сильно погіршило логістику в області, її майже не було. Сьогодні 32 мости вже частково відновлені, ми зробили такі тимчасові переходи, переїзди і, відповідно, логістика буде набагато кращою. Попереду в нас капітальні ремонти”, — повідомив голова ОВА.

Читайте також: Не “жест доброї волі”: як ЗСУ звільнили північ України (ВІДЕО)

Звільнення півночі України в огляді експертів

Яких головних промахів припустилися росіяни на початку повномасштабного вторгнення в Україну? Яке значення мала для російської армії втрата Київської області? Чому для росіян був такий важливий Чернігів? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Андрій Юсов, представник Головного управління розвідки Міноборони України;
• Іван Ступак, військовий експерт Українського інституту майбутнього, консультант комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки;
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень.

АНДРІЙ ЮСОВ: Велику роль у зриві планів Кремля зіграла військова розвідка

— Російська розвідка — поняття розтяжне. Якщо ми говоримо про ГРУ, то якраз Головне розвідуправління попереджало Путіна і всю цю братію про негативні наслідки ухвалення такого рішення (про повномасштабне вторгнення РФ в Україну, — ред.).

І саме в цей час ФСБ, навпаки, давала максимально липову інформацію і перебільшувала свої можливості і можливості агентури. Вони розповідали про те, що тут росіян будуть із квітами зустрічати.

Але головне — це все-таки не відсутність інформації, а спотворене прийняття реальності самим російським диктатором.

Рішення Путіна вже на тому етапі було самогубством із геополітичного, з військового і з економічного погляду для РФ. Але вони повірили у власну пропаганду, тому пішли на цей злочин і неминуче зазнають поразки. 

Війна — це, в першу чергу, хитрість. І якщо ми говоримо про кількість особового складу і техніки, то Україна воює не кількістю, на відміну від російських окупантів. Вони прийшли в Україну з величезною кількістю техніки. І сьогодні в них ще й величезна кількість живої сили.

Але ось минуло понад рік, і більшість із цієї техніки знищено. Втрати давно перевалили за 170 тисяч убитими. І далі вони будуть в окупантів тільки наростати. Тому точно не в кількості справа. Хоча, безумовно, це теж фактор, який впливає на ситуацію.

Дізнатися плани ворога і відреагувати таким чином, щоб зірвати ці плани — це завдання воєнної розвідки, яка працює в координації з усіма силами безпеки й оборони. І, безумовно, в цьому велика роль і політичного керівництва. Це велика командна робота, яка ведеться постійно.

І її результати ми бачимо у звільнених українських територіях, у ліквідованих злочинцях і зрадниках на тимчасово окупованих територіях, у багатьох інших процесах, які ми бачимо, але пояснюватимемо будемо трішки пізніше.

Зараз є частина публічної інформації, за якою — величезні масиви даних і дії, які робила і українська розвідка, і військово-політичне керівництво країни для того, щоб необхідним чином підготуватися до відбиття вторгнення.

Так, були плани, і була інформація про напрямки наступу, і було зроблено відповідні попереджувальні кроки. Саме це дало змогу зірвати плани окупантів зі штурму й оточення Києва та за багатьма іншими напрямками. Це, врешті-решт, призвело до звільнення півночі України та Київської області.

Більше фактів, більше деталей можна буде говорити після остаточної перемоги України. І повірте, є про що говорити.

ІВАН СТУПАК: Деокупація Київської області поклала початок звільнення інших регіонів України

— Звільнення Київської області — це був сигнал, що Україна зможе перемогти. Навіть питання не стояло, що Україна не зможе протистояти. Україна змогла і втримати, і відштовхнути росіян.

І вони змушені були вийти. Як би вони не крутили — “жест доброї волі” і якісь інсинуації — вони вийшли. І весь світ побачив, що перед цією махиною — а вони себе називали “другою армією світу” — є сила, яка може їй протистояти. І не просто утримувати, а виганяти.

