Доноси в РФ: у чому росіяни звинувачують один одного і через що — розбір експертів

Звична для Росії практика доносів із початком повномасштабної війни проти України також масштабувалася. Торік навесні канал для оперативного зв’язку відкрив Слідчий комітет. Жителі країни скаржаться на рідних, колег, знайомих.

Спеціальну форму для доносів опублікував Роскомнагляд. Водночас росіяни написали понад 5 тис. доносів у пародійному додатку “Мой донос”. Близько тисячі були справжніми.

Практика доносів

Матеріальна чи нематеріальна вигода, особисті образи, страх, ідеологічні міркування — саме це здебільшого є причиною доносів. Відомою стала жінка, яка за останні кілька місяців написала 144 доноси.

Російська держпропоганда називає доноси “пильністю”. Там підносять це як необхідність шукати та виявляти внутрішнього ворога.

“Свіжої статистики немає, але відомо, що лише за перші пів року війни росіяни написали 145 тисяч доносів один на одного, це за даними “Роскомнагляду” за перші пів року 2022 року. Зараз ми не знаємо точну цифру, але, судячи з того, що щодня з’являються новини про те, що хтось написав донос на свого колегу, вчителі пишуть на учнів, учні пишуть на вчителів, матері пишуть на своїх дочок… Недавній випадок: мама донесла на свою дочку після сварки щодо України. Таких випадків стає дедалі більше”, — в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіла журналістка російського опозиційного проєкту “Можемо пояснити” Жанна Ульянова.

Найбільш активно використовують для порушення кримінальних справ доноси, які стосуються дискредитації армії, державної зради. Зараз практично всі справи за статтею про дискредитацію росармії засновані на таких доносах. За цією статтею до суду дійшли понад 5 тисяч справ.

Часто доноси пишуть депутати та громадські діячі. Цим вони потім вихваляються в соцмережах, говорять про це в інтерв’ю.

Наприклад, своїми доносами на видання “Проект”, а також на акторів Данила Козловського та Лію Ахеджакову, співака Валерія Меладзе, художнього керівника Московського цирку на Кольоровому бульварі Максима Нікуліна дуже пишається російський громадський діяч Віталій Бородін. Генпрокуратуру Росії у своїх доносах він просив відкрити кримінальні справи за статтями про державну зраду, “дискредитацію” армії Росії та порушення ненависті або ворожнечі.

Доносом на бойовика угруповання “ДНР” Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) після його арешту похвалився і колишній ярославський депутат та “вагнерівець” Дмитро Петровський.

“Так, я написав заяву на Стрєлкова до прокуратури чотири дні тому… Останньою краплею, звичайно, стали слова Стрєлкова про нашого президента Володимира Путіна. Вважаю, що образа першої особи держави – це злочин… Сподіваюся, що саме я дав хід справі”, — написав Петровський у Telegram.

Більшість доносів ґрунтуються на абсурдності. Доноси пишуть на дітей, які одягнулися “не в ті кольори”, сказали чи написали щось “не те”. Наприклад, у Ханти-Мансійському окрузі РФ директор школи написала донос на ученицю через стрічки у волоссі, які нагадали їй кольори прапора України. Місцевий житель російського міста Ізобільний заявив на дітей 7 та 11 років за те, що вони “кричать гасла на підтримку України”.

Влітку 2023 житель Єкатеринбурга написав донос на хлопця, який нарвав квітів для своєї дівчини з клумби у вигляді російського трикольору.

Український Центр національного опору також повідомив, що російські сили розширюють мережу своїх інформаторів на тимчасово окупованій частині України. Таким чином окупанти намагаються залучити велику кількість лояльних до себе місцевих жителів для виявлення громадян, які мають тверду проукраїнську позицію або підтримують Сили оборони України.

“Зокрема, російські спецслужби застосували систему збору інформації за допомогою “доносів” та “інформування про підозрілі дії або висловлювання”, яка надалі використовується для посилення адміністративно-поліцейських умов у регіоні”, —повідомили в Центрі.

Ініціатива знизу чи згори?

