Гроші, дрібна помста чи “поклик серця”: чому росіян охопила епідемія доносів 

У Російську Федерацію з посиленням репресій проти неугодних і поверненням диктаторських методів управління повернувся такий символ тоталітарного минулого, як доноси.

Сьогодні доносництво у РФ стало по-справжньому масовим явищем. Як за сталінських і брежнєвських часів, так і в нинішню епоху, в Росії на людей “стукають” з багатьох причин: через гроші, через особисту неприязнь, а також через ідеологічні переконання.

Практика доносів у сучасній Росії  

Кількість доносів у РФ різко зросла після початку повномасштабної війни Росії проти України. За даними Роскомнагляду, тільки за перше півріччя 2022 року загальна кількість випадків доносів у країні досягла 145 тисяч.

Основний привід для дзвінків або електронних повідомлень у поліцію та інші правоохоронні органи — “фейки” про російську армію або антивоєнні гасла.

Найбільш “плідною” і активною донощицею на сьогодні називають росіянку, яка за минулий рік написала 922 доноси на своїх співгромадян. Причому, про свою діяльність жінка детально розповіла жертві одного зі своїх доносів, російській антропологині Олександрі Архиповій.

На неї скаргу написали ще восени, приводом став її виступ в ефірі опозиційного ЗМІ. Жінка зв’язалася з авторкою кляузи, після чого отримала від неї у відповідь лист із таким змістом:

“Доносництво у мене “в крові”. Мій дід був радянським офіцером на фронті з 1942 по 1945 роки. Він був сексотом НКВС… Я — професійний неоплачуваний донощик […] За перший рік “спеціальної військової операції” мною було надіслано в електронному вигляді 764 доноси в органи влади, різні організації (як державні, так і приватні)… Значення таких доносів, як мої […] можна порівняти з ефектом від використання підводних човнів.

Проти російського композитора Прохора Протасова, який живе в Канаді, порушили кримінальну справу за його антивоєнні пости. За його словами, на нього написали донос ексколеги з Кіровської філармонії.

Приводом для порушення проти музиканта кримінальної справи про “військові фейки” стали його пости про ракетний удар по торговельному центру в Кременчуці та про звірства російських солдатів у Бучі. Сам Протасов з обвинуваченням не погодився і направив до суду позов.

Прохор Протасов запевняє, що доносительство існувало в нинішній Росії й до повномасштабної війни.

“У філармонії, де я працював, кілька директорів змінилося саме через те, що хтось на них написав донос. Але зараз, мені здається, це практично повсюдно. Дехто сприймає це як інструмент, щоб позбутися людей, звільнити місця і таким чином зробити кар’єру. Що стосується тих, хто писав на мене донос, я зі 100%-ю впевненістю сказати цього не можу, але колишні колеги мені писали, що мене потрібно посадити, і про те, що вони задоволені і раді тому, як це все відбувається”, — розповів Прохор Протасов.

Композитор вважає, що люди, які пишуть доноси, не отримують особливо великої матеріальної вигоди від своєї “діяльності”.

“Я думаю, що це їхнє таке бажання влитися в сучасний мейнстрим думок у Росії. Вони думають, що чинять правильно, хочуть якось самоствердитися за цей рахунок. Насправді це настільки все далеко зайшло, що коли влада зміниться, я не знаю, як ці люди адаптуються, тому що це ж буде крах усього того, що вони зараз бачили, усіх тих ілюзій, у яких вони жили”, — підкреслив Протасов.

Останнім часом у публічне поле потрапила інформація про доноси на акторку Лію Ахеджакову і співачку Аллу Пугачову, на 8-річну школярку з Москви за відео з російським і українським прапорами. А триразова олімпійська чемпіонка Олена Вяльбе закликала вважати зрадниками всіх російських спортсменів, які погодяться виступити проти війни в Україні, щоб брати участь в Олімпіаді.

