Чекають на ЗСУ, здають колаборантів і збирають гривню: про зміни настроїв жителів окупованого Криму — в огляді експертів

Останнім часом в Україні дедалі частіше лунають слова про швидке звільнення окупованого Криму, який був анексований Росією в березні 2014 року.

Приводом для цього послужили не тільки успіхи Збройних сил України (ЗСУ) на полі бою і заяви деяких політиків і чиновників, а й події на території самого півострова. Вибухи і пожежі на російських військових об’єктах — штабах і базах російських військових, складах із боєприпасами, нафтобазах і аеродромах, а також на Кримському мосту — не на жарт налякали військове керівництво РФ.

Побоюючись наступу ЗСУ, Росія перекидає до Криму додаткові військові підрозділи та зводить оборонні споруди на території півострова. При цьому, російські генерали та офіцери в страху вивозять свої сім’ї з Криму.

Крім цього, в Криму активно діють партизанський рух “Жовта стрічка“, а також підпільні організації “Атеш” і “Кримська бойова чайка”, і їхні лави збільшуються після кожної успішної операції ЗСУ.

Експерти зазначають, що за час окупації кількість прихильників російського режиму на анексованому півострові істотно зменшилася. Багато кримчан, що голосували 2014 року за приєднання Криму до Росії, повною мірою відчули на собі всі “принади”, що приніс їм горезвісний “русскій мір”, і тепер із нетерпінням чекають на повернення Криму в рідну українську гавань.

Читайте також: Умов для звільнення Криму — безліч: шанси на деокупацію півострова оцінили експерти

Як змінилися настрої кримчан за роки окупації? Яку політику потрібно проводити щодо місцевого населення після звільнення Криму? Що робити з росіянами та колаборантами після деокупації Кримського півострова? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу;
• Денис Чистиков, заступник постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим;
• Ескендер Барієв, голова Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу;
• Андрій Сенченко, колишній заступник голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рефат Чубаров: РФ перетворила Крим на військовий концтабір

— Крим перетворюється на військовий форпост Росії, де перебуває весь непотріб, який збирають по всій території Росії. Місцева окупаційна влада ухвалила рішення про розмежування земель, які будуть роздаватися всім учасникам війни Росії проти України. І зараз вони його активно реалізовують.

Це не просто земельні наділи, а ділянки, які примикають до моря. Тобто практично все узбережжя Криму по всьому периметру буде роздано військовослужбовцям РФ або в разі загибелі їхнім родичам.

Крим ще більше перетворюється на такий собі концтабір, оточений по периметру людьми, відданими цьому режиму. Плюс переміщення, передислокація основних баз ПВК “Вагнер”. І там взагалі не залишається місця для тих людей, які пов’язують своє життя зі своєю землею, з Кримом.

Тільки лише звільнення Криму найближчим часом може поставити кінець усім цим зловісним експериментам. Усвідомлення того, що деокупація півострова неминуча, абсолютно зміцнило свідомість усіх людей, які там живуть. І тому подальші їхні дії визначатимуться після тих подій, які відбуватимуться на півдні України.

Що ближче підходитимуть Збройні сили України до Чонгара, до Чаплинки та інших населених пунктів, то активнішим буде і виїзд колоністів із Криму, і повернення награбованого ними майна, нерухомості. Це все буде, як мені видається, у найближчі місяці.

З огляду на свій вік я належу до того покоління, яке не тільки пам’ятає, а й заповнювало в різних ситуаціях анкети, де було одне запитання: чи перебували ви або ваші родичі в роки німецької окупації на окупованих територіях? Такі люди як я були двічі тавровані, бо я народився у вигнанні, мої батьки — кримські татари — були вислані, вони ще й жили в роки німецької окупації Криму.

До чого я це зараз згадав? Ми нещодавно з віцепрем’єр-міністеркою України Іриною Верещук і представниками правозахисних організацій Меджлісу кримськотатарського народу говорили про те, що є кілька напрямів роботи після деокупації Криму, де потрібно знайти дуже точні, ефективні форми їхнього вирішення.

