На російського президента Володимира Путіна можуть натиснути лише еліти, котрі зараз починають відчувати тиск західних санкцій. Саме російські еліти можуть змінити ставлення Кремля до України. Економіст Андрій Длігач не відкидає, що це може статися навіть без відома Путіна.
— Якщо подивитися на мирний договір суто з економічного погляду, чому він потрібен Російській Федерації тут і зараз?
— З економічного погляду Росії потрібен договір, звісно, для того, щоб якимось чином уникнути санкцій, вийти з-під них, або хоча б запобігти посиленню санкцій. Що там стосовно посилення санкцій? У нових санкційних пакетах очікується поглиблення ембарго на енергоносії, відключення інших російських банків від SWIFT і, можливо, санкції будуть накладені на банки типу Газпромбанку, через який ідуть основні платежі. Росія продовжує через цей банк закуповувати озброєння чи товари подвійного призначення. Також санкції поширюватимуться на ширше коло державних діячів. Загалом, для Росії ці санкції не така економічна проблема, як порушення зобов’язань Путіна перед своїми васалами, регіональними лідерами та перед елітами, яким в обмін на лояльність забезпечено не просто безбідне існування, а багате життя.
Я не думаю, що в переговорах важливим є народ, який справді страждає. Санкції, що накладаються на Центробанк, для народу не такі помітні і значущі. А ось те, що з полиць зникають жіночі засоби гігієни, підгузки, папір — це все істотно впливає на настрій у російському суспільстві. Поки що ура-патріотизм домінує, але чи довго? Ось чудові кадри полиць магазинів. Поступово спорожніють полиці, оскільки з ринку йдуть бренди через горизонтальні санкції. І поки що ці санкції не настільки сильні.
Уявіть собі, що топ-50 міжнародних компаній оплачують близько третини військового бюджету Росії. Фармацевтичні компанії сплачують податки, яких достатньо для того, щоб виробляти близько 40 ракет “Калібр” на рік. Загалом глобальні компанії несуть велику відповідальність за продовження фінансування путінського режиму. Та й поступово починають підключатися фармацевтичні компанії до санкцій, банки починають посилювати санкції. Ну, а продуктові компанії найближчим часом почнуть залишати російський ринок.
— Якщо говорити про санкції, їхні дії, їх тривалість, що найголовніше, адже кожна санкція, кожен пакет, кожна окрема стаття має свою тривалість, правильно?
— Деякі санкції справді мають часовий період, протягом якого накопичується їхня сила, і тоді вона стає видимою суспільству російському. Але є санкції та дуже чіткі інструменти, які одразу ж впливають. Наприклад, заморожування активів там. Це заборона на в’їзд для тих чи інших чиновників.
Загалом, росіяни чудово знають, що владі начхати на них, начхати на солдатів і матерів. Але еліти… Елітам один на одного не начхати. Вони дуже залежать один від одного. І санкції, які призводять до того, що прямо зараз еліти втрачають можливості для своїх пенсій, на які вони так довго крали гроші та купували собі вілли за кордоном, а зараз це все перетворилося на непотріб, разом з яхтами, доларовими рахунками, нерухомістю, можливостями для дітей, які також втрачають можливість навчатися там. Вони вже у стані дискомфорту.
Ми не чекаємо бунтів у Росії, навіть голодних бунтів. Занадто терпима Росія до своїх правителів. Але ось еліта точно ні. І поступово чи регіональні бунти, чи бунти силовиків, чи залишки честі генералів призведуть до того, що вони відмовляться виконувати злочинні накази. Адже війна перестала бути війною. Тепер це терористична війна з використанням касетних бомб, фосфорних снарядів, бомбуванням мирних жителів, недопущенням коридорів для можливості виїхати громадянам з території окупованих міст. Взагалі, це все перетворилося просто на жах. І коли відкриються очі у еліт, я впевнений, що Путіну залишиться недовго. Питання навіть його фізичного усунення. Питання в тому, що друге та третє коло еліт перестане виконувати управлінські сигнали зверху. І Путін залишиться у своєму бункері без можливості впливати на події. А там він хай хоч 9 травня святкує у своєму бункері.
— Скасувати санкційні обмеження швидко неможливо у разі підписання мирного договору з гарантіями безпеки. Я правильно розумію?
