Страх, репресії та примус за пеленою “русского мира”: що відбувається в окупованих містах України

Незаконна “націоналізація” і роздача квартир, а також земель росіянам. Репресії та тортури неугодних. Зачистка всього українського. Це короткий опис того, що відбувається на тимчасово окупованих територіях України.

Чим живуть люди в окупації?

В анексованому Криму російські окупанти “націоналізували” об’єктів нерухомості на 4,5 мільярда рублів. Це щонайменше 1 200 об’єктів нерухомості, які належали українським громадянам. Про це повідомив Центр національного опору.

“За словами місцевого гауляйтера Аксьонова, все майно належало українським бізнесменам, або тим, хто “не дружньо” налаштований до РФ. На сьогодні найбільші активи вже стали власністю РФ або продані новим “господарям”. Здебільшого це курортні комплекси та нерухомість комерційного призначення”, — повідомляє ЦНС.

У відомстві нагадали, що в лютому 2023 року так звані депутати кримського псевдопарламенту підтримали “націоналізацію” майна іноземних громадян і держав, які вчиняють щодо Кремля недружні дії.

У Центрі національного спротиву також звернули увагу: запорізький гауляйтер Євген Балицький теж повідомив, що вже понад 1000 баз відпочинку на узбережжі Азовського моря визнано “безхазяйними”, тож відповідно вони найближчим часом будуть “націоналізовані”.

Ситуація в тимчасово окупованому Бердянську (Запорізька область) вирізняється обстановкою правового свавілля. Окупаційна влада підтримує атмосферу насильства. Однак репресії від окупаційної влади — це звична практика для всіх захоплених територій. Так звана влада, як і раніше, боїться прояву українських настроїв і намагається “зачистити” найменші прояви.

На початку листопада після вдалих поразок Силами оборони України інфраструктури порту в тимчасово захопленому Бердянську російські окупанти провели рейд у найближчих районах — шукали навідників серед мешканців навколишніх будинків.

У всіх захоплених містах діє примусове лікування для підлітків, яких викривають у проукраїнській позиції. А от дорослим у реаліях окупації загрожують тривалі тюремні терміни.

Приміром, на окупованій території Донецької області в підрозділах у справах неповнолітніх перебувають на обліку 263 особи, з них 16 — за “дії екстремістського характеру”. 19 підлітків були поставлені на облік з початку 2024 року. До кримінальної відповідальності притягнули 161 неповнолітнього — усіх звинуватили в “радикалізмі”. Із них 48 примусово помістили до психіатричних закладів.

Репресії тривають і в Криму. 21 листопада затримали головного редактора кримськотатарського дитячого журналу “Арманчикъ” Едіє Муслімову. Її протримали 36 годин на допиті, а потім відпустили. Співробітники ФСБ пояснили Муслімовій, що її затримали, тому що до них “надійшов сигнал”.

Головред “Арманчикъ” повідомила, що їй довелося довго доводити законність роботи журналу. Слідчих цікавило, чому, маючи 1 485 передплатників, журнал ще “якось тримається”.

“Арманчикъ” — дитячий журнал, який допомагає вивчати кримськотатарську мову. Видається в Криму з 2011 року і виходить щомісяця. У 2019 році Муслімова повідомляла, що журнал переживає кризу і перебуває на межі закриття.

За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, влітку налічувалося 165 політв’язнів Криму, які відбувають покарання в російських колоніях. З них 100 — представники корінного кримськотатарського народу.

Паралельно з репресіями в окупації триває паспортизація. Людям, які мають майно в окупації, але не мають російських документів, пропонуватимуть оформляти “посвідку на проживання”, як іноземцям. З грудня для отримання будь-яких пільг необхідно мати російські документи, насамперед паспорт.

Думки експертів

Про різні проблемні аспекти життя українців на окупованій території в ефірі телеканалу FREEДOM розповіли:

• Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу;
• Павло Лисянський, директор Інституту стратегічних досліджень і безпеки, доктор філософії з політичних наук;
• Віктор Дудукалов, заступник голови Бердянської районної ради.

РЕФАТ ЧУБАРОВ: Росії необхідно тримати в постійному страху жителів Криму

— У Криму почали роздавати нашу неоцінену кримськотатарську землю. Кожен, хто підписує контракт на території Криму, або його близькі в разі його загибелі можуть розраховувати на ділянку землі. 4 300 ділянок виділяють для забезпечення плану під призов [на “СВО”].

Річ у тім, що земля є привабливим бонусом для залучення в російську армію як місцевих колаборантів, так і приїжджих людей з регіонів Росії в окупований Крим. Під виділення землі більше погоджуються підписувати контракти молоді люди, тоді як під грошову винагороду більше підписують контракти люди, старші за 45 років, які мають грошові проблеми, і які менше цінують життя. І щоб залучити молодь, от і пішли на виділення земельних ділянок. Сім’ї загиблих скаржаться, що питання виділення землі затягується після загибелі контрактника.

