Де-факто і де-юре: нові перспективи вступу України до НАТО оцінили експерти

У вересні 2022 року Україна подала заявку на прискорений вступ до Північноатлантичного альянсу. У самій організації поки що немає необхідного консенсусу всіх 30 країн-членів. При цьому рік героїчного опору повномасштабній російській агресії змінив позиції як низки держав, так і самого НАТО щодо України.

На шляху до НАТО

Повномасштабна війна Росії привнесла в життя України безліч викликів і змін. Стали іншими і погляди українців, зокрема й зовнішньополітичні.

Згідно з останніми соцопитуваннями, рекордна кількість українців підтримує вступ країни до Європейського Союзу і НАТО. Показники — рекордні за всю історію незалежності. Так, 86% респондентів хочуть, щоб Україна до 2030 року стала членом НАТО. І лише 8% українців вважають, що державі потрібно відмовитися від вступу до Альянсу заради миру та припинення війни. Такі дані опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного в січні.

Аналітики зазначають, що рух України до членства в Північноатлантичному альянсі став більш нагальним пріоритетом, ніж членство в Євросоюзі.

Зокрема, нових позитивних сигналів очікують від саміту країн НАТО, який відбудеться 11-12 липня у Вільнюсі. Запрошення на участь у заході вже отримав президент Володимир Зеленський.

Від саміту чекають відповіді на стратегічне питання: чи отримає Україна запрошення до НАТО? Як зазначають експерти, якщо запрошення не надійде, це матиме серйозні негативні наслідки для безпеки на Європейському континенті, а також стане чітким свідченням, що у Путіна є право вето на розширення НАТО.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Альянс готовий бачити Україну у своїх лавах, але спочатку вона має перемогти у війні. За його словами, в Української держави є вікно можливостей, щоб схилити шальки терезів на свою користь.

Також Столтенберг повідомив, що країни НАТО дійшли згоди, що Україна стане членом Альянсу, але це довгострокова перспектива.

Прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак упевнений, що Україна неодмінно приєднається до НАТО в майбутньому, а над її зближенням з Альянсом союзники можуть працювати вже зараз. Сунак зазначив, що його країна робить усе можливе, щоб українська армія відповідала стандартам НАТО. Доказом цьому є військове навчання українських солдатів, яке Велика Британія проводить на своїй території.

“Це хороший приклад того, що ви хочете зробити. Тому що в ідеалі на шляху до членства в НАТО необхідно надати Україні більше стандартного обладнання НАТО, а також забезпечити оперативну сумісність усіх сил різних країн і те, як вони використовують це обладнання. Тому навчання українських пілотів тактиці НАТО також є частиною цього процесу. Це ті речі, над якими ми можемо працювати прямо зараз, і ми повинні працювати над тим, щоб зміцнити безпеку України в довгостроковій перспективі”, — сказав Ріші Сунак.

Міністр оборони України Олексій Резніков наголосив, що Україна вже де-факто стала членом НАТО. За його словами, західні країни, раніше занепокоєні тим, що військова допомога може бути розцінена Росією як ескалація, змінили свою думку.

“Україна як держава і Збройні сили України стали членами НАТО де-факто. Не де-юре, а де-факто. Тому що в нас є зброя, і ми вміємо нею користуватися. У нас є потрібний рівень комунікації з нашими партнерами. І я впевнений, що в найближчому майбутньому ми станемо членами НАТО де-юре. Один мій колега, міністр оборони, під час зустрічі в Брюсселі відверто сказав, що стратегія НАТО на наступні 10 років враховує, що головною загрозою Альянсу є Російська Федерація. І він також пояснив, що у світі є тільки одна армія, яка має досвід того, як перемогти росіян — це українська армія”, — сказав Резніков в інтерв’ю ВВС.

Реальні перспективи України — думки експертів

Як за рік повномасштабної війни змінилися позиції щодо руху України до НАТО — в ефірі телеканалу FREEДOM обговорили:

• Соломія Бобровська, народна депутатка України, заступниця голови постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО;
• Сергій Джердж, кандидат політичних наук, голова Громадської ліги Україна-НАТО;
• Володимир Фесенко, політолог;
• Олександр Мусієнко, військовий експерт;
• Ігор Рейтерович, політолог.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Україна вже зараз має збирати голоси за своє членство в НАТО

— Україна зацікавлена в тому, щоб стосовно нас діяла гарантія колективного взаємозахисту. Тобто, щоб не ми одні воювали проти агресора. І в цьому плані єдина надійна гарантія — це членство в НАТО. Не скажу, що вона надійна на 100%, але, тим не менш, можна судити з досвіду країн Балтії та Східної Європи.

