РФ актуалізує ризики: Норвегія дає відсіч Кремлю

У квітні 2010 року в Осло відбулася двостороння зустріч високопоставлених посадових осіб Росії та Норвегії. Прем’єр-міністр Норвегії Єнс Столтенберг заявив, що країни нарешті домовилися щодо спірної ділянки кордону в Баренцевому морі. А тодішній глава Кремля Дмитро Медведєв наголосив, що ця подія відкриє нову сторінку у відносинах, до якої сторони йшли близько 40 років.

Однак невдовзі стало очевидно, що боротьба за кордони та зони впливу з боку Кремля лише починається. Після лютого 2022 року Росія перетворилася не просто на сумнівного партнера для Осло, але й на пряму загрозу його безпеці.

Як РФ розпалює протистояння в Арктиці? Чому Норвегія опинилася під прицілом російських гібридних атак і чи зможе вона дати відсіч Кремлю? Про це в новому випуску програми “В Ізоляції” на телеканалі FREEДОМ розповіли політолог, експерт-міжнародник Максим Несвітайлов і заступник директора Асоціації енергетичних і природних ресурсів України Андрій Закревський.

Як змінювалися відносини між РФ і Норвегією?

У часи Холодної війни в Арктиці проходив єдиний прямий кордон між ворогуючими таборами — СРСР та країнами НАТО. А сам регіон розглядали як одну з головних арен протистояння. Однак після розпаду Радянського Союзу Арктика стала одним із місць, де міжнародна співпраця з Росією активно розвивалася.

В Осло, як і в багатьох західних столицях, було популярне хибне уявлення про те, що Москва зацікавлена в економічному розвитку та збереженні стабільності. Норвезький гігант “Statoil” понад 30 років вкладав мільярди у спільні з Росією розробки родовищ, як на її території, так і в себе вдома. Однак паралельно з наукою та бізнесом РФ просувала свої геополітичні амбіції.

З приходом до влади Путіна, у 2000-х роках, Кремль починає в Арктиці активну розвідку корисних копалин. А в 2010-х роках РФ будує там кілька військових баз з аеродромами.

Нині відносини між Росією та Норвегією можна охарактеризувати як вкрай напружені, каже Несвітайлов.

“В принципі, з Радянським Союзом у Норвегії особливих конфліктів не було. Тоді СРСР був більше зосереджений, як зараз кажуть, на глобальному Півдні. Вони намагалися поширити туди свій вплив, глобальне протистояння зі США, і не особливо дивилися в бік Арктики. Глобально стратегічно вони там розміщували якісь свої сили, у тому ж Шпіцбергені, де мають шахту й добувають вугілля, але в принципі якоїсь ескалації не було. Була велика геополітична гра, протистояння зі США. Після розпаду СРСР і після того, як Російська Федерація почала будувати свою геополітичну стратегію окремо, це якраз збіглося з приходом до влади Путіна”, — розповів експерт-міжнародник.

Архіпелаг Шпіцберген, або як його називають самі норвежці — Свальбард, одне з найбільш уразливих місць Норвегії. З 1920 року він має особливий юридичний статус: належить Норвегії, але є майданчиком для комерційної та наукової діяльності понад 40 країн. Але тільки Росія веде активну діяльність на Шпіцбергені. Росіяни там облаштували шахту, а поселення фактично перетворилося на російське містечко.

“Було вже кілька заяв з боку Російської Федерації про те, що Норвегія порушує акт, який був підписаний ще в 1920 році щодо Шпіцбергена, якраз для того, щоб створити формальне обґрунтування для посилення свого впливу. Адже архіпелаг має велике стратегічне значення для освоєння Арктики. Тому Російська Федерація поступово рухатиметься в цьому напрямку, особливо якщо в середині НАТО не буде єдності”, — говорить Несвітайлов.

Ситуація почала загострюватися у 2014 році, коли Норвегія відкрито підтримала Україну та продовжує це робити. І зараз вони почали ускладнювати для Росії рух їхніх кораблів у напрямку Шпіцбергена. Крім того, Російська Федерація активно веде підривну діяльність, передусім розвідувальну та шпигунську.

“У Норвегії вже було затримано кілька шпигунів, зокрема тих, хто видавав себе за релігійних діячів. Адже Росія нічого нового не вигадала — вони використовують релігію як спосіб шпигунства і впливу. Якщо подивитися на карту Норвегії та звернути увагу, де розташовані ключові військові об’єкти, то біля кожного з них є хоча б маленька, хоча б стара, але церква Московського патріархату, що знаходиться буквально в радіусі 1-2 кілометрів. А потім виявляється, що безпілотники якихось російських туристів несподівано літають над секретними норвезькими об’єктами і так далі”, — зазначає Несвітайлов.

Політолог, експерт-міжнародник Максим Несвітайлов. Скрін: uatv.ua

Ще одним центром російського впливу в Норвегії можна вважати прикордонне місто Кіркенес на північному сході країни. Кожен десятий його житель — росіянин. Подібні населені пункти стали плацдармом для російських спецслужб. Контррозвідка Норвегії неодноразово попереджала про загрозу саботажу на залізничних лініях і газових об’єктах, що постачають енергоносії в Європу.