Єдиний “плюс” у цьому моменті, що окупаційна влада такими діями складає нам заздалегідь уже точно вивірений список військових злочинців. І коли Крим буде звільнено, можна сміливо брати списки учасників “спеціальної військової операції” із земельними ділянками і йти за ними, якщо хтось ще залишиться в Криму. Вони будуть віддані під суд, і нам не доведеться на них витрачати багато слідчого часу. Тому що ця земля ними отримана саме за вчинення злочинів проти України та її громадян.

Викрадення Едіє Муслімової нас усіх шокувало. Це 61-річна жінка. 21 листопада вона повідомила рідним, що прямує до своєї 90-річної матері. Але вона не дійшла до машини, яка стояла неподалік від будинку на парковці. А сама Едіє Муслімова зникла. Одразу адвокати в Криму почали з’ясовувати, де вона може бути.

Це в Криму вже вторована дорога: коли людина зникає, адвокати одразу прямують до слідчого комітету, управління ФСБ по Криму, до слідчих ізоляторів. Тому що, якщо про людину нічого не відомо і є явні ознаки її викрадення, то насамперед це справа рук ФСБ.

І коли адвокати пройшли цим колом, то скрізь говорили, що Едіє у них немає. Тобто явно брехали адвокатам, родичам.

Відпустили вночі, буквально за 20 хвилин до 23 листопада. Мабуть, їй поставили умову, щоб вона записала відео (вночі 23 листопада Едіє опублікувала відеозвернення у Facebook, — ред.). Але я дуже добре знаю цю сім’ю. Я дружив з її покійним батьком, він був набагато старшим за мене, наймудріша людина і дуже відомий у Криму. І сім’я теж дуже патріотична. Я побачив на цьому відео, як Едіє намагається добирати слова, вона всіх заспокоювала і висловлювала велику подяку за те, що її шукали і турбувалися про її долю.

Тобто 35 годин 61-річній жінці не давали спати, її допитували. Вони цікавилися її дітищем – Едіє засновниця і редакторка кримськотатарського дитячого журналу “Арманчикъ”, який видається з 2011 року. Окупантів дуже турбують подібні видання, оскільки вони дозволяють у режимі окупації Криму зберігати паростки кримськотатарськості. Зрозуміло, окупантів такі проекти дратують, і вони думають, як розправитися з подібного роду культурними проектами.

Страхітливі арешти спрямовані на те, щоб остаточно залякати людей у Криму, щоб вони просто нічим для суспільства корисним не займалися.

У хід ідуть усі відомі методи, насамперед це демонізація України. Це необхідно для того, щоб було легше скоювати злочини російським окупантам, насамперед на окупованих територіях України, куди вони направляють своїх солдатів.

Також діє залякування жителів окупації. Там постійно виявляють невдоволених, тих, хто не сприймає російську окупацію. Уже всі знають про те, що в Криму дуже заохочуються доноси і є спеціально підготовлені люди. Вони створили організації такі як СМЕРШ.

Кількість політв’язнів кримців збільшується. Частина людей, позбавлених волі, перебувають в умовах російських в’язниць вже і 7, і 8 років. Зрозуміло, в таких умовах у них загострюються хвороби, погіршується їхній фізичний стан.

Минулого року ми втратили двох людей, які були позбавлені волі саме за політично вмотивованими звинуваченнями. Це Костянтин Ширінг і Джеміль Гапаров.

Погіршується стан Ірини Данилович. Це громадська активістка, правозахисниця, яка отримала термін ув’язнення 7 років. У в’язниці вона практично втратила слух.

ПАВЛО ЛИСЯНСЬКИЙ: Жителям окупації дедалі складніше захищати свої права в суді

— Для Кремля дуже важливо, щоб громадяни України взяли зброю і пішли воювати проти свого народу. Тому зверніть увагу, що 85% з тих, кого призвали, відправляють у Південний військовий округ, командування якого керує військовими операціями проти України. І відповідно, це питання не кількісне. Воно ідеологічне.

Я на це дивлюся як на тест. Тобто вони ніби тестують, вони дивляться, яке є бажання у місцевих жителів віддавати туди своїх дітей. Я думаю, що в майбутньому вони спробують збільшити кількість призовників, тому що для них це додатковий мобілізаційний ресурс.

Якщо брати ось кількість, яку вони, скажімо так, призвали, то це по 50 осіб з тимчасово окупованої території Луганської та Донецької областей і по 100 осіб із Запорізької та Херсонської областей. Але чому менше з Луганської та Донецької області? Тому що там і так іде мобілізація для участі юнаків у військовій агресії Російської Федерації проти України.

