Карабах повертається до складу Азербайджану: чому це програш РФ — у розборі експертів

Третя “карабахська війна” закінчилася за один день. Блискавична військова операція Азербайджану змусила вірменську владу самопроголошеної Нагірно-Карабахської республіки, яка проіснувала 32 роки, фактично капітулювати. Карабах визнав владу Азербайджану і буде реінтегрований до його складу.

Вирішальна війна за один день

Нагірний Карабах — регіон у східній частині Вірменського нагір’я, в якому проживають вірмени та азербайджанці. Юридично Карабах є територією Азербайджану. Але під час Першої Карабахської війни 1992-1994 років регіон де-факто перейшов під контроль самопроголошеної Нагірно-Карабахської республіки, визнаючись при цьому міжнародною спільнотою за Азербайджаном.

Під час Другої Карабахської війни у вересні-листопаді 2020 року Азербайджану вдалося повернути собі частину територій у Нагірному Карабаху та прилеглі до нього райони. Тоді глави Вірменії та Азербайджану за посередництва Росії підписали договір. У Карабах як “миротворці” увійшли російські військові, які повинні були стежити за дотриманням режиму припинення вогню.

19 вересня 2023 року Баку оголосив про антитерористичні заходи в Нагірному Карабаху. У першу годину спецоперації азербайджанська армія взяла під контроль повітряний простір, придушивши системи протиповітряної оборони вірмен. Офіційний Баку зажадав вивести з Карабаху вірменські війська та розпустити місцевий уряд. Через деякий час у Міноборони Азербайджану повідомили, що ситуація в регіоні перебуває під контролем їхніх військових.

Таким чином, вирішальна так звана Третя Карабахська війна тривала менше доби.

Тему ескалації в Карабаху порушили на Генеральній асамблеї ООН. Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган висловив підтримку діям Азербайджану. Він нагадав, що Анкара підтримувала переговорний процес між Азербайджаном та Вірменією із самого початку, але Єреван не зміг скористатися цією можливістю.

“Як усі зараз визнають, Карабах — це територія Азербайджану. Нав’язування іншого статусу, крім цього, ніколи не буде схвалено. Ми підтримуємо кроки, зроблені Азербайджаном, який діє під гаслом “один народ, дві держави” для захисту своєї територіальної цілісності”, — заявив Ердоган.

Радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що у випадку з Карабахом російська так звана “миротворчість” повністю показала своє обличчя — російські військові просто втекли, чого й слід було чекати від Кремля. Подоляк наголосив, що це черговий доказ, що з Росією ніколи не потрібно мати справи.

“Чергове нагадування всім пострадянським країнам: Росія завжди і всіх зраджує. А російська “миротворчість” або “членство в російськоцентричній ОДКБ” — це незмінний ніж у спину в кризовій ситуації. Якщо ви, звичайно, не готові делегувати Росії частину своєї суб’єктності та суверенітету. Тому ніколи не підписуйте з Росією жодних договорів, не ведіть із нею серйозних переговорів, не приймайте “миротворчі контингенти” та не відчиняйте двері для російської пропаганди та корупції. “Дружба” з Росією завжди закінчується однаково”, — написав радник керівника ОПУ в Telegram.

Після закінчення війни Азербайджан у Карабаху розпочав процес повернення форм державного будівництва: буде переглянуто адміністративно-територіальний поділ, введено нову виконавчу владу тощо.

Післявоєнні переговори між Вірменією та Азербайджаном тривають. Головне питання — доля понад 100 тисяч мешканців Карабаху, які є етнічними вірменами. Вірменському населенню запропоновано вибір: залишити регіон чи залишитися та жити як громадяни Азербайджану. 25 вересня уряд Вірменії повідомив, що з Нагірного Карабаху вже евакуювалися близько 5 тисяч людей.

За офіційними даними, населення Нагірного Карабаху складало трохи більше 120 тисяч осіб.

Ситуація в Карабаху в оцінці експертів

Детальніше події у Нагірному Карабаху та їх наслідки для Південного Кавказу в ефірі телеканалу FREEДОМ  обговорили:

• Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень;
• Аріф Юнусов, азербайджанський політолог, конфліктолог;
• Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень;
• Єгор Куроптєв, громадський діяч, директор Фонду “Свободная Росія” на Південному Кавказі.

СЕРГІЙ ДАНИЛОВ: Ситуація для Росії у Вірменії дуже погана

— Сили оборони Нагірно-Карабахської республіки виявилися не готовими до такого конфлікту. Опинилися в ситуації, коли люди розбігаються, воювати не хочуть. Вони розуміли всі наслідки, розуміли, що вони не мають підтримки, не мають шансів. І тому після знищення там засобів ППО та демонстративних ударів по окремих військових об’єктах вони здалися.