Адже Росія напала 2008 року на Грузію, 2014 року напала на Україну, але не напала на країни Балтії. Хоча ризики такі для них існували. Але, мабуть, зупиняло якраз членство цих країн у НАТО.

Тому і для України на першому місці в таких гарантіях перебуває членство в НАТО.

Україна вже подала заявку на вступ до НАТО. Але експерти та політики розуміють, що це питання буде вирішуватися тільки після закінчення війни.

У НАТО не хочуть прямого військового зіткнення з Росією, тому що це загрожує ядерною війною. Але зараз це вже питання практичне. Тому ці голоси [за членство в НАТО] треба збирати вже зараз.

Насправді, підготовка до членства в НАТО активізувалася ще після 2014 року. Але тоді акцент робився на класичну модель вступу. Це коли є перехідний період, у межах якого треба реалізувати План дії з підготовки до членства в НАТО (ПДЧ). А вже після виконання ПДЧ розглядається питання про вступ до Альянсу (це за аналогією зі вступом до Європейського Союзу, коли є перехідний період для реалізації реформ). Але така модель вступу розтягнута на багато років.

У зв’язку з цим зараз велике значення має прецедент Швеції та Фінляндії, які подали заявку на членство в НАТО, але не за класичною процедурою, яку я згадав. Передбачається, що Фінляндія і Швеція можуть увійти без попередньої перехідної процедури. Зараз це питання вирішується.

І Україна сподівається вже після війни діяти за прикладом Фінляндії та Швеції, тобто спробувати максимально швидко вступити до НАТО.

Політичне рішення НАТО про прийом Швеції та Фінляндії ухвалено, але це рішення мають ратифікувати у своїх парламентах усі країни-учасники Альянсу. І зараз виникла проблема з двома країнами — Туреччиною та Угорщиною — які поки що не ратифікували це рішення. І ця ситуація засвідчила, що бліцкриг під час вступу до НАТО теж не стовідсотковий, тому що окремі країни можуть гальмувати процес. Саме тому Україні потрібно проводити роботу з країнами Альянсу заздалегідь.

І переговори, консультації з цього питання ведуться з цілою низкою країн, розпочато процес підписання декларацій щодо підтримки євроатлантичних устремлінь України. Так, у Львові [11 січня] президенти Литви, Польщі та України підписали спільну декларацію, зокрема, щодо курсу нашої держави на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО.

Підписання таких декларацій — це вже збір підписів, щоб швидше прийняти Україну. Так, відбудеться це вже після війни. Проте процес треба рухати вже зараз.

Гадаю, що це питання [руху України до НАТО] буде активно обговорюватися вже цього року на саміті НАТО. І запрошення президента Зеленського взяти участь у саміті — це підтвердження того, що співпраця України з Альянсом різко зросла.

І для нас дуже важливо вже зараз нарощувати конкретно оперативну взаємодію з НАТО, вона відбувається на найрізноманітніших рівнях. Зокрема через платформу “Рамштайн” із військової підтримки України. У цьому форматі беруть участь понад 50 країн, тобто не тільки члени НАТО присутні. Але ключову роль відіграють саме країни НАТО.

Тому гадаю, що саме війна, зміцнення Збройних сил України, зміцнення взаємодії України з Альянсом стане вирішальним фактором, який прискорить наше просування в НАТО.

Зараз дійсно всім вочевидь, що Україна може стати дуже серйозним військовим поповненням НАТО, і ми прагнемо це зробити за прискореною процедурою.

Путін хотів послабити НАТО, не допустити вступу України до Альянсу. Він вимагав, щоб НАТО відмовилося публічно, офіційно від того, що Україна коли-небудь буде в її складі. А відбувається протилежне. Минулого року на саміті НАТО ухвалено рішення про посилення НАТО, зокрема зміцнення військової присутності на кордонах із Росією, зокрема в країнах Балтії.

СОЛОМІЯ БОБРОВСЬКА: Східний фланг НАТО бере ініціативу у свої руки

— Західні партнери вважали, що Україна ніколи не вступить до НАТО, бо буде велика загроза від Росії. Це політика м’якого стримування. І вона зараз призвела до повномасштабної війни в центрі Європи. Тому наша позиція чітка й однозначна — переконувати наших союзників у НАТО, переконувати насамперед США, що єдиний ключ нашої та їхньої безпеки — це спільна позиція, тобто наше членство в НАТО.

Тільки в такому ключі ми можемо говорити. Усі інші формати [безпеки] — це лукаві історії. Ми це бачили на прикладі Будапештського меморандуму. Він не спрацював, як і інші договори не спрацювали після 2014 року. З 1949 року, коли було засновано НАТО, єдиним безпечним рішенням стало членство в Альянсі.