Нещодавно ми випускали звіт, він називався “Примусова мобілізація робітників на окупованих територіях України”. Там ми показали систему розгортання мобілізаційних пунктів на нових окупованих територіях України і, відповідно, з відкриттям цих мобілізаційних пунктів для юнаків, яким виповнилося 17 років, виїзд з окупованої території вже був обмежений. Тобто коли там навчальні заклади — школи, технікуми передають документи у військові комісаріати окупантів, уже йде блок на юнаків, яким заборонено залишати тимчасово окуповану територію України.

Дуже широкі повноваження були надані прикордонній службі ФСБ для того, щоб вона здійснювала рейди перевірки жителів, які перебувають у цій прикордонній зоні. Іншими словами, це прикордонна зона, яка блокує фактично тих, хто просто хоче втекти з окупованої території. Така кількість людей, уже на початок 2024 року стала величезна кількість… У такий спосіб намагаються перекрити потік “ухилянтів” від служби в збройних силах Російської Федерації.

Ми не будуємо ілюзію, що в окупаційних судах можна захистити права людини. Ми бачимо, що і цей механізм окупанти заблокували для місцевих жителів. Буквально минулого місяця ми зафіксували випадки, коли місцевих жителів на окупованій території просто перестали пускати в суди. Тому що вони намагалися захищати себе від незаконних призовів у збройні сили РФ.

Людина приходить із позовом до суду щодо захисту своїх прав. А судова охорона в судах на неї складає адміністративний протокол із попередженням, що цей адміністративний протокол може перетворитися на кримінальну справу.

Тому єдиний вихід, який зараз залишається, щоб юнак міг уникнути служби в окупаційній армії — обстеження в лікарні.

А на тимчасово окупованій території просто немає нормальної системи охорони здоров’я, там велика кількість медичних послуг просто заблокована. Для цього люди роблять довідки, що потрібно, приміром, у якійсь лікарні пройти обстеження, і таким чином через ці довідки вони вивозять дітей на територію Російської Федерації, а звідти вони вже виїжджають в інші країни. Таким чином люди рятуються.

ВІКТОР ДУДУКАЛОВ: Із Бердянська просто вичавлюють соки, бо розуміють, що він не буде російським

— Якщо людина себе позиціонує як українець, це означає, що в перспективі вона залишиться без житла, без транспорту, без прав керування автомобілем тощо. І рано чи пізно людину буде визначено “на підвал”, де до неї будуть застосовані репресії, тортури.

За “найкращими стандартами” концтаборів Другої світової проводять репресії — людей б’ють струмом, відрізають пальці, відбивають кінцівки тощо. Тобто відбувається моторошне насильство. Це воєнні злочини, і скоюють їх озброєні представники РФ. Таких випадків дуже багато.

Буквально цього року окупанти опублікували список із 500 тис. земельних ділянок на території Бердянська і Бердянського району, які хочуть “інвентаризувати”. Вони зараз говорять про те, що будуть запускати чи то земельний реєстр, чи то кадастр. Так само як і з квартирами, усіх власників земельних ділянок треба провести через цей реєстр або кадастр. Зараз вони знову знаходять приводи для того, щоб по певних земельних ділянках власників не знайшлося. І вони будуть щасливо “віджаті” так званою владою.

“Націоналізували”, так би мовити, у різний спосіб, починаючи з фізично зайнятих квартир без єдиного документа, і закінчуючи більш-менш схожою на якусь офіційну так званою “націоналізацією”. Обіцяли, що “націоналізація” матиме два варіанти. Продаж з аукціону і дохід до місцевого бюджету. І другий варіант — це нібито віддавати нужденним.

Ніхто з по-справжньому нужденних у них нічого не отримав. Тим, кому потрібніше, у них, як виявилося, генеральські погони є або якісь інші статуси.

Як відбуватиметься опалювальний сезон, який розпочався, незрозуміло. Невідомо, відремонтували окупанти ті вузли, які треба було відновити перед опалювальним сезоном, чи ні. Що там з аварійними бригадами, зі співробітниками в бригадах? Що з матеріалами ремонтними? Як це відбуватиметься в умовах моторошного обмеження з електроенергією, з перебоями з подачею води?

Показником “русского мира” є те, що на початку опалювального сезону, коли заживили систему, люди почали воду зливати з батарей, бо її немає в будинках. Просто зливають воду з батарей для того, щоб посуд помити або зробити щось іще. Ось стандарти, які принесли окупанти на нашу землю. І ми розуміємо, що перспективи будуть тільки гірші й гірші.

Вони ж там усі визнають, що не назавжди [прийшли]. Ніхто не ставиться до всього так, ніби на цій території буде розвиток. Просто вичавлюють соки, вивозять усю техніку, все крадуть. Бердянськ — порожній. Уся нерухомість, яка була “віджата”, уже “роздербанена”. Абсолютно вся.

Читайте також: Випадки стали масовими: як в окупації забирають квартири в українських громадян, розповів Лисянський