Вчора о 21:44
Учора, 20 вересня, так звані народні ради “Л/ДНР” практично одночасно звернулися до ватажків окупаційних адміністрацій Дениса Пушиліна та Леоніда Пасічника із закликом провести так звані “референдуми” про входження до складу Росії.
Під час засідання “народні ради” ухвалили, що псевдореферендум відбудеться з 23 до 27 вересня. На ці самі дати заплановано “голосування” на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей.
Після оголошення дати псевдореферендуму глава так званої “ДНР” Денис Пушилін попросив президента Росії Володимира Путіна у разі позитивних результатів якнайшвидше розв’язати питання про входження “ДНР” до складу Росії.
Сьогодні, 21 вересня, Путін виступив із телезверненням, у якому підтримав проведення “референдумів” на окупованих територіях України.
“Росія не може віддати близьких їй людей на поталу ката і не відгукнутися на їхнє прагнення визначати свою долю”, — заявив лідер країни-агресора.
Телеканал FREEДОМ наводить думки правозахисників, дипломата та політолога про те, навіщо Росія намагається провести “референдум”, результати якого не визнають у цивілізованому світі та як відбуватиметься голосування на окупованих територіях.
Павло Лисянський, засновник “Східної правозахисної групи”
Контрнаступ Збройних сил України підштовхує їх до того, що необхідно якнайшвидше проводити “референдуми” для того, щоб відправити диктатора на транзит влади.
Зверніть увагу на процеси та структуру того, як вони запустили ці “референдуми”. Так звана громадська палата “ЛНР” звернулася до ватажків Пасічника та Пушиліна, а ті, своєю чергою, представили це як інформаційний резонанс. Потім це підхопив Медведєв.
Згадайте, як було з визнанням незалежності про “Л/ДНР”. Вони звернулися до Держдуми, Держдума в один день усе розглянула й ухвалила. Путін підписав, а за кілька днів війна почалася.
З початком контрнаступу в окупантів була паніка: вони забули про свої “референдуми”. Які “референдуми”, нам би самим врятуватися. ФСБ навіть почали на кордоні стояти, щоб розвертати колаборантів та повертати їх на їхні місця.
Це буде просто для камер. Наприклад, у Сєвєродонецьку підведуть генератори до одних ділянок, там запустять якийсь процес, знімуть на камеру “Раша Тудей” і покажуть, що “референдум” відбувся.
Віра Ястребова, виконавчий директор “Східної правозахисної групи”
На жаль, варто констатувати, що українці перебувають у заручниках. Я б тут не про санкції говорила, а про підступні плани Кремля щодо їх використання та, по суті, подальшої утилізації. За інформацією, яку ми отримали, вже готується повна кампанія щодо примусової мобілізації на тимчасово окупованих територіях. Я маю на увазі, які були захоплені після 24 лютого.
Вони з одного населеного пункту до іншого разом із бригадою пропагандистів перевозитимуть генератори для того, щоб продемонструвати нібито відданість українців “русскому миру”.
Але РФ не має значення, скільки їх підтримає. Масовка для зображення знайдеться. А організовувати картинку вони вміють.
Але адміністративний склад колаборантів та чиновників із Російської Федерації недостатній. Вони не розрахували, що місцеве населення не надасть їм підтримки. Їм доведеться організувати псевдовиборчий процес проводити суто силами російських чиновників.
Цей “референдум” не буде визнаним ніким. Але Путін мав досвід безкарності за Крим, коли анексував частину України, всі висловилися про те, що вони цього не визнають, але це не завадило йому проводити репресії українців, кримських татар. Тому безкарність породжує рецидив. Ось, мабуть, Путін вважає, що й цього разу йому, окрім санкцій, нічого не загрожуватиме.
Джон Гербст, директор Євразійського центру Атлантичної Ради, надзвичайний та повноважний посол США в Україні у 2003-2006 роках
Наразі Кремль не контролює ні Донецьку, ні Луганську області. Як вони можуть провести легітимний референдум за таких умов? Навіть не легітимний, а “референдум”, що дивно виглядає.
Це все показує слабкість Путіна, слабкість його режиму в їхній боротьбі, у їхній війні, воєнних злочинах проти України.
Мушу зауважити, що Медведєв — смішний чоловічок. І він говорить саме ту нісенітницю, яку Путін не може чи не хоче висловлювати. Тому треба звертати увагу на висловлювання Медведєва.
Але всі, хто знайомий з міжнародним правом, розуміють, що коли одна країна нелегально захоплює територію іншої й каже, що це їхня територія, особливо коли вони не мають над нею контролю, — просто дурість. Не можна серйозно говорити, що ті частини сходу України, які не зовсім під контролем російської армії, є російською територією.
Медведєв так і виступає, бо вони можуть лякати західних політиків навіть американських політиків загрозою ядерної війни. І вони сподіваються, що зараз зможуть ще раз налякати адміністрацію Байдена, канцлера Шольца та інших. Але, попри боязкість, яку іноді Байден і часто Шольц показують, я думаю, що ця гра буде не на користь Кремля.
І я впевнений, що такі “референдуми” не змінять курс українських військових сил і не змінюють підхід Вашингтона та НАТО до підтримки України.
Дмитро Орєшкін, російський політолог
Щоб управляти народними масами, вкидати якісь концепції, заради яких вони воюють, помирають, голодують, потрібна ідея. Ідея референдуму — це де-факто спроба ввести в правовий простір те, що називається анексією територій. І оголосити ці території Росією.
Я навіть не говоритиму про якість цих “референдумів”. Це загалом цирк із кіньми чи собаче весілля. Тому що жодної мінімальної правової експертизи вони не утримують.
Але якого рожна одна країна проводить референдум на території іншої країни? І, до речі, за якими законами? За російськими? Референдум не відповідає російському законодавству, тим паче українському. Хто голосує? Громадяни з російським паспортом та громадяни з українськими паспортами чи військовослужбовці, яких туди нагнали?
Йдеться про те, щоб створити якийсь новий словесний оборот. Водночас самі керівники цієї вертикалі слова в гріш не ставлять. Для них такі слова, як демократія, права, конституція, референдум, — це все маніпулятивні терміни, якими дурять голову населенню. Проблема мені здається в тому, що вже населення в це не дуже вірить.
Так, назвуть цю територію Росією, матінки святої Батьківщини. Значить, кинуть нових молодих хлопців гарматним м’ясом на те, щоб ці території “захищати”.
А якщо новий наступ і доведеться відступати? Це означатиме, що Путін відступає вже на російській території. Як вони з цим розбиратимуться?
Читайте також: Кремль намагається протиставити псевдореферендуми перемогам України на полі бою, — Мусієнко
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
