Безконтактна війна, удар по Кримському мосту та наказ про звільнення півдня: інтерв’ю з військовим експертом Грабським

Причини оперативної паузи збройних сил РФ. Удари ЗСУ по складах боєприпасів окупантів. Наказ Зеленського щодо деокупації півдня України. Ефективність РСЗВ HIMARS (“Хаймарс”). Чи продовжать ЗСУ восени активні наступальні дії з урахуванням поганих погодних умов. Кримський міст — чи завдасть Україна удару. Заява Міноборони щодо кількості мобілізованих українців. Про це в інтерв’ю для марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA говоримо з військовим експертом, полковником у відставці Сергієм Грабським.

— Захід уже не боїться Путіна та його ядерної зброї? Це так?

— Це абсолютно так. Бо всі розуміють, що Путін своєю війною показав нездатність Росії вести сучасну конвенційну війну.

Що стосується ядерної зброї, то треба розуміти, що для того, щоб її використовувати, її потрібно підготувати, очистити та привести до бойової готовності. Це досить трудомісткий процес. А західна розвідка якісно моніторить процес, може відстежити будь-яких пчих у цей бік. На сьогодні немає жодної загрози для застосування ядерної зброї. Ситуація повністю під контролем.

— Сили путінського військового наступу на межі, якщо вони беруть оперативну паузу?

— Ні. Розумієте, оперативна пауза — це цілком нормальний процес протягом бойових дій. Коли є потреба зупинитися, поповнити ресурси, поповнити запаси. І це не говорить про те, що вони видихаються, жодною мірою.

У військовій справі є таке розуміння: на кінець операції ресурси мають становити не менш ніж 75% ресурсів, з якими операція починалася.

Тому якщо є необхідність поповнити — вони поповнюються. Але це аж ніяк не каже, що росіяни виснажилися. Ні, вони не виснажилися, вони ще готові вести бойові дії.

— Останнім часом ми спостерігаємо масове знищення складів супротивника. Чи є пряма кореляція між кількістю ударів по складах і різким зменшенням обстрілів?

— Є таке поняття — ешелонування запасів матеріальних засобів. Так, ми завдаємо ударів по оперативних запасах супротивника, але існують ще тактичні запаси, існують проміжні запаси.

Потрібно розуміти, що не може бути різкого зниження кількості обстрілів унаслідок нібито нестачі боєприпасів. Ні.

Воно може статися, але ця просадка трапиться через певний період часу, якщо ми не знижуватимемо свою інтенсивність ударів по цих об’єктах. Але це має статися через 5-7, за 10 днів.

— Також багато питань постало після заяви міністра оборони Резнікова про те, що Зеленський наказав деокупувати південь України. Чи це означає, що ми вже накопичили стільки сил, що можемо так відкрито заявляти про свої плани?

— Можна заявляти про свої плани, бо це не є надтаємниця. І очевидність звільнення зрозуміла всім, бо це критично необхідне рішення.

Але в цьому випадку йдеться трохи про інше. Резніков не планує військових операцій. Резніков відповідає за постачання озброєння та бойової техніки на замовлення Збройних сил України. І тут йдеться, як я розумію, про процес планування та визначення потреб ЗСУ для проведення таких операцій.

— Південь України — це лише Херсон, Мелітополь? Чи й Крим також?

— І Крим також. Але це не говорить про те, що ми просто завтра кинемося до Криму, завдамо ударів по Криму. На цьому етапі нам нема потреби просто ввалюватися до Криму, бо там досить велике угруповання.

Головне наше завдання — вийти на узбережжя Чорного та Азовського морів. Як тільки ми займемо ці позиції, то поставимо під серйозну загрозу локації саме на території Криму. Повертаючись до історії Другої світової війни, я не можу виключати варіант, що російський флот наслідуйте добрі традиції Червонопрапорного чорноморського флоту і бадьоренько покине кримські порти, щоб передислокуватися в порти Північного Кавказу.

Маючи навіть з відстані під вогневим контролем 60-75% території Криму, ми знижуємо серйозну загрозу завдання ракетних ударів по Україні. Бо якщо ми вдаримо по Балаклаві, Інкерману, де знаходяться склади цих ракет, по верхніх майданчиках, то ми все одно не доб’ємо до підземних сховищ.

Але маючи під вогневим контролем як мінімум 60% території Криму, немає необхідності атакувати Крим. Достатньо просто впливати на комунікації, завдавати ударів по складах, щоб максимально завдати шкоди без вторгнення.

Тобто з нарощуванням нових систем озброєння та бойової техніки ми переходимо до безконтактної війни.

— Активні наші наступальні дії відбуватимуться лише влітку? Восени — в дощ і сльоту — наступати можна?

— Можна. Можна наступати й в дощ, і в сльоту.

