Сьогодні о 13:16
Гучних поразок російської армії в Україні дедалі більше. Низка стратегічних помилок на фронті, український контрнаступ, що не зменшує темпів і через який Москва втрачає вже оголошені частиною Федерації території, вибух на Кримському (Керченському) мосту.
На цьому тлі в політичній еліті Росії розпочався конфлікт між різними групами впливу. Міністерство оборони РФ намагаються зробити “крайніми”, Путіна — обілити.
Чи полетять “погони”, а то й голови у російському Міноборони? У чиїх це інтересах? Як спроби політичного “перетягування канату” вплинуть на перебіг війни на українському фронті? Ці теми розбирав шеф-редактор телеканалу українського іномовлення FREEДОМ Олексій Мацука.
Новий удар
Вибух на Керченському мосту — хто б за ним не стояв — це серйозний удар рівня втрати крейсера “Москва”. І нехай версії різні: західна преса спочатку написала, що це українські спецслужби; у Києві пізніше заявили, що це наслідок “суперечок” між ФСБ та Міноборони РФ… Але тепер набагато важливіше, що після цього всього станеться. Кого в Росії оголосять винним? Адже здавалося б “недоторкане” Міноборони РФ зараз критикують усі, кого не візьми. “Яструби війни” — Кадиров і Пригожин — обрушилися з критикою генералів, і їх ніхто не спинив. А військові кореспонденти стали джерелом інформації для Путіна! Виходить, він перестає довіряти військовим даним? І все це відбувається на тлі українського контрнаступу, який триває, не зменшуючи темпи.
Чим більше таких гучних історій, як з Кримським мостом чи залишеними росіянами все новими населеними пунктами, тим голосніше в Росії звучать голоси незадоволених. У верхах почався “розбрід і хитання”. Російська армія першою потрапила до розряду “винних”. Що ж за цим стоїть? І що означає для України? Чи зіграє Києву на руку?
З ким воюємо?
У Росії зараз все частіше почали ставити важливі питання. По-перше, а з ким воюємо — з Україною, з НАТО, з англосаксами? А ціль війни в чому? Адже Україна не здається і навіть на переговори не погоджується, навіть якщо війна, яку в Москві задумували як “швидку та переможну”, триває ось уже понад пів року. НАТО зміцнюється та переозброюється. Санкції жорстко б’ють по економіці Росії, а мобілізація — по самих росіянах. Адже виявилося, що народ не хоче воювати! За кордон втекло більше чоловіків, ніж мають мобілізувати. Говорять про 700 тисяч (!) тих, хто виїхав, а мобілізувати мали триста тисяч — і це дуже приблизні цифри, реальних зараз не назвуть.
“З початку мобілізації з Росії поїхало майже 1 млн осіб, сказав Forbes співрозмовник, знайомий з кремлівськими оцінками. Інший співрозмовник в Адміністрації президента уточнив, що йдеться про 600 000-700 000 росіян. При цьому підрахувати, яка кількість тих, хто виїхав, залишають країну з туристичними цілями, не є зараз можливим”, — пише Forbes.
Перед війною у світі за інерцією сприймали Росію як корумповану, але сильну державу. Російську армію вважали серйозним супротивником. А що зараз? Після того, як Захід побачив величезні людські втрати, спалену техніку, бездарно розтрачені ресурси… І війну, з якої Москві тепер не зрозуміло, як виходити.
Як відповідь — почалися пошуки винних. З’явився і конкретний об’єкт критики — Міноборони та його голова Сергій Шойгу.
“В Росії відбуваються пошуки цапа-відбувайла — винних в поразках на фронті… Генерали теж винні. Вони некомпетентні, не мали сміливості сказати президентові, що армія не може воювати. Втрати досягли жахливих величин, вже за 60 тисяч убитих, за даними української сторони. Не гадатимемо. Все одно десятки тисяч убитих та ще, напевно, близько 100 тисяч поранених”, — заявив військовий аналітик Юрій Федоров.
Глава Чечні Рамзан Кадиров і засновник ПВК Вагнера Євген Пригожин, головні “яструби” війни, відкрито і досить жорстко обрушилися з критикою на військових. Кадиров прямо звинуватив у поразках під Ізюмом та Лиманом генерал-полковника Олександра Лапіна. Назвав “нездарою” і заявив, що його покривають у Генштабі. Далі — більше. Кадиров пов’язав поразку фронті з “армійським непотизмом”, тобто ставкою на “своїх людей”.
“Армійський непотизм не доведе до добра. В армії треба призначати командирами людей твердого характеру, сміливих, принципових, які хвилюються за своїх бійців, які зубами рвуть за свого солдата, які знають, що підлеглого не можна залишати без допомоги та підтримки. В армії немає місця кумівству, особливо у складний час”, — зазначив Рамзан Кадиров.
Його підтримав Пригожин, який ще напередодні оголошення мобілізації збирав у в’язницях карних злочинців і відправляв на фронт. Вони обоє представляють так звану “партію війни”, яка прагне перемоги на полі бою. Очевидно — за будь-яку ціну.
Також по темі: В образі улюбленця Путіна і з другою зіркою героя РФ: як Пригожин набирає ув’язнених до своєї ПВК
Ця перемога — якби вона сталася — справді дала б Путіну багато козирів. Він зміг би диктувати умови і Заходу, і Україні. І саме тому Путін благоволіє цій групі, а вони намагаються, як їм здається, висловлювати його думку. І, ймовірно, вручення звання генерал-полковника Кадирову — це якраз сигнал, що Путін благоволить людям дії. Кадиров також важливий для Кремля для внутрішньої стабільності. Адже не дарма ходили розмови, що саме Кадирова хотіли поставити керівником Росгвардії — 300-тисячного “війська”, підпорядкованому особисто президенту, яким зараз керує його колишній охоронець Володимир Золотов. Росгвардія потрібна як засіб проти можливих заворушень, так і для придушення бунту з боку якоїсь частини еліт. А на кого ще спертися Путіну?!
