Нацистська окупація, радянські репресії та геноцид з боку РФ: історії мешканців різних поколінь незламного Бахмута

Ілюстративне фото: zsu.gov.ua

На початку літа минулого року російські військові вже обстрілювали східну околицю Бахмута. Але з початку серпня ці обстріли посилилися та переросли у штурм міста. Досі Бахмут залишається однією з найгарячіших точок у війні Росії проти України. А 1942 року Бахмут став місцем масового знищення цивільного населення, більшість жертв були євреями. У 2023 році проводять паралелі між геноцидом, який здійснили тоді нацисти, а зараз — російські військові. Цьому присвячено експозицію у виставковому центрі “Жива пам’ять” у Бабиному Яру, у Києві, інформує FREEДОМ.

31 жовтня 1941 року Бахмут був окупований нацистськими військами. У місті почалися репресії мирного населення, обшуки, погроми та страти. Через два роки, коли нацистів прогнали з Бахмута, стало відомо, що загальна кількість жертв за часи окупації — понад 14 тисяч людей. Зокрема близько 3 тисяч єврейських чоловіків, дітей та жінок, тіла яких знайшли замурованими в алебастровій шахті.

Родина Світлани Кравченко змогла врятувати двох єврейських хлопчиків.

“Моя бабуся Кравченко Наталія Іванівна здобула нагороду “Праведник народів світу”. На цій нагороді написано: “Хто зберіг одне життя — той урятував цілий світ”. За часів німецької окупації Бахмута моя бабуся врятувала двох єврейських хлопчиків і до визволення нашого міста вони прожили в нашій родині”, — розповідає жінка.

Нацисти не заходили до їхнього будинку у центрі Бахмута, оскільки побоювалися туберкульозу — у будинку хворів дідусь Світлани. Історія сім’ї довго була таємницею для самої Світлани, доки вона не знайшла заховані під дахом будинку листи дідуся з ГУЛАГу. Так вона дізналася, що його репресували “совєти”.

Бахмут — одне з тисяч міст, яке зазнало радянських репресій.

“Важливо відновити історичну пам’ять. Важливо розповісти, що у нашому міському парку під танцювальним майданчиком є поховання 1936-1938 років, що там розстріляли людей тисячами. У нас було 3 в’язниці НКВС у самому місті. Варто розповісти, що це не поховання розстріляних німецько-фашистськими загарбниками, як у нас казали, а що це поховання, які були у 1937 році — внаслідок репресій радянської влади”, — каже Світлана Кравченко.

Нині Росія продовжує справу Радянського Союзу. Історики говорять уже про два геноциди, які пережив Бахмут.

“Саме це і схоже. Розстріли. Тоді у нас нацисти знищили, живцем замурували 3000 людей. Більшість із них були євреями. Те саме зараз робиться з українцями. Це геноцид. Теж саме. Раніше — ти єврей? Ти будеш знищений! То були нацисти, а зараз прийшли рашисти. Ти українець? Тебе треба знищити тільки через те, що ти українець. Ми це відчули ще у 2014 році”, — розповідає краєзнавець Володимир Березін.

Історію Бахмута зараз переосмислюють і в мистецтві. Кожне фото, відео, документи, інсталяції — це фіксація злочинів росіян.

“У 2021 році до повномасштабного вторгнення ми знімали фільм, я там працював як головний художник, якраз про 2014 рік, кінець Майдану, початок війни, і я багато спілкувався з військовими, робив експозиції. Я не був у Бахмуті жодного разу, але мій проєкт він про спільну пам’ять. Бахмут є “образом” таких історій. У нас багато міст, де відбувалася трагедія, в яких радянська влада зараз — російська, яка перейняла ці традиції, знищують цю пам’ять”, — каже Михайло Алексєєнко автор інсталяції на виставці “Бахмут. Обличчя геноциду 1942/2022”.

Але в Бахмуті є люди, які пам’ятають та роблять все, щоб зберегти традиції та історичну пам’ять.

“Я вивезла колекцію старовинного одягу, яку носили у Донецькому регіоні, та взагалі свою колекцію, яка в мене була, народного одягу, рушники, картини. На жаль, не всі. Я займалася цим, збирала. Багато було зі спадщини моєї родини. Бахмут — це українське місто. Я маю сімейні знімки, на яких мій батько, його брати у вишиванках. Це 50-ті роки, вишиванка за радянських часів — це не просто прикраса, це позиція”, — каже Світлана Кравченко.

Світлана виїхала із міста після початку повномасштабного вторгнення Росії. Зараз Бахмут практично зруйнований російськими військовими, проте Світлана впевнена, що зможе повернутися додому.

“Мій будинок у самому центрі. Центр окуповано. Він у парковій зоні, у мене немає жодного фото. Знайомі військові хлопці сказали, що лишилося дві стіни. Але ж я не можу цього знати точно. Ми обов’язково повернемося. Окупанти не залишають нічого, мені розповіли, що вони з нашого цвинтаря вивозять надгробні плити. Для того, щоб ними потім, напевно, користуватися. Ну, нічого, значить, наше місто пройде очищення”, — каже Світлана.

Світлана має мету — після повернення до Бахмута створити музей, в якому кожен зможе побачити її колекцію старовинних речей, які пов’язані з історією її краю.

Читайте також: Росіяни активізувалися на Бахмутському напрямку, але ініціатива за ЗСУ, — Череватий

Прямий ефір