Сигнали Орбана: на чиєму боці угорський прем’єр — розбір від Мацуки

Угорський прем’єр Віктор Орбан прийшов на футбольний матч, одягнувши фанатський шарф із картою так званої “Великої Угорщини”, яка включає території сусідніх незалежних країн – України, Румунії, Словаччини, Хорватії. Тепер, коли скандал вщух, це дає змогу з холодною головою розібратися, що за сигнали і, головне, кому він посилає таким чином? Звертається до своїх прихильників? “Показує м’язи” Брюсселю? Чи “передає вітання” Москві? У цьому детально розібрався шеф-редактор телеканалу FREEДОМ Олексій Мацука.

Політична географія

Що зображено на шарфі з “Великою Угорщиною”? Кордони країни у складі Австро-Угорської імперії, ще до того, як вона програла у Першій світовій війні й на цій території утворилося кілька нових держав. 1920 року Угорщина втратила понад 60% своїх земель. І зараз вони є частиною сусідніх держав. Трансільванія в Румунії, Українське Закарпаття, сербська Воєводина, австрійський Бургенланд, частина земель тепер належить Словаччині, Хорватії та Словенії. У самій Угорщині вистачає тих, хто вважає втрату територій національною трагедією, тож для них Орбан миттєво став героєм, який публічно підтримав територіальні претензії. Але тут треба замислитися, чи тільки угорцям був цей сигнал?

Українське МЗС викликало посла Угорщини і вимагало вибачень від Будапешта. Жорстко, без дипломатичних формулювань, відреагували в Офісі президента. Образилися одразу кілька європейських країн: Словаччина, Хорватія та Австрія та Румунія, де проживає понад 1,2 мільйона угорців, тому особливе занепокоєння влади можна зрозуміти. До слова, у Словаччині живе понад 400 тисяч угорців, що становить 7% населення країни. І головний словацький дипломат навіть перейшов на недипломатичну лексику, назвавши вчинок Орбана — “бридотою”, а слова — “гниллю”, прозоро натякнувши, що Орбан поводиться, як Путін.

Чи може витівка Орбана бути натяком колег по ЄС, що європейці мають більше думати про свою безпеку, ніж про солідарність з Україною?

Меседж Кремлю

Важливо сказати, що Орбан не просто переплутав шарф чи невдало пожартував. Такий варіант неможливий. Він дуже досвідчений політик, який давно й усвідомлено використовує провокації для маніпулювання суспільними настроями та збереження влади.

На початку 20 століття відомий угорський поет Ендре Аді порівняв свою країну з поромом, який постійно курсує між Заходом і Сходом. І, схоже, саме цю давню угорську історію Орбан повною мірою використовує у своїй політиці. І коли прем’єр став дивуватися, чому його шарф викликав таку реакцію, він, звичайно, злукавив. Адже всі його виборчі кампанії, загравання з громадською думкою таки спиралися на ідею, що угорська спільнота — це щось більше, ніж територія в нинішніх межах Угорщини.

Натяки на це робляться постійно, але ненав’язливо, щоб можна було списати на помилку, якщо вже спалахне дуже гучний скандал. Той уряд країни опублікував у Twitter карту Угорщини, яка містила території Хорватії та Словенії. То з’їзд партії “Фідес” Віктора Орбана проходив на тлі великої карти так званої “історичної Угорщини” — такої самої, як зараз на шарфику. Потім сам Орбан опублікував привітання випускникам, зробивши його на тлі фотографії глобуса із зображенням “Великої Угорщини”.

І ця тема “спливає” постійно, причому контекст також відповідний. Наприклад, коментуючи ідею обмежити постачання російської нафти до ЄС, Орбан майстерно змістив акценти. І нагадав про втрату Угорщиною виходу до моря.

Політичні експерти впевнені: адресати для цієї гучної “картинки” ще й у Москві.

Саме в Росії Орбан побачив джерело дешевого газу для країни ще після своєї перемоги на виборах 2010 року. Російське паливо дало йому змогу запустити енергетичну програму, коли уряд диктує енергокомпаніям цінову політику. Це впливає на “комуналку”. Ціни падають і, звичайно, це позначається на електоральних настроях. Причому в Угорщині в рахунках за комунальні послуги навмисно вказують дві суми: перша — більша — реальна вартість послуги, а друга — менша, яку уряд нібито заощадив завдяки рішенню про стримування цін.

