У РФ допомога ветеранам Другої світової війни багато в чому залишається тільки на папері — деталі від журналістів

У Росії для ветеранів Другої світової війни передбачено велику кількість пільг, але людям дуже складно їх отримати в реальності. Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли журналістки видання “Верстка” Дар’я Кучеренко і Рита Логінова.

Через соціальні органи домогтися справедливості не виходить, тому самі ветерани, їхні родичі, родичі в’язнів концтаборів змушені звертатися до судів.

“Здебільшого, звісно, в суді судяться родичі ветеранів. Це вдови ветеранів, які за життя своїх чоловіків не отримали житло, не поліпшили свої житлові умови. Це діти ветеранів, які за законом теж можуть претендувати на поліпшення житлових умов, та чиї батьки не отримали за свого життя квартири. І це ветерани-трудівники тилу. Треба розуміти, що є різні категорії ветеранів: є учасники війни і є ветерани-трудівники тилу. І ось досі, як ми виявили, трудівники тилу намагаються, наприклад, отримати посвідчення, які дають пільги, які дають пенсію. Тобто просто довести, що вони під час війни працювали в тилу й допомагали фронту. І не завжди їм це вдається зробити просто через соціальні органи. Я думаю, що ми можемо говорити про масовість цього явища”, — сказала Кучеренко.

За її інформацією, адміністрації муніципалітету зазвичай виступають проти того, щоб виділяти безкоштовне житло.

“Ми знаємо з розслідувань наших колег, які були кілька років тому, що ветеранам, безпосередньо учасникам бойових дій під час “Великої вітчизняної війни”, могли відмовити в окремому житлі, якщо в них, наприклад, була кімната в комуналці 20 квадратних метрів. От вважали, що це нормальне житло”, — навела приклад Кучеренко.

Російські журналісти взялися за цю тему, щоб подивитися, як російська держава, яка обіцяє пільги і статус ветерана бойових дій тим, кого відправляє воювати проти України, допомагає ветеранам Другої світової війни.

Логінова зазначила, що кількість пільг, задекларованої державної допомоги учасникам Другої світової війни є достатньою для того, щоб у разі їхнього реального надання ветерани взагалі нічого не потребували, отримуючи максимальну підтримку. Водночас за фактом вони позбавлені елементарних побутових зручностей. Часто навіть у разі, якщо ветерану Другої світової війни і було надано безкоштовне житло, то його якість дуже низька, особливо для дуже літньої людини.

“З тих ветеранів, які ще живі, багато хто опиняється в ув’язненні у власній квартирі, у них немає можливості вийти, тому що це якийсь там верхній поверх у старому будинку, і їх нікому спустити погуляти. Це можуть бути люди, які роками не миються, тому що їхнє інвалідне крісло не пролазить у дверний отвір санвузла, відповідно, людина позбавлена можливості елементарно вимитися і може роками не митися під проточною водою. Це можуть бути старезні квартири з поганим ремонтом або просто давно в яких не прибирають, бо людина похилого віку не може собі дозволити прибирання вологе, і в неї немає сил. І дуже часто буває так, що волонтери заходять у такі квартири до ветеранів, про яких вони дізнаються, взагалі-то, від соціальних служб державних, щоб там просто прибратися, щоб помити вікна, в які вже роками не потрапляло сонячне світло. Звичайно, фонди є, але щоб туди звернутися, потрібно знати, куди звертатися, і потрібно взагалі знати, що така допомога може бути отримана”, — сказала Логінова.

За її словами, в Росії заявний характер отримання соціальної допомоги: якщо людина не заявляє про необхідність підтримки, вона її й не отримає до кінця своїх днів. Водночас доглядальниць держава надає вкрай неохоче, а соцпрацівників мало та вони виконують лише низку простих завдань — сходити в магазин, винести сміття. Логінова зазначила, що в Росії діють соціально орієнтовані некомерційні благодійні організації, але на всіх їх не вистачає.

Журналістки також акцентували, що головною обіцянкою російської влади за останні 20 років ветеранам було те, що війни більше не буде.

Читайте також: День пам’яті та побєдобєсіє: як вшановують загиблих у Другу світову війну в цивілізованому світі та РФ