Головна
Публікації
“Бойові” та “небойові” буряти у війні проти України — детальний розбір від фонду “Вільна Бурятія”

“Бойові” та “небойові” буряти у війні проти України — детальний розбір від фонду “Вільна Бурятія”

Опубліковано: 12 Сер / 2022 11:16

Інформація про те, що жителі російської Республіки Бурятія воюють проти України, з’явилася ще у 2015 році. Тоді це був Донбас. Так, у березні 2015-го замкомандувача АТО Валентин Федічев повідомляв, що “600 російських найманців бурятської зовнішності 26 березня прибули у залізничному ешелоні на станцію Іловайськ”.

Після цього в самій Бурятії вийшов відеозвернення активістів прокремлівського молодіжного проєкту “Сеть” від імені “Бойових бурятів Путіна”. Декілька хлопців та дівчат намагалися спростувати повідомлення ЗМІ про те, що солдати з Бурятії беруть участь у військових діях на Донбасі.

“Ми, “Бойові буряти Путіна”, звертаємося до переляканих жителів України. Вам усюди мерехтять то буряти, то росіяни, то чеченці з ГРУ. Ніби на вас озброїлися всі численні народи великої Росії”, — заявляли молоді люди.

З усього пропагандистського звернення всім запам’яталося поєднання “бойові буряти Путіна”, яке швидко переросло у мем.

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну наявність бурятів у російських військах уже ніхто не заперечував. Жителі депресивної російської республіки, а також представники бурятського народу з інших регіонів РФ були у складі перших окупаційних підрозділів. А коли після звільнення Бучі з’явилися факти звірств російської армії, стало відомо, що в них брали участь і військові буряти.

Після понад п’яти місяців війни тепер Бурятія посідає друге після Дагестану місце за кількістю загиблих — майже 300 жителів республіки.

В результаті саме Республіка Бурятія та Забайкальський край стали першими за кількістю відмовників. Ще наприкінці березня сотні військовослужбовців далекосхідних регіонів відмовилися воювати на території України та знайшли спосіб повернутися додому.

Зараз раніше мобілізованим до України повернутися майже неможливо — тих, хто воювати не хоче, просто не відпускають. Замість повернення додому їх вивозять у спеціальні табори та так звані “ями” у “ЛНР” та “ДНР”, де їх охороняють бойовики російської приватної військової компанії “Вагнер”. Багатьох змушують або повернутися на фронт, або нести службу в тилу.

У самій Бурятії з кожним місяцем посилюються антивоєнні настрої.

Що собою представляють “бойові буряти Путіна” в нинішній війні та як жителі Бурятії намагаються чинити опір мобілізації — в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA обговорюємо з:

керівницею фонду “Вільна Бурятія” Олександрою Гармажаповою;
віцепрезиденткою фонду “Вільна Бурятія” Вікторією Маладаєвою.

Донецькі шахтарі з бурятською зовнішністю

— Чому буряти — не всі, але багато хто — воюють проти України? Чому ми змушені продовжувати говорити поряд з чеченцями як “бойовою піхотою Путіна” про “бойових бурятів Путіна”?

Маладаєва: “Бойові буряти Путіна” з’явилися з подачі Кремля. Вийшов ролик прокремлівської організації “Сеть”. Вони зняли молодих бурятів — студентів, школярів і зробили таке послання нібито “переляканим жителям України” від “бойових бурятів Путіна”.

Тоді ж бурятів відправляли на Донбас під виглядом донецьких шахтарів. Ну, якщо псковські десантники зійдуть за донецьких шахтарів, то буряти, звісно, ні. І вони нічого не знайшли кращого, як сказати, що це ось наші “бурятські індіанці”.

І ось із цієї подачі Кремля на нас важить ярлик “бойові буряти Путіна”, від якого ми всі хочемо відмежуватися.

Буряти — перші народи Росії, хто зробив заяву проти війни в Україні. Ми зняли дуже багато антивоєнних роликів, запрошували також українських бурятів, щоб вустами наших земляків в Україні (там досить велика діаспора теж) доносити, що в Україні немає фашистів та бандерівців.

