Щодня в стабілізаційному пункті на Донеччині рятують життя українських бійців. Усе починається з реанімобіля, яким пораненого воїна забирають із позицій, стабілізують дорогою і вже доправляють до стабілізаційного пункту, повідомляє кореспондентка телеканалу FREEДОМ Анастасія Волкова.
За словами лікаря-анестезіолога 17-ї окремої танкової бригади Збройних сил України Сергія, машина для транспортування важких поранених обладнана киснем, апаратом ШВЛ, апаратурою для спостереження.
“Ліжко піднімається вгору, вниз, вперед, зад задирається, це, можна сказати, як операційний стіл. І біля нього може стояти і хірург, і анестезіолог, і робити свою справу. Це більш адаптоване місце, де можна проводити якісь протишокові заходи, порівняно з машиною швидкої допомоги, яка містом їздить”, — пояснив він.
Сергію 42 роки, він із Кривого Рогу. 15 років пропрацював у відділенні реанімації анестезіологом. На фронт потрапив у березні торік. За його словами, тут робота дуже відрізняється від надання допомоги в цивільному житті. Перше — це інтенсивність і відсутність вихідних. Але в такому режимі він перебуває вже півтора року.
“Коли робота є, працюємо. Бо вона буває і вранці, і ввечері, і вночі. Найважче, коли привозять важких хворих, головне — їх стабілізувати і довезти до госпіталю, щоб там надали допомогу. Сюди до нас привозять із турнікетами, з бандажами, пов’язками, що давлять. Це все знімається тут і дивиться. Лікарі дивляться, роблять ревізію рани в усіх моментах. Тому що буває, що необхідно щось там доробити, зашити, затампонувати, ще бандаж накласти. Турнікет головне зняти і подивитися, як кінцівка. Тому що чим швидше ти знімеш і подивишся, що з кінцівкою, тим більше шансів залишитися з цією кінцівкою”, — розповів лікар.
У самому стабілізаційному пункті щодня триває боротьба за кожного пацієнта. Незалежно від тяжкості поранення, завдання медиків стабілізувати людину і вже тоді відправляти далі до шпиталю. Працюють, попри постійну загрозу обстрілів та атак безпілотниками. Пацієнти тут є завжди, кажуть лікарі.
57-річний лікар-анестезіолог із Херсонської обласної клінічної лікарні Михайло Володимирович від початку повномасштабного вторгнення Росії опинився в окупації в рідному місті. Евакуювавши свою сім’ю, вирішив іти на фронт добровольцем. Михайло впевнений, що всі дії медиків тут мають бути спрямовані на максимальну ефективність.
“Він має дихати в машині сам, у нього не має бути зупинки дихання. І водночас він має бути добре знеболений. Тому що дорога погана. Ми часто потрапляли під обстріли. Зараз трохи орків відшмагали трохи, тому обстрілів стало менше. Були прямі влучання в стабпункт. Ми зазнавали втрат. Були двохсоті, були трьохсоті. Медики. Тому, ми це все пройшли”, — сказав лікар-анестезіолог 57 ОМПБр ЗСУ.
Згадуючи, які важкі зміни в нього були, Михайло каже, що це не найскладніше для нього.
“Для мене… це… може здасться дивним, це гігієна. Я звик митися щодня. Митися. Чистити зуби. Мити голову. Це буває по кілька тижнів не чистиш зуби, не миєшся, бо з водою важко. Тому ходиш брудний, смердючий. Мені це дуже неприємно. Ось це найважче для мене. Ні їжа, ні робота. Гігієна”, — поділився лікар.
У стабілізаційному пункті є все необхідне для того, щоб допомогти пораненим.
“Якщо треба, перев’язують хірурги судини, затискачі накладають. Потім перев’язали. Я в цей час заповнюю. Є концентратор, киснева підтримка. Якщо треба, ми і годину стабілізуємо, і дві стабілізуємо, щоб він не задвухсотився на етапі евакуації. І три години були моменти, що стабілізували. І потім відправляли”, — каже Михайло.
Медики розповідають, що працюють навіть якщо поруч тривають бойові дії. Але залишати цю роботу ніхто з лікарів не планує, навіть попри те, що багато хто не знає, коли зможе побачитися з рідними та близькими. Усі чітко усвідомлюють, що тримати стрій необхідно до перемоги України.
Читайте також: Стабілізація поранених захисників: як працюють військові медики поблизу лінії фронту — репортаж (ВІДЕО)
Як повідомлялося раніше, медики 30-ї ОМБр несуть чергування на Бахмутському напрямку, евакуюють поранених із передової та перевозять їх до стабілізаційного пункту або госпіталю.