Ще 2015 року Росія перейшла від конкуренції до протистояння, використовуючи мігрантів із третіх країн для дестабілізації регіону. Через прикордонний пункт Стурскуг до Норвегії потрапило понад 5 тисяч нелегалів.

Серед них, за даними норвезької розвідки, були завербовані російські агенти. До того ж, біженці діяли підозріло злагоджено. Оскільки кордон заборонялося переходити пішки, вони використовували інвалідні крісла та велосипеди.

Як мають діяти країни НАТО загалом і Норвегія зокрема для мінімізації російської загрози?

Загроза справді велика. У Норвегії неодноразово розгоралися скандали, пов’язані зі шпигунською діяльністю РФ. Москва усвідомлює важливість Норвегії як форпосту НАТО, що спостерігає за російським флотом і ядерним потенціалом. Норвезька контррозвідка активно проводить операції з виявлення російських агентів. Особливо важливо, як саме Норвегія реагує на ці виклики.

У липні 2022 року норвезьке видання NRK опублікувало розслідування, в якому стверджувалося, що за диверсіями з пошкодженням підводних кабелів на півночі країни, ймовірно, стоїть Росія. Перший випадок стався у квітні 2021 року, коли зникло близько 4 кілометрів ліній передачі даних для наукових досліджень. У січні 2022 року виявили, що зник сигнал на одному з двох кабелів, що забезпечують зв’язок архіпелагу Шпіцберген із материком.

У вересні 2024 року видання “Нью-Йоркер” написало про те, як ФСБ веде гібридну війну в прикордонній зоні північної Норвегії і переправляє шпигунів у Європу. За оцінками норвезької розвідки, у Мурманському управлінні ФСБ працює приблизно 300 співробітників, які стежать за норвезькими військами та об’єктами критичної інфраструктури в Кіркенесі та інших містах.

Несвітайлов зазначає, що нордичні країни серед партнерів України не мають ресурсів, щоб самостійно вийти в арктичну боротьбу і нав’язати Росії конкуренцію.

“Тут потрібна підтримка для партнерів. І бажано, щоб ці партнери не хотіли анексувати частину вашої території, а просто разом із вами на цій території будували якусь інфраструктуру, посилювали спільну колективну присутність у регіоні. У Норвегії — проукраїнська позиція і є розуміння того, що Росія є для неї — загроза”, — резюмував експерт.

Яку роль зіграла Норвегія у відмові Європейського Союзу від газової залежності?

Попри більш ніж 30-річну співпрацю, у вересні 2022 року норвежці вийшли з останнього спільного проєкту з Росією — розроблення Хар’ягінського нафтового родовища. Цей крок став символом повного і безповоротного відходу Норвегії з російських енергетичних проєктів. На даний момент норвезький гігант Equinor повністю витіснив “Газпром” з європейського ринку.

“Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, Норвегія, по суті, підставила Україні й усьому світу величезне плече, бо якби в цей момент не почала наново заробляти гроші на нафті та газі. У цей момент усі погрози Медведєва, наприклад, 4000 і 6000 євро за тисячу кубометрів газу цілком би здійснилися, бо жодних можливих способів швидко дати енергоносії та збити ціну, окрім відкриття родовищ, зокрема, газових, на Норвезькому шельфі, не було. Вони забезпечують всю Європу газом, вони забезпечують всю Європу нафтою. Якщо замислюватися, що таке Вrent? Це сорт нафти Північного моря. Коли я людям розповідаю про нафтогазову систему світу, вони чомусь упевнені, що Вrent — це взагалі якийсь американський стандарт або біржове вигадане слово. Нічого подібного, Вrent — це суміш родовищ Північного моря, де Норвегія посідає одну з найбільш лідируючих позицій”, — зазначив заступник директора Асоціації енергетичних і природних ресурсів України Андрій Закревський.

Заступник директора Асоціації енергетичних і природних ресурсів України Андрій Закревський. Скрін: uatv.ua

Наскільки реальні військові загрози РФ для північної частини Норвегії?

Тема “загрози зі Сходу”, або від Росії, стояла на порядку денному в Осло не один рік. Але після початку повномасштабної війни, Норвегія почала активно переозброюватися, модернізуючи свою армію, і, беручи на себе роль одного з ключових донорів у сфері безпеки України.

Осло надало Україні важливі системи ППО NASAMS, артилерійські радари, зенітні ракети та багато інших видів озброєнь.

Разом із Британією Норвегія сформувала коаліцію з морської оборони України, а сотні норвезьких інструкторів навчають українських військових.

У лютому 2023 року Норвегія першою затвердила багаторічну “програму Нансена” для підтримки України обсягом понад 7 млрд доларів США. А на початку 2025 року Осло приєдналося до міжнародної коаліції дронів, ставши 18 країною-учасницею ініціативи.