Окрім цього, скаргу за дискредитацію збройних сил Росії написали навіть на військового злочинця Ігоря Гіркіна. Причиною стала його критика генералітету й особисто Путіна за, як він вважає, занадто погане ведення війни.

“Найцікавіше, що маховик доносів, розкручуючись, практично завжди і приходить до того, хто його запускав. До тих, хто нагорі. Оскільки, з часом, Путін буде недостатньо Путіним. Адже справжній Путін робив би інакше. Шойгу виявиться теж не маршалом перемоги чи поразки, а якимось національним зрадником. І, відповідно, розвінчання культу — це наступне, що йде за 30-ма роками. Згадаймо Сталіна. І зараз буде рівно те саме”, — каже політолог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян.

Читайте також: Доносительство в Росії процвітає: добірка найрезонансніших випадків (ВІДЕО)

Доноси в РФ у розборі експертів

Чому в Росії знову відродилася практика доносів? Що спонукає росіян ставати “стукачами”? Чим вигідні російській владі люди, які доносять на своїх громадян? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Микола Полозов, російський адвокат і правозахисник;
• Ольга Курносова, російський політичний аналітик і головний редактор порталу After empire;
• Сергій Жирнов, колишній співробітник КДБ СРСР і Служби зовнішньої розвідки РФ;
• Ольга Романова, директор фонду “Русь сидящая”;
• Ігор Яковенко, російський журналіст, соціолог.

МИКОЛА ПОЛОЗОВ: Інститут доносництва у Росії буде тільки розширюватися

— Сама тенденція [доносів] — це “російська скрепа”. Цілком очевидно, що за допомогою доносів люди як мінімум хочуть для себе додаткові гарантії безпеки.

Умовно кажучи, “покажу на нього — не подумають на мене”. Хтось досягає якихось своїх цілей, часто меркантильних.

Усе це відбувалося і раніше, кілька десятиліть тому, за сталінських часів, коли люди будували кар’єру на доносах.

Що стосується того, хто пише доноси. Одна жінка зізналася, що вона — нащадок якогось співробітника НКВС. Тобто вся ця сталінська гебня дала сходи на цьому благодатному путінському ґрунті.

Це сталося через те, що сталінський терор і, в принципі, ця тоталітарна система не була заборонена, не була ліквідована народом, і не було покаяння за ті дії. Ось воно розквітає тепер буйним цвітом.

Я думаю, що інститут доносництва у Росії буде тільки зміцнюватися і розширюватися.

Ця прірва нікуди не зникала в російському суспільстві, воно завжди було розділене. Просто зараз на тлі війни всі ці явища дуже сильно поляризовані. Усе стало виразно, уже стало набагато менше півтонів, за якими можна було сховатися.

І це наявна в Росії культура доносів, коли й молоді, і старі це роблять, керуючись хибним розумінням того, що правильно, а що ні. Ось у цій спотвореній системі координат і існує російське суспільство.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Сталінські часи в Росію повертаються в повному обсязі

— Цифри щодо доносів у РФ — це насправді абсолютно лякаюча статистика. Порівняти це можна хіба що з 1937 роком, зі сталінськими часами, коли людей теж дуже багато саджали саме за доносами.

Ці доноси могли бути абсолютно різні: від сусідів по комунальній квартирі, які хотіли, щоб звільнилася кімната, і тому написали донос, до, умовно кажучи, товаришів по чарці в пивній, які почули якийсь анекдот.

Мій дідусь потрапив у табір після того, як розповів анекдот про Сталіна в пивній. Відповідно, був написаний донос, і він поїхав у табір. Це просто реальна історія.

Тому саме ті часи, на наш жах, повертаються в повному обсязі. З цими статтями, з цими термінами ув’язнення.

Єдине, що відрізняє поки що нас від тих часів, це те, що смертної кари немає. Це єдина відмінність, на мій погляд.

