15 березня онлайн відбулася десята зустріч міністрів оборони країн-союзників України в форматі “Рамштайн”.
Головними темами на порядку денному Контактної групи з питань оборони України були боєприпаси для наших захисників, постачання важкого озброєння, а також систем протиповітряної оборони.
Яку допомогу отримає Україна
Результати чергового засідання “Рамштайну” прокоментував президент України Володимир Зеленський.
“Відбулося чергове засідання у форматі “Рамштайн”, уже десяте. Боєприпаси для наших воїнів, артилерія, танки, захист українського неба — усе це обговорювалось. Є рішення. Дякую Сполученим Штатам, які координують “Рамштайн”, та всім нашим партнерам за незмінну готовність допомагати”, — резюмував глава держави у вечірньому відеозверненні.
Міністр оборони України Олексій Резніков зазначив, що підсумки десятого “Рамштайну” вселяють оптимізм.
“Рамштайн-10” вселяє оптимізм: посилення ППО, постачання боєприпасів, тренування та формування “броньованого кулака”, — написав в Twitter Олексій Резніков, який брав участь у засіданні.
Глава українського Міноборони також подякував американському колезі Остіну за визначне лідерство та висловив окрему подяку друзям з антикремлівської коаліції за готовність стояти з Україною до нашої перемоги.
За підсумками зустрічі Україна отримає понад 150 танків Leopard, підтвердив міністр оборони США Ллойд Остін.
“Коаліція країн, яка надає Україні танки Leopard, продовжує зростати. Наразі дев’ять країн зобов’язалися надати понад 150 танків Leopard”, — розповів очільник Пентагону на онлайн-зустрічі в форматі “Рамштайн”.
Зокрема, 10 одиниць цієї моделі передасть Швеція, а чотири на додаток до раніше затверджених шести — Іспанія. За словами іспанської міністерки оборони Маргарити Роблес, яка брала участь в “Рамштайні-10”, перші шість танків буде поставлено Україні в “найближчому майбутньому”.
Міністерка оборони Канади Аніта Ананд за підсумками десятого засідання Контактної групи оголосила про надання Україні, зокрема близько 8000 боєприпасів калібру 155 мм, 12 зенітних ракет з запасів канадських Збройних сил для підтримки систем ППО.
Крім того, Норвегія відправить Україні дві системи ППО NASAMS, уточнили в Пентагоні.
Огляд думок експертів
Детально підсумки “Рамштайну-10” в ефірі телеканалу FREEДОМ розібрали:
- керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко;
- заступник начальника Генштабу ЗСУ у 2006-2010 роках, генерал-лейтенант ЗСУ в запасі Ігор Романенко;
- військово-політичний експерт Дмитро Снєгирьов;
- колишній постійний представник України при ООН, надзвичайний та повноважний посол України в США Володимир Єльченко;
- капітан І рангу запасу, голова Українського інституту морського права та безпеки Андрій Риженко;
- військовий експерт Сергій Грабський.
Олександр Мусієнко: На “Рамштайні-10” обговорювали як оперативні потреби в боєприпасах, так і далекострокові питання, наприклад, авіацію
— Справа в тому, що ми маємо оперативні потреби на полі бою: міни, міномети, артилерійські снаряди, боєприпаси, ракети для установок HIMARS, зокрема GLSDB дальністю 150 кілометрів.
З цього питання є ясність, йому приділяється серйозна увага.
Ви озвучили інформацію, що Україні потрібен мільйон артилерійських снарядів. Нагадаю, що і на цьому “Рамштайні” було обговорено питання надання додаткових артснарядів. До того ж, приблизно два тижні тому в Стокгольмі проходила зустріч міністрів оборони країн Євросоюзу, які також обговорювали питання збільшення виробничих потужностей у сфері оборонної промисловості Європи, необхідних для посилення допомоги України. Ми розуміємо, що нам потрібно більше для стримування наступу російських військ на сході та знищення сил противника.
Розуміння у партнерів в цьому питанні є, а також щодо потреб, які стосуються підготовки контрнаступу. По них ми також почули певну ясність, зокрема, щодо посилення бронетанкової групи. Близько 150 танків мають прибути в Україну, а також мають бути навчені українські екіпажі.
Тут ми переходимо до того, що розширюються місії та можливості для навчання українських військовослужбовців. Нагадаю, напередодні “Рамштайну” на зустрічі британського прем’єр-міністра Ріші Сунака та президента Франції Еммануеля Макрона було домовлено про те, що ці країни збільшать навчання українських морських піхотинців.
