Гонка озброєнь і посилення напруженості між США і РФ: чим загрожує припинення участі Росії в “ядерному договорі”

Рішення президента Російської Федерації Володимира Путіна призупинити виконання Росією зобов’язань за Договором про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3 або New START) викликало серйозну стурбованість на Заході.

СНО-3 залишався останнім документом, який міг обмежувати ядерні арсенали РФ і США. Виконання умов цього договору, по суті, контролювало гонку озброєнь.

Лідери західних країн вважають, що своїм рішенням щодо СНО Путін намагається шантажувати США і ЄС у відповідь на військову допомогу Україні. Вони засудили безвідповідальну риторику Кремля і підкреслили, що ядерний шантаж Москви не вплине на підтримку України.

Призупинення СНО-3

21 лютого у своєму посланні Федеральним зборам Володимир Путін заявив, що Росія припиняє свою участь у Договорі про СНО і готується до проведення випробувань ядерної зброї. За його словами, РФ “не виходить із договору, а саме припиняє свою участь”.

Путін наказав Міноборони РФ і держкомпанії “Росатом” забезпечити готовність до випробування російської ядерної зброї. При цьому російський президент наголосив, що РФ нібито “не буде першою проводити випробування, а зробить це після того, як такі заходи пройдуть у США”.

Уперше Договір про стратегічні наступальні озброєння підписали влітку 1991 року перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов і президент США Джордж Буш. Після розвалу СРСР другий Договір про СНО зі США в січні 1993 року підписала вже Російська Федерація, однак він так і не набув чинності.

Останній, третій, Договір про СНО було підписано навесні 2010 року в Празі терміном на 10 років. Свої підписи під ним поставили президенти США і РФ Барак Обама і Дмитро Медведєв. Договір набув чинності 5 лютого 2011 року, а термін його дії закінчився 2021 року. 3 лютого 2021 року США і РФ продовжили дію договору до 2026 року.

Згідно із СНО-3, кожен із підписантів повинен мати обмежену кількість техніки і боєприпасів, здатних нести ядерний заряд.

Зокрема, договір передбачає скорочення ядерного озброєння до:

• 700 міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), балістичних ракет, що розміщуються на підводних човнах (БРПЛ) і на бомбардувальниках;
• 1550 стратегічних ядерних боєголовок на МБР, БРПЛ і важких бомбардувальниках;
• 800 пускових установок для МБР і БРПЛ.

На сьогодні СНО-3 є останнім з чинних між Росією і США договорів про контроль ядерних озброєнь.

Реакція Заходу

Призупинення Росією виконання угоди СНО-3 викликало різко негативну реакцію на Заході. Після такого демаршу Путіна у США заявили, що уважно стежитимуть за реальними кроками Росії.

Як вважає президент США Джозеф Байден, попри призупинення Договору Путін не наважиться застосувати ядерну зброю.

“Я не думаю, що він (Путін, — ред.) планує застосувати ядерну зброю або щось на кшталт цього. Я думаю, що [припинення участі в договорі з боку РФ] це велика помилка, і я впевнений, що ми зможемо це виправити”, — цитує очільника США канал ABC News.

Офіційна представниця Держдепартаменту США Андреа Калан зазначила, що в рішенні Росії призупинити виконання своїх зобов’язань за Договором немає нічого дивного, але це “нехороший знак”.

“СНО-3 регулює кількість зброї, і він багато років існує в різних формах. Але ми бачили, що російська сторона не хотіла зустрічатися так, як належить за цими договорами. За СНО-3 потрібно перевіряти кількість зброї, боєприпасів тощо, але Росія перешкоджала американським інспекторам робити свою роботу. Тож не дивно, що вони вийшли з Договору. Але це, звісно, нехороший знак, і ми будемо дивитися, як далі розвиватиметься ситуація”, — поділилася своєю думкою Калан.

Колишній старший радник з контролю над озброєннями і нерозповсюдження в Раді національної безпеки США Джон Вольфстал вважає, що якщо Росія припинить обмін даними і повідомленнями, це докорінно змінить ядерні відносини зі США.

