Півтора року жителі прифронтового Торецька Донецької області не мають централізованої подачі питної води. Місто позбулося системи водопостачання після повномасштабного вторгнення Росії. Через активні бої водогін був перебитий, і досі немає можливості його відновити. Для тих, хто залишається жити в місті, питну воду регулярно привозять волонтери. У Торецьку побувала кореспондентка телеканалу FREEДОМ Анастасія Волкова.
Так, вкотре волонтери привезли на околиці Торецька близько тонни необхідної питної води, а також близько 100 кг корму для тварин.
“Сьогодні з братом Геннадієм із церкви привезли трохи більше тонни, а може вже й тонну, бо розплескалася, питної води. Місто тут шахтарське, окремо від усіх, і розливної питної води, і трохи попутних кормів для кішечок, для песиків і останнього в житті корму для мишок, для щурів. Прощальна вечеря, так би мовити. Вода, як завжди, чиста, питна, фільтрована”, — розповів волонтер Євген Ткачов.
За словами місцевих жителів, води в місті немає від березня минулого року. Коли їм привозять воду волонтери, намагаються взяти з собою побільше баклажок і пляшок. Єлизавета для цього використовує будівельний візок, намагається запастися водою на тиждень.
“Взагалі ми набирали по 20 літрів. Сьогодні привезли побільше, дозволили по тридцять. На тиждень. Це питна вода. Технічну ми купуємо, по гривні. Один літр — гривня. А коли дощ, ми раді, ми стираємо, миємо голови, це якби ви знали тільки. Здебільшого тут живуть шахтарі, які платили податки”, — сказала жителька Торецька.
Жінка каже, попри всі життєві труднощі, евакуюватися не може.
“Ну я не можу виїхати. Тому що це — моє місце. Тут мої батьки поховані, хлопці. Як?! Чому кажуть, що ми зрадники? Чому?! Так, я розмовляю російською мовою, але я люблю цю батьківщину. Я працювала в банку, все життя платила податки в нашу Україну. Я радію, коли в Україні щось будується, я завжди раділа і зараз радію. І ніхто не хоче в ту Росію. Якби ми хотіли, давно виїхали. Про що мова, хлопці, яка Росія?! Це наша земля!” — поділилася Єлизавета.
Щодня місцеві жителі чують звуки вибухів. Фронт дуже близько від Торецька. Саме місто також перебуває під вогнем російської армії.
“Кожен день і ніч! Ми вже адаптувалися. Ляжеш спати, як тільки бухати починає, я, наприклад, не сплю, я з хати виходжу. У нас сусідку вбило просто вночі. Кажуть, якби вона в іншій кімнаті спала, то, можливо, жива була б. Пробило дах, балки ці, мабуть, дало. Сусід побіг, каже, може, надам якусь першу допомогу. Прийшов, а вона вже холодна. Її вночі о третій годині вбило”, — розповіла жителька Торецька Катерина.
У місті також є свердловини, з яких можна набирати воду, але використовувати її можна лише для технічних цілей.
“Годиться прати, мити, купатися, голову помити. А так вона з крейдою йде. Взяли цієї води, закип’ятили, каструльку не можна відмити. Викопали таку свердловину, а що робити”, — каже місцева жителька.
Тонну води розлили по баклажках місцевих жителів за пів години.
“Тепер цієї вистачатиме. Я буду економити. Але в основному пігулки запивати, чай. Усього доброго вам, ангела-охоронця! Спасибі велике!” — сказала жителька Торецька Людмила.
Містяни розробили певний графік, щоб люди набирали воду по черзі і всім вистачало до наступного приїзду волонтерів. Питну воду до Торецька вони привозять двічі на тиждень.
Читайте також: Торецьк і Нью-Йорк під постійними обстрілами армії РФ: як живуть прифронтові населені пункти Донецької області (ВІДЕО)