Третій момент “Рамштайну” — це, скажімо так, зачіпка на майбутнє. Ми хочемо почути [рішення] по ракетах середньої дальності від 150 кілометрів, а краще — від 300 км. Вони необхідні нам для того, щоб оперативно вражати не лише тили супротивника, а й далі. З питання авіації ми зараз чуємо про модернізовані МІГ-29. Я так розумію, що це рішення вже на підході, і це буде проміжним етапом перед наданням винищувачів F-16.
Авіаційний компонент ніхто не знімав з порядку денного, але це більш далекострокове питання.
Щодо протиповітряної оборони: розмови на цю тему можна сприймати як підготовку до контрнаступних дій. Оскільки засоби ППО є різні, зокрема такі, що використовуються сухопутними військами України. І для захисту підрозділів, які просуватимуться сушею — наші механізовані та десантні бригади — необхідно, щоб в їхньому складі були присутні переносні зенітно-ракетні комплекси різних типів. Це потрібно для прикриття та забезпечення безпеки з повітря. В ідеалі, звісно, щоб це робилося за допомогою авіації.
[Щодо термінів постачання]: поки бачу, що все відбувається вчасно. Звернемо увагу на ті ж танки Leopard і Leopard-2. Було обіцяно, що до кінця березня ці танки будуть в Україні. Не всі 150, а частина. І ми вже бачимо інформацію про те, що перші українські екіпажі пройшли навчання на танках цих моделей в Німеччині та Іспанії.
Тобто ми розуміємо, що це в порядку термінів. Звичайно, нам хотілося б, щоб усе відбувалося швидше, рішення ухвалювалися раніше, але п’ятитижневий курс навчання потрібно пройти. Зрештою, ми також зацікавлені, щоб максимально ефективно використовувати ці танки на полі бою.
Другий момент: загалом ми бачимо, що оголошені пакети допомоги від Заходу, Сполучених Штатів — починаючи з кінця минулого року і закінчуючи свіжими на попередньому “Рамштайні” — поставляються в досить стислий термін.
З причин безпеки ми не про все чуємо одразу — про постачання озброєнь найчастіше пишуть уже постфактум. Тобто інформація в ЗМІ про підготовку чогось до відправлення означає, що це, найімовірніше, вже є в Україні.
Ігор Романенко: Кількісні показники поставок за підсумками “Рамштайну-10” здебільшого залишилися за лаштунками, і це правильно
— Принципова позиція щодо десятого “Рамштайну”, на мій погляд, полягає в тому, щоб якнайшвидше забезпечити боєприпасами щонайменше все те, що вже зараз на фронті. Це снаряди 155-го калібру, це боєприпаси для HIMARS і систем залпового вогню, а також це ударні безпілотні апарати, так звані камікадзе, засоби ППО. Це дуже важливо і актуально у зв’язку з останнім широкомасштабним ударом, в якому використовували різного типу ракети і не тільки ракети.
Кількісні показники цих поставок здебільшого залишилися за лаштунками. І це правильно.
Така швидка та масштабна підтримка нам потрібна вже зараз для вирішення питання щодо проведення стратегічної оборонної операції на сході нашої держави, в ході якої потрібно знищити якнайбільше живої сили противника та техніки, а також зупинити його просування.
А час, який піде на виконання цього завдання, треба використати формування резервів, причому стратегічного рівня. За оцінками західних фахівців, це декілька корпусів, кожен може бути до 20 тисяч. Це не просто кількість особового складу — вони мають бути підготовлені та забезпечені відповідним озброєнням, на якому екіпажі вже пройшли підготовку. Цей процес має зайняти понад місяць, десь півтора.
В цей же час стабілізуються погодні умови, поліпшаться дороги. І ми більшою мірою будемо готові до проведення наступальної діяльності.
[Щодо отримання Україною понад 150 танків Leopard]: для нас це позитивний аспект. Хоча б тому, що кількість Leopard, порівняно з танковим “Рамштайном”, збільшилася. Крім цього, є ще британські “Челленджери”, французькі колісні танки, більше схожі на розвідувальні машини та бронетехніка, яка також дуже важлива для виконання завдань оборонної операції та наступальних дій в умовах степових зон з посадками.
Наших солдатів треба просувати на бойових броньованих машинах, підтримуючи танками на землі та прикриваючи з повітря. Тому я таки сподіваюся, що буде ухвалено остаточне рішення щодо передачі модернізованих натовських МіГ-29, насамперед, з Польщі та Словаччини.
Поки триває подальша робота безпосередньо над натовськими літаками, нам треба отримати такий парк літаків, який багато в чому обладнаний для того, щоб застосовувати авіаційне озброєння на цих літаках. Це дасть можливість цим універсальним винищувачам знищувати літальні апарати супротивника на більшій дальності, а також завдавати ударів по наземних цілях.