“У США все ще є великі можливості для спостереження за ядерними силами РФ навіть без чинного договору. Вихід Москви з угод збільшить невизначеність і ймовірність непорозуміння, посилить сприйняття загрози і прискорить гонку озброєнь”, — написав ексрадник у Twitter.

Зі свого боку, старший науковий співробітник програм зі зброї масового знищення Інституту досліджень ООН у сфері роззброєння Андрій Баклицький упевнений, що РФ певний час дотримуватиметься умов СНО-3. При цьому з часом США стане складніше перевіряти дані за допомогою наявних технічних засобів.

“Один із плюсів — рішення Росії має політичний характер. Його можна легко скасувати в разі потепління відносин зі Штатами. Але поки що жодних змін у політичних відносинах двох країн у найближчому майбутньому не передбачається”, — цитує Баклицького The Guardian.

На думку експертів, наступний крок Кремля — ядерні випробування, які Путін уже проанонсував у своєму посланні Федеральним зборам.

Читайте також: Ядерна зброя як інструмент у міжнародній політиці: що означають погрози Путіна, пояснив експерт

Вдарить Путін чи ні — прогноз експертів

Що означає призупинення Росією виконання Договору про стратегічні наступальні озброєння? Які наслідки воно матиме? Яку мету переслідує Путін, погрожуючи всьому світу ядерною зброєю? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• російський політолог і журналіст Андрій Піонтковський;
• генерал-майор запасу Служби безпеки України, заступник голови СБУ (2014-2015 рр.) Віктор Ягун;
• завідувач сектору Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак;
• політолог Володимир Фесенко;
• директорка Одеського центру нерозповсюдження ядерної зброї, кандидатка політичних наук Поліна Синовець.

АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ: Імовірність застосування Путіним ядерної зброї близька до нуля

— Путін у тисячний раз хоче нагадати світові, що у нього є ядерна зброя. Цей шантаж тривав уже багато років, і на початку жовтня американці дали таку дуже рішучу відповідь. Путіна попередили, зокрема, [Джейк] Салліван і [Ентоні] Блінкен, якою буде реакція Заходу в разі використання тактичної ядерної зброї.

Вони назвали це катастрофою, а наступного дня вже відставні генерали та дипломати в деталях виклали, що тоді буде. НАТО використає для знищення російського угруповання в Україні свій вогневий вплив із власної території. І, крім того, Путіна буде вбито після цього.

А за кілька днів дуже серйозне попередження Путіну про те, що пора припиняти шантаж, зробили президент Сирії [Башар Асад] і прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді. Відтоді ця риторика дещо знизилася.

Ба більше, Путін спростовував, що ми, мовляв, нічого такого не мали на увазі. Навпаки, він кричав: “Нам не потрібно використовувати ядерну зброю. Ми можемо Україну в кам’яний вік увігнати за допомогою знищення її інфраструктури простою зброєю”. Але з кам’яним віком нічого не виходить, спроба наступу провалилася.

Катастрофа? Так, класична в стилі російського наступу. Але ось вирішили знову ще даремно помахати ядерною зброєю. Ніхто в ці погрози вже давно не вірить і їх ігнорує.

Кажуть, що вони підірвуть ядерну бомбу десь на території Світового океану. Вони скільки завгодно можуть про це нагадувати, але це абсолютно порожнє.

Протягом року я називаю три причини, через які Путін не застосує ядерну зброю, і через які ймовірність її застосування, скажімо так, близька до нульової.

По-перше, застосування ядерної зброї нічого не вирішить у військовому відношенні. Увесь світ бачив останнє опитування громадської думки: 87% українців заявили, що Україна не піде на переговори і буде битися до вигнання останнього окупанта.

Друге: це викличе вкрай жорстку реакцію Заходу.

Ну і третє: якщо Путін збожеволіє і піде на це, навіть розуміючи, що його вб’ють – у нього немає кнопки на столі. Застосування ядерної зброї – це досить складний процес, включно з десятками офіцерів. Ну, не можуть стільки людей одночасно збожеволіти. Так що ймовірність близька до нуля.

Путін [своїм ядерним шантажем] намагається все-таки впливати на Захід, щоб там зберігалася думка: “Чорт його знає. Можливо, не будемо давати Україні ракети, що дістають до Москви? Може, відкладемо там на тиждень передачу літаків?”.

