Розгіпнотизувати НАТО: підсумки саміту нової оборонної ініціативи в Ризі від спеціального кореспондента FREEДОМ

В міжнародній політиці дедалі більшу роль починають грати регіональні союзи “за інтересами” — замість традиційних міжнародних організацій та військових блоків. Це зовсім не означає, що старі об’єднання відходять у минуле. Це означає, що все частіше країни вважають за краще об’єднуватися під вирішення конкретних проблем в конкретному регіоні, що іноді зробити простіше у вузькому колі однодумців, ніж в межах великого союзу, де є багато різних думок.

“Смерть” та “реанімація” “мозку” НАТО

Президент Франції — одного з найважливіших членів НАТО — Еммануель Макрон ще в 2019 році заявив про смерть “мозку” цієї організації, а тепер підтвердив свої слова.

“Те, що ми зараз переживаємо — це смерть мозку НАТО”, — зазначив французький лідер, маючи на увазі труднощі у побудові взаєморозуміння серед дуже різних членів цього оборонного союзу.

Новий подих в Північноатлантичний альянс принесло російське вторгнення в Україну. Всі провідні країни Європи згадали про свою безпеку, а до роботи організації почали підключатися навіть країни євроатлантичного регіону. Такі як Південна Корея, Японія та Австралія.

Водночас ще відчувається, що з багатьох питань позиції країн НАТО, якщо не розходяться принципово, то відрізняються в підходах. Наприклад, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, коментуючи підтримку України з боку Альянсу, завжди наголошує, що військові поставки здійснює не блок, а його члени, і зброя доставляється лише до кордонів України. Напевно, така позиція — результат того, що у великій організації необхідно знаходити консенсус між різними інтересами.

В такій ситуації природно, що частина найбільш зацікавлених у підтримці України країн бажають мати свій формат спілкування. Тим паче, що частина з них має досвід життя в радянській окупації і як ніхто відчуває загрозу. 19 грудня в Ризі пройшов саміт Joint Expeditionary Force, який об’єднує 10 країн Північної Європи.

Ідея такого об’єднання виникла у вересні 2014 року на саміті НАТО в Уельсі після вторгнення в Україну. В листопаді 2015-го було підписано Меморандум про взаєморозуміння. Якщо говорити про Північну Європу, то у Росії традиційно військові та економічні інтереси в цьому регіоні. Тим більше, що Москва почала активно збільшувати свою присутність в Арктиці, а з огляду на її агресивну поведінку та погрози ці країни не можуть почуватися в безпеці.

“На зустрічі глави держав та урядів JEF мають намір обговорити агресивну війну Росії в Україні та пов’язані з цим зміни у кліматі безпеки в регіонах Північної Атлантики, Балтійського моря та Крайньої Півночі, з акцентом на співпрацю між членами JEF для надання подальшої допомоги Україні в боротьбі з агресором і про заходи щодо зміцнення регіональної безпеки”, — йшлося в анонсі саміту.

“Розгіпнотизувати НАТО”

Перша віртуальна зустріч в такому форматі відбулася 25 лютого, наступного дня після відкритого російського вторгнення в Україну, друга — вже особиста — 15 березня у Великій Британії.

Її відкривав президент України Володимир Зеленський. Тоді на тлі ще не до кінця зрозумілої реакції всіх членів НАТО на вторгнення Україна шукала будь-які інші формати, які б дозволили їй захистити себе. Тому що, незважаючи на запевнення про підтримку, на той момент активно до постачання озброєнь включилися лише деякі члени блоку. Незважаючи на звернення української сторони, про створення гуманітарної безпольотної зони хоча б над частиною України не йшлося.

Це був 20-й день відкритого вторгнення в Україну, і президент сказав, що НАТО є наймогутнішим військовим союзом, який чомусь не може ухвалити рішення, які могли б повною мірою підтримати Україну.

“НАТО — альянс, який… чи деякі члени цього Альянсу загіпнотизовані агресією Росії. Ми чуємо сьогодні багато роздумів про Третю світову війну, про те, нібито вона може розпочатися, якщо НАТО закриє українське небо. Російське вторгнення в Україну зруйнувало все, на чому трималася безпека в нашому регіоні та, впевнений, міжнародна безпека. Вага організацій, на які ми всі сподівалися. Сила міжнародних конвенцій. Поставило під сумнів і найпотужніший альянс світу”, — сказав тоді глава держави.

Дорогі друзі

Напередодні Саміту в Ризі Володимир Зеленський заявив, що його учасники — “наші дуже важливі друзі, важливі партнери та ефективні помічники в нашому захисті”.

Тому не дивно, що багато учасників, на прохання журналістів, коментуючи висловлювання французького президента Макрона про те, що Росії слід надати гарантії безпеки, критикували цю ідею.

“Я не думаю, що будь-яка країна НАТО або Фінляндія та Швеція, які не в НАТО, планують атакувати Росію. Їхні побоювання, що їм загрожують — не реальна проблема, тоді як побоювання України та Європи — реальні”, — сказала прем’єрка Естонії Кая Каллас.

“Доки триватиме війна, доки Путін не заявив, що він виводить війська, я думаю, тут нема про що говорити”, — була ще більш категорична міністерка оборони Нідерландів Кайса Оллонгрен.

Прем’єр-міністр Латвії Кріш’яніс Каріньш вважає, що навіть розмови про перемир’я наразі недоречні.

“Наразі всі ці розмови на користь Росії — вони зможуть перегрупуватися, щоб атакувати Україну більш безжально. Тому це Україна має нам говорити, що їй треба, а не ми маємо щось говорити Україні”, — зазначив він.

Президент Литви Гітанас Науседа наголосив, що гарантії безпеки — це для України, а не для Росії.

