Простій авіапарку тривалістю в чотири місяці, продаж лізингових літаків на запчастини і зовсім не сертифіковане обладнання. Російська Федерація намагається за будь-яку ціну утриматися… у повітрі. І не зганьбити пам’ять радянської авіаспадщини.
Сьогодні РФ — у списку авіаційної ганьби. “Червоний прапорець” від ICAO (Міжнародної організації цивільної авіації) — знак льотної непридатності. Тепер дозволяти російським авіакомпаніям польоти над територією своєї держави офіційно небезпечно. До слова, такі ж мітки за результатами аудиту отримали ще Бутан, Конго і Ліберія.
Як путінська Росія довела цивільну авіацію до такого стану — у новому випуску проєкту Failed State ведучий Денис Похила аналізує разом з експертами:
- Костянтином Криволапом, авіаційним експертом;
- Іллею Несходовським, економічним експертом.
Без аеропортів
До повномасштабної війни російські авіакомпанії були, можна сказати, космополітами — 30% рейсів припадали на міжнародні напрямки. Але реальність 2022 року підрізала крила. Через численні санкції та обмеження 90% рейсів перекочували на внутрішній ринок.
11 аеропортів взагалі довелося закрити — звідти просто нікуди було літати. Ростов-на-Дону, Краснодар, Анапа, Геленджик, Еліста, Ставрополь, Бєлгород, Брянськ, Курськ, Воронеж і окупований Сімферополь в українському Криму — більше не надавали послуг авіаперевезень цивільним.
Станом на 2024 рік ситуація змінилася “на краще”. Росія відкрила аж один аеропорт — в Елісті. Решта дев’ять продовжують безглуздо займати місце на карті федерації, як і аеродром в українському тимчасово окупованому Сімферополі
Із закритими аеропортами і проблемами логістики ситуація загалом нагадувала політ із відкритими дверима в турбулентності.
Утім, такі труднощі в російській авіації дещо пом’якшила подушка в 4,5 млрд доларів із Фонду національного добробуту РФ. Цей запас захистив Росію від найбільшого авіакраху за останнє десятиліття. І до 2030 року Росія планує заповнити ангари сотнями своїх літаків на заміну Boeing і Airbus.
Поетапна деградація
Історія цивільної авіації Росії — це своєрідний роман з численними злетами і падіннями. Усе почалося з амбітних мрій, коли на початку ХХ століття авіатори, сповнені ентузіазму, піднімали в повітря невеличкі аероплани.
Радянський Союз узяв на себе масштабне завдання зробити авіацію частиною повсякденного життя: “Аерофлот” став найбільшою авіакомпанією світу, майже символом могутності СРСР.
Потім прийшли 1990-ті. Після розвалу Союзу не тільки економіка, а й авіація буквально втратила орієнтацію. Приватизація, банкрутство і безліч нових дрібних авіакомпаній, з яких кожна намагалася стати наступником колишнього гіганта. Однак фінансові та технічні проблеми не дали багатьом із них надовго затриматися в повітрі.
“Двигунобудування, яке лежить в основі всього літакобудування, у росіян не було. У них були двигуни на Ту-134, Д-30, були кузнєцовські двигуни (КБ Кузнєцова, — ред.) на Іл-76, Іл-96. Але на той час це вже було все вчорашнім днем. І коли Росія стала ніби самостійною країною, їхні спроби з виробництвом двигунів провалилися, тому що вони не змогли конкурувати в цивільному авіабудуванні з “Боїнгами”, з “Аербасами”. Тому що витрата палива російських двигунів була значно вищою, ніж у компаній Boeing і Airbus”, — пояснив Костянтин Криволап.
У XXI столітті російська цивільна авіація начебто набирала висоту, однак тут знову втрутилася реальність. Сфера виявилася залежною від західних технологій і літаків, що зробило її вкрай вразливою. У березні 2022 року з Росії пішли світові гіганти — Boeing і Airbus. А лізингові компанії сповістили Москву про припинення подальших страхувань повітряних суден, що міжнародні перельоти просто паралізувало.
І тоді на думку диктатору спало рішення: зберегти бодай якусь працездатність російської авіації може тільки “націоналізація” флоту.
“З 2014 по 2020 рік негативного впливу не було. Після 2022 року почалася поетапна, деградація галузі. По-перше, фактично заборонили польоти, і Росія відповіла досить-таки агресивно. Сотні літаків, які перебували у російських компаній у лізингу, були вкрадені у міжнародних лізингових агентств”, — повідомив Ілля Несходовський.
Станом на 10 березня 2022 року країна-агресор у своєму розпорядженні мала щонайменше 523 лайнери, взяті в лізингових компаній. І лише про долю 22 відомо напевно — їх компаніям повернули. Решту ж Путін дозволив орендарям “націоналізувати” або просто привласнити. Втім, літати вони можуть лише всередині РФ.
“Істотне погіршення стану авіапарку Росії почнеться у 2026 році. Це той момент, коли буде вичерпано ресурс. І якщо вони не зможуть знайти можливості для купівлі різних комплектуючих, то це призведе до проблем. Уже збільшуються витрати для того, щоб просто літати. Ремонти, самі перельоти, зменшення кількості міжнародних рейсів — це і зменшує доходи, і збільшує витрати”, — наголосив Ілля Несходовський.
За дев’ять місяців 2023 року в РФ зареєстрували 150 випадків технічних несправностей літаків. Багато з них вкрай зношені, а робота з ними нагадує лотерею. Причина проста — провести необхідні перевірки неможливо. Але в Кремлі вирішують піти в обхід і створити такі собі конструкторські бюро, де оригінальні імпортні запчастини можна буде замінити саморобними.