Путін розраховує, що якісь залишки страху перед ядерною зброєю у Заходу все-таки залишаються. Але стратегічно ця карта провалилася.

Але, по-перше, ніхто не вимагає в української влади що завгодно в обмін на будь-які умови миру. По-друге, ми бачимо, що завдяки нашим союзникам удосконалюється система ППО, маса нових систем: і французьких, і американських, і німецьких. І кожна нова атака Росії стає все менш результативною.

ВІКТОР ЯГУН: Якщо росіяни захочуть застосувати ядерну зброю, вони просто знищать ту територію, яку захочуть захопити

— Тактичне ядерне озброєння застосовується з якоюсь певною метою. За часів Другої світової війни були фронтальні атаки, коли мільйони солдатів, тисячі танків, сотні літаків. І зрозуміло було, що є зосередження живої сили, десь близько 50-60 тис. в одному напрямку.

І ось один із варіантів, як зупинити цю величезну кількість військ, це використання тактичної ядерної зброї. Тобто запускається ракета, яка закриває площу близько 50-100 квадратних кілометрів, залежно від того, яка використовується ядерна боєголовка.

І в такому разі це угруповання військ перестає існувати. Виходить великий простір, куди може наступати армія, яка використовувала ядерну зброю.

Як правило, це все передбачалося на величезних площах, які точно не мали там цивільного населення. Це були якісь великі напрямки наступів.

Зараз зовсім інша війна. Ми ж бачимо, що, по-перше, сьогодні не використовують таку величезну кількість людей. Усе угруповання російських військ в Україні становить близько 350 тис. осіб. І в нас же не пустеля.

Тому, якщо росіяни дійсно захочуть використати ядерну зброю, вони просто знищать частину території, яку намагаються захопити. І що вони з нею будуть робити? Чи вони її нам подарують після цього?

На Заході чітко сказали, чим все це може загрожувати Росії. І була така інформація, коли тільки ще почалися розмови про ядерну зброю, що США готові завдати не ядерного, а превентивного удару, за якого, наприклад, Чорноморський флот РФ перестане взагалі існувати. А це дуже серйозна заява.

Авіаносець США перебуває в Середземному морі, і кількості “Томагавків”, яка є в цій авіаносній групі, гадаю, вистачить на знищення не тільки Чорноморського флоту, а й усього угруповання російських військ у Криму. Тому все це було серйозно.

Думаю, до них повинно було дійти, що використання тактичної ядерної зброї не тільки не має сенсу, але ще й принесе Росії величезні втрати та, можливо, призведе до її розпаду. Але те, що після цього РФ почне зовсім по-іншому себе почувати у світовому співтоваристві, це однозначно.

ОЛЕКСІЙ ЇЖАК: Росія не має можливостей для нарощування ядерного арсеналу

— Вихід із договору про ядерне стримування — це сигнали невдоволення Путіна. По-перше, візитом президента США в Україну. І друге — це невдоволення тим, що Росію перестали боятися.

Путін звик, що минулими роками, скажімо, років 10 тому, варто було йому заявити щось про ядерну зброю, всі відразу ж дуже сильно боялися. Навіть рік тому боялися, коли він щось говорив про це і проводив випробування, а тепер перестали боятися.

Щодо “призупинення дії” Договору. Це абсолютно не юридичний термін, у самому договорі немає поняття призупинення. Що це означає? Абсолютно незрозуміло.

У цьому Договорі, який дуже важко порушити й економічно, і технологічно, є дуже важливий аспект, пов’язаний з обміном інформацією [про стан ядерного озброєння між США і РФ]. Путін дав сигнал, що він може призупинити з боку Росії дію Договору і сам не отримувати інформацію. Але й Росія перестане надавати дані про свою ядерну зброю, про зміни статусу.

Це досить інтенсивний обмін інформацією, який створює прозорість і стабільність. Ми багато разів чули минулого року, як США говорили, що не бачать ознак підготовки Росією ядерних ударів, незалежно від риторики. Це заявлялося, виходячи з тієї інформації, яка передається закритими каналами в рамках цього Договору.

