Сьогодні о 13:22
Під’їзні шляхи постійно прострілюються, а саме місто — суцільні руїни, серед яких ще залишаються мирні люди. Так сьогодні можна описати ситуацію у Вугледарі Донецької області, де відсутні абсолютно всі комунікації. Через інтенсивні обстріли Росії волонтери туди доїжджають рідко. Питної води тут немає вже давно, а технічну люди набирають під час дощів, яких також давно не було, повідомляє FREEДОМ.
Волонтери з Кривого Рогу Дніпропетровської області збираються в чергову поїздку на прифронтові території. Сьогодні їхній шлях лежить до Вугледара, де вони мають намір роздати гуманітарну допомогу для людей та їхніх улюбленців. Невеликий населений пункт розташований недалеко від нині окупованої російськими військами Волновахи й постійно обстрілюється російською армією.
Вугледар сьогодні практично повністю розбитий російськими військами. Бої за місто не припиняються ні на день, адже зовсім поруч проходить лінія фронту. Попри те, що Силам оборони вдалося відтіснити противника, перебувати в населеному пункті, як і раніше, вкрай небезпечно.
Розбиті російськими авіаударами багатоповерхові будинки в місті всюди.
“Сюди прилетіла авіабомба. Поховала, по-моєму, тут шість осіб. І там 12 осіб, з іншого боку. Це були два авіаудари, коли склався весь будинок дев’ятиповерховий”, — показує руїни волонтер із Кривого Рогу Олег.
За його словами, після того удару він вивіз із міста 18 людей.
“Люди, коли втрачають своє майно, тоді виїжджають, їм уже нема чого залишатися. А в кого щось є, сподіваються, що війна закінчиться, вони прийдуть і почнуть відновлювати свої квартири”, — пояснив волонтер.
Олег уже рік разом з іншими волонтерами постачає необхідне жителям Вугледара. Чоловік намагається привозити сюди продукти, воду і корм для тварин раз на місяць, але це вдається не завжди. Усе залежить від того, як швидко виходить заповнити мікроавтобус усім необхідним, знайти гроші на бензин і на ремонт машини. Сильні обстріли й те, що всі під’їзні шляхи до міста прострілюються окупантами, Олега не лякають.
“Зона бойових дій. Постійно, як то кажуть, стріляють. Б’ють нас. Ну а що робити? Нічого не зробиш, це війна”, — каже мешканка Вугледара Валентина, а потім дякує волонтерам за допомогу.
Кожен візит до Вугледара — лотерея, на кону якої — людські життя. Але кинути мирних жителів сам на сам із бідою волонтери не можуть.
У технічній воді, яку люди намагаються збирати під час дощів, помітні личинки комарів, та й сама рідина брудна. Біля всіх водостоків стоять ємності для збору води. Дощ для жителів Вугледара — справжнє свято.
“У нас проблеми з водою дуже великі. Ми готуємо їсти з дощової води. Самі зробили систему, за якою збираємо воду з даху в басейн. Відповідно, вона йде з брудом, з пилом. Відстоюється, а потім її кип’ятимо 20 хвилин і готуємо перше, друге”, — ділиться побутовими проблемами мешканка міста Світлана.
Тієї води, яку привозять волонтери, вистачає ненадовго, кажуть місцеві жителі, тож перше, про що запитують у волонтера Олега, — скільки цього разу він привіз води.
“Привозять, звичайно, але привозять у маленьких кількостях — 5-6 пляшок. Це по шість літрів. Ну а нас тут 15 осіб, їсти готуємо щодня, тому, звісно, мало, економимо воду. Дякую волонтерам, привозять нам продукти, поки не голодуємо”, — розповідає Світлана.
На нестачу води скаржаться й інші жителі міста.
Щодня люди, що залишилися у Вугледарі, ризикують власним життям. Російська армія безперервно завдає ударів по тому, що залишилося від житлових будинків. Сергій згадує, як його сусідку поранило, коли та вийшла з підвалу подихати свіжим повітрям.
“Ми її відправили в Курахове, а потім — у Дніпро. Вона виходила, і її прямо тут поранило, пробило легені. Померла в Дніпрі”, — уточнив він.
Загалом сьогодні у Вугледарі в підвалах і сховищах проживає майже 500 осіб.
“По всьому нашому мікрорайончику залишилося 36 осіб. Це наш дім, наша земля, ми тут живемо. Нам нікуди їхати. Та й нема за що. Тож усі виживаємо, як можемо. Один одного тримаємося, один одного знаємо”, — повідомила місцева мешканка Рита і додала, що до зими люди запасаються дровами.
Роздавши гуманітарну допомогу 150 жителям під безперервні вибухи, Олег повертається до Кривого Рогу. Там він знову займеться збором усього необхідного для прифронтового міста. Чоловік сподівається, що ще встигне у вересні знову потрапити до Вугледару.
Читайте також: ЗСУ наближаються до Токмака: значення міста для фронту оцінили військові експерти
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