Росія крім іншого намагається послабити НАТО зсередини. У Кремлі сподіваються, що зможуть знайти спільну мову з президентом США Дональдом Трампом, домовитися про сфери впливу і тим самим розхитати Альянс. Однак, якщо НАТО збереже єдність, у Росії не буде можливості скористатися цим.

“Суб’єктність Європи потихеньку повертається, і я думаю, що це стане головним стримувальним фактором для Росії. Вона не готова воювати з колективною Європою. Якщо ж Європа розколеться, то з Норвегією або з кимось іще росіяни можуть потягатися. Але глобально ні економікою, ні збройними силами, ні технологіями вони із Заходом конкурувати не можуть. Їхня стратегія “розділяй і володарюй” або спрацює, або ні”, — вважає Несвітайлов.

Загрози для Норвегії з боку Росії — це реальність, яку, вочевидь, уже усвідомлюють не тільки в уряді, а й у суспільстві. Тому норвезькі військові у складі НАТО регулярно беруть участь у спільних маневрах. Уже в березні 22 року альянс ініціював навчання “Холодна відповідь”. Тоді близько 30 тисяч солдатів відпрацьовували ведення арктичної війни.

Про серйозне сприйняття кремлівських загроз свідчить і рішення уряду Норвегії оголосити про плани спорудження цивільних укриттів, які в обов’язковому порядку мають проєктувати для нових будівель. Як повідомляє видання Politico, цю практику було припинено 1998-го, однак на четвертому році повномасштабної війни Росії проти України, Осло реально відчуває військові ризики та небезпеки, як ніколи раніше.

Але позитивну роль може зіграти створення паралельних оборонних політичних і військових блоків.

“Це один із досить реалістичних сценаріїв найближчого майбутнього — те, що створюватимуться більш локальні військово-політичні блоки, які будуть більш зосереджені на регіональній безпеці, та або регіональній, або векторній безпеці. Якщо пригадати, вже заходила мова про союз Великої Британії, Польщі, країн Балтії, України та Данії. Я думаю, що якщо відроджувати якусь таку ідею, то, безумовно, потрібно і в бік Норвегії дивитися. Норвегія може бути в цьому дійсно зацікавлена”, — міркує Несвітайлов.

Росія в ізоляції — яка роль Норвегії в цьому?

Північноатлантичному альянсу потрібно більше єдності в ухваленні рішень і більше стратегічних ініціатив.

“Мені здається, що якби НАТО, як альянс, розробив стратегію розширення свого впливу в Арктиці, то якраз Данія, Норвегія стали б ключовими країнами поряд зі США, з Канадою в тому, щоб витісняти РФ. Там у них є великі перспективи, тому потрібно їх витісняти звідти паралельно з тим, щоб не давати свою агресію розвивати в Європі. І це все — серйозна стратегічна робота, фундаментальна, яку треба робити щодня, і це не закінчиться якимись там гучними заявами і просто, що ми маємо НАТО зробити жорсткішими, крутішими, як каже пан Хексет”, — вважає Несвітайлов.

Це та робота на об’єднання, яка має починатися вже зараз, тому що нові виклики вже стоять буквально на порозі, підкреслив експерт.

Закревський, зі свого боку, міркує так:

“Я пам’ятаю, як 2001 року подорожував з Архангельська до Мурманська через Біле і Баренцове моря на “Олені Яланській” — старому пасажирському судні, якому вже тоді було безліч років. Мені сказали, що це був останній пасажирський корабель на Північному морському шляху між Архангельськом і Мурманськом, і більше таких не залишилося. Зараз я точно знаю, що з часом не залишиться нічого з того, що було на Півночі Росії. Це занадто дорого, і Росія недбало ставилася до екології Північного Льодовитого океану”.

Експерт важає, що незабаром Китай скористається цим. Для Китаю це стратегічна мета — пробитися через Хабаровськ, подолати 2,5 тисячі кілометрів до Північного Льодовитого океану і тим самим скоротити морський шлях до Північної Європи з 17 тисяч кілометрів до 6-7 тисяч.

“Але Росії там не буде, вона для норвежців тепер уже взагалі нічого не представляє. Раніше вона для норвежців була конкурентом, тепер Норвегія дочекалася такого моменту, коли труп їхнього ворога проплив річкою. Я не думаю, що зараз, з огляду на досвід Другої світової війни, з огляду на блокаду норвезьких фіордів тощо, норвежці дозволять бути заблокованими. Швидше, вони заблокують Росію”, — підбив підсумок Закревський.

Агресивна політика Кремля пожвавила давні конфлікти, зокрема, в Арктичному регіоні. Шпигунські атаки, диверсії та підривна діяльність Росії — змушують норвежців переглянути свою політику безпеки. Адже навіть спільний сухопутний кордон між країнами у 200 кілометрів — виявляється лінією російської загрози. В Осло чітко усвідомлюють, що саме підтримка Києва та придушення кремлівської агресії в Україні гарантують, що російські танки не з’являться і біля кордонів Норвегії.

Попередні випуски проєкту “В ізоляції”:

Прямий ефір