Для зрушення постачання танків, якщо ви пам’ятаєте, американці прийняли рішення, це була відповідь канцлеру Німеччини. Але вони будуть виготовлятися за урядовою програмою, і американські Abrams, на жаль, можна буде отримати до кінця цього-початку наступного року.
А щодо базових винищувачів, ви бачите, росіяни намагаються загострити ситуацію навколо американського БПЛА Reaper. При цьому зараз на базі в США тестують двох наших пілотів, а також вивчають можливість максимально адаптувати МіГ-29 для постачання авіаційної техніки.
Незважаючи на рішення Польщі, Нідерландів та Великобританії про передачу, американці в цьому питанні обережні. Але наше військово-політичне керівництво, військова дипломатія працює далі в цьому напрямі.
Дмитро Снєгирьов: Про результати засідань “Рамштайн” можна судити за зробленими напередодні заявами його країнами-учасниками
— Потрібно дивитися на заяви країн-учасниць “Рамштайну”. [Напередодні зустрічі] Польща заявила про конкретні терміни передачі МіГ-29. Причому йдеться про те, що літаки цієї моделі модернізовані під натовські зразки озброєння, зокрема, крилаті ракети повітряного базування.
Авіаційна коаліція вже де-факто існує, і заява уряду Польщі тому є підтвердженням. Польща знову дала чіткий сигнал іншим країнам Заходу — ми не просто готові, ми передаємо, а наступний крок за вами.
І, відповідно, давайте подивимося на заяви урядів Великої Британії та Франції про те, що вони готові приймати українських пілотів і проводити навчання з оволодіння або французькими “Міражами”, або літаками британського виробництва. Це спільний проект.
Тому я хотів би спростувати скепсис щодо авіаційної коаліції. Йдеться про поступальний характер вирішення питань. На жаль, є кілька ключових питань, які гальмують поступ. Перше — це навчання пілотів. Друге — навчання техніків, яке займає до півтора роки. І третє — це створення ремонтних баз на території, насамперед, країн НАТО.
[Щодо передачі Україні винищувачів F-16]: це не обов’язково мають бути вони, лінійка може бути розширена. Зокрема, це можуть бути французькі “Міражі” або шведські “Грифіни”. Проте саме питання авіаційної коаліції стоїть на порядку денному.
Погляньмо також на заяви міністра оборони Резнікова. Йдеться навіть не про танкову та авіаційну коаліцію, а про морську коаліцію, до якої вже входять три країни.
Тобто йдеться не лише про модернізацію сухопутних військ, а й фактичне відновлення з нуля українських Військово-морських сил.
[Щодо корабельної коаліції]: можна подивитися на заяву британського уряду, яку вона розглядала ще до [повномасштабної] війни. В 2021 році було укладено міжурядову угоду на суму приблизно 1,7 млрд фунтів стерлінгів на будівництво перших двох військово-морських баз — в Очакові та Бердянську. Однак після захоплення Бердянська плани було дещо скориговано.
При цьому основне — це відновлення будівництва ВМФ чи суден для ВМФ України на верфях Великої Британії. Більше того, дві провідні європейські країни — Великої Британії та Франції — заявили про навчання підрозділів морської піхоти. Тобто, вони фактично дали зрозуміти Росії, що розглядають сценарій саме військової деокупації Криму. Тому що українська сторона, на відміну від російської, використовуватиме морську піхоту згідно з функціоналом, а не в якості штурмовиків в полях Донбасу.
Тому це не лише військовий, а й насамперед політичний сигнал підтримки наших прагнень в моменті деокупації Криму.
Окрім цього, вирішуються проблеми логістики, тобто забезпечення танкової коаліції. Це створення ремонтних баз, навчання танкових екіпажів та головне — танкових механіків.
А на “Рамштайні” вирішувалися [питання] прискореної передачі Україні саме наступальних видів озброєння, зокрема артилерійських снарядів. Тобто створювалися умови для успішного контрнаступу Збройних сил України.
Володимир Єльченко: Навіть на засіданнях “Рамштайну” є заслані козачки
— Я дуже радий тому, що засідання проходило в менш публічному форматі. І я неодноразово казав, що озброєння, гроші люблять тишу. Тобто це не ті теми, які треба обговорювати на перших сторінках газет, на телебаченні та радіо щодня.
Будь-яка крихта інформації про те, яка зброя надійде Україні, природно, буде використана нашим ворогом — РФ.
Тож чим менше ми про це знатимемо, тим краще. А знати про це будуть ті, кому належить знати: військове командування, Збройні сили України, політичне керівництво України, а також ті країни НАТО, які надають цю допомогу.
