“Захист” від Молдови: звернення невизнаної ПМР до Москви в огляді експертів

28 лютого “депутати” невизнаної “Придністровської молдавської республіки” (“ПМР”) звернулися до Ради Федерації та Держдуми РФ з проханням про “захист” в умовах “посилення тиску” з боку Молдови.

Представники Тирасполя такі дії мотивують “економічною блокадою” з боку Кишинева.

Конфлікт між Кишиневом та Тирасполем

Окрім заяви на адресу Російської Федерації “депутати” Придністров’я написали заяви в ОБСЄ, СНД, Європарламент, Міжнародний комітет Червоного Хреста, а також звернулися до генерального секретаря ООН Антоніу Гуттерішу із закликом “вплинути на керівництво Молдови для повернення до адекватного діалогу та припинити порушення прав і свобод мешканців Придністров’я”.

“Звернутися до Ради Федерації та Державної Думи Росії з проханням про реалізацію заходів щодо захисту Придністров’я в умовах посилення тиску Молдови. У Придністров’ї живуть понад 220 тисяч громадян Росії. Росія бере участь у миротворчій місії на Дністрі і є гарантом і посередником у переговорному процесі”, — йдеться у тексті заяви.

Одним із пунктів є вимога звернутися на адресу учасників міжнародного переговорного процесу у форматі 5+2. Група 5+2 — це Молдова, ПМР, ОБСЄ, РФ, Україна, ЄС та США.

Представники невизнаної ПМР звинуватили офіційний Кишинів у розв’язанні “економічної війни” проти Тирасполя та “навмисній” блокаді переговорів.

На сьогодні це вже сьомий “з’їзд депутатів ПМР”. Востаннє він проходив у 2006 році. Тоді “парламентарі” прийняли рішення провести “референдум” про приєднання ПМР до РФ.

Бюро з реінтеграції Молдови, яке несе відповідальність за діалог з Придністров’ям, назвало заяву “придністровських депутатів” про утиски “пропагандистської декларації” і нагадало, що цей регіон користується “перевагами політик миру, безпеки та економічної інтеграції з Європейським Союзом, сприятливим для всіх громадян”.

Своєю чергою, президент Молдови Майя Санду різкіше висловилася про роль Росії у поширенні чуток про можливу анексію Придністров’я.

“Кремль робить це, щоб залякати молдован. Тим більше у нас рік виборів. кремль хоче, щоб ми були налякані, щоб ми були безхребетними, щоб нами керували корупціонери, і з ними можна було домовитися, підкуповуючи політиків, як це відбувалося багато років. Ми не можемо дозволити їм це зробити. Ми маємо зберігати світ”, — заявила Майя Санду.

Придністров’я — це регіон Молдови, який Кишинів не контролює з 1992 року. Кремль підтримує місцевих сепаратистів і понад 20 років тримає там угруповання російських військ чисельністю 1700 осіб.

Конфлікт між Тирасполем та Кишиневом розпочався через мовне питання. Ці протиріччя підхопила і розхитала Росія, скориставшись ситуацією. Збройна стадія конфлікту було завершено 1 серпня 1992 року. 21 липня того ж року було запущено угоду про мирне врегулювання.

На сьогодні у Придністров’ї спостерігається заморожений конфлікт. При цьому Кремль може розглядати Придністров’я як плацдарм для провокацій проти Одеси.

Президент Володимир Зеленський закликав Росію вивести російські війська з Придністров’я. Він заявляв, що Україна готова допомогти розв’язати проблему, проте керівництво Молдови поки що не зверталося з таким проханням.

Читайте також: Москва завжди створює кризи, і Придністров’я – ще один інструмент у її руках – думка експерта

Ситуація у Придністров’ї в огляді експертів

Про конфлікт у Придністров’ї, і чи може Росія повністю анексувати цей регіон, в ефірі телеканалу FREEДОМ розмірковували:

• Олександру Тенасе, колишній міністр юстиції Молдови, ексголова Конституційного суду Молдови, ексчлен Венеціанської комісії;
• Ігор Рейтерович, політолог;
• Наталія Гуменюк, начальник Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України.

ОЛЕКСАНДРУ ТЕНАСЕ: “Влада” Придністров’я не дуже добре лавірує між Києвом і Москвою

— Молдовська влада не сприймала всерйоз інформацію про заклик “депутатів”, що готується, приєднати “ПМР” до Росії. Олег Серебрян, віцепрем’єр-міністр, який відповідає за процес реінтеграції молдавських територій, що знаходяться під російською окупацією на лівому березі Дністра, спочатку оголосив, що ця інформація не підтверджується. Тим більше цю інформацію не підтверджували жодні українські партнери та колеги.

Навіть президент Зеленський у своїй заяві також сказав, що такого роду дії з боку Придністров’я не вживатимуть. Проте всі ставилися з певною настороженістю і тривожним очікуванням.

