Наступ росіян на Курщині як спроба послабити позицію України на переговорах з США — розбір

В Курській області РФ тривають активні бойові дії. За інформацією британської розвідки, російські війська чинять дедалі більший тиск на українські сили із заходу, півночі та сходу. Українські війська, ймовірно, зберігають контроль над територією площею близько 300 кв. км.

Російська армія тисне на український рубіж оборони південніше міста Суджі. За інформацією низки моніторингових проєктів, росіянам вдалося відновити контроль над населеними пунктами Мартинівка і Мала Локня.

Крім того, противник не полишає спроб взяти під контроль логістичні шляхи ЗСУ. Мовиться про ключовий логістичний хаб українського угрупування в Курській області — Суми-Юнаківка-Суджа.

Для розв’язання цього питання російське військове командування ухвалило рішення про передислокацію з лінії бойового зіткнення в Україні в Курську область найбільш підготовлених операторів БпЛА. Саме з цим пов’язане деяке зниження активності російських БпЛА на Покровському та Торецькому напрямках на Донеччині.

Зараз у Курській області перебувають найбільш підготовлені оператори БпЛА. А також найбільш підготовлені підрозділи російської армії — дивізії спецпризначення Росгвардіі, бригади спецпризначення Головного розвід управління (ГРУ), бригади морської піхоти й дивізії повітряно-десантних військ. Загалом чисельність живої сили російських окупантів на Курському напрямку наразі становить близько 60-65 тисяч військових.

Варто зауважити, що активізація бойових дій у Курській області з боку російської армії пов’язана з міжнародними тенденціями, зокрема можливістю так званих “мирних переговорів”. Росія розуміє, що присутність українських Сил оборони підвищує суб’єктність України у перемовному процесі.

Ще до інавгурації Дональда Трампа The Wall Street Journal із посиланням на трьох близьких до Трампа людей повідомило, що план Трампа передбачає заморожування лінії фронту і створення 800-мильної демілітаризованої зони (майже 1300 км).

Тоді ця заява не викликала значного резонансу, але варто зазначити, що лінія бойового зіткнення становила 1200 км, а додаткових 100 км включали зону контролю Сил оборони України в Курській області. Тобто Трамп фактично створював для Росії дипломатичну пастку.

Тоді президент Володимир Зеленський в інтерв’ю виданню Le Parisien наголосив, що Україна не бажає здаватися та заморожувати війну.

“Скільки президентів чи прем’єр-міністрів не хотіли б оголосити про припинення війни, ми не збираємося просто здаватися і відмовлятися від нашої незалежності. Небезпека полягала в тому, щоб сказати: “Ми заморозимо війну та домовимось із росіянами”, — заявив президент.

Глава держави пояснив, що Україні потрібний справедливий і стійкий мир, а не перемир’я, яким може скористатися Путін для повторної військової агресії.

Після початку контрнаступу українських сил на Курщині у січні поточного року американська сторона наголосила, що така ситуація зміцнює позиції України на переговорах. Тодішній Державний секретар США Ентоні Блінкен заявив, що позиція українських сил на Курщині зіграє свою роль на потенційних переговорах про закінчення війни.

“Їхня позиція в Курську є важливою, тому що, безумовно, це те, що буде враховуватися в будь-яких переговорах, які можуть відбутися в наступному році”, — наголосив він під час пресконференції із південнокорейським колегою у Сеулі.

Своєю чергою, президент України Володимир Зеленський заявив, що присутність українських військ у Курській області є важливим важелем тиску на Росію як у військовому, так і в дипломатичному аспектах.

Під час пресконференції “Україна. Рік 2025” президент зазначив, що в майбутньому, коли Україна розглядатиме питання територіальної цілісності, Курська область може стати предметом обміну.

“Будь-якому випадку, Курська область може стати для нас важливим елементом обміну територіями, коли ми будемо досягати мети в питанні територіальної цілісності”, — сказав він.

Варто згадати, що ще до інавгурації Трампа агентство Bloomberg повідомило, що Росія розглядала можливість територіального обміну, зокрема Курської області, на частину окупованих територій України, ймовірно, Харківщину. Саме тоді відбулася активізація бойових дій російських військ на Харківському напрямку, зокрема наступ у районах Вовчанська та Куп’янська.

