Жити далі, незважаючи ні на що: історії реабілітацій військового та медика після важких поранень (ВІДЕО)

Військовослужбовці Збройних сил України (ЗСУ) навіть після важких поранень, будують плани на щасливе повноцінне майбутнє. І стають прикладом для інших. Ростислав, попри ампутацію обох ніг, збирається створити сім’ю, повідомляє FREEДОМ.

Ростиславу 22 роки. У перші дні повномасштабного вторгнення Росії він добровільно пішов захищати Україну. Спочатку був у Херсонській області, потім на Донецькому напрямку. Там і отримав важкі поранення — в одну ногу залетіло кілька куль, іншу перебило осколками снарядів.

“29 лютого о 20:00 — це я запам’ятаю на все життя. До нас зайшли й почали з кулемета розстрілювати. Минуло три години, евакуації немає. Я вже лежу, голову закинув, стікаю кров’ю. Уже думав, що там і залишуся”, — розповів військовослужбовець ЗСУ на реабілітації Ростислав.

Евакуація тривала десять годин. Виносили Ростислава вісім осіб, деякі з них теж були з пораненнями. Ноші зробили з двох гілок і спального мішка. Йшли відкритою місцевістю. Ростислав розповідає, що за два роки війни в нього було з десяток контузій. Але останнє поранення виявилося найсерйознішим. Ноги медикам врятувати не вдалося. Але це його не зламало.

“Я собі поставив мету — навчитися бігати на протезах”, — зазначив Ростислав.

Над цим із ним і працюють реабілітологи. Кажуть, попри високу ампутацію, у Ростислава сильна мотивація. Щойно зможе впевнено стояти на протезах — одразу одружиться.

“Я вирішив не чекати. Минулого тижня їздив додому, проходив лікарів медико-соціальної експертизи (МСЕК). Думаю — чого тягнути? Поїхав за каблучкою, купив її і освідчився”, — розповів військовослужбовець.

Тепер хлопець готується до майбутнього весілля.

Дмитро теж пішов захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. До того працював у психіатричній клініці, потім у бригаді швидкої допомоги. На фронті став бойовим медиком. 

“Вивіз понад п’ятсот людей, 509 якщо точно. У живих залишилося 507 за підсумком. Такі історії були неймовірні. Забирали військовослужбовців із різними пораненнями, нереально серйозними. І в той же момент, ми їдемо, і з ними пісні співаємо, щоб було не так нудно”, — розповів військовослужбовець ЗСУ на реабілітації Дмитро.

Потім Дмитро перейшов у розвідку. За час служби отримав п’ять поранень. Останнє — в ніч із 10 на 11 березня 2024 року. Пішов на допомогу пораненому, коли поруч розірвався снаряд. Дмитро каже, тоді зрозумів, що поранено ногу. Першу допомогу надав собі сам, і таки виніс побратима, який потребував допомоги.

“Він був важкий. Витягнув його, прийшов на свою позицію. І там мені вже стало нереально погано. Провів там добу ще. Прийняли бій. І вже ввечері вийшли на евакуацію”, — додав Дмитро.

Ногу медики врятували, але Дмитру стало важко ходити через постійний біль. Частково його проблему вдалося вирішити реабілітологам.

“Під час обстеження ми виявили значне обмеження рухів у гомілковостопному суглобі, зменшення сили м’язів стопи та гомілки. Наш реабілітаційний план містив у собі вправи для збільшення сили стопи та гомілки, і вправи для збільшення амплітуди руху”, — пояснив фізичний терапевт реабілітаційного центру Михайло.

Дмитро активно йде на поправку. Каже, мріє повністю відновиться, і далі, як медик, допомагати людям. 

Читайте також: Мета — видати кулінарну книжку : історія мешканки Вугледара, яка втратила ногу і руку внаслідок російського ракетного обстрілу (ВІДЕО)