СЕРГІЙ ЖИРНОВ: Масштаби “стукацтва” в Росії просто величезні

— По-перше, те, що я побачив останнім часом у Росії — це не ідеологічний донос, там немає жодної ідеологічної підкладки.

Це просто люди, які заробляють гроші на цій справі. Вони вважають це роботою і, можливо, прирівнюють її до роботи контролера в метро або в автобусі, який ловить безбілетників. Тобто вважають, що це якась корисна для суспільства робота.

Припустимо, пенсіонер якийсь безробітний, якому нема чого робити, сидить цілий день і просто займається тим, що дивиться, чим займаються сусіди. Бабуся сіла внизу на лавочку і дивиться, хто куди вийшов, о котрій годині, з ким і куди.

Але головною мотивацією для них є виключно матеріальне становище. І це дуже гарний дзвіночок для всіх нас, бо це зовсім не те, як раніше люди за своїм якимось комуністичним переконанням доносили в органи на “ворогів народу”.

По-друге, будь-яка така війна і будь-яка “спецоперація” призводять до виникнення або зростання всього негативного, що є в людині. У людині є величезна кількість негативних сторін. Зазвичай ці недоліки знижуються вихованням, знижуються цивілізацією. І в суспільстві, де є правила пристойності, непристойно доносити, непристойно сваритися, непристойно справляти нужду там, де ти живеш, і де ти працюєш, непристойно ходити голяка вулицями.

А ось у хворому суспільстві все це перестає працювати. Люди втрачають, грубо кажучи, координати того, що пристойно, що непристойно, що добре, що погано. І Росія вже давно така країна, у якій координати вже втрачено.

Плюс у будь-якому суспільстві є просто психічно хворі люди, або просто погані люди, які користуються такою ситуацією для того, щоб самореалізуватися.

Цей феномен був присутній за радянських часів під час сталінського ГУЛАГу. У сталінські часи люди також доносили для того, щоб збагатитися. Наприклад, у сусіда квартира, кімната: я донесу на всіх своїх сусідів, звільняться кімнати, і я вселюся в кімнату того, кого заарештували за моїм доносом. Або вам неприємна якась людина. Є у вас, припустімо, колега, який красивіший за вас, кращий за вас, розумніший, сильніший за вас тощо. Ви на нього доносите, його саджають у в’язницю, ви займаєте його місце.

І цією справою Російська Федерація займається вже понад століття. Вона відстрілює всіх своїх найкращих людей, і залишаються найгірші. Залишаються ось ці донощики. Залишаються ті, хто без доносів не може утвердитися, хто без доносів не може просунутися по роботі, хто без доносів не може стати якимись шанованими людьми.

І ось у результаті такого негативного відбору, який існує вже понад століття, ми отримали нинішню Російську Федерацію, путінську Росію.

Масштаби “стукацтва” великі, я б сказав, навіть величезні. Згідно з даними Федеральної служби безпеки (ФСБ), кадровий склад охоплює понад 200 тисяч співробітників ФСБ. Якщо 150 тисяч — це оперативники, які “в полі”, то у них у середньому по 30 агентів на зв’язку. Виходить 4,5 млн стукачів у РФ на 145 млн населення. Виходить, що кожен трьохсотий росіянин — “стукач”. І ось уся ця справа по всій країні.

А в тих місцях, які значущі для режиму, донощиків набагато більше. Я назвав цифру в середньому 30 осіб у кожного оперативника, але є оперативники, у яких по 50 агентів на зв’язку. Наприклад, у якомусь науковому або військовому інституті, у військовій частині, у виші на кшталт МДІМВ (Московський державний інститут міжнародних відносин, — ред.), в апараті московської мерії або в якихось інших значущих місцях набагато більше агентів. Тому, звичайно ж, це величезна мережа. 

ОЛЬГА РОМАНОВА: Не Путін стоїть за кожним доносом, росіяни самі все із задоволенням пишуть

— Здавалося б, до чого тут Путін? Путін — це породження російського населення, плоть від плоті, просто згусток очікувань.