І у відносинах із Євросоюзом Орбан максимально використовує цю “газову карту”, щоб бути більш самостійним, претендувати на якесь “особливе місце” посередині між Москвою та Брюсселем, але водночас постійно говорити: нічого особистого — справа лише в енергетичній співпраці.

Але за ці роки всі переконалися, що для Москви газ не товар, а лише важіль впливу. Це можливість допомагати тим, хто грає на її боці, та погрожувати іншим підвищенням цін та відключеннями. Отже, впевнені політологи, розпочавши ці “особливі відносини” з Москвою, Орбан сам себе загнав у пастку, коли він уже не може діяти інакше — не підігрувати Росії, не блокувати європейські обмеження та санкції. Адже інакше він поставить під удар усю свою стратегію усередині країни.

А значить скандальний шарфик можна розглядати і як сигнал Кремлю: нічого не змінилося, я хоч і в “європейській сім’ї”, але швидше чужий серед своїх, я веду свою гру, ви можете на мене розраховувати.

Тут варто згадати публікації про якийсь компромат, який нібито є на угорського прем’єра. У 2017 році видання The Insider розповідало про зв’язки Обрана з кримінальним авторитетом Семеном Могилевичем, який у 1990-ті жив у Будапешті. Нібито Орбан взяв гроші від Могилевича перед виборами і Москва має цьому докази.

Але, крім конспірологічної версії, є і політична. Орбан дуже чітко вловив геополітичний тренд на розкол між Заходом та Росією. Його стратегія полягає у тому, щоб бути потрібним усім. Тісні стосунки з Москвою використовувати як важіль тиску на Європу та НАТО, а з іншого боку, підігравати Путіну у його грі на розкол у ЄС.

“Орбан — не путінська маріонетка, Путін його не контролює. Але їхні інтереси часто збігаються. Для Орбана відносини з Росією це важіль тиску на Захід. Як і для Путіна, стосунки з Угорщиною — це спосіб впливу на Захід. Але Орбан не має ілюзій, що союз із Путіним може замінити для Угорщини союз із Європою. Він повинен розуміти, що членство в ЄС та НАТО — саме те, що надає Угорщині цінності в очах Кремля”, — вважає політичний консультант Андраш Радноті.

Варто згадати, що Угорщина разом із Туреччиною гальмували прийняття Швеції та Фінляндії до НАТО. І якщо Туреччина мала хоча б конкретні претензії до цих країн, то Угорщина не має жодних претензій. Обран просто піарився на цій темі, а в результаті заявив, що Угорщина підтримає розширення Альянсу.

Нейтралітет по-угорськи

З початком повномасштабної війни Росії проти України Орбан не одразу зміг сформулювати свою позицію. Але в результаті таки оголосив про необхідність “світу в усьому світі” та дистанціювання Угорщини від “сторон конфлікту”. Це ще один прояв політики Орбана — бути між Москвою та Заходом і на цьому заробити певні дивіденди.

“Орбан почав говорити про те, що угорці повинні триматися осторонь цієї війни, що це не їхня війна, а війна двох слов’янських народів. І ми вже не могли переконати людей у ​​тому, що такий нейтралітет лише допомагає агресору”, — каже угорський опозиційний політик Іштван Сент-Івані.

З одного боку, Угорщина засудила напад Росії на Україну, але з іншого Орбан заявив, що головне — це безпека Угорщини. Із санкціями проти Росії Угорщина не погодилася, але й не використала свого права вето. Отже, Орбана і в команду “друзів України” точно записати не можна, але його уряд і не союзник Росії. Просто намагається, як то кажуть, “всидіти на двох стільцях”, заробивши політичний капітал і отримавши дешеві російські енергоносії, від яких ЄС відмовляється, а Угорщина — дуже не хотіла б.

Читайте також: Зима на фронті: як холоди змінять хід війни — аналіз Олексія Мацуки