— Якусь частину санкцій буде, звичайно, знято фактично в цей момент, але лише незначну частину. Плюс рішення передбачає і звільнення Криму, а не лише Донбасу, і, звісно, припинення воєнних дій. Крим зараз винесено за межі фінального рішення. Хоча українська сторона пропонує рішення, цілком адекватне для Росії, зокрема. Але думаю, що санкції діятимуть доти, доки в Росії не відбудеться ця сама демілітаризація, депутінізація, денацифікація, поки Росія стане цивілізованою країною. У будь-якому разі механізм неповернення вже запущено. І суть цього механізму — відмова від залежності західних країн насамперед від російських енергоносіїв. Ну, і, звичайно, точно товари подвійного призначення не будуть постачати в Росію із західного світу.
— Хочеться почути Ваш аналіз, оцінку подібну до удару. Що, по суті, ембарго нафти і газу – це головне, чого вимагає й українська влада, але Європа прийде до цього за кілька років. Принаймні так про це говорять європейські політики. За їхніми словами, для розбудови всієї системи логістики потрібно кілька років.
— Звичайно, основний газ і основна нафта йде з Росії трубопроводами, не танкерами, не у форматі LNG. І основним покупцем є, звісно ж, Європа. Європа має альтернативу — США. Сполучені Штати сприяють у всьому світі розморожуванню запасів нафти. Хоча Китай намагається протидіяти, але Катар може цього року щонайменше на третину скоротити споживання газу з Росії. Щодо нафти, то подальші можливості — це Венесуела та Іран. Тому США так кваплять зараз укладання ядерної угоди з Іраном для того, щоб Іран приблизно 100 мільйонів тонн міг видати на світовий ринок. І приблизно на 100 мільйонів тонн також може бути збільшено видобуток у Венесуелі. Причому це не кілька років, а питання одного року. Якщо кілька років, то там може бути понад 150 мільйонів тонн. Відповідно, я бачу, що протягом року в Європі можна вдвічі скоротити залежність від російських енергоносіїв, і це вже дасть істотне зниження доходів російського бюджету.
Щоб фінансувати війну, Росії необов’язково мати долари. Вони друкують свої рублі, які вже аж ніяк не прив’язані до долара. Це абстракція, намальована Центробанком Росії. І долари для продовження війни не потрібні. Долари були б потрібні, якби Росія зараз прагнула заповнювати запас ракет. Для цього потрібно купувати тайванські компоненти, купувати матеріали із Німеччини, Словаччини. Все це відрізане зараз для Росії. Замістити це все китайською сировиною або напівпровідниками теоретично можна, але на це підуть роки. Щоб перевести літаки з французьких на інші двигуни, також підуть роки.
Цього року Росія не має перспектив для перезапуску оборонпрому, щоб підтримувати продовження агресії. Росія не має цього часу. Але санкції, звісно, мають посилюватися. І ці санкції повинні посилюватися не з пролонгованим, а миттєвим ефектом. До речі, навіть українських запасів газу вистачить Європі для того, щоби провести найближчий місяць.
— Воєнна агресія дуже тисне на економіку України. Можливо, навіть сильніше, ніж санкції діють на Росію. Тоді питання щодо ефективності санкцій?
— Цього року українська економіка втратить до половини ВВП, не кажучи про те, що ми за період з 2014 року на початок цієї фази агресії втратили близько 250 мільярдів доларів нашої економіки. Прямі збитки для економіки становлять приблизно 600 мільярдів доларів. І як би світ не обіцяв допомогти потім у відновленні, ми поки що не маємо міцних гарантій. А те, що російська економіка впаде цього року лише на 10-15%, свідчить, справді, що світ поки що не розробив найбільш руйнівних, вирішальних інструментів щодо Російської Федерації. Я, звичайно, не можу погодитися з тим, що світ зовсім нічого не робить. На відміну від 2014-2015 років, санкції постійно посилюються, розширюється їхня географія, відстежується виконання цих санкцій.
Верещук: 4 квітня працюватимуть “зелені” коридори у Донецькій та Луганській областях
Зеленський: Військові РФ готуються до потужних ударів на Донбасі та харківському напрямку