Україна в пошуках світової підтримки: що потрібно зробити, щоб прискорити повернення викрадених Росією дітей

За минулий тиждень в Україну повернулися четверо дітей, незаконно депортованих до Росії. Команда Save Ukraine змогла повернути трьох українських дітей з тимчасово окупованих територій. Про ще одного хлопчика, який повернувся до мами, повідомив офіс уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

У Міністерстві реінтеграції тимчасово окупованих територій України заявляють, що наразі близько 4 тисяч прийомних дітей опинилися на тимчасово окупованій території або були депортовані окупантами на територію РФ.

Потрібно діяти без зволікання

Якщо дитина півроку перебуває на території РФ без батьківського піклування, їй надають відповідний статус, що дає змогу віддати в російську сім’ю або обрати інший спосіб влаштування. Окупаційні чиновники роблять усе для того, щоб таких українських дітей стало якомога більше.

Росія, всупереч нормам міжнародного гуманітарного права, не надає списки депортованих і відмовляється повернути українських дітей, яких розлучила з сім’ями та законними опікунами, — а це серйозне порушення прав людини. Політика Москви побудована таким чином, щоб максимально ускладнити дітям дорогу додому. Їм змінюють персональні дані — не тільки ім’я та прізвище, а й дату та місце народження, незаконно влаштовують у прийомні сім’ї та відправляють у віддалені регіони федерації.

Росія і Білорусь, на чиї території вивозять дітей, називають ці процеси евакуацією, оздоровленням, опікою і перевихованням.

Загалом Україні вдалося повернути понад півтисячі викрадених Росією дітей. Але в умовах, коли кількість верифікованих дітей — тобто тих, чиї імена відомі — перевищує 19,5 тисяч, такі темпи критично низькі. Для повернення незаконно депортованих дітей з тією ж швидкістю, що й сьогодні, Києву знадобиться близько 90 років. Саме тому необхідно створити міжнародні механізми і тиснути на Росію всіма доступними способами, кажуть правозахисники.

Міжнародна спільнота долучилася до розв’язання проблеми. Уже є окремі випадки, коли діти поверталися до рідних за посередництва інших країн.

На слуханнях Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) закликали подвоїти темпи повернення дітей в Україну. Зробити можливою або прискорити дорогу додому може створення нових міжнародних механізмів.

У Нью-Йорку 20 грудня відбулася акція, присвячена незаконно депортованим українським дітям: Емпайр-Стейт-Білдінг, Бруклінський міст і будівлю Verizon було підсвічено в кольори українського прапора, а український дитячий хор співав у переході Центрального залізничного вокзалу колядки.

Акція пройшла під слоганом: “Ці діти не повернуться додому на свята”, її організував актор і режисер Айзек Лев Шрайбер через ініціативу BlueCheck і Фонд сім’ї Любецьких, щоб нагадати американцям про щонайменше 19 тисяч вкрадених Росією українських дітей.

Читайте також: Низка країн сприяє Україні в питанні повернення депортованих до РФ дітей, — Гаврилов

Коментарі правозахисників

Про те, яких зусиль необхідно докласти Україні та міжнародному співтовариству, щоб все ж таки змусити Москву активніше віддавати вивезених дітей, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Олексій Гончаренко, член української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи;
• Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;
• Павло Лисянський, директор Інституту стратегічних досліджень і безпеки.

ОЛЕКСІЙ ГОНЧАРЕНКО: У січні ПАРЄ проведе термінові дебати про повернення українських дітей

— На січневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, найімовірніше, будуть спеціальні дебати. Є таке поняття urgent debate — термінові дебати, на яких ми будемо ставити питання саме про повернення українських дітей. І для нас ПАРЄ є майданчиком, з якого інформація розходитиметься у світовому масштабі.

Потрібні світові зусилля для того, щоб домогтися повернення всіх наших дітей. І ми зобов’язані це зробити. Це просто обов’язок нашого покоління і кожного українця повернути кожну нашу дитину.

Ордер на арешт Путіна — подія міжнародного масштабу, пов’язана саме з депортацією дітей. Світ шокований тим, що робить Росія. Це варварство з такого якогось глибокого Середньовіччя. Викрадення дітей, спроба зробити з них росіян — це класична практика геноциду. Тож я не можу поскаржитися на відсутність реакції світу.

Інша історія, що, незважаючи на цей ордер, ми бачимо, що Путін виїжджає вже в різні країни. Їде в Об’єднані Арабські Емірати, ще кудись, і там просвічують небо кольорами російського прапора, демонструючи, що, загалом, їх ця тема не хвилює. І це, звичайно, дуже прикро. Якщо Путіну вдасться вийти з-під цієї міжнародної ізоляції після того, що він зробив, це означає, що наступний тиран в Азії чи Африці вважатиме, що йому можна здійснювати геноцид, красти дітей. Це має бути раз і назавжди припинено.

Нам необхідно максимально залучати всіх до вирішення цього питання і чинити міжнародний тиск на Путіна. Треба, щоб у кожній його поїздці, якщо вони трапляються, звучало це питання. Потрібно зробити це супертоксичною темою для Росії, щоб змусити її повертати дітей і припинити цю практику.

Ще один інструмент — виявлення всіх причетних до цього процесу, накладення на них санкцій заочно, їхнє кримінальне переслідування. У принципі, в цьому напрямку українське правосуддя рухається, і потрібно, щоб воно рухалося більш активно.