До речі, хотів би нагадати: на відкритих засіданнях в форматі “Рамштайн” є понад 50 країн. Нещодавно я почув думку одного авторитетного американського експерта — абсолютно несподівану, але вона вразила мене своєю прямолінійною простотою. Ви собі не уявляєте, сказав він, скільки навіть на цих засіданнях засланих козачків!
Тому що там є країни, які, скажімо так, не в захваті і від санкцій, і від військової допомоги Україні… Тобто вони не проти, не блокують її, а просто це уважно слухають. Тому що менше там буде зайвих вух, то краще.
Андрій Риженко: Країн в корабельній коаліції може бути дуже багато — і Україна має аргументи для їх залучення
— По-перше, такі зустрічі однозначно готуються заздалегідь, формуються пакети, в яких партнери завжди мають певний набір інструментів на випадок виникнення непередбачених обставин. Ось як зараз, коли росіяни з нічого зробили проблему та знову показали себе міжнародними терористами, бандитами в повітрі.
Я, наприклад, чекав, що це буде корабельна коаліція, і її буде розширено. Тому що напередодні міністр оборони Резніков разом з колегою з Нідерландів якраз заявив про її створення в Одесі.
При цьому ми фактично не маємо надводних сил для звільнення нашого узбережжя. 80% нашого узбережжя Чорного та Азовського морів перебуває під контролем супротивника. Це значні території, їх треба буде звільняти. І друге — треба буде брати під контроль води нашого суверенітету, тобто територіальне море та морську економічну зону. А для цього потрібні якраз надводні сили.
В нашому випадку достатньо було б невеликих кораблів, катерів, які могли б діяти на відстані до 100 морських миль, виконувати завдання з боротьби з мінами, диверсантами, запобігати висадкам десанту, завдавати ракетних ударів по кораблям противника, які зараз, до речі, ховаються за Кримським півостровом, і ми з цим нічого зробити не можемо. А вони регулярно, в міру виготовлення ракет “Калібр”, обстрілюють Україну, завдаючи певних збитків, зокрема нашій інфраструктурі. Думаю, що це було б непогано підняти на “Рамштайні”.
І, природно, там обговорювалося питання підготовки до нашого контрнаступу та поточних оборонних операцій. Тому що потреби в точних боєприпасах, артилерії, стрілецькій зброї, системах залпового вогню, далекобійних ракетах постійно обговорюються. Думаю, хамська поведінка Росії може вплинути на прийняття окремих рішень, які раніше через загрозу ескалації не приймалися.
[Окрім Великої Британії, Нідерландів та Бельгії до корабельної коаліції могли б підключитися] США. В 2018 році командування ВМС підготувало та представило стратегію розвитку ВМС на 15 років, в якій завданням на перші п’ять років було закриття ближньої морської зони. Саме в цій прибережній зоні зараз у нас виникають всі проблеми: заблоковані порти, стоять міни. [В цьому питанні] США активно відгукнулися. Також, гадаю, може підключитися Туреччина, яка за останні 20 років дуже серйозно просунулась в кораблебудуванні. До того ж в цій країні ми будуємо за свої гроші корвети, витрачаючи серйозні ресурси.
Нам могла б допомогти Німеччина, яка також має невеликі катери, а також наші прибалтійські колеги. Наприклад, Естонія — невелика країна, яка будує якраз невеликі катери, і вони дуже привабливі за цінами. А Швеція, Фінляндія — в перспективі члени НАТО — високорозвинені розвинені країни, які наголошують в своїй морській безпеці на невеликих катерах, корветах. До речі, їх водотоннажність у вісім разів менша, ніж у турецьких корветів.
Загалом країн може бути дуже багато. Головне попросити та пояснити, для чого. І, гадаю, аргументи у нас для цього є.
Сергій Грабський: Після “Рамштайну” чекаю остаточне рішення щодо пострадянських моделей авіатехніки
[За підсумками зустрічі “Рамштайн” я очікував] боєприпаси, артилерійські системи. І хотілося б почути ключове рішення щодо постачання авіаційної техніки.
Не обов’язково це мають бути саме західні зразки, достатньо говорити про МІГи.
І мене дивує, що ми не згадуємо про гелікоптери. Гелікоптери для нас теж є дуже важливим елементом бойового супроводу військ. Я з надією таки чекаю на рішення щодо цього виду бойової техніки.
Тому що літаки — давайте говорити об’єктивно — це дуже складне питання, яке справді потребує багатьох місяців підготовки та постійної роботи.
Тому боєприпаси, засоби ППО, навчання військ… Ну, й тішу себе надією щодо остаточного рішення щодо пострадянських моделей авіаційної техніки.