Потрібно розуміти, про які дії ми говоримо. Ніхто не говорить про дії часів Другої світової війни, коли маси техніки будуть рватися вперед, атакувати, рвати лінію фронту тощо. Ні в якому разі.

Ми чудово справлялися в дощ і в сльоту у березні, що не завадило нам вигнати супротивника з Київської, Чернігівської, Сумської областей. Ми чудово воювали у 2014 та 2015 роках, коли відбивали супротивника під Дебальцевим. Ми справлялися і влітку, і восени.

Так, сучасна війна має деякі акценти, пов’язані з погодними умовами. Проте “Хаймарс” вдало стрілятиме і в дощ, і в сльоту. І з асфальту та з ґрунту.

— Є інформація, що у Генштабі РФ хочуть переконати Путіна відвести війська, бо далі наступ неможливий.

— Загалом так і є. Ситуація, що склалася, є несподіваною для Росії. Росія не готувалася до такої війни. Вона не була готова спочатку. Бо до такої війни треба готуватись роками, й ознаки такої підготовки були б очевидними.

Наприклад, Сталін почав готуватися до Другої світової війни за 10 років. І на 1 вересня 1939 року радянська Червона армія за чисельністю була більшою, ніж усі армії країн Європи разом узяті. Сталін знищив десятки мільйонів людей, щоб підготувати країну до війни.

У Росії такого процесу ми не спостерігаємо. Російська економіка була заздалегідь переведена на військові рейки. Вони не розгорнули бази мобілізаційного розгортання, вони не створили достатні запаси нового озброєння та нової бойової техніки. Саме тому вони зараз гарячково знімають зі зберігання старі примітивні танки.

Вони сподівалися розв’язати питання з Україною швидко. А до повномасштабної війни Росія не готувалася. І деякі люди в Генштабі РФ розуміють, що мають ще якісь можливості атакувати за інерцією, можливості задіяти додаткові ресурси, купити гарматне м’ясо. Вони можуть це дозволити, виходячи з доходів Російської Федерації.

Але говорити про те, що вони можуть досягти якоїсь переваги, не можна.

Бо ми з середини квітня спостерігали активні бойові дії на вузькій ділянці фронту, куди супротивник зосередив чи не 50% своїх сил та засобів, призначених для бойових дій у всій Україні.

І цілком розумно їм зараз відвести війська, щоб усвідомити, що сталося. Але при цьому вони планують краще підготуватися і знову завдати удару.

— А скільки часу потрібно Росії, щоб підготуватися до війни?

— Такій країні, як Росія, якщо відмовитися від усіх інших планів і зосередитися лише на цьому, потрібно буде від 5 до 7 років, а то й 10 років, щоб перевести економіку, створити мобілізаційні бази, ресурси тощо.

— Нова поставлена техніка може нам дозволити завдавати превентивних ударів у майбутньому? Наприклад, помітили скупчення російської армії ще на території Росії та завдали по ньому удару.

— Безперечно. На сьогодні ми маємо повне моральне та воєнне право завдавати ударів по цілях, які будуть розвідані, зокрема, на території супротивника.

Хто може зупинити українську армію від завдання превентивного удару, маючи ситуацію Краматорська, маючи ситуацію Часового Яру, маючи ситуація Харкова? Невже ми думатимемо і міркуватимемо, чи маємо ми право завдати удару, якщо ми знаємо, що через 2 хвилини ці ракети з Білгорода вдарять по Харкову? Та в жодному разі.

Якщо Ізраїль має право завдавати превентивних ударів, знищуючи позиції бойовиків, то ми маємо повне право рятувати життя наших співгромадян. Це святе право, це обов’язок держави.

— Наскільки “Хаймарси” можуть бути ефективними не проти складу озброєння, а проти скупчення військ? Наприклад, якщо говорити про ту ж дивізію на території Білгородської області та й що сконцентровано у районі Харкова?

— Не треба аж так сподіватися лише на “Хаймарси”. Бо кожна зброя має певний аспект використання. В цьому випадку ми говоримо про ювелірне, хірургічне знищення найважливіших цілей.

Потрібно розуміти, що дивізія розташовується на великій площі, і ніяких “Хаймарсів” не вистачить, щоб засипати цю площу снарядами.

Для розуміння: батальйон у районі зосередження може розташовуватись на площі до 20 кв. км. Ну, якими “Хаймарс” можна накрити площу 20 кв км? А таких батальйонів у дивізії — не один десяток. Тому ніхто не ганятиметься за окремим танком, ніхто не ганятиметься за окремою гаубицею. Але якщо ми знайдемо якийсь дуже зручний склад чи визначимо наявність пунктів управління, то чому б і ні?

— Запуск однієї ракети з “Хаймарса” коштує 150 тис. дол. Тобто повний заряд на 6 ракет — практично 1 млн дол. Якщо говорити про економіку війни, наскільки це виправдане витрачання?