Гармажапова: Справді, з 2014 року Володимир Путін усьому світу брехав, що російських військовослужбовців на Донбасі немає і там воюють суто донецькі “ополченці”, шахтарі, обурені нацистським режимом у Києві.

І я не знаю, кому на думку спало відправляти під виглядом “донецьких ополченців” бурятських танкістів. Ну, етнічні буряти, вибачте, дуже відрізняються від “донецьких ополченців”. І в ті роки в газеті “Комерсант” вийшов текст Іллі Барабанова, де він розпитує місцевих жителів на Донбасі: “А там хто стоїть?”. Вони йому кажуть: “А там донбаські індіанці”. І він каже: “А хто такі донбаські індіанці?” І вони йому відповідають: “Ну, це буряти”.

Очевидно стало, що якщо там є буряти, тобто російські військовослужбовці там є, попри брехню Путіна.

Далі в “Новій газеті” вийшло інтерв’ю з Доржи Батомункуєвим — бурятським танкістом, який горів у танку. І він сказав про те, що Путін — хитра людина, говорить усьому світу “їх там немає”, а сам нам по-тихому “давай, давай”.

І тут Кремль зрозумів, що треба щось робити, і вони зняли відео зі зверненням “бойових бурятів Путіна”.

Ми знайшли всіх учасників відеозвернення “бойових бурятів Путіна”. І одна з героїнь — дівчина на ім’я Алтана, яка у ролику вимовляє фразу: “Ми любимо нашого президента Володимира Путіна”. Їй було тоді 16 років.

Примітно, що зараз вона мешкає в Німеччині, чудово почувається. І після повномасштабного вторгнення РФ в Україну я її знайшла і запитала: чи не соромно їй. До її честі вона відповіла: “Соромно”. І далі я попросила її розповісти, як з’явився цей ролик, після якого до нас прикріпився той огидний ярлик “бойових бурятів Путіна”.

І вона пояснила, що її попросив друг, і вона хотіла заробити. І фразу “Ми любимо нашого президента Володимира Путіна” вона промовила за гроші.

Для уточнення щодо бурятів на війні в Україні. У Росії багато азійців, і не всі на фронті в Україні — це буряти. Це можуть бути й калмики, й хакаси, й тувинці, і якути. До речі, колишній прем’єр України Юрій Єхануров — етнічний бурят. Він також з’ясував, що часто бурятами називають, наприклад, людей із мінімально азійськими рисами. Тобто це можуть бути навіть татари та башкири.

Але, на жаль, з подачі Кремля склався такий огидний збірний образ “бойових бурятів”, з яким ми активно боремося.

Російська армія містить різні народи. На жаль, там є буряти, калмики й таке інше. На жаль, там є й етнічні українці, ви про це теж чудово знаєте. Але росіян там більшість. Все ж таки це потрібно брати до уваги.

Але завдяки цьому йде акцент, що “неросійські” — це погані дикуни, а “російський солдат дитини не скривдить”, нічого подібного зробити не може. Ми ж розуміємо, що це абсолютно не так. Це спроба зняти відповідальність.

Проте представники російської армії в Україні — це окупанти, вони всі прийшли на чужу землю. Це факт. І я не знімаю відповідальності з бурятів, я ніколи не скажу про те, що буряти — якийсь особливий народ, нездатний до жодних злочинів. Але я також ніколи не скажу про те, що буряти — це дикий народ. Це неправда. Тому що, згідно з численним переписом населення, буряти входили завжди до трійки найосвіченіших народів Росії.

І не можна робити так, щоб національність воєнного злочинця була обтяжливою обставиною. Воєнний злочинець — він злочинець поза національністю і зобов’язаний понести відповідальність.

Повернутися живим

— Раніше була інформація про те, що у Бурятії 170 військових відмовилися брати участь у війні проти України. Які нові дані?

Маладаєва: Через нас пройшло вже понад 500 контрактників, які відмовилися воювати в Україні. Більшість із них уже повернулися додому.