За рік повномасштабної війни Європа зрозуміла, що Росія не грається і що ця м’яка політика діалогу вже не працює. І що агресія, імперські бажання реальні.

Не так далеко від цього пішли й деякі європейські країни. Наприклад, Угорщина має такі амбіції. Але проти неї немає санкцій ні в межах ЄС, ні в межах НАТО. Але ж, як мають бути умови для вступу до цих союзів, так і мають бути покарання, якщо держава не підтримує спільні цінності.

Але, зрештою, Європа зрозуміла, що це все не жарти. Східний фланг НАТО — Польща, країни Балтії, Словаччина, Чехія — усі встали на диби, усі сказали: слухайте, ми прекрасно розуміємо, що відбувається в Україні, але настане момент, коли росіяни заблокують Сувалкський коридор, і що ми будемо робити? (Сувалкський коридор — сухопутний коридор завдовжки близько 100 км, який міг би з’єднати територію Білорусі з Калінінградською областю Росії, зараз цією територією проходить кордон Польщі з Литвою, — ред.).

Тому зараз найбільшим союзником і адвокатом членства України в Альянсі виступає Східний фланг. Литовці, латвійці, поляки, естонці, фіни прекрасно знають природу росіян — вони будуть наступні. Саме тому Східний фланг забирає на себе лідерство в НАТО.

Для нас трагедія почалася 2014 року. Для країн НАТО — це теж трагедія, тому що почалося падіння системи міжнародного права. Сумно, що війну оцінюють, як трагедію для українців, використовуючи нас як буферну зону.

Я часто у спілкуванні з НАТОвцями кажу, що ми втомилися від такого “використання”.

Ця війна — це набагато глибше і серйозніше. Це кінець спокою, миру для всього Європейського континенту, для західної безпеки.

Тому і НАТО має взяти на себе лідерство — як американці, як британці. Вони повинні стримувати німців і французів у їхніх бажаннях повернутися до колишнього бізнесу з Росією, і вони повинні гарантувати, що не будуть шукати мирного плану з Путіним.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Після перемоги у війні НАТО буде дуже зацікавлене в Україні

— Щодо вступу до НАТО, то після перемоги України у багатьох країн має спрацювати банальний і цинічний розрахунок.

Тому що ні в кого не викликає сумнівів, що на сьогодні українська армія є найсильнішою і найбільш високопрофесійною на Європейському континенті.

Це дуже добре було помітно з того, як і коли інші країни почали нам надавати військову допомогу, почали проводити аудит своїх збройних сил і жахнулися просто їхньому стану.

Усі військові в Європі дивляться на нас із захопленням певною мірою — які операції проводить наша армія за того, що в неї не було так багато часу на модернізацію. Все-таки нам доводиться мати справу з дуже потужним і великим противником. Як би ми не ставилися до Росії і до російської армії, вона все-таки має величезну чисельність, величезну кількість техніки.

Після перемоги країни НАТО мають подумати про те, що Україна тільки зміцнить Альянс і вони почуватимуться спокійніше.

У цьому плані ми, як кажуть деякі європейські політики, принаймні ментально ми вже в НАТО.

Тому не виключено, що якраз після нашої перемоги питання вступу до НАТО відбуватиметься навіть швидше, ніж наша інтеграція до Європейського Союзу.

Тому що за всіма принципами і стандартами ми вже давно відповідаємо Альянсу. І коли ми переможемо росіян, то НАТО буде зацікавлене в нас якоюсь мірою навіть більше, ніж Україна [в НАТО].

ОЛЕКАНДР МУСІЄНКО: Навчання стандартам НАТО вже зараз — наша перевага

— Україна перебуває в умовах, коли ми досить швидко приймаємо всі необхідні стандарти НАТО, проходимо уніфікацію і по озброєнню, і по системі управління, переймаючи найкращі практики. Ми відкриті до цих практик.

Зараз десятки тисяч українських військовослужбовців навчаються на техніці західного зразка, вони вже проходять злагодження. Фактично це повноцінні батальйони і бригади, які готові відповідно до стандартів НАТО. Це велика перевага.

Країни ці процеси проходили роками, ми проходимо це тижнями і місяцями через певну низку причин.

Але не тільки наші військові переймають досвід у західних країн. Вивчається й український досвід ведення війни. У відкритому доступі є публікації провідних західних аналітичних центрів, які роблять висновки щодо того, як потрібно змінювати доктрини, стратегії використання військ для протидії збройним загрозам.

Безумовно, досвід українських військових, опір українського народу перевершили очікування багатьох. Ще рік тому ми показали, як можна чинити опір, маючи навіть сили, які поступалися супротивнику за кількістю людей, за кількістю техніки. І, звичайно, цей досвід дуже цінний і його зараз вивчають.