— Це дуже виправдане витрачання.

Порахуймо. Якщо ми знищуємо невеликий склад із пальним, обсягом близько 2 тис. тонн палива, то це виправдано, і тут можна навіть точно підрахувати втрати супротивника. Так, сумарна вартість цих 2 тис. тонн палива може бути меншою, ніж ціна ракети, що використовується. А якщо врахувати, що таким чином ми знерухомили 100 танків противника, які коштують 3-4 млн дол. кожен. Це ціна танків Т-72 різних модифікацій, а танк Т-62 коштує приблизно 300 тис. дол.

Але у грошовий еквівалент не перевести знищення командного пункту супротивника. Бо тут треба враховувати, скільки коштувало навчання кожного полковника, кожного генерала. Скільки коштувало обладнання управління та зв’язку. Скільки сумарно коштувала ця техніка.

— Удар по Кримському (Керченському) мосту можливий?

— Можна завдати удару по мосту. Можна його знищити теоретично.

Відповідно до теорії, гарантоване знищення об’єкта — це завдання йому пошкоджень у такому обсязі, який виключив би швидке відновлення цього об’єкта. Ключова фраза — “швидке відновлення цього об’єкта”.

Кримський міст, по-перше, — це колосальний фізичний об’єкт. Потрібно завдати ударів по самому об’єкту та гарантовано знищити запаси матеріальних засобів, призначених для його відновлення. І знищити ще ті підрозділи, які опікуються його відновленням.

Таким чином, ми бачимо перед собою операцію, яка складається з наступних компонентів:

• повітряні удари;
• ракетні удари;
• система знищення протиповітряної оборони супротивника;
• використання диверсійних засобів.

Тобто необхідне колосальне зосередження ракет, авіації, диверсантів тощо, щоб зруйнувати один цей об’єкт.

— Росія погрожує, що якщо ми вдаримо по Кримському мосту, вона у відповідь ударить по мостах через Дніпро. Тобто їм потрібно для цього підготувати операцію, аналогічну до нашої?

— Так. Наочний приклад — Білгород-Дністровський міст. По ньому завдають регулярних ударів ракетами. І що? 2-3 дні — і ми відновлюємо міст.

Бо будь-який такий об’єкт — це комплекс. І якщо знищувати, потрібно знищувати весь комплекс.

А це дуже дорого. Це просто величезні витрати. Бо ніхто постійно не тримає мостобудівні загони в безпосередній близькості до цього мосту. Тобто їх треба ще знайти та знищити.

— Нещодавно міністр оборони Резніков озвучив, що ми поставили під рушницю 700 тис. особового складу до Збройних сил України, й близько 300 тис. до інших силових структур. Чому нам тоді досі не вдається створити чисельну перевагу? Де всі ці солдати, де всі ці люди?

— Ці люди проходять підготовку, ці люди беруть участь у бойових діях, ці люди проходять ротацію тощо.

Ми говоримо про наші навчальні центри, на яких проводимо навчання людей. Бо ми не можемо кидати їх у бій, як поліно за поліном. Ми маємо підготувати, зосередити, навчити.

А мінімальний термін навчання лише одного танкового екіпажу — це три місяці. І набагато більше часу потрібно для бойового злагодження підрозділів.

Так, деякі бригади ми відправляли відразу в бій через необхідність.

Крім того, треба розуміти, що такі напрямки, як Придністров’я, Білорусь, Сумщина та Чернігівщина також вимагають нашої уваги, і там також знаходяться війська.

І якщо підсумувати — ось вам, як мінімум, досить велика кількість військ. Бо тероборона не розв’яже усіх питань. Все одно потрібні військові підрозділи.

Цей процес динамічний та безперервний. Одні війська входять у бій, інші виходять. Ми не можемо собі дозволити таку “розкіш” як росіяни, тримати по 5 місяців хлопців у зоні бойових дій. Вони мають виходити на відпочинок, на доукомплектування тощо.

Тому так, і це лише початок. Мільйон — це не так багато. І ми вже змушені будемо призивати додатковий контингент.

— Саме для того, щоб зосередити війська для контрнаступу того ж півдня?

— Так. Плюс резерви. Плюс ми зазнаємо втрат, і втрати серйозні. У нас лише за полоненими офіційні дані — 7 тис. військовополонених із нашого боку. А 7 тис. — це як мінімум дві бригади.

Нагадаємо, експерт Роман Сластьон в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA розповів, що поки що рано говорити, що договір про експорт зерна повноцінно працює.

Фесенко підбив підсумки 5-го місяця війни: зброя липня — HIMARS, а головна перемога ЗСУ — визволення Зміїного

ЗСУ в межах Луганщини зупинили спроби РФ наступати на великі міста Донеччини – Гайдай

Читайте також: Росії, яку ми знали до 24 лютого, більше не буде – Закаєв