“Є нормативи і стандарти безпеки ICAO (Міжнародної організації цивільної авіації). Це все про безпеку польотів саме цивільної авіації. Нормативи ICAO написані кров’ю. У них абсолютно чітко прописані всі процедури, класифікації всіх авіаційних подій. І Росія, вискочивши із сертифікаційної системи “Боїнгів” і “Аербасів” і не маючи своєї нормальної авіації, фактично просто пішла на тупе порушення нормативів ICAO. Згорів сарай — гори і хата: [у РФ] закрили всю статистику за подіями. А вона зростає в експоненціальній залежності, навіть не за параболою”, — акцентував Костянтин Криволап.
Щоб заспокоїти населення, місцеві виробники намагаються підняти “нове” виробництво цивільних літаків. На своїй “прямій лінії” Путін заявив, що вже до 2030 року Росія самостійно випустить тисячу авіалайнерів. У 2024-му ставки дещо впали — прем’єр Михайло Мішустін повідомив, що вже не 1000, а все-таки 600. Російські ж авіаційники були шоковані всіма варіантами. Приблизно в 100 разів менше подужає російський авіапром, кажуть у консалтинговій компанії Friendly Avia Support. Якщо мова не про якісь крихітні “Яки”, звісно.
Гіпотетично: чи зможе Москва все ж таки подужати матчастину, знайти спеціалістів і комплектуючі, а також побудувати заводи, здатні літак сконструювати і змусити його злетіти?
“Наприклад, літак “Руслан ” (Ан-124) збирало близько 140 підприємств. Багатьох цих підприємств уже просто немає. Крило для “Руслана” робив Ташкент, центроплан для “Руслана” і “Мрії” теж Ташкент, горизонтальне і вертикальне оперення — там же. За радіотехнікою Росія відставала завжди років на 20. Тому я не бачу можливостей зараз у росіян”, — вважає Костянтин Криволап.
“Виготовити повністю на 100% власний літак — дуже і дуже дорого. Плюс найголовніше — мають бути технології. Той самий двигун постійно вдосконалюється, поліпшується. Це цілий шлях, шлях у десятки років. Постійно Росія відставатиме в цьому питанні на 10-15 років. Навіть якщо будуть гроші, то виникає питання: а де брати фахівців, хто буде розробляти технології, робити високоточні верстати? Або де ви купите такі верстати чи комплектуючі, коли на вас стільки санкцій? На сьогодні в таких проєктах, як літакобудування, тільки кооперація дає вам можливість конкурувати — і за ціною, і за якістю”, — пояснив Ілля Несходовський.
Авіасоюз із Іраном
Але Москву вперто підтримують так звані союзники. Той самий Іран. Країни Заходу зробили послугу Тегерану, запровадивши проти нього санкції, кажуть у Кремлі. Мовляв, обмеження стали можливостями. У липні 2022 року РФ та Іран закріпили свої союзницькі наміри договорами — ремонт, обслуговування, запчастини.
До слова, під санкціями Іран перебуває з 1979 року. Але 2015-го країна уклала ядерну угоду з представниками Ради безпеки ООН (серед них РФ і США), і тоді обмеження почали поступово танути. Утім, санкційна політика заграла новими барвами вже за три роки. А саме — з приходом до Білого Дому Дональда Трампа і виходом Штатів із цієї самої ядерної угоди.
Ось і виходить, що середній вік літака Ірану становить майже 20 років. А його імпортні “Боїнги” і “Аербаси” зроблені, щонайменше, 30 років тому. І хоча якусь частину потреб авіапарку країна закриває сама, виробляючи запчастини у власних технопарках, основний масив припадає на паралельний, тіньовий імпорт, що обходить санкції.
“Іран має одну з найгірших репутацій з точки зору авіабезпеки. І, як результат, ремонт хоч і відбувається, але, по-перше, довго, а, по-друге, питання якості залишається відкритим”, — констатував Ілля Несходовський.
Як і питання ціни. Брак у РФ літаків і міфічна підтримка тієї самої засекреченої льотної придатності — це витрати. І витрати колосальні. Рекордне зростання цін на авіаквитки потрясло ринок. 1,8 трлн рублів — саме стільки може скласти виручка російських авіакомпаній до кінця цього року. І це при тому, що пасажиропотік у країні не налагодився.
“Питання перевезень для росіян буде дорожчим. Останній рік вартість авіаперевезень є лідером в інфляційних звітах. Плюс будуть зменшуватися технічні можливості перевозити, а, відповідно, це вже буде питання не просто вартості перевезення, а вже буде питання, скажімо так, у доступності”, — зазначив Ілля Несходовський.
Що в підсумку? Авіафлот Росії старіє, нових машин не вистачає, і вся індустрія нагадує пасажира, який вчепився за парашут в очікуванні хоч якогось сприятливого вітру. Амбіції з розвитку і міжнародних рейсів змінилися планами з виживання і підтримки хоча б внутрішнього трафіку на крадених літаках. А інженери дедалі більше стають майстрами імпровізації, щоб залишити хоч короткі, але крила цієї failed state (держави, що не відбулася).
Попередні випуски проєкту Failed State:
- Добурилися: як Росія втратила статус енергетичної наддержави
- Доплавалися: що було і що стало з Чорноморським флотом РФ
- Докаталися: велич російського автопрому виявилася дутою
- Зліт і падіння “Газпрому”: як руйнується енергоімперія Росії
- Проєкт Failed State: як деградував російський футбол у період війни РФ проти України