Перше — це колоністи, це майже мільйон людей, які незаконно оселилися в Криму в період окупації, 99% з них — це громадяни Росії. Але тут я не бачу особливих труднощів і думаю, що ми знайдемо, спираючись на міжнародне право, досить ефективні механізми.

Друге — це колаборанти. Тут треба буде ретельно і всебічно підійти до цієї проблеми, щоб згідно з міжнародним гуманітарним правом удосконалити законодавство України, і всі ті люди, які вже десятий рік живуть в умовах окупації, не стали винними, як за радянських часів.

Усі, хто жив на окупованій території, вони вже були винні перед радянською владою. Тому нам треба буде дуже чітко провести лінії між громадянами України, які виживали в умовах окупації, і тими, які своєю діяльністю зміцнювали окупаційну владу.

І третя проблема — це кадри. Ми усвідомлюємо, що для успішної інтеграції Криму після звільнення треба буде йому допомогти з кадрами. Але ніхто не повинен мати право виводити з цієї сфери тих людей, які там живуть.

У Криму сотні тисяч жителів — це кримські татари, етнічні українці, які залишаються вірними українській державі. Вони виживають там і очікують звільнення Криму. І тому ці люди теж мають бути частиною спільноти, яка відроджуватиме звільнений Крим.

Андрій Сенченко: Росія розглядає громадян України в Криму як чужорідне тіло

— Про курортний сезон у Криму, я думаю, що пора забути до його звільнення. Коли ми говоримо про ситуацію на окупованому півострові, то потрібно розглядати не тільки військові зусилля Російської Федерації з організації оборони, а й ті процеси, які відбуваються в середовищі українських громадян, які прожили тривалий час в окупації, бо це теж дуже важливий фактор для процесу звільнення Криму.

По-перше, два мільйони наших співгромадян втомилися від багаторічної окупації, свавілля й абсолютного безправ’я. По-друге, люди, безумовно, бояться військових дій на території Криму. І, по-третє, вони перебувають у стані абсолютної невизначеності. І, на превеликий жаль, поки що наша влада розуміє це дуже слабо.

І щобільше, є постійні провокації, які відбуваються на вільній території. Нещодавно публікувалися результати так званого “соцопитування” із запитаннями на кшталт “Чи треба притягати до відповідальності лікарів, які в окупованому Криму лікували людей?” Я вважаю, що це провокація. Дуже важливо дати відповідь на законодавчому рівні, кого влада вважає зрадником, пособником окупантів, а кого вважає жертвою агресії.

Коли ми говоримо про колаборантів, то це ті, хто усвідомлено й активно своїми діями зміцнював окупаційний режим. І є вимушена колаборація: лікар, який лікував українських громадян, що живуть у Криму до лютого 2014 року і після залишається лікарем. І ось тут потрібні не думки, а чітке законодавче регулювання. І це неможливо зробити в тиші кабінетів СБУ або на Банковій.

Російська Федерація від самого початку розглядала кожного українського громадянина, який живе на окупованій території Криму, як чужорідний для себе елемент. Причому навіть ті, хто здуру або усвідомлено бігав із триколорами в лютому 2014 року і кричав “Путін, прийди”, все одно належать до групи ризику.

Але при цьому виділялися ще особливо ризиковані для Російської Федерації групи. Це, безумовно, кримські татари. І це молодь, для якої Радянський Союз і все, чим живе Росія, яка прийняла багато чого з СРСР, було порожнім звуком. Росія для них — це чужа країна, а Москва — столиця чужої країни. Тобто не було ніякої ностальгії, яка може бути в окремих представників старшого покоління.

Щодо цієї групи ризику вчинили по-іншому: це незаконний призов в армію країни-окупанта, що в Женевській конвенції є воєнним злочином. Тобто одягали чоботи для того, щоб форматувати мізки.