Повідомлення про допомогу відмовитися воювати у нас були з початку війни. Наприклад, до нас звернувся контрактник, який у квітні повернувся додому. Вони були під Києвом. Він казав, що не хоче воювати й загалом не розумів, що вони там роблять. І ось, коли загинув 5-річний хлопчик від водянки, бо не змогли викликати швидку, він тоді ухвалив остаточне рішення. Він казав: якби ми не прийшли, мати змогла б спокійно викликати швидку і хлопчик вижив би. Це на нього дуже подіяло, і він одразу написав рапорт про звільнення і він поїхав. Правда, його та інших його товаришів за службою показово відвели в наручниках, щоб залякати інших товаришів по службі. І він сам реально злякався. Але ці наручники потім зняли відразу в машині, і він спитав: навіщо тоді ось ця показуха? Йому відповіли: щоб іншим не кортіло. Але цей хлопець повернувся додому.

Ми через наш фонд розповідали на прикладах, що от травневі “добровольці” із Бурятії загинули вже у червні. Червневі загинули вже у липні. Тобто вони там не проживуть навіть місяця. І це також спрацьовувало.

Спочатку наш головний посил — “Ні війні!” І ми розуміли, що не можемо вплинути на рішення Володимира Путіна зупинити війну. Але ми можемо відібрати у нього живу силу та допомогти військовим розірвати контракти. Це реально. І до нас надходять численні повідомлення від контрактників, їхніх родичів: “Дякую, повернулися додому, вдома”. І цей потік триває.

Зараз у нас по військових та жителях Бурятії три основні напрями роботи:

як розірвати контракт тим, хто зараз перебуває в Україні;
як [бурятам] допомогти вийти з російського полону, із цієї “сірої” окупованої території;
як зробити так, щоб їх не відправили назад воювати.

Навіть ті, хто повернувся до Бурятії, теж звертаються до нас: що робити, щоби назад не відправили до України.

Гармажапова: Якби Бурятія настільки активно підтримувала цю “спецоперацію”, то їм би не доводилося буквально викорчовувати добровольців звідки можливо.

Як це відбувається. Вони ставлять під час бурятських національних свят намети із закликом іти на контрактну службу. Розміщують плакати у громадському транспорті — “Країні потрібні герої”. Причому наявність судимості не є відмовою взяти на війну.

Якби у нас стояли черги у військкомати, то їм би не доводилося битися з контрактниками, які хочуть розірвати свої контракти.

— Наприклад, виходець із регіону — контрактник, але не хоче воювати проти українців. А йому наказують — їхати. Що робити?

Маладаєва: Насамперед потрібно звернутися до нашої організації. До нас уже звертаються не лише з Бурятії, інші регіони також приєдналися: башкири, тувинці.

Щоб контрактника не відправили на війну в Україні, варто написати рапорт про звільнення. Написати просто на папері від руки. Ми надсилаємо інструкції, зразки рапортів, заяв, вони у нас доступні у всіх соціальних мережах.

Ми маємо двох адвокатів, які постійно теж на зв’язку. Вони допомагають складати рапорти, працюють із родичами.

Якщо ви вже перебуваєте на території України й у вас рапорт не приймають (що трапляється в більшості випадків), то потрібно своїм ходом дістатися до розташування своєї військової частини [у РФ], до регіону протягом 10 днів і повторно подати рапорт про звільнення. А ще краще — продублювати одразу рекомендованим листом та відправити. Тому що за особистого вручення ваш рапорт можуть порвати. Навіть якщо ви прийдете вдруге — порвуть. А направлення рекомендованим листом — це буде незаперечним доказом.

— Це все добре. Але ж ми розуміємо, що зараз військовослужбовцю, який вже опинився в Україні, неможливо повернутися додому за власним бажанням. Ті, хто повертаються, — це просто всупереч, просто удача. І ніякого рекомендованого листа з фронту ти у РФ не відправиш. І всі такі відмовники зараз опиняються у таборах вже російських полонених у тих самих “ЛНР” чи “ДНР”. Патова ситуація, з якої дуже важко знайти вихід. Напевно, єдиний вихід — здатися в полон українським захисникам.

