Автократія, вибивання “місця під сонцем” у НАТО та економічні реформи: вибори в Туреччині в огляді експертів

Реджеп Таїп Ердоган. Фото: timesofisrael.com

28 травня 2023 року в Туреччині відбувся другий тур президентських виборів, у якому змагалися чинний президент країни Реджеп Таїп Ердоган і представник опозиційних сил Кемаль Киличдароглу.

Згідно з даними Центральної виборчої комісії, переможцем визнано Реджепа Таїпа Ердогана, який набрав 52,16% голосів. За його опонента проголосували 47,84% виборців.

Перемога Ердогана

Вибори президента Туреччини проходили у два етапи. У першому турі за чинного главу держави Реджепа Таїпа Ердогана віддали голоси 49,51% виборців, його суперник Кемаль Киличдароглу набрав 44,88% голосів. 

Третім кандидатом, який балотувався на посаду президента, був представник партії “Альянс АТА” Сінан Огана. Його підтримали близько 5% виборців. Таким чином, до другого туру президентських виборів вийшли Ердоган і Киличдароглу.

Другий тур виборів президента Туреччини відбувся 28 травня. Перемогу здобув Реджеп Таїп Ердоган, отримавши понад 52% голосів. За Кемаля Киличдароглу проголосували 48% виборців.

“Ми поважаємо волю виборців, так само як робили це на всіх попередніх виборах. Перемогли не тільки ми. Перемогла — Туреччина, перемогла демократія! На виборах 28 травня не було тих, хто програв, переміг весь 85 мільйонів народу Туреччини. Настав час для єдності та згуртування в ім’я національних цілей та ідей”, — цитує Ердогана держагенство Anadolu.

Ердоган підкреслив, що головним пріоритетом для влади Туреччини залишиться усунення наслідків землетрусів 6 лютого, відновлення зони лиха, а нова модель економіки країни буде спрямована на залучення інвестицій, зростання зайнятості та фінансове регулювання, що ґрунтується на міжнародній довірі.

Президент України Володимир Зеленський привітав Реджепа Таїпа Ердогана з перемогою у другому турі президентських виборів.

Під час голосування Реджеп Таїп Ердоган не лише спілкувався зі своїми прихильниками, а й активно роздавав гроші. У турецькій політичній культурі це допустимо, але далеко не всім виборцям це сподобалося.

Як пише Politico, Реджеп Таїп Ердоган став найавторитарнішим лідером Туреччини з часів Мустафи Кемаля Ататюрка, який заснував країну 100 років тому.

Як очільник стратегічно важливої держави НАТО, розташованої між Європою та Близьким Сходом, Ердоган має доволі великий міжнародний вплив. Так, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Анкара відмовилася приєднатися до санкцій проти Москви. Але водночас зіграла важливу роль у “зерновій угоді” — угоді щодо експорту українського зерна через Чорне море.

Окрім цього, будучи членом НАТО, Туреччина схвалила вступ Фінляндії до Альянсу, однак поки що блокує членство в Альянсі Швеції.

Тим часом економічна ситуація в Туреччині залишає бажати кращого. З одного боку, в країні спостерігається істотне зростання валового внутрішнього продукту (ВВП). З іншого, Туреччина страждає від нестримної інфляції. Наприклад, у жовтні 2022 року, рівень інфляції досяг 85,51%, що є 24-річним максимумом. Згідно з інформацією Центробанку Туреччини, цей показник перевищує заявлені дані регулятора в 12 разів.

Читайте також: Ердоган чи Киличдароглу: результати виборів у Туреччині в огляді експертів

Думки експертів

Як можна охарактеризувати президентські вибори в Туреччині, і як їхні результати можуть вплинути на ситуацію в Україні, в ефірі телеканалу FREEДОМ розбиралися:

  • Сергій Данилов, заступник директора українського Центру близькосхідних досліджень;
  • Михайло Якубович, сходознавець;
  • Юрій Мавашев, сходознавець, директор Центру вивчення нової Туреччини;
  • Руслан Сулейманов, російський журналіст, сходознавець, автор Telegram-каналу SULEYMANOV.

СЕРГІЙ ДАНІЛОВ: Вибори пройшли чисто, але Ердоган продовжив нападки на опозицію

— Несподіванкою був інший тур. Соціологія перед другим туром показувала перевагу. Після першого туру всі, хто займається виборами, хто стежить за політичним процесом, були практично впевнені в перемозі Ердогана.

Єдиним шансом Киличдароглу була низька явка виборців Ердогана. Але, як бачимо, явка була висока.

Країна розділена, і свою переможну промову Ердоган знову продовжив. Ті самі нападки на опозицію Киличдароглу.

Так, він подякував і сказав, що це перемога всіх турків, усіх 85 мільйонів, але насправді продовжив конфронтаційну лінію, на якій він і виграв вибори, представляючи своїх опонентів як виплодок пекла. Які нібито приведуть Туреччину до війни, яка розвалить країну, яка поставить під сумнів ісламський спосіб життя абсолютної більшості громадян Туреччини.

І цей розрив зберігається, він нікуди не дінеться. Але він буде персоналізований іншими лідерами опозиції, очевидно, мером Стамбула більшою мірою, ніж лідером Республіканської партії.

Самі вибори проходили відносно чисто, і зауважень до підрахунку голосів і фіксації немає. Фальсифікації, якщо й мали місце, то не вплинули на результат.

