“Друзі народу” і “друзі олігархів”: про головні виклики для переобрання Зеленського на другий термін

Україна вступає в новий політичний сезон. Менш ніж через 100 днів президент Володимир Зеленський відзначить середину свого терміну.

Журналіст, депутат Верховної Ради VIII скликання Сергій Лещенко впевнений, що Зеленський буде балотуватися на другий термін. Але це рішення і подальша перемога на виборах буде залежати від того, як президент впорається з поточними викликами зараз. Головним з яких є боротьба з олігархами. Про це Лещенко пише у своїй статті для “Kyiv Post“. Далі – повна версія статті.

Мовою статистики

Хоча Зеленський не оголошував про своє переобрання, я впевнений, що він спробує балотуватися на другий термін. Про це свідчить не тільки настрій в Офісі президента, але й останнє опитування, опубліковане соціологічною групою “Рейтинг”. Цифри є розрадою для Зеленського: він повертається до позитивного балансу між суспільною довірою і недовірою.

Останнє опитування показує майже ту ж картину, що і в перший рік правління Зеленського, коли він насолоджувався медовим місяцем з українським суспільством.

Зараз ситуація не така райдужна, але Зеленський як і раніше очолює рейтинг – його підтримують 50% респондентів, а 48% не підтримують. Згідно з опитуванням, не менше 31% переобрали б його в першому турі – це майже той же результат, який він отримав в першому турі виборів 2019 року.

Для Зеленського підтримка населення залишається найважливішим фактором в його рішеннях. І, якщо рейтинги залишаться високими в другій половині його президентства, його плани на 2024 рік легко передбачити.

Ключовий фокус

Деолігархізація стане головною темою другої половини президентства Зеленського. Успіх цієї кампанії в кінцевому підсумку визначить його рішення про переобрання: на це вказує як інсайдерська інформація, так і теоретична логіка політичного процесу.

Відсторонення могутніх олігархів країни від прийняття будь-яких рішень державного значення було однією з передвиборчих обіцянок Зеленського.

Але є і прагматична сторона питання. Зеленський, у якого немає власних ЗМІ, виграє від мінімізації впливу українських олігархів через належні їм телеканали. Тому деолігархізація залишиться ключовим завданням для Зеленського.

Розкол зі спікером

Ще одна річ, яка вплине на поточний політичний сезон, – це розкол між Зеленським і спікером парламенту Дмитром Разумковим. І цей розкол стане ще більш очевидним. Особливо після того, як Разумков публічно заявив, що не згоден з пропозицією президента створити реєстр олігархів і уповноважити Раду національної безпеки та оборони поповнювати його.

Разумков, який колись брав участь у передвиборчій кампанії на боці Зеленського, тепер дистанціюється від Офісу президента та іноді навіть виступає проти нього.

Тут немає нічого нового: в Україні майже кожен спікер парламенту використовував посаду для реалізації своїх амбіцій. Олександр Мороз і Володимир Литвин були найвідомішими керівниками парламенту, які намагалися з крісла спікера обратися на посаду президента, але зазнали невдачі.

Тепер Разумков прагне сформувати в парламенті групу однодумців, яку він зможе очолити. До її складу вже входять кілька глав парламентських комітетів, такі як голова Комітету ВР з освіти Сергій Бабак, голова Комітету ВР з питань економічної політики Дмитро Наталуха та Ярослав Железняк – голова фракції “Голос”, що складається з 20 осіб.

Ще одна мета амбітного спікера – встановити окремий канал зв’язку з кожною олігархічною групою, що гарантує йому доступ до телебачення. Разумков регулярно з’являється в програмах на телеканалах Ріната Ахметова і навіть Петра Порошенка.

Олігархи опираються

Бажання Зеленського провести деолігархізацію – здійсненна вона чи ні – зустріло опір більшості олігархів. Тепер вони прагнуть змінити нинішню владу і посилити свій вплив. Іноді їм на допомогу приходять скривджені колишні члени команди Зеленського.

Наприклад, в останні пів року таким став Олександр Данилюк, колишній міністр фінансів та колишній секретар Ради національної безпеки та оборони. Олександр Данилюк – постійний гість на телеканалах Ахметова.

У вересні колишній прем’єрміністр Олексій Гончарук, який кілька місяців пропрацював в США, стажуючись в “Атлантичній раді”, також з’явився на кількох телешоу на телеканалах Ахметова.

Обидва колишні союзники, серед іншого, розкритикували ідею Зеленського про деолігархізацію.

Але головний удар по деолігархізації може завдати командна гра Разумкова та Арсена Авакова.

Колишній міністр внутрішніх справ, який перебував при владі 7,5 років і здавався всемогутнім, влітку 2021 року без бою передав ключі від свого офісу і, подавши у відставку, поїхав до Італії, де володіє нерухомістю.

Після того, як Зеленський успішно переміг головного лиходія українського медійного світу Віктора Медведчука і сумнозвісного голову Конституційного суду Олександра Тупицького, безконфліктна відставка Авакова стала ще однією важливою операцією з обмеження потенційних ризиків, які можуть виходити з неконтрольованих президентом центрів впливу.

Відхід Авакова став серйозною втратою для супротивників деолігархізації. Він був надійним союзником для найбагатших українців, жоден з яких не постраждав в роки його правління в Міністерстві внутрішніх справ.

Аваков не побоявся спробувати саботувати введення санкцій щодо таких олігархів, як Павло Фукс і Дмитро Фірташ, на засіданні РНБО в присутності Зеленського. Аваков також підтримав ідею Разумкова про те, що проти громадян України не можна вводити санкції.

Але відхід Авакова з публічної політики не означає кінець залаштунковим угодам.