Річ у тому, що після останніх публічних заяв російського президента Володимира Путіна стало очевидним, що від цієї людини можна очікувати будь-чого, і необов’язково її дії повинні вписуватися в якийсь здоровий глузд і якусь логіку.

Насправді “влада” Придністров’я не дуже добре протягом 30 років лавірувала між своїми власними фінансовими інтересами та між Києвом та Москвою. Нині вони продовжують приблизно ту саму гру. Вони не хочуть ставити себе у невигідне становище, вони не хочуть брати участь у цій війні.

Керівники невизнаної республіки розуміють, що жителі Придністров’я не підтримають участь у цій війні, тому намагаються якось зіграти на двох фронтах. З одного боку, вони намагаються надіслати меседж, що Придністров’я, мовляв, ще чинить опір так званій “економічній блокаді”. З іншого боку, вони не хочуть із Кишиневом псувати стосунки. Це стає абсолютно очевидним із тієї резолюції, яку ухвалили депутати в Тирасполі, і яка позбавлена будь-якого змісту.

Були якісь голослівні заяви про якусь допомогу до Червоного Хреста, ООН, Держдуми РФ. Тому нічого не сталося надприродного. Проте РФ використовувала цю ситуацію, щоб якось, з одного боку, підтримати в тонусі п’яту колону, яка діє у нас.

А з іншого боку, ще раз показати й спробувати створити осередок напруги в Україні та показати, що вони могли б відкрити ще один фронт проти України, що, на мій погляд, дуже малоймовірно в цих умовах. У своєму посланні Путін не згадав про цю проблему. Це говорить про те, що всі розмови чи якісь імперські ідеї про те, щоб залучити Придністров’я або відкрити ще один фронт проти України, поки що ще не розглядаються як частина якихось реальних дій.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Молдова у питаннях Придністров’я захищає свої національні інтереси

— Зрозуміло, що в цій “резолюції” не йшлося спочатку про приєднання до РФ, тому що Росія просто не має ресурсів це зробити. Можливо, вони думали, що Росія якось зможе знайти активнішу роль, натиснути на Молдову чи Молдова більше дослухається позиції РФ із захисту від цього сепаратистського об’єднання, яке називається “Придністровська народна республіка” і так далі.

Але Кишинів зайняв дуже правильну позицію. Молдова просто боронить свої національні інтереси. І потурання сепаратистам, надання їм якихось преференцій виглядало б дивно, оскільки вони багато років до цього не йшли назустріч Молдові і поводилися так, як вони вважали за потрібне.

Те, що цей анклав давно перетворився на розсадник криміналу, корупції, ні для кого не секрет. Напевно, там сподівалися, що Росія погрозить пальчиком Молдові, і всі послухаються, метушаться та виконають якісь вимоги.

Але все пішло відразу іншим шляхом. По-перше, очевидно, що ця заява якось узгоджувалась із Росією. Але ефект за фактом вийшов зовсім інший. І внаслідок цього Росія цю тему практично відразу вивела зі свого інформаційного простору, нічого там про неї не говорили і не акцентували на ній увагу.

З іншого боку, Росія тут здобула ще й колосальний репутаційний удар. Чому? Тому що це сигнал, що вона не має достатніх ресурсів для того, щоб якимось чином контролювати ці території так, як вона контролювала раніше.

Якби Молдова була трохи сміливішою і думала про свої національні інтереси, розвивала оборону, збройні сили та так далі, то могла б зараз розв’язати проблему цього сепаратистського анклаву раз і назавжди. Вигнати ту владу, яка там зараз є, та встановити контроль над цими територіями. Але вони, на жаль, обрали інший шлях, який ще затягнеться, мабуть, на багато років.

НАТАЛЯ ГУМЕНЮК: Ситуація на кордоні з Придністров’ям повністю під контролем України

— Ми не бачимо змін, які стали б більш серйозною загрозою Україні, ніж та, що була з початком повномасштабного вторгнення. У зв’язку з тим, що в цьому регіоні знаходиться контингент російських військ, це усвідомлення було від початку.

І саме у зв’язку з такою розстановкою позицій та сил було ухвалено рішення закрити переходи на українській ділянці кордону із невизнаною “Придністровською молдавською республікою”. Таким чином, зміцнення цієї ділянки кордону, його охорона та оборона побудовані з розрахунком на можливі провокації та перестрілки в районі кордону у вигляді запуску дронів розвідувального плану та якихось диверсійно-розвідувальних дій.

За цей час з початку повномасштабного вторгнення було зафіксовано кілька подібних провокацій. Сьогодні ситуація повністю під контролем українських Сил оборони.

Ми бачимо це і щодо контролю прикордонної служби, яка при цьому продовжує роботу на дільницях українсько-молдавського кордону.

Читайте також: Версії про нібито приєднання “ПМР” до Росії — це спроби розгойдування ситуації, — Нарожний