“Зараз ми маємо говорити про наші гарантії безпеки і, насамперед, про гарантії безпеки для наших друзів в Україні”, — сказав литовський лідер.

Оборонне замовлення Зеленського

“Безпека України — це безпека для всіх наших країн, тому для мене велика честь запросити мого доброго друга Володимира Зеленського до слова”, — заявив британський прем’єр Ріші Сунак, відкриваючи саміт.

Виступ президента був вже не такий емоційний, як в березні, але конкретніший — ніби він робив військове замовлення.

“Коли я брав участь в такому нашому з вами форматі минулого разу — а це було на 20-й день повномасштабного вторгнення — я закликав вас допомагати Україні та через це допомагати собі. Саме так ми з вами діємо всі ці місяці. І я дякую вам всім за це, за вашу велику підтримку! …Російська агресія може і має зазнати краху. І наше завдання зараз — прискорити це. Тепер на цьому саміті я закликаю вас зробити все для прискорення поразки окупантів”, — сказав він.

Президент України попросив Велику Британію посилити протиповітряну оборону України. Такі самі конкретні запити отримали й інші учасники зустрічі.

“Прем’єр-міністр Норвегії, пане Йонасе Стьоре, я прошу вас продовжити вашу оборонну підтримку України наступного року як мінімум на тому ж рівні, що й цього року. [Ракетні комплекси] NASAMS, які вже надані нам, суттєво посилили наш захист. Я вдячний вам за це і прошу збільшити постачання таких комплексів та ракет до них. Міністр оборони Нідерландів пані Кайсо Оллонгрен, щоб наші оборонні операції були успішними, ми потребуємо сучасної бронетехніки, перш за все, танків”, — звернувся до учасників саміту президент України.

Він уточнив, що Україну цікавлять нові танки “Леопард”. Після вступних ремарок учасники зустрічі пішли на переговори. Про те, наскільки вони були закриті, говорить той факт, що навіть в пресцентрі були проблеми з доступом до Wi-Fi, про що попереджали заздалегідь.

Військова майстерня Європи для України

Підсумкова заява саміту була політичною і не містила конкретної інформації щодо обсягу допомоги.

“Сьогодні ми зобов’язалися надавати подальшу політичну, військову, гуманітарну та економічну підтримку Україні стільки, скільки потрібно. Перемога України є життєво важливою для всієї нашої безпеки. Ми засуджуємо атаки Росії на критичну національну інфраструктуру, які проводяться для терору народу України”, — йшлося в ній.

Також там містився намір притягнути Росію до відповідальності за військові злочини. Підсумкові ремарки учасників були обнадійливими для України і дали привід припускати, про що реально домовлялися учасники саміту.

Прем’єр-міністр Латвії Кріш’яніс Каріньш розповів, що йшлося, насамперед, про військову індустрію і про те, як вона справляється з попитом, що раптово зріс з боку України.

“Ми усвідомлюємо, що в Європі ми повинні приділяти набагато більше уваги підтримці нашої військової індустрії, щоб бути впевненими, що у нас є достатньо виробничих потужностей для того, щоб постачати зброю, якої потребує сьогодні Україна, але також бути впевненими у власних оборонних можливостях “, — сказав він.

Очільниця Міноборони Нідерландів дала зрозуміти, що Україна й надалі може розраховувати на постачання важкої броньованої техніки, як просив український президент.

“Нідерланди вже витратили близько 1 млрд євро на зброю та військові можливості для України. Наразі ми плануємо допомогу на наступний рік. Ми побоюємося, що ця війна триватиме. Це означає, що ми все більше залучатимемося, як ми вже це робили з Чеською Республікою щодо ремонту танків, які були надані Україні, про що говорив президент Зеленський. Це те, що ми робимо і те, що ми продовжуватимемо робити наступного року і стільки, скільки це буде необхідно”, — сказала Кайса Оллонгрен.

Вона додала, що про передачу танків “Леопард” поки не йдеться, бо модернізовану радянську техніку можна поставити легше і швидше, а згодом техніка української армії відповідатиме стандартам НАТО.

Президент Литви вважає, що в допомозі Україні можна піти далі, і не завжди варто говорити лише про її військову складову.

“Я хотів би наголосити, що треба створити політичну перспективу інтеграції в НАТО для України. Я думаю, що ми матимемо дуже хорошу нагоду показати, що наші слова щось означають. Я маю на увазі обіцянку залишити двері НАТО відкритими для України на саміті в Бухаресті 14 років тому. Наші обіцянки повинні дотримуватися. Наразі питання в тому, як знайти оптимальну формулу того, як надати Україні чітку перспективу інтеграції”, — зазначив Гітанас Науседа.

За підсумками зустрічі не можна сказати, що формат Joint Expeditionary Force (Великобританія, Нідерланди, Данія, Естонія, Литва, Латвія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Ісландія) має шанси і має намір конкурувати з НАТО. 8 із 10 членів цього об’єднання вже члени НАТО, а ще два — Фінляндія та Швеція — ось-ось ними стануть.

До того ж, майже кожен з учасників зустрічі говорив про те, що це саміт на підтримку НАТО, а в жодному разі не для конкуренції з ним. Допомога Україні з боку країн-членів НАТО, які не були присутні на зустрічі, є не менш важливою. Достатньо згадати артилерійські самохідні гармати Cezar від Франції та аналогічні зразки зброї від Німеччини, не кажучи про їх пряму та непряму політичну та економічну підтримку.

Можна сказати, що учасники саміту в Ризі — це авангард в допомозі Україні. Вони задають тренди, не тільки політичні, які завтра прийдуть і в інші країни Альянсу, щоб остаточно розгіпнотизувати кожного з його членів.

Віталій Сизов, спеціальний кореспондент каналу іномовлення України FREEДОМ в Європі