Це не Путін стоїть за кожною бабусею або юним негідником. І не Путін йому диктує на вухо: “Напиши, напиши, напиши”. Ні, всі самі, і з великим задоволенням.

Путін створив сприятливе живильне середовище. Знаєте, як бульйон або фізрозчин для появи нового життя. Проблема в тому, що це нове життя.

Люди готові жити в поганих умовах, не займатися собою, не займатися власним життям, власним здоров’ям, своїми успіхами, своїм навчанням, але зайняті тільки тим, щоб їх усі боялися. А головне, щоб сусід боявся найбільше. Головне — нашкодити сусідові, щоб він не жив добре. Ось це дивно.

Можна міркувати, що тут винне і кріпосне право, і татаро-монгольське ярмо. Але, найімовірніше, общинне господарство в російських сільських поселеннях, яке завдало великої шкоди ментальності і російській, і російській.

Життя в громаді — я пишу донос, тому що я живу в суспільстві. І далі ленінське вилазить: “Не можна жити в суспільстві й бути вільним від суспільства”.

Я живу в суспільстві, у якого є ворог, і я хочу бути його частиною. Я хочу, щоб суспільство мене приймало. Я хочу бути таким самим брудним, неосвіченим, із поганими зубами, але при цьому злісним і страшним. І тоді мені скажуть: так ти свій.

ІГОРЬ ЯКОВЕНКО: Доносительство — отрута, яка впорскується в суспільство і не дає йому самоорганізовуватися

— Доносництво — це дійсно особливе соціальне явище. Воно дуже сильно ініціюється владою. Це все дрімало протягом тривалого часу.

Мабуть, більш ніж півстоліття в Росії, в Радянському Союзі стукацтво було надзвичайно ганебним явищем. Донощику — перший батіг, така приказка ходила. І “стукач” був людиною надзвичайно нешанованою, огидною людиною.

Зараз донощики пишаються своїм ремеслом, вони публікують пости, публікують тексти. Вони відверто кажуть, що доносять, відкривають свої обличчя.

Розповідають, що якась дівчина ходить вулицями та знімає на відео тих людей, які, на її думку, мають опинитися у в’язниці. Знаменита історія з дівчинкою, яка написала антивоєнний малюнок, її батька ув’язнили, а її намагаються відправити в якусь спецустанову. На неї написала донос директор цієї школи. Учні пишуть доноси на своїх учителів і так далі.

Тобто це явище стає масовим, воно наростає, тому що дуже ініціюється державою, яка зацікавлена в тому, щоб громадяни доносили один на одного. Це сприяє знищенню залишків якоїсь самоповаги серед російського населення.

Для того, щоб цей режим зміцнився, у того, що називається населенням, а насправді це популяція, мають бути знищені залишки якоїсь емпатії, залишки можливості до самоорганізації. І доносительство сприяє атомізації людей у суспільстві.

Треба породити недовіру, щоб люди один одному не довіряли. І тоді можливості для згуртування і протистояння режиму будуть знищені.

Зараз вони вкрай невеликі, оскільки той репресивний апарат, який існує в Росії, готовий придушити будь-який виступ. Але важливо, що навіть у разі, якби підтримка силовиків ослабла, все одно не було б шансу для того, щоб населення було якось здатне до організованого протесту.

Доносництво — це та отрута, яка впорскується в суспільну свідомість і ліквідує будь-які можливості до самоорганізації.

Тобто люди повинні один одному не довіряти. Люди повинні стукати один на одного. Ну, чистий Оруелл (Джордж Оруелл, англійський письменник, автор знаменитого роману-антиутопії “1984”, — ред.), як відомо.

Читайте також: Реалії Росії — доноси, штрафи, арешти і тюремні терміни: як Путін розправляється з неугодними (ВІДЕО)