Сьогодні о 21:57
На Дніпропетровщині ніч на 24 серпня, День Незалежності України, була неспокійною. Російські окупанти били ракетами, “Градами” та “Ураганами” по трьох районах області. Про це в ефірі марафону FREEДОМ на телеканалі UA повідомила кореспондентка Софія Богуцька.
По Дніпровському району вдарили двома ракетами Х-22. Від вибуху на місці почалася пожежа. Дані про жертв та постраждалих уточнюються.
Нікопольський район обстріляли з важкої артилерії та з “Градів”. У Марганці два будинки зруйновано. Постраждала родина. А по Нікополю випустили 20 снарядів. Там без постраждалих.
По Криворізькому району також били з “Ураганів”, в одному з сіл зараз немає світла.
За даними Державної служби надзвичайних ситуацій, з початку повномасштабної російської агресії проти України ліквідовано більш ніж 4 300 російських боєприпасів та частин небезпечних ракет.
До області продовжують прибувати нові переселенці. Щонайменше 2 500 людей щотижня стають на облік.
“На сьогодні в області у нас проживає понад 309 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Левова частка з них — це Дніпро, приблизно 70 000 — це Кривий Ріг. Загальна кількість жінок — понад 100 000 та 78 000 дітей. Тільки вдумайтеся”, — сказав голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук.
Переселенці активно шукають роботу в області. За даними служби зайнятості, вони влаштовуються на роботу до медзакладів, підприємств переробної промисловості, оптової та роздрібної торгівлі, сільського господарства. Багато переселенців живуть у регіоні ще з 2014 року, багато хто вже зараз знайшов тут свій будинок.
Семилітня школярка Соломія Реут — одна із наймолодших волонтерів Дніпроу. Грою на флейті та сопілці вона зібрала 142 тисячі гривень. Щоб допомагати армії, вона влаштовує вуличні концерти у центрі міста. Дівчинка вже передала на фронт 10 бронежилетів, тепловізор, шоломи, сонячну електростанцію, тактичні аптечки та підсумки. Збирає гроші для машини для бійців. Мрії другокласниці про місто після війни — прості та дитячі.
“Я б хотіла, щоб кожен день був без тривоги. У нас учора було сто мільйонів тривог. Я дуже хочу, щоб школи запрацювали для всіх дітей, щоб усі діти могли відвідувати уроки, бути українцями, не думати про Росію”, — каже Соломія.
39-річний таксист Олексій Павельєв особисто вивіз із гарячих точок до Дніпра 3 000 людей. Спочатку був Харків, потім – Лисичанськ, тепер – Бахмут. Деколи під обстрілами він майже через день сідає за кермо свого евакуаційного автобуса. Олексій каже – робить, що вміє. Він вірить, що і після війни дух взаємодопомоги не залишить людей і Дніпро розвиватиметься.
“Війна все порушила, але почали займатися околицями, асфальтувати дороги, прокладати магістралі. Я сподіваюся, що війна внесла корективи: люди повернулися до духовного. Бачачи, як люди допомагають, як віддають останнє… Хочеться, щоб усі українці навколо цих людей об’єдналися, щоб вони не залишилися після війни самі, з розбитими будинками”, — сказав Павельєв.
Ганна Горбачова із сім’єю вже двічі переселенці. Спочатку 2014-го — з Горлівки до Торецька, тепер уже до Дніпра. Там сім’я мала пекарню і магазин. З травня родина у Дніпрі вже півтора місяці як орендувала приміщення та відкрила нову пекарню. Ганна каже — Дніпро бачить процвітаючим і таким самим відкритим містом, яке привітно прийняло її сім’ю і стало новим будинком.
“Була невелика нарада з переселенцями. Заступник міського голови нас запросив. І перші слова, які він нам сказав: “Ми вам раді. Будь ласка, залишайтеся, будь ласка, створюйте робочі місця і платіть податки”. Це було реально круто. І це вселило надію щось продовжувати робити. Не чекати, коли там можна буде повернутися, а продовжувати робити щось тут”, — сказала вона.
43-річний дніпрянин Олег Чистопольцев двічі боронив нашу країну. З 2014 по 2015 рік воював в АТО добровольцем, а на початку березня цього року мобілізувався. Встиг отримати поранення в руку, зараз на етапі відновлення та займається тактичною підготовкою новобранців.
Каже, що сам колись пройшов сильну трансформацію світогляду — від проросійських наративів до чіткої проукраїнської позиції. Вважає, що довкола потрібно створити повністю український контекст — це те, чого не вистачало у Дніпрі раніше.
“На українізацію міста, на дерусифікацію, на позбавлення всіх цих імперських символів, усіх цих табличок, пам’ятників… Він стане більш українським, він став більш українським. Але наскільки більше — це залежить від людей, від мешканців, а насамперед — від так званої еліти міста — бізнесової, політичної. Влада, яка має ресурс, щоб спрямовувати на вирощування цього всього українського”, — зазначив Чистопольцев.
Про те, що в Україні і, зокрема, у східних областях, із відновленням незалежності України було мало українського, говорить і маріуполець Кирило Долимбаєв. На початку березня він залишив рідне місто і вже у квітні розгорнув у Дніпрі один із найбільших гуманітарних штабів допомоги таким же, як він, переселенцям.
Нині сорокарічний чоловік розвиває тут гуманітарний хаб і обіцяє — усі напрацювання залишаться у Дніпрі, коли повернеться відбудовувати свій рідний Маріуполь.
“Відновлюватимемо місто, сприятимемо розмінуванню міста — все важливо. Також усі ініціативи, які ми почали, ще створюватимемо, працюватимуть у Дніпрі, звичайно. Ми акцентувалися тут насамперед на просуванні якісного українського контенту. У нас вже є тут безкоштовна громадська бібліотека лише україномовної літератури. Наразі ми маємо приблизно 150 читачів, які щодня беруть та читають книги”, — сказав Долимбаєв.
Кожен має свій план відродження міста, але єдині люди в одному — Україна переможе.
Північний форпост України: Чернігів після облоги та руйнувань вірить у перемогу та відновлення
День Незалежності у Києві: історії жителів області, які пережили окупацію
Читайте також: Жданов про провокації на ЗАЕС: Росія блефує, але ситуація будь-якої миті може вийти з-під контролю
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