І це був тільки початок низки поразок Російської Федерації. Далі була Чернігівська область. Далі й Харківська область, і Херсон.

У Росії неправильно оцінили ситуацію, тому що всі їхні плани будувалися на основі невірної інформації.

У російському командуванні всі були впевнені в тому, що Зеленський на другий день уже буде у Варшаві або Вашингтоні, а уряд “впаде”. Приїдуть Царьов (Олег Царьов, ексдепутат Верховної Ради від Партії регіонів, зрадник України, — ред.), [Віктор] Янукович, хто завгодно, і все буде добре.

І ось на основі неправильної оцінки вони зробили неправильні висновки. Ну і другий варіант я бачу, як відсутність плану Б. Тобто у них був один план, а все інше — імпровізація. Ось тут і все.

Дуже показово, коли зараз вона вже проявляється в пропаганді: “Ми практично взяли Київ”, через деякий час — “Київ уже взяли”. Тобто потім буде інформація, що “Київ брали”, і в підручниках РФ, якщо вона залишиться, буде написано, що “Київ було взято”, а пішли вони тому, що “перейшли на іншу територію”. Там не буде вказано, що їм завдали поразки.

Знаєте, що збентежило їх насамперед? Ніхто не розраховував на довгу історію. Вони пам’ятають Грузію 2008 року. Пам’ятають Крим, Донецьк, Луганськ у 2014-му. Так, не зовсім легко було, але там вийшло, то чому тут не має вийти?

Розвідка каже, що втечуть усі політики, армія не готова, усі здадуться, крім там, можливо, Львівської області. Ну, чому б ні? Нумо пробувати. Ось і спробували. Не спрацювало.

Визнати свою слабкість — це велика сила, а цієї сили у Російської Федерації немає, вони не здатні це визнавати. “Ми ж потужні, нас усі бояться, ми загрожуємо всьому світу. Ми можемо всіх в труху, в радіоактивний попіл!”

“І як тепер ми зізнаємося, що пішли з Київської області, тому що ми не знали, що там радіоактивний ліс, що там не можна копати? Ні, в жодному разі не можна такого допустити. Це погано зіграє на мотивацію, на частину російської армії”.

Ось вони і продовжують далі брехати з телевізора. А хто не згоден, той іде до в’язниці.

ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: Тероборона Чернігова відіграла важливу роль у звільненні півночі України

— Чернігівська область дуже важлива для росіян, оскільки по сусідству розташована Брянська область РФ, звідки був напад і наступ російських військ. І зараз на території Брянської області зберігається військова присутність російських військ. 

Виходячи з розуміння рівня загроз, зміцнення оборони Чернігівської області — це вкрай важливий і один із пріоритетних моментів, якщо ми говоримо про прикордонні території.

Крім цього, необхідно зазначити, що саме оборона Чернігова зіграла важливу роль [у деокупації півночі України], бо рейди Територіальної оборони Чернігова та інших підрозділів були спрямовані на ліквідацію колон російських військ, зокрема, на знищення їхнього тилового забезпечення.

Як усе відбувалося? Основні колони рухалися. Потім вони зрозуміли, що їм не вистачає пального. А бензовози знищувала саме Чернігівська самооборона. Природно, вони просто зробили ці танки нерухомими.

Тому надзвичайно велика заслуга Тероборони Чернігова в контексті не тільки оборони самого міста чи самої області, тому що частина області, на жаль, була окупована. 

Бійці Тероборони підривали мости, вони взяли в кільце російські війська, тому війська РФ не зайшли до Чернігова, вони не змогли його окупувати, вони наносили удари з повітря.

Ми знаємо, руйнування були в місті досить серйозні, але окупанти не зайти не змогли. І ось це дуже важливий момент у контексті оборони всієї півночі України.

Читайте також: “Натрапивши на тотальний опір українських захисників, здаються в полон”: як вистояв Чернігів (ВІДЕО)