Але крім тих, хто сьогодні перебуває в СІЗО, є ж ще й сумна статистика зникнень і вбивств людей, які займали проукраїнську позицію. Ця статистика тягнеться з перших днів окупації Криму, з 20 лютого 2014 року, і цифри весь час зростають.

Російська Федерація, спочатку окупувавши Крим, розгорнула свої спецслужби за нормами, які вдвічі — втричі вищі, ніж у Москві та Санкт-Петербурзі. Тобто для того, щоб тримати кримське населення у відносній покорі, єдиний рецепт — це репресії і залякування. І цим Росія займається всі ці роки. Люди дуже від цього втомилися.

Денис Чистиков: Кримчани готуються до звільнення півострова від російських окупантів

— Нині навіть ті жителі Криму, які були нейтральні до України, вже очікують її повернення.  І тепер навіть точаться дискусії серед кримського населення про те, що бажано, щоб Росія залишила Крим дипломатичним шляхом, тобто вийшла і не створювала руйнувань.

Кримчани бачать, як російські війська діяли в Херсонській, у Донецькій, у Запорізькій областях, вони зараз дуже цього бояться і стривожені.

26 лютого, у День спротиву, у соцмережах жителі Криму самі просили ЗСУ здійснити якийсь обстріл, щоб налякати окупантів. Місцеві жителі перед цим попереджали своїх знайомих і рідних про те, щоб ті перебували ближче до укриттів. Кримчани навіть очікували, що того дня мало розпочатися звільнення Криму.

Якщо проаналізувати ситуацію за минулий рік, найбільше уваги правоохоронців і російських спецслужб було прикуто до шкіл та інститутів. Вчителі розповідають про те, що їм надходить команда проводити обшуки в гуртожитках і шукати українську літературу і все, що пов’язано з Україною, щоб потім проводити профілактичні бесіди з цими дітьми.

Тож проукраїнські настрої в Криму тільки зростають, і це насамперед відчуває молодь, яка дорослішала після окупації, а тепер активно чекає на повернення України.

На початку листопада минулого року окупаційна влада запровадила в Криму “жовтий” рівень терористичної загрози. Він має багаторівневу реалізацію заходів, і на початку оголошували не весь перелік, щоб не налякати населення. І зараз оприлюднили вже повний список заходів, які обмежують права людей на території Криму.

Кримчани вже усвідомлюють, що звільнення наближається, але також наближаються і військові дії, які відбуватимуться на території тимчасово окупованого Криму.

“Жовтий рівень” також стосується і бізнесу. Він передбачає перехід економіки та бізнесу на виконання завдань, які ставляться перед Міноборони РФ. Тому підприємці зрозуміли, що вільний розвиток бізнесу, який був раніше, їм уже не світить. Тому треба або адаптуватися, або закриватися.

Бізнес, який був спрямований на колаборантів — сфера послуг розваг — зараз обмежується, закривається, тому що їхня кількість у Криму зменшується, вони виїжджають.

Крім того, це торкнулося сфери нерухомості: кількість угод, які були здійснені на території Криму, дорівнює нулю. Ціни начебто не падають, але й угод за цими цінами не відбувається. А ті угоди, за кількістю яких було раніше 70-відсоткове падіння, фіксували ціни на 30-40% нижчі за ринкові.

Зараз у соціальних мережах також відзначається активний інтерес до нашої гривні. Тобто жителі Криму вже масово шукають гривню для її обміну на російські рублі.

Слід зазначити, що тих громадян РФ, які проживають на території Росії, але хочуть працювати в Криму, наразі не спостерігається. У зв’язку з цим, було навіть ухвалено постанову про роздачу земель на території Криму для учасників так званої “спеціальної військової операції”. Тобто ті, які її пройшли і проживають на території Росії, можуть отримати землю. Але й тут також охочих немає.

Це в районах, наближених до морської зони, а також на території міста Севастополя. Поки що були лише рішення про виділення, але конкретних прикладів їхньої передачі не фіксувалося. Таким чином, поповнити статистику нових росіян, які приїжджають до Криму з Російської Федерації, не вдається, і цих охочих стає дедалі менше.