Насамперед, це говорить про те, що Росія не здатна бути захисником. Вона не може нікого захистити на Південному Кавказі. Ця ситуація говорить про те, що Росія йде з Південного Кавказу. Саме так формулює ситуацію зараз експертна спільнота в Єревані, Тбілісі, Баку. Усі дуже чітко та чудово розуміють ситуацію.

Вишенька на торті — це те, як Росія радіє поразці Вірменії, як офіційні особи та пропагандисти Росії смакують цю поразку. Вони намагаються завуалювати свою слабкість, свою безпорадність тим, що вони нібито покарали прем’єр-міністра Вірменії Пашиняна, хоча вони самі поставили Пашиняна у таке становище, що він почав шукати підтримку за межами Росії, насамперед у Європі та взагалі на Заході.

РФ намагається розгойдати протести проти Пашиняна. Але ситуація для Росії у Вірменії дуже погана. Ми бачили мітинги біля російського посольства. І вірменські медіа демонструють велике роздратування вірменських громадян діям Росії.

Баку не погодиться на введення миротворців. У Баку вважають, що вони спроможні самі вирішити ситуацію та забезпечити безпеку громадян, які залишаться жити на території Республіки Азербайджан.

АРІФ ЮНУСОВ: Особливого статусу не передбачається

— Хоча влада Азербайджану повідомила, що вже готова програма з реінтеграції, але її деталі поки не повідомляються. Ми можемо тільки висувати версії, що це, виходячи з досвіду Азербайджану подібних справ.

Зрозуміло, що Азербайджан, коли говорить про реінтеграцію, має на увазі, що повністю відновлюється влада Азербайджану, і в регіоні буде лише Конституція Азербайджану. Інша річ, що громадяни вірменської національності в Карабаху мають вибір: або залишаєтеся і живете як громадяни Азербайджану, або залишаєте регіон.

До Карабаху прикута велика увага. І хоч Азербайджан і каже, що це внутрішня справа, якісь моменти обговорюватимуться і з європейцями. Але Конституція Азербайджану буде головною, це однозначно.

Все, що пов’язане з мовою, культурою, зберігатиметься, враховуючи, що Азербайджан — член Ради Європи, ми підписанти Рамкової конвенції з нацменшин та Європейської хартії. Плюс, величезна увага всього світу до Карабаху означає, що щось у цьому напрямі робитиметься. Ми просто поки що не можемо сказати, що саме. Але буде те саме, що напевно в інших країнах, які підписали ці документи.

Нічого у вигляді якогось особливого статусу не передбачається. Та й [президент Азербайджану Ільхам] Алієв кілька разів сказав, що цю тему закрито: жителі Карабаху житимуть як громадяни Азербайджану.

ІГОР СЕМИВОЛОС: Продовження конфлікту не виключено

— Такі конфлікти не вирішуються, вони трансформуються. Тобто станом на зараз закінчилася гаряча фаза конфлікту. Закінчилася вона перемогою Азербайджану та поверненням Карабаху під фізичний контроль Азербайджану.

Але проблеми вірменського населення, національної меншини, яка мешкає в цьому регіоні, залишилися. І відповідно тут уже починають працювати інші резолюції, інші закони, конвенції.

Процес переговорів і формування сталого світу в регіоні — це тривалий процес, і він, звичайно ж, загрожує, зокрема серйозними ексцесами.

Азербайджан побоюється можливих звинувачень у етнічних чистках, чого Баку всіляко намагається уникнути. Це ми бачимо зараз, коли Алієв розпочинає переговори.

З іншого боку, Азербайджан чітко говорить про те, що йтиметься про дотримання прав — цивільних прав та індивідуальних прав, але не колективних. І ось тут, на цій межі, можливо, звісно, продовження конфлікту.

ЄГОР КУРОПТЄВ: Азербайджан використав підходящий момент

— Давайте чесно, визнаємо, що російські “миротворці” не мали там виконувати жодної миротворчої ролі. Кремль використав війну 2020 року для того, щоб посилити свій вплив у регіоні, поставити ще одну свою військову силу на Південному Кавказі.

Азербайджан втомився чекати дипломатичного вирішення цього питання. Азербайджан для себе війну виграв ще у 2020 році, що для нього означає, що це територія Азербайджану. Прем’єр-міністр Вірменії навесні 2023 сказав, що підтримує територіальну цілісність Азербайджану. Але жодних рухів за жодним пунктом угоди, підписаної 2020 року, не було.

Росія багато в чому залежить від Азербайджану. Тому що Росія ізольована, багато санкцій запроваджено, російська економіка під ударом, а Азербайджан — це транспортний хаб. Окрім прямих торговельних взаємин, це ще транспортний хаб, через який йде торгівля різними продуктами. Європа також так чи інакше залежить від цього транспортного хаба. Туреччина – головний партнер Азербайджану.

Азербайджан використав геополітичний та регіональний момент, коли це можна зробити з мінімальними для Азербайджану збитками та максимальним ефектом.

Читайте також: Крах “миротворчості” РФ — огляд ситуації в Карабаху (ВІДЕО)