Організовану масштабну систему доносів у РФ і те, як вона працює на практиці — в ефірі телеканалу FREEДОМ розбирали:

• Ілля Давлятчин, журналіст Telegram-каналу “Можем объяснить”;
• Марія Чащилова, координаторка юридичної лінії проєкту “ОВД-Инфо”;
• Олександр Черкасов, російський правозахисник та журналіст, член Ради новоствореного Центру захисту прав людини “Мемориал”.

ІЛЛЯ ДАВЛЯТЧИН: 60% доносів спричиняють порушення адміністративних справ

— Донос стає причиною порушення адміністративних справ у 60% випадках. Це не поліцейські пишуть і переглядають соціальні мережі, а потім складають протоколи щодо них. Це роблять пересічні люди.

Росіяни часто свідомо вивчають сторінки знайомих у соціальних мережах та пишуть доноси. Це кардинально відрізняється від ситуації, яка була ще кілька років тому.

Наприклад, після мітингів проти колишнього президента РФ Дмитра Медведєва у Санкт-Петербурзі у 2017 році з’явився сайт, на якому були розміщені обличчя людей, які виходили на ці мітинги. Там були також журналісти, я зі своїми колегами. Усі, хто був на мітингах, потрапили на сайт як зрадники. Зрозуміло, що це була ініціатива “згори”.

Зараз не стільки ініціатива “згори”, як ініціатива “знизу”. І люди самі пишуть доноси, просто знаючи, що, ну, або їм нічого не буде, або вони так самі уникнуть відповідальності. Але ні. Якщо ви пишете доноси, то й по вас рано чи пізно можуть прийти.

У Росії настільки зламалося все, що навіть якщо ти пишеш донос, то за тобою рано чи пізно теж можуть прийти. Приклад — Ігор Гіркін-Стрєлков — військовий злочинець, який брав участь у збиванні літака [Boeing 777] на Донбасі. Він послідовно виступав проти Путіна, Шойгу, висловлювався в Telegram, у результаті — донос і прийшли і за ним.

МАРІЯ ЧАЩИЛОВА: Цілі людей важко пояснити

— Росіяни пишуть доноси доволі охоче. Що мене не може не засмучувати, як людину, яка мріє повернутися до Росії.

Роскомнагляд у своєму Telegram-каналі хвалиться кількістю доносів. Вони виклали статистику про те, що на 60% зросла кількість доносів, порівняно з 2022 роком.

Виходячи з одного з рядків, який вони виклали у своїй аналітиці, можна зробити висновок, що це саме антивоєнні доноси. Доноси пов’язані із порушенням права на свободу слова.

Не можна не наголосити на тому факті, який складно якось прокоментувати, пояснити. Я маю на увазі створений фейковий додаток, схожий на “Госуслуги”, який називався “Мой донос”. Те, що люди там писали, і скільки було цих доносів, це жахливо. Я не знаю, як це пояснити, їх цілі. Вони хотіли донести на своїх близьких, на колег.

ОЛЕКСАНДР ЧЕРКАСОВ: Це державна політика показувати, що люди самі один одного саджають

— Це шматочок діловодства, де органи самі із себе роблять тих самих свідків у справах, які розслідують. Наприклад, як свідків до суду іноді викликають якихось оперативників, які вели справу.

У сталінський час, попри крилату цитату письменника Сергія Довлатова про 4 млн доносів, більшість сфабрикованих кримінальних справ з’являлася не за доносом — це була державна політика.

Наприклад, щодо Харбінської операції. Це колишні громадяни Росії, які емігрували після громадянської війни до Китаю, до Маньчжурії, а потім повернулися звідти. Серед них було десятки тисяч репресованих. Але на сотню справ припадало 2-3 доноси.

Перенесення акценту на доноси з державної політики — це звичайна сучасна російська практика, яка має показати, що це не держава проводила репресивну політику, а громадяни садили один одного. Ні, було не так. І зараз, зважаючи на все, це теж не так. Хоча було б простіше і зрозуміліше вважати, що самі люди один одного саджають.

Читайте також: Вчителі пишуть на учнів, учні — на вчителів, матері — на дочок: феномен доносів у РФ пояснила російська журналістка