Путін, я так розумію, пригрозив призупинити обмін цією інформацією і таким чином створити більше невизначеності та більше страхів навколо себе.

З боку Росії можливостей нарощування ядерного арсеналу після припинення дії Договору практично немає. Але з боку Сполучених Штатів є більше можливостей. Якщо вони грюкнуть дверима, то вони можуть наростити.

Там у чому фокус. У ядерних запасах є велика кількість так званого поворотного арсеналу. Це ті боєголовки, які лежать на складах, вони готові, але їх треба поставити на якісь носії.

У США є досить великий запас носіїв, на які можна довантажити ці боєголовки. Припустимо, на ракети “Трайдент II” на підводних човнах. Там вісім блоків може стояти, вони розвантажили, поставили, і вийде ж не 1,5 тисячі, як за Договором, а 2-3 тисячі.

У Росії таких можливостей набагато менше, практично їх немає. Тому, думаю, це Путін “на зло бабусі відморозив вуха”. Якщо і говорити, що хтось може наростити ядерні арсенали, так це Сполучені Штати Америки.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Путін намагається налякати Захід ядерною зброєю

— Те, що військові кораблі Північного флоту РФ з ядерною зброєю на борту вийшли в море — це є індикатором того, що світ вступив у нову для когось “холодну війну”, а для нас, на жаль, гарячу. Росія зараз намагається використати ядерну зброю як такий собі останній аргумент, погрожуючи її використанням Заходу.

Однак не тільки Захід, а й Росія боїться прямого військового зіткнення, тому що всі побоюються ризиків глобальної ядерної війни. І це добре, що такі побоювання існують.

Ці ігри “взяти на слабо” або налякати використанням тактичної ядерної зброї саме зараз мають не стільки військову мету, скільки, скоріше, пропагандистську. І вихід цих військових кораблів із тактичною ядерною зброєю — це частина пропагандистського шоу.

Тому поки що прямої небезпеки немає. Кремль, швидше, пропагандистськи намагається полякати Захід. Але, звісно ж, хоча б потенційно, але такий ризик існує, і він пов’язаний тільки з Путіним і, скажімо так, з його психічною рівновагою.

Насправді, ризики серйозної ядерної війни пов’язані не з тактичною ядерною зброєю, а з атомними підводними човнами і з балістичними ракетами, які там знаходяться. Ось це будуть відстежувати ретельно.

Парадокс ситуації полягає в тому, що хоча тактична ядерна зброя існує вже давно, але фактично майже з моменту створення її не використовували у війнах. Жодного разу ніде. Якщо першу атомну бомбу використовували в Японії, то потім, природно, цього не відбувалося. Усі зрозуміли, наскільки це небезпечно і руйнівно.

А тактична ядерна зброя має локальний ареал дії, фактично кілька кілометрів. Ефект за руйнуваннями та за кількістю жертв обмежений. Це, скоріше, зброя для використання в локальних військових діях, де буде велике скупчення збройної сили противника.

Але зараз інша війна, зараз війни не йдуть із великим скупченням живої сили. Ну, можливо, в окремих ситуаціях.

І то, якщо таку зброю використати зараз на Донбасі, то постраждають обидві сторони. Тому ефекту не буде.

Що стосується російських військових кораблів, то це зараз іде сигнал з боку Росії: “Не забувайте, у нас є ядерна зброя”. Але як швидко топляться російські кораблі, ми вже знаємо, це навіть робили українці зі своєю ракетною зброєю.

А у західних країн зброя, яка здатна потопити такі кораблі. Зокрема, і протикорабельні ракети, і багато чого іншого цілком достатньо. Тому Захід цим не налякати. Це, скоріше, поки що пропагандистська демонстрація-нагадування про те, що у Росії є ядерна зброя.

Але сама по собі ця ситуація ядерного шантажу вже говорить про те, що за весь час існування ядерної зброї ми вперше маємо справу з державним діячем, який намагається цією зброєю шантажувати. Можна, звичайно, згадати ще північнокорейських диктаторів, які намагаються шантажувати ядерною зброєю. Ось зараз Путін якраз скочується на їхній рівень. Але я думаю, що все-таки реально поки що прямих загроз її використання на сьогодні немає.

