Доплавалися: що було і що стало з Чорноморським флотом РФ

Мінус щонайменше 20 кораблів різних калібрів і вимушена втеча з Криму до Новоросійська. Такі реалії колись хваленого Чорноморського флоту РФ. Сума втрат Кремля на морському терені — понад 5 млрд доларів.

Під роздачу українських військових часто потрапляє і Керченський (Кримський) міст — незаконна і логістично важлива для Росії споруда. Військові бази, склади боєприпасів і портова інфраструктура теж під прицільним вогнем ЗСУ.

Що було і що стало з Чорноморським флотом РФ, як змінилася присутність РФ в українському Криму — у новому випуску проєкту Failed State ведучий Денис Похила аналізує разом з експертами:

• Дмитром Плетенчуком, речником Військово-морських сил Збройних сил України;
• Павлом Лакійчуком, керівником військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХI”.

80 бойових кораблів і катерів, близько 200 суден забезпечення. Таким був потенціал Чорноморського флоту Росії до повномасштабної війни проти України, станом на початок 2022 року. Так звана вітрина російської морської могутності стала однією з найоб’ємніших статей витрат федерального бюджету. Особливо після окупації 2014 року українського Криму.

Розвинена портова інфраструктура, аеродроми, заводи для відновлення кораблів, навчальні заклади для майбутніх поколінь моряків — усе це рясно фінансувалося кремлівською машиною. І не в останню чергу — для залякування сусідів. Мовляв, щоб не кортіло конкуруючим флотам і флотиліям зазіхати на морську сферу впливу Кремля.

Досягти успіху всюди — основна мета країни-агресора. РФ марила про повний контроль над Чорним морем.

“Чорноморський флот РФ завжди був, можна сказати, елітним, він фактично був вітриною “русского мира”. І корабельний, і особовий склад флоту комплектувався за пріоритетним принципом. Служити в Криму хотіли багато хто, тому що, по-перше, вони отримували подвійну зарплату (бо служили за кордоном). По-друге, у Криму — це не в Сєвєроморську все-таки служити, і не на Далекому Сході. Вкладалися росіяни в Чорноморський флот ґрунтовно, за всіма параметрами розвитку інфраструктури”, — зазначає Дмитро Плетенчук.

Чорноморський флот, який дістався Росії, — це лише уламок радянського Чорноморського флоту, який був допоміжним у складі військово-морського флоту СРСР.

Під час холодної війни радянський флот дійсно можна було назвати справжнім морським флотом. Надії на нього покладалися немислимі — радянське керівництво амбіційно погрожувало розгорнути кораблі та підводні човни по всьому світу. Крейсери, есмінці, фрегати й навіть авіаносці — увесь цей список планували натикати в кожне море на карті світу, щоб окреслити не кордони, а горизонти впливу Совєтів.

Кумедно, що пізніше СРСР використовуватиме ці ж кораблі, щоб заповнити полиці радянських магазинів пляшечками “Пепсі”. Немає для Совєтів речі, яка не зможе послужити грошовим засобом. Мова про феноменальну ідею американського гіганта “Пепсі” продавати лимонад в обмін на міцні напої та кораблі радянського виробництва. Оригінальна форма повзучої демілітаризації країни-противника.

17 одиниць колишніх бойових кораблів викупила компанія перш ніж Радянський Союз вразив світ своїм розпадом. Станом на 1990 рік “Пепсі” парадоксально і номінально стала власницею сьомого найсильнішого підводного флоту у світі.

Якщо ще до розпаду СРСР із розвитком флоту не заладилося, то що казати про спроби реанімувати галузь Росією. Надії Кремля на повноцінно й однозначно український Крим не виправдалися. Поки весь світ рахує міць військово-морських сил за тоннажем, роблячи ставки на великі судна, Росія економить і замінює великі старі кораблі — меншими новими. Утім, ні перші, ні другі Чорноморський регіон прикрити не можуть. І забезпечити панування для РФ — теж.

“Кораблі, які вважалися найновішими, виявилися в результаті чи не найнепотрібнішими. Кораблі, які вважалися досить грізною зброєю, ті ж самі великі десантні кораблі, виявилися не здатними відбивати атаки маломірних швидкохідних цілей, такі як дрони. Але для нас там ще все одно досить багато цілей. І у ЧФ достатньо ще бойових одиниць, які можуть нести небезпеку. Але загалом рівень технічного оснащення цих кораблів був продемонстрований на цій війні, і багато стереотипів було зламано завдяки нашій винахідливості”, — підкреслив Дмитро Плетенчук.

Першим на дно пішов горезвісний крейсер “Москва”. Заперечення, гнів і знову заперечення — три улюблені форми інформаційних пасток росіян. Пропагандисти донині вигадують казки про справжні причини потоплення судна. Робочою обрали версію пожежі на крейсері. І ця пожежа, мовляв, змусила здетонувати боєприпас. Чому і як це сталося, в Міноборони РФ додумувати не стали.

Путін відрапортував, що йому пообіцяли виготовити близько 50 нових кораблів. До слова, це на два військові кораблі більше, ніж торік, і вдвічі більше, ніж середньорічний показник за попереднє десятиліття.

Але Росія вже не може використовувати Севастополь, Бердянськ і Феодосію як місця базування кораблів. Переїжджати вцілілим складом у терміновому порядку довелося в тісний комерційний порт “Новоросійськ”.