Щодо значення операції в Курській області:

• українські сили взяли під свій контроль до 1 300 кв. км території (росіяни називають 900 км²);
• Росія змушена була перекинути в Курську область боєздатні підрозділи (зокрема бригади морської піхоти, повітряно-десантних військ, спецпризначенців ГРУ та Росгвардії) загальною чисельністю до 60 000 осіб;
• за даними Головного управління розвідки Міноборони Украиїни, втрати росіян у Курській області склали до 48 000 осіб. Російська армія втратила значну кількість підготовлених військових кадрів, що негативно вплинуло на її бойову спроможність;
• Росія була змушена створювати оборонні лінії у Брянській і Бєлгородській областях, витративши на це понад 500 млн доларів;
• війна була перенесена на територію РФ, що підірвало престиж російської влади як всередині країни, так і на міжнародній арені.

Наразі важливо стабілізувати ситуацію в Курській області і у Сил оборони України є всі шанси це зробити. Проте щодо припинення вогню і подальшого “затишшя” є сумніви, адже Росія навряд чи погодиться на це, особливо на суходолі.

Загалом ситуація у Курській області залишається складною. Українські сили не залишають свої позиції і реагують на виклики відповідним чином. Попри інформаційні вкиди з боку Росії про загрозу оточення, українське командування діє виважено і відповідально.

У Генштабі ЗСУ заявили, що в Курській області тривають важкі бої, обстановка залишається складною, але вона під контролем українського командування.

За інформацією українського командування, найбільш масштабні штурмові дії з боку противника відбулися на напрямках із населеного пункту Коренєво на Суджу, а також на напрямках Новоіванівка, Мала Локня та південніше міста Суджа. До штурмових дій противник залучив найбільш боєздатні підрозділи з числа морської піхоти (177-го полку та 810-ї бригади), повітряно-десантних військ, кадирівців із батальйону “Ахмат”, 1427-го полку. У бій кинуто також найманців із КНДР чисельністю до двох батальйонів.

“Наше командування бачить всю повноту картини та вживає необхідних заходів із посилення стійкості оборони. Для стабілізації обстановки задіяно резерви головнокомандувача Збройних сил України. Завдяки цим рішенням підрозділи противника зазнали значних втрат”, — йдеться в повідомленні Генштабу ЗСУ.

Найбільших втрат у боях у Курській області зазнала 83-тя Уссурійська бригада морської піхоти ЗС РФ — близько 400 військовослужбовців убитими і пораненими з 480, які прибули на територію Курщини. Аналогічна ситуація з бойовими втратами особового складу і в 155-й бригаді морської піхоти ЗС РФ. Лише один штурм позиції Сил оборони України призвів до колосальних втрат у живій силі та техніці окупантів, фактично знекровив цю бригаду.

Про величезні втрати російської армії також свідчить те, Росія знову підтягнула північнокорейських солдатів на Курщину.

За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, із 12 000 військовослужбовців КНДР, вже передислокованих на територію Курської області, знищено близько 4 000. Тобто кожен третій, а це, безумовно, колосальні втрати особового складу як російських військ, так і військовослужбовців КНДР.

Росіяни прекрасно розуміють подальший сценарій. Присутність Сил оборони України в Курській області — це той самий козир, про відсутність яких говорив Трамп. Якщо до початку перемовного процесу вдасться витіснити Сили оборони України з Курщини, то в української сторони будуть гірші перемовні позиції. Тому саме з цим пов’язана інтенсифікація бойових дій.

На цей час основні стратегічні завдання російських військ — це спроби видавити Сили оборони України з Курської області. Це може послабити позицію України в переговорному процесі зі Сполученими Штатами.

Нагадаю, сьогодні, 11 березня, в Джидді (Саудівська Аравія) відбудеться зустріч української та американської делегацій з питання підготовки переговорів щодо досягнення миру.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Попередні огляди автора:

• Росія не здатна захистити свої стратегічні об’єкти від українських атак — розбір Дмитра Снєгирьова
• Анексія Криму: хто “здав” півострів росіянам і чи можна було уникнути окупації
• Сили оборони України перехопили тактичну ініціативу на Запорізькому напрямку — розбір Дмитра Снєгирьова
• Москва планує мобілізувати на фронт “зеків” і боржників — розбір Дмитра Снєгирьова
• Окупанти активізувалися на Куп’янському напрямку: цілі проаналізував Дмитро Снєгирьов