Щодо “чемоданного настрою“, то на адмінкордоні встановлено умовні бар’єри, і чиновники, колаборанти, які працюють на території Херсонської області, не мають змоги навіть виїхати до Криму. Тобто вони штучно обмежують переміщення.

Думаю, що там є багато охочих, які хочуть залишити територію Херсонської області та виїхати, щоб не потрапити на воєнні дії та вивезти свої сім’ї на територію Російської Федерації.

Згідно із Законом України та міжнародним законодавством, громадяни Росії, які в’їхали на територію Криму після 2014 року, повинні залишити її, оскільки перебувають там незаконно. Якщо вони захочуть повернутися на територію Криму, і при цьому не скоювали військових і будь-яких інших злочинів, то вони повинні вже будуть зробити це в законному порядку.

Ми розуміємо, що жителі Криму були змушені отримувати російські паспорти, але це не означає, що вони колаборанти. Якщо вони отримали паспорт для того, щоб очолити якийсь окупаційний орган влади або займатися протиправною військовою діяльністю, тоді це буде кримінальна відповідальність.

Крім того, багато жителів Криму були змушені займатися роботою, яка забезпечувала життєдіяльність більшості кримчан. Це і лікарі, і вчителі. Якщо вони не очолювали навчальні заклади, не були керівниками адміністрацій, то вони також не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність передбачена для тих, хто саме сприяв окупації, пропагував її, вчиняв воєнні злочини, а також брав участь у так званій “спеціальній воєнній операції” зі зброєю в руках і на полі бою.

Ескандер Барієв: Окупаційна “адміністрація” Криму б’є на сполох

— Родичі військовослужбовців дійсно виїжджають із Криму, зокрема, з Перевального та інших населених пунктів. На цивільному рівні ми не можемо детально це все перевірити, але є інші індикатори.

По-перше, будівельний бізнес практично в Криму встав. Не тому, що не вистачає будівельних матеріалів, а насамперед забудовники бояться того, що можуть бути бойові дії в Криму і туди прийдуть ЗСУ.

По-друге, почастішали різні перевірки сирен, це проводилося і в Севастополі, і Сімферополі, і в інших містах. А в школах намагаються проводити уроки або тренування цивільної оборони. Що найсмішніше, дітей виводять на вулиці, коли подвір’я шкіл повністю закриті й, відповідно, з ними не відпрацьовують спуск у якісь підвали чи бомбосховища. Їх виводять саме на вулицю

Уперше за період окупації, попри те, що в Криму дуже багато російських військовослужбовців, у Сімферополі не проводили військовий парад і виставку військової техніки РФ. Це свідчить, найімовірніше, про те, що техніку переправляють на північ Криму.

Що стосується тих вибухів, які відбувалися протягом останніх тижнів, то вони були практично у всіх регіонах Криму. З одного боку, окупаційна влада всіляко в інформаційному плані намагається демонструвати, що все спокійно, що Росія повністю контролює територію Криму.

А з іншого боку, вона взагалі намагається уникати розповсюдження інформації про подібні випадки, і наші земляки дізнаються про все самі або отримують інформацію, завдяки “сарафанному радіо”, тобто передають один одному.

Тобто ми бачимо, що там не все досить спокійно. І керівництво окупаційної адміністрації Криму починає все більше і більше турбуватися про всі процеси, що відбуваються на півострові.

Вони продовжують зміцнювати території і на півночі, і на заході Криму. Туди привозять будматеріали, монтують оборонні споруди, особливо вздовж Північно-Кримського каналу.

Говорячи про міграцію людей, то в Криму зустрічається чимало цивільних осіб із Херсона. Окупаційна влада намагається привабити жителів Херсонської області виплатами. Але при всьому цьому є проблеми з нерухомістю, тобто попит перевищує пропозицію.

Читайте також: Підтримка України в Криму зростає, попри посилення репресій — деталі від правозахисниці