“Технічно у РФ залишилося три флоти та дві флотилії, тому що втрата корабля першого рангу, яким був крейсер “Москва”, автоматично знижує рівень”, — пояснив Дмитро Плетенчук.

Усі цілі, які обрала Україна для ударів по потужностях країни-агресора, виправдали засоби.

“Перед угрупованням сил військово-морського флоту Росії в Чорному морі на початок повномасштабного вторгнення ставилося чотири головні завдання. Блокада узбережжя, блокада противника з моря. Третє — морська десантна операція, як складова завдання з підтримки сухопутних військ на приморському напрямку. І четверте — завдання ударів углиб території нашої країни. Ми позбавили Чорноморський флот здатності виконувати це завдання”, — прокоментував Павло Лакійчук.

Що ж залишилося у Росії в кінцевому підсумку? До і після флагмана російського флоту — ракетного крейсера “Москва” — посипалися й інші цеглинки ЧФ Росії. Відкрив “парад” потоплень великий десантний корабель “Саратов” — у березні 2022 року він пішов на дно поблизу Бердянська разом із боєкомплектами та припасами для загарбників Маріуполя і Гуляйполя. Катери “Серна” і кілька “Рапторів” теж лягли важким вантажем біля острова Зміїний.

Там же незабаром був не “убитий”, але “поранений” українськими безпілотниками “Всеволод Бобров” — нове судно тилового забезпечення, яке щойно зійшло з конвеєра, і відразу ж потрапило на ремонт.

“Навіть попри те, що низку кораблів, носіїв “Калібрів”, було підбито, пошкоджено, частина з них була введена до складу флоту повторно”, — уточнив Павло Лакійчук.

“Вони показали нездатність відбивати атаки морських дронів. Це видно на кадрах, коли з великого десантного корабля проєкту 775 вони намагалися протидіяти дронам ручною зброєю, просто звішуючись за борт”, — додав Дмитро Плетенчук.

Також постраждали “Рятувальник Василь Бех”, “Оленегорський гірник” і “Адмірал Макаров”, з якого росіяни запускали ракети по українських нафтобазах на початку повномасштабної війни. Буксир “Рятувальник Василь Бех”, наприклад, відновленню не підлягає. У “Оленегорського гірника” шанси теж не найвищі — під час буксирування судно сильно кренить. “Адмірал Макаров” же, кажуть, знову виходить на бойові чергування.

“Зараз Україна на морі демонструє формування нової концепції ведення бойових дій. І за результатами цієї війни, можливо, буде переглядатися застосування флотів у закритих театрах, як-от Балтійське море, Чорне море, низка середземних акваторій”, — зазначив Павло Лакійчук.

Також під прицілом перебувають судноремонтні заводи в Криму. Внаслідок ракетної атаки сильно постраждав судноремонтний завод у Севастополі. Storm Shadow підбили російський підводний човен, відновлювати який для Росії буде нерентабельно. Та й ремонтної бази в Криму для росіян уже не залишилося.

“На відміну від надводних кораблів, які відстежуються засобами радіолокації, підводний човен вийшов із бази в підводному положенні, і ми його не бачимо. Потрібна тільки гідроакустика. Щоб виявити підводний човен, необхідно скидати гідроакустичні буї. Це такий буй, внизу якого розташована гідроакустична станція, а зверху — засоби зв’язку, які передають інформацію”, — пояснив Павло Лакійчук.

“Запитайте в “Аскольда”, запитайте в “Ростова-на-Дону”, в “Мінська”, в судна “Комуна” — як ремонтуються судна і кораблі в Криму. Ми не дозволимо використовувати Крим як ремонтну базу. Ми це говорили відкрито, відверто, чесно — не почули”, — сказав Дмитро Плетенчук.

Російське суднобудування ледь встигає за втратами своїх кораблів у війні проти України. Саме українські ракети та безпілотники топлять або підривають тоннаж ворожого флоту майже так само швидко, як країна-агресор може його нарощувати.

Ніч на 24 березня 2024 року стала особливо багатою на уражені цілі Чорноморського флоту в Севастополі. Постраждали великі десантні кораблі “Ямал” і “Азов”, розвідувальний корабель “Іван Хурс”.

Карта залишків Чорноморського флоту виглядає гнітюче. Причому, на момент повномасштабного вторгнення Росії картина була кращою лише в номінальному сенсі. Багато в чому через те, що крейсер “Москва” ще стояв на воді, а не розкладався на морському дні.

Що ж тепер? Заводи не встигають за втратами, замовлення перевищують можливості, а захищених портів для росіян у Чорноморському регіоні не просто немає, а ніколи й не було.

Не те що довести до ладу, а й зберегти та захистити те окуповане, вкрадене — країна-агресор не змогла. Можливо, час кремлівським чиновникам навчитися відпускати? Це вміння дало б Росії шанс оскаржити та не передавати з покоління в покоління своє звання failed state — держави, що не відбулася.

Попередні випуски проєкту Failed State:

• Докаталися: велич російського автопрому виявилася дутою
• Зліт і падіння “Газпрому”: як руйнується енергоімперія Росії
• Проєкт Failed State: як деградував російський футбол у період війни РФ проти України