Ви скажете — а як же Шойгу? Адже він не просто міністр оборони! Він один зі стовпів режиму Путіна. Шойгу разом із Путіним — співавтор цієї війни. І завжди вважалося — він звільнить Шойгу лише у крайньому випадку. Адже, якщо зняти міністра, то, за аналогією, наступний в черзі — Верховний головнокомандувач, тобто сам Путін.
“Пряма критика Міноборони має на увазі і критику Шойгу, якого Путін, схоже, налаштовує на те, щоб той взяв на себе провину за невдачі вторгнення в Україну”, — йдеться у прогнозі Американського інституту вивчення війни.
Дійшло до того, що не доповіді Міноборони, а військові кореспонденти стали одним з джерел інформації про реальну ситуацію на фронті для Кремля. Путін провів кілька зустрічей з ними, і журналісти, незадоволені військовими, нібито намалювали йому реальну картину про ситуацію на фронті. А йдучи, за даними ВВС, запитували, чи отримував Путін у принципі дані про реальну ситуацію на офіційних брифінгах, які для нього проводили?
“Путін регулярно (!) приймає у себе воєнкорів, уважно читає їхні доповіді, ставить правильні питання, отримує об’єктивні відповіді. Знаю це з двох джерел. Тому коли деякі наші дегенерали хочуть щось приховати, зробити винними тих же воєнкорів, то краще не старатися. Наш Дідусь спецслужбист, а інформація з передової від воєнкорів у тисячу разів об’єктивніша. Тож у цьому інтриганстві дегенерали вочевидь програють. Згноїть їх Дідусь безжально як пити дати”, — пише колабораціоніст, один з лідерів терористичного угрупування “Новоросія” Павло Губарєв у своєму Telegram-каналі.
Після цього воїнкори просто накинулися на Міноборони з нещадною критикою. Виявилося, що погано скрізь — тактика, стратегія, керівництво, постачання, забезпечення. Шойгу теж потрапив під роздачу. Але тут є версія, що все це “показуха”. І зроблено було спеціально, в найкращих традиціях кремлівських підкилимних ігор, щоб “випустити пару”, знизити напруження обурення неефективним управлінням військами. Адже хотіли б у Кремлі відставок — принесли б уже когось на поталу. Але військкоми — навіть найскандальніші — поки виявилися “непотоплюваними”.
Непотоплювані
Мобілізація в Росії вилилася в якесь шоу, чи то герої фільмів типу “ДМБ” сьогодні зійшли з екранів у реальне життя, чи то в житті все так і було, як на екрані. Чого варта історія Хабаровського військкома. Губернатор усунув його з посади через помилкову мобілізацію половини призовників. Військкома перевели на аналогічну роботу до Магаданської області, а за три дні… повернули назад. І це не єдиний випадок. Ще дві спроби звільнити військкомів були призупинені Міноборони. Зрозуміло, що губернатори хотіли якось зменшити невдоволення мобілізацією, зняти з себе відповідальність. Але з Москви поставили їх на місце.
І начебто пристрасті трохи заспокоїлися. Але тепер — Кримський міст. Що прогледіли — провина Міноборони однозначна. Ще один удар по армії і по самому Шойгу.
Але це ще й удар по Путіну. Ще одна лінія, яка може якось змінити хід війни. Після обвалу Харківського фронту Кремль відповів псевдореферендумами та спробою анексії. На сьогодні цей ресурс вже вичерпано. Що далі? Адже відповіді може бути дві, діаметрально протилежні: або різке посилення військових дій, або ставка на переговори. Але як Москві організувати військову відповідь, якщо до неї не готові, а російській армії потрібна перепочинок і перекидання ресурсів.
Ставка на переговори. Можливо. Якщо вже очільниця Ради Федерації Валентина Матвієнко заговорила про парламентський майданчик на саміті “Великої двадцятки” на Балі… То, мабуть, Росія все ж таки покладає надії на переговори. Якщо не з Зеленським, то з Байденом. І в цьому контексті цікава відповідь американського президента, який днями на пряме запитання одного з репортерів — а чи збирається він під час “двадцятки” зустрічатися з Путіним — відповів не “так”, не “ні”, а “подивимося”.
Що означає це “подивимося”? Поінформоване джерело в дипломатичних колах пояснило нам, що позиція США — і про це говорили публічно — ця війна все одно колись закінчиться за столом переговорів. Іншого варіанту просто немає — доведеться домовлятися про умови миру. Ось тільки інше питання — з яких позицій. Сполучені Штати були дуже скептично налаштовані під час перемовин Арахамії та Мединського. Мовляв, це “розмова з пістолетом біля скроні”. Інша річ — виходити на обговорення умов перемир’я, якщо контрнаступ України буде успішним. Тоді, що називається, зі старту можна ставити Москві зовсім інші умови. До середини листопада — проведення “двадцятки” — часу ще багато. Україні важливо провести успішний контрнаступ, посилити позиції на фронті, щоб і позиції на можливих переговорах були значно сильнішими. А ось Росії доведеться, мабуть, обрати. Робити крайніми генералів і виходити на розмову про умови миру, або рятувати до останнього і їх, і Шойгу. Затягуючи війну ще більше — отже, йдучи ще далі в глухий кут, звідки дуже скоро взагалі може не бути виходу.
Як все буде — обов’язково розберемося в одному з нових відео на Youtube-каналі “Мацука повідомляє“.
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