ОЛЕКСАНДР ПАВЛИЧЕНКО: Багато в чому процес залежить від бажання або небажання Москви

— Дітей перевозили і віддавали, постійно цей процес відбувався і відбувається. Їх віддавали по різних каналах і вивозили різні волонтерські організації, зокрема й ті, які співпрацюють із державними службами. Я не можу сказати, що на ситуацію з поверненням дітей вплинув ордер Міжнародного кримінального суду. Росія, звичайно ж, бере до уваги всі юридичні обставини, в яких вона опинилася. І вона намагається зараз це питання вирішити з тим, щоб довести добровільність усіх процесів, пов’язаних із депортацією українських дітей, із процедурами усиновлення.

Динаміка зберігає ті самі кількісні показники, які були у 2022 році. У цей процес тепер більше залучений Офіс уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Цього не було раніше.

Більша частина дітей була повернута у 2022 році.

Я думаю, що до цього процесу не потрібно привертати особливу увагу ЗМІ — чим тихіше все відбуватиметься, тим більше буде результатів. Напевно, потрібно це робити з мінімальною негативною оцінкою тих, хто бере участь у цьому процесі з російського боку. Тому що виносити на публіку кожен випадок і розповідати, як погано Росія чинила з конкретною дитиною, і які наслідки це створює — це перешкоди. Адже від їхньої реакції на публікації залежить доля певних дітей у Росії.

Тому важливо встановити максимально широкий реєстр тих, хто перебуває в РФ і знати, в яких місцях і в яких умовах вони перебувають. Але Росія зараз не згодна це робити. Це теж проблема. Вони віддають точково тих, чиї особи і місцезнаходження вдається встановити.

Я думаю, що робота Міжнародної коаліції країн за повернення українських дітей суттєво не вплине. Адже рішення залежить від РФ. І якщо вона дослухається до тих пропозицій, які лунатимуть із цієї коаліції, а там є дуже сильні гравці, то тоді ми побачимо дуже позитивний результат. Але знову-таки це питання не важливості коаліції, а того, наскільки Росія погодиться відповісти взаємністю на ті пропозиції, які будуть вироблені цією коаліцією. Тому що ця міжнародна платформа, яка вже збиралася кілька разів, але, принаймні, процес не погіршився. Це важливо. Ми бачимо динаміку, і вона, найімовірніше, позитивна.

Тут стоїть питання про те, щоб були або держави, або організації-посередниці, які зможуть зіграти вирішальну роль у тому, щоб створити повний реєстр усіх дітей. І щоб цей процес був дуже чітко визначений — коли які діти повертаються.

Але давайте скажемо ще про одну небезпеку, яка пов’язана з цим процесом.

Що довше діти перебувають у РФ, то складніше буде їх адаптувати в українське суспільство, бо вони піддаються пропагандистській обробці. Крім того, Росія задобрює і родичів, і опікунів цих дітей, і самих дітей, щоб їх залишити в Росії і довести, що це не процес, який характеризується як воєнний злочин, а благодійність і порятунок українських дітей.

ПАВЛО ЛИСЯНСЬКИЙ: Російські опікуни несуть на собі величезний тягар злочину

— Із депортованих українських дітей хочуть зробити не просто росіян, а слухняних зомбі зі зброєю. Щоб потім, у майбутньому, вони зі зброєю в руках ішли, вбивали, захоплювали те, що потрібно диктаторському режиму Кремля. Вони і своїх дітей точно так само зомбують.

З 2010 року вони змінювали систему освіти плавно. У програмі навчання є державний стандарт, у якому описується, яким має бути школяр. Програма називається “Громадянин-солдат”. У ній написано, що середній школяр просто повинен любити армію, повинен прагнути йти в армію і повинен обов’язково проходити військову службу. І так має вчинити якомога більша кількість дітей, які перебувають на території РФ. В окупованому Криму точно так само і таким ось чином вони хочуть зомбувати і наших дітей.

Російська Федерація масштабно готує людський ресурс до війни. І об’єкт її майбутньої військової агресії — країни Балтії, країни Європи. Тобто саме з цих країн вони роблять ворогів.

Опікуни — це одна з проміжних ланок у системі депортації дітей. Тобто через опікунів, наприклад, змінюється громадянство для дітей. Тому що в указі Путіна від 26 грудня 2022 року чітко прописано, що дитині до 14 років змінюється громадянство через опікуна. Тобто без опікунів у вкрадених дітей не буде російського громадянства. У них відповідальність — найвища в цьому злочині.

Для опікунів і так званих “батьків”, які беруть участь у крадіжці дітей, придумали ідеологічне виховання. Їх вчать, що необхідно говорити дитині про РФ, а що — про Україну тощо. Тобто відразу ти опікуном стати не можеш. Країна-агресор ідеологічно готує так званих опікунів і це додатковий злочин.

РФ приховує персональні дані “опікунів”, а також платить їм за послуги. Для цього створено “банки даних” дітей на окупованій території України.

Ви можете допомогти повернути неповнолітніх громадян України додому. Якщо проживаєте на території Білорусі, Росії або на тимчасово окупованих територіях України та володієте інформацією про депортованих дітей — напишіть у Telegram-канал “Я тут” або на сайт FREEДОМ. Київ гарантує анонімність.

Нагадаємо, телеканал FREEДOM у партнерстві з радницею-уповноваженою президента України з прав дитини та дитячої реабілітації і Ювенальною поліцією України запустив інформаційну кампанію “Знаєш — скажи!“, яка має на меті мотивувати мешканців Росії протидіяти примусовій депортації українських дітей і сприяти їхньому поверненню в Україну.

Читайте також: Насильницька депортація — це один із найбільш цинічних злочинів війни РФ проти України, — Зеленський на зустрічі Міжнародної коаліції за повернення українських дітей (ФОТО, ВІДЕО)