ПОЛІНА СИНОВЕЦЬ: Після призупинення договору про нерозповсюдження СНО світ може тріснути на два табори

— Відмова від нового стратегічного наступального озброєння в практичному полі ненабагато змінить ситуацію, тому що інспекції між Росією і США не діяли з 2020 року, відтоді як розпочалася пандемія COVID-19, і внаслідок цього їх було призупинено.

Так, був регулярний обмін інформацією про переміщення ракет, про їхню кількість, про якість розгорнутих ракет тощо. І тепер цього не буде.

Однак, знову ж таки, у нас є заяви російського МЗС про те, що Москва не збирається підвищувати кількість розгорнутих ракет і боєголовок і збирається все ж діяти в полі договору СНО, попри його припинення. Це дає певну надію західним опонентам на те, що якщо вони себе будуть “добре поводити”, то Росія може повернутися до Договору.

Крім того, найголовніше питання: де Росія візьме більше ракет і боєголовок для якісної гонки озброєнь? Федерація американських учених підрахувала, що в разі повної відмови від СНО Росія може наростити кількість розгорнутих озброєнь на тисячу ракет, а США — на дві тисячі. Причому це може статися моментально.

Якщо ж говорити про довгострокову гонку озброєнь, то в Росії в умовах нинішньої війни, коли мільйони і мільярди рублів витрачаються на війну і на конвенційне озброєння, сумніваюся, що будуть дуже високі можливості з виробництва, швидкого і якісного нарощування ядерного арсеналу. Тому саме з точки зору виконання зобов’язань за цим конкретним договором це невелика біда.

Велика біда може бути в тому, що договір СНО був, скоріше, символічним механізмом, який все ще залишається механізмом з контролю над озброєннями і взаємного діалогу між Москвою і Вашингтоном, оскільки найголовніше в умовах ядерного століття — це діалог між опонентами.

Наскільки я розумію, після Карибської кризи цей діалог між Москвою і Вашингтоном ніколи не припинявся. А документи з контролю над озброєннями, які з’явилися на початку 1970-х, а обговорювали їх ще в 1960-х, фактично цементували наявність діалогу, хай би що там відбувалося у відносинах ядерних держав.

Нині денонсація або призупинення СНО, як Путін це назвав, фактично повертає нас до ери до Карибської кризи, коли не існувало цих постійних каналів зв’язку, діалогу, зустрічей, обміну даними та думками. І це дуже погано, тому що в цій ситуації кожен з учасників матиме якесь хибне уявлення про наміри, можливості, якість і кількість озброєнь іншого опонента.

І тому всі ВПК почнуть працювати, по суті справи, на те, щоб випередити, передбачити й наростити більше, ніж потенційний опонент. І це дуже погано, тому що це позначиться на гонці озброєнь не тільки між Росією і США. За ними потягнуться, безсумнівно, всі ядерні держави й, перш за все, Китай, який зараз уже намагається наростити кількість озброєнь до рівня Росії та США.

І, відповідно, зараз у Китаю виникне питання: а чи не треба робити ще більше, щоб стати рівним у цьому або навіть стати світовим лідером? Франція і Велика Британія також відреагують. Ми вже не говоримо про Індію і Пакистан, у яких, безсумнівно, теж буде якась реакція на дії Китаю. Точніше, в Індії на дії Китаю, а в Пакистану на дії Індії.

А що витворяє Північна Корея, ми вже бачимо. Що в цій ситуації зробить Іран в умовах загальної колосальної гонки озброєнь? Чи стане Іран ядерною державою? І що в цих умовах глобальної гонки озброєнь станеться з режимом нерозповсюдження ядерної зброї?

Унаслідок цього світ просто може тріснути на два табори, у яких не буде єдиної спільної платформи, що об’єднує і в плані заборон, і в плані якихось бар’єрів у перегонах озброєнь. Тобто перспективи для глобальної безпеки внаслідок призупинення Договору про нерозповсюдження СНО не дуже райдужні.

Розрахунок у Путіна на те, що цей перспективний крах глобальної та стратегічної стабільності якось змусить Сполучені Штати піти на поступки щодо України.

Читайте також: “Цей джокер не працює”: що означає зупинка угоди, яка контролює ядерний арсенал