СЕРГІЙ ДЖЕРДЖ: Україні потрібна міцна модель безпеки

— Наші взаємодії та сумісність з арміями країн-членів НАТО сьогодні дуже об’ємні і можна розглядати Україну як серйозного стратегічного партнера Альянсу. За час цього вторгнення ми вибудували безпрецедентні відносини з НАТО, з окремими його країнами. Можна сказати, що ми є членами військової організації НАТО з огляду на тісну співпрацю в матеріально-технічному забезпеченні, військове співробітництво, обмін розвідувальною інформацією тощо.

Звичайно, юридичний бік членства, документи дуже важливі. Ми весь час очікуємо нових і нових самітів НАТО. Але якщо подивитися на попередні, то кожен саміт сприяв тому, що Україна наближалася до Альянсу навіть до повномасштабного вторгнення Росії.

Звичайно, ми бачимо Україну членом НАТО. І це думка не тільки влади, так вважає абсолютна більшість українського народу. І соціологія це показує.

На сьогоднішні Україна і НАТО — це обопільна взаємозалежність. Як Україні потрібна підтримка країн НАТО, так і Альянсу потрібна Україна, яка сьогодні фактично захищає європейські країни, захищає демократію. І якби Україна не справлялася зі своїм завданням, то росіяни вже давно б почали повзучу окупацію балтійських країн. Вони б уже окупували всю Молдову, використовуючи плацдарм у Придністров’ї. Тому це все йшло б далі й далі.

Тому дуже важливо, щоб політики, західні лідери розуміли, що якщо Україна буде колонізована Росією в той чи інший спосіб, то її будуть використовувати проти Заходу, проти Європи. А якщо Україна буде членом колективного Заходу, колективного демократичного співтовариства — і в НАТО, і в ЄС — то, звісно, наша країна всім своїм потенціалом посилюватиме європейську співдружність.

Сьогодні було б уже цинічно робити якісь зауваження українській армії щодо невідповідності стандартам після того, як вона впорається з основним завданням — звільненням країни. І це незаперечний факт. А те, що, може, якісь є технічні невідповідності, якісь окремі стандарти не досягнуті — це вже виглядає дрібницями. Тому, мені здається, що зараз, зокрема на майбутньому саміті НАТО, таких сумнівів вже не буде.

Тому щодо України можна ухвалити політичне рішення [щодо членства в НАТО], і вже будучи в Альянсі наша країна швидше буде йти шляхом реформ, і зможе швидше закрити якісь технологічні моменти.

І ми бачимо підтримку західних країн на шляху України до Альянсу. Наприклад, ми бачимо таку англосаксонську єдність: дуже велика підтримка США, Великої Британії та Канади. Це і військова, і економічна, і гуманітарна, і підтримка. Але це і політична підтримка. Ми пам’ятаємо заяви Британії, коли Путін свого часу лякав ядерною загрозою, тоді ще прем’єр Борис Джонсон чітко сказав: у разі такого розвитку подій Британія залишає за собою право самостійно ухвалювати рішення у сфері відповідного застосування ядерної зброї. Це був сильний сигнал стримування для Кремля.

Крім того, змінюється позиція Німеччини. У них уже немає позиції, яка формувалася з часів СРСР, що на сході є тільки Кремль і Москва, а все інше не так важливо. Зараз іде протверезіння, розуміння, що таке Росія, що таке політика Путіна. І, відповідно, Німеччина змінює своє ставлення до України. І, звичайно, ми могли б бути хорошим партнером для Німеччини вже всередині Європейського Союзу.

Зараз обговорюються різні форми гарантії безпеки для України. Багато пропозицій, але вони не були апробовані на практиці. А все, що не перевірено лабораторно, не завжди працює. При цьому НАТО — це структура, яка існує давно, напрацьовані механізми захисту, напрацьовані стандарти, і це працює.

Тому нам не можна відкидати саму ідею членства в НАТО. Інакше ми можемо заплутатися в різних ідеях, пропозиціях і витіснити саму суть членства в Альянсі. А нам потрібна міцна, надійна модель безпеки.

При цьому інші речі, які можуть іти паралельно з НАТО, посилять нас і партнерів. Немає проблеми, вже будучи в НАТО, ще більше посилити свою безпеку різними двосторонніми, багатосторонніми угодами. Наприклад, у нас є такі союзи з Литвою і з Польщею, з Польщею і з Великою Британією та інші.

До 2014 року ми були нейтральною країною, і Росія все одно напала на нас. Тому це не працює. Від нейтралітету відмовилися Фінляндія і Швеція, які вирішили йти до НАТО, а не створювати велосипед. Тому наш шлях — до НАТО.