А що стосується виборчих перегонів, то абсолютна більшість засобів масової інформації Туреччини перебуває під контролем влади Ердогана. Безумовно, точку зору опозиції донести було дуже складно, не маючи жодного інструментарію.

Ми знаємо про те, як на цей виборчий період застосовували адмінресурс, як використовували можливості партії Ердогана, яка одночасно представлена на всіх рівнях бюрократії – місцевої та центральної – і як це все працювало на перемогу президента Ердогана.

МИХАЙЛО ЯКУБОВИЧ: Багато турків голосували не за Киличдароглу, а проти Ердогана

— У Туреччині багато хто голосує не за Киличдароглу, а скільки проти Ердогана. Це один момент. Другий момент: у деяких великих містах — той же Стамбул, той же Ізмір — є сильна позиція турецького націоналізму. Там є свої переконання в демократії і в правах людини, і Ердоган їм не подобається.

Тому є певні рухи голосувати саме за Киличдароглу. Там активніше голосує молодь. А Ердоган спирається на консервативний, умовно сільський прошарок, і це йому вдається.

Тим паче, що більшість голосів у Киличдароглу відтягнув третій кандидат Сінан Огана, якого спочатку позиціонували як опозиціонера, і очікували, що він мав підтримати Кілічдароглу. А його результати в першому турі виявилися досить дивовижним, але він підтримав Ердогана, що виявилося несподіванкою для експертів, враховуючи його відверто проросійський бекграунд.

Завдяки відносно розумному підходу, Ердогану вдалося і в парламенті зробити свій значний акцент на президентських виборах. При тому, що в березні багато хто ставив питання: що буде, якщо Киличдароглу набере більше голосів?

Також не забуваємо, що є ті, хто ще не визначився. Навіть тиждень тому був певний відсоток людей, які не визначилися. І в останній момент ці люди або не приходять на вибори, або підтримують Ердогана.

ЮРІЙ МАВАШЕВ: Туреччина хоче мати своє особливе “місце під сонцем” у НАТО

— Очевидно, що для України перемога Ердогана, мені здається, була б більш бажаною, і я поясню, чому. Річ у тім, що, в принципі, військово-технічне співробітництво, яке є на сьогоднішній момент між Туреччиною та Україною, розпочалося 2020 року.

Адміністрації і президента Зеленського, і президента Ердогана мають дуже тісні, розгалужені різнобічні контакти. І ніхто в Туреччині переглядати цю лінію не буде.

Ще дуже добре відомо з приводу безпілотних літальних апаратів, і від планів в аерокосмічній галузі ніхто не відмовиться. Усе це збережеться.

Інша річ, що Туреччина за Ердогана не вводитиме якихось прямих санкцій проти Росії. Оскільки, загалом-то, Ердоган від самого початку зайняв цю позицію балансування. Він хоче вводити якісь санкції проти Росії, але тоді, коли йому це зручно, коли він вважатиме за потрібне.

За фактом якісь турецькі санкції вже на сьогоднішній день діють, просто вони не афішуються. Наприклад, історії з використанням російських банківських карт на території Туреччини, історії з паралельним імпортом, де постійно виникають якісь проблеми.

Є дуже багато дуже багато непрямих ознак, які говорять про те, що Туреччина просто хоче мати якесь особливе “місце під сонцем” у рамках НАТО.

Міжнародна політика Туреччини, хоч африканського напрямку, хоч близькосхідного, доволі імпульсивна. Це стосується, зокрема, і Нагірного Карабаху.

Ну, і тут дуже важливі відносини Туреччини з Казахстаном, їх не варто недооцінювати, хоча про них періодично забувають. Ну, ось, будь ласка, заява Токаєва кілька днів тому на Євразійському економічному форумі.

Хіба Туреччина не дивиться на такі речі? Дуже уважно дивиться. Я маю на увазі дуже дипломатичну заяву пана Токаєва.

Ну, і я нагадаю, що на початку березня 2022 року в Генасамблеї в Генасамблеї ООН Туреччина теж голосувала проти Росії. Це мало значення

Ердоган — це все ж таки теж автократ, і він розуміє, що якщо він зараз піде на повідку в Заходу, то йому доведеться дати відповіді на деякі інші питання, які є в нього в країні.

РУСЛАН СУЛЕЙМАНОВ: Вибори — останній демократичний інститут за Ердогана

— Вибори в Туреччині — це завжди подія. У республіці завжди дуже висока явка, завжди понад 80%, тому що люди дійсно надають значення цій події.

Дуже часто люди ходять на вибори з сім’ями. І тут ще важливо сказати про те, що вибори – це, ймовірно, останній демократичний інститут за Ердогана, який дає змогу людям на щось впливати, щось міняти у власній країні й відчувати, що вони справді щось вирішують і щось значать.

Це показали, наприклад, муніципальні вибори 2019 року, коли в чотирьох найбільших містах країни, включно зі Стамбулом, включно з Анкарою, перемогли представники опозиції. І це тоді дуже багатьох у Туреччині надихнуло. І опозиція сама, звісно, дуже сильно готувалася до цих виборів.

І повторюся, для багатьох людей чинні вибори — це дійсно той інструмент, за допомогою якого, як вони переконані, вони можуть щось змінювати в цій країні. Тому це дійсно дуже важливо. 

Читайте також: Такої хімії і такої теплоти у відносинах, як з Ердоганом, у Путіна з Киличдароглу не буде — думка

Прямий ефір