Маладаєва: Так, ми також наполягаємо, що краще вже сидіти в полоні, ніж йти вбивати та бути вбитим.

Так, на початку весни контрактники, які перебували в Україні, подавали рапорт про звільнення та їх відпускали, вони спокійно поверталися додому. Але коли пішло багато відмовників, а добровольців воювати не набиралося, повернення додому стало майже неможливим.

Оскільки в Путіна закінчується жива сила, вони вирішили утримувати цих контрактників. Навіть тих, хто написав рапорти на звільнення, змушують повернутися на фронт і знову підписувати згоду на участь у бойових діях. Утримують їх “на підвалах”, у “комендатурах” і таке інше.

Але більшість непохитна, бо який бурят воюватиме за “русский мир”? Ми чудово знаємо, що несе у собі “русский мир”. Часто бурят не знає навіть своєї рідної мови, а їде захищати чомусь російську мову на території суверенної держави.

А щодо таборів, то так — їх там потримають кілька днів. Але найнепохитніші повертаються назад додому до Бурятії.

— А що відбувається у самій Бурятії?

Маладаєва: Те, що буряти підтримують війну, — це міф. У нас у соцмережах загалом тиша. Не каже ніхто. Говорити про війну чи ще щось взагалі вважається зараз поганим тоном (не кажучи вже про певні заборони на рівні законодавства РФ). Але на ситуацію в Бурятії дуже вплинули контрактники, які повернулися, які розповідають, що вони бачили. І тому зараз мало хто підтримує цю війну з огляду на те, скільки приїхало “вантажів 200”.

На сьогодні, за офіційними даними, у нас в республіці 294 загиблих. Загиблих етнічних бурятів — 207, це з трьох регіонів, бо ми компактно проживаємо на території трьох регіонів — Іркутська область, Байкальський край та Республіка Бурятія. А безпосередньо в нашій республіці — 124 буряти, за офіційними даними, загинуло.

— Станом на 2021 рік середня зарплата в Республіці Бурятії, згідно з “Росстатом”, — 44 531 руб. (27 тис. грн). Буряти, які хочуть поїхати на війну, роблять це через гроші? За пропоновані 200-300 тис. руб. (122-183 тис. грн) на місяць? За загиблого жителя регіону Бурятія Росія дає 1 млн руб., а в Москві, в Санкт-Петербурзі — 3 млн руб. (1,8 млн грн) — чому?

Маладаєва: Говорячи про добровольців із Бурятії, треба розуміти, що етнічні буряти становлять у самій Бурятії лише 30%, тобто меншість. А 70% у нас — росіяни.

Ми робили статистику загалом за національним складом загиблих в Україні російських військових. І виходить: 70% — це росіяни, а буряти становлять 2,5%.

Набір добровольців триває по всій Росії. Звісно, фінансове питання — основне. Але умови іноді різні. Наприклад, у Санкт-Петербурзі додатково обіцяють 100 тис. руб. (61 тис. грн, — ред.) одноразової виплати. Деякі люди попадаються на це і їдуть.

Але зазвичай їм взагалі нічого не виплачують.

І вони на підготовчих базах проводять максимум 2-3 тижні, а потім цих добровольців відправляють одразу на передову. Їх пускають уперед як гарматне м’ясо, а контрактники, досвідчені військові йдуть позаду.

Гармажапова: Фінансова складова — точно ключова причина. Але це не виправдання, безумовно. Вбивати людей за гроші — це, вибачте, не дуже гарна робота.

З приводу 1 та 3 млн руб. за загиблого. Це показник, як влада ставиться до людей різної національності, різних регіонів.

Ось чому так багато військовослужбовців із Бурятії й так мало з Москви? А навіщо, якщо один житель Москви обходиться, як три буряти? Дешевше ж узяти трьох бурятів.

Ось така цинічна позиція.