Удар від омбудсмена

Аваков знайшов можливість виступити проти деолігархізації – він зробив це за допомогою свого союзника Людмили Денисової, парламентського омбудсмена з прав людини. У минулому і Денисова, і Аваков були членами партії “Народний фронт”.

Нещодавно Денисова направила Разумкову листа з вимогою не ухвалювати закон про деолігархізацію в його нинішній редакції, оскільки він порушує права людини.

Цікаво, що омбудсмен вважає своїм пріоритетом підігравати 10-ті найбагатшим сім’ям в країні, де права малозахищених груп систематично порушуються.

Денисова обурилася тим, що “певна категорія громадян буде піддана дискримінації через розкриття інформації про їх активи”, тобто дискримінована за ознакою добробуту.

Вона також стурбована тим, що чиновники будуть змушені повідомляти про свої контакти з олігархами. За її словами, якщо така зустріч була “особистою”, то повідомлення про неї буде означати “втручання в особисте і сімейне життя”. Складно уявити собі особисту зустріч олігарха і чиновника. Денисова також побачила в цьому законі “непряме введення цензури”.

Нарешті, вона пообіцяла звернутися до Конституційного суду, якщо закон буде ухвалений, і порадила Разумкова направити проєкт до Венеціанської комісії, вона ж Європейська комісія “За демократію через право”, для розгляду.

Ця ідея стала справжнім рятувальним колом для тих, хто прагне скасувати закон. Згідно з моєю інформацією, намір Разумкова направити закон Венеціанської комісії підтримується фракцією Порошенко, а також проросійською “Опозиційною платформою – За життя”, “Батьківщиною” Юлії Тимошенко і “Голосом”, керівництво якої йде за Разумковим.

Однак Зеленський вже пообіцяв відреагувати на такий сценарій референдумом, і його результат передбачуваний – народ України в переважній більшості підтримає деолігархізацію.

Такий референдум може стати найкращим подарунком Зеленському напередодні президентських виборів, оскільки він дозволить розділити політичну арену на “друзів народу” і “друзів олігархів”.

Вашингтон спостерігає

Водночас олігархи, мабуть, розчаровані результатами візиту Зеленського в Вашингтон 31 серпня. Керівництво США публічно не критикувало законопроєкт про деолігархізацію. Про це взагалі не йшлося в спільній заяві Байдена і Зеленського. Деякі проросійські ЗМІ в Україні відзначили це і спробували розкрутити це, що США дали Зеленському “зелене світло” для його проєкту з деолігархізації.

Таким же було враження Юрія Ванетіка, американського юриста і лобіста, який судиться з українським олігархом Павлом Фуксом в Каліфорнії.

“Я знаю зі своїх джерел, що Байден дав [Зеленському] якийсь карт-бланш. Україна скоро почне правову атаку на олігархів, які залишаються джерелом корупції та економічної стагнації. Використовуючи практику примусових закупівель, Україна лібералізує ринки та поверне контроль над стратегічно важливими галузями, які зараз контролюються купкою людей. Ті [олігархи], які будуть співпрацювати, отримають більш лояльне ставлення. В майбутньому США будуть заохочувати Україну робити ще більш агресивні кроки з викорінення корумпованої системи”, – сказав мені Ванетік.

Коломойський в біді

За іронією долі, найбільше проблем в олігарха Ігоря Коломойського. Цей олігарх, якого вважали “ляльководом” Зеленського і найбільшим вигодонабувачем від його президентства, може виявитися більш за всіх тим, хто програв.

Олігарх непомітно для себе став занадто токсичним для української політики та занадто привабливою мішенню для США, щоб демонстративно покарати транскордонну корупцію.

Хоча Коломойський нещодавно відсвяткував проміжну перемогу в США, коли Канцлерський суд штату Делавер відклав позов проти “ПриватБанку”, ця ейфорія недовговічна.

Коломойський все ще безрезультатно витрачає мільйони на адвокатів в США, оскільки він намагається уникнути набагато більш серйозних проблем у зв’язку з розслідуванням ФБР проти нього. Розслідування зосереджено на ймовірному відмиванню грошей Коломойським в США, це справа, за якою Міністерство юстиції США вже подало три позови про конфіскацію власності Коломойського в Огайо, Техасі та Кентуккі.

Вимальовуються можливі кримінальні звинувачення, які можуть перетворити Коломойського в легку мішень для ФБР у всьому світу.

Петля навколо Коломойського затягується – не тільки в США, але і в Ізраїлі, країні, громадянином якої він є і яку він бачив як можливість уникнути правосуддя.

Ізраїль також стає для нього недоступним, оскільки місцева влада слухає позови державного “ПриватБанку” до Коломойського у зв’язку з відмиванням грошей через місцевий Discount Bank і чекає його допиту.

Водночас, як повідомляється, ізраїльська поліція почала розслідування шахрайства Коломойського і декількох його соратників. Справа нібито обертається навколо угоди 2019 року між партнерами Коломойського і компанією, що належить білоруському олігарху Миколі Вороб’ю. Спільники Коломойського нібито не змогли виплатити 20 млн дол. за вугілля, яке вони купили у 2019 році у компанії Вороб’я і перепродали “Центренерго” – великій українській державній енергетичній компанії.

І є всі підстави очікувати, що Коломойський стане наступним українським олігархом після Павла Лазаренка і Дмитра Фірташа, який відчує на собі силу міжнародного правосуддя.

Але не так важливо, чи зіткнеться Коломойський з правосуддям в Ізраїлі та США – важливо, чи зіткнеться він з цим в Україні.

Це стане не тільки прецедентом для покарання олігарха, а й гарантією успішного президентства Зеленського.