99 років від дня народження Сергія Параджанова — історія легендарного режисера (ВІДЕО)

Сьогодні, 9 січня, — 99 років від дня народження метра українського кінематографа Сергія Параджанова. Великий кінорежисер і художник народився в Тбілісі (Грузія), але багато років життя провів в Україні. Саме з Україною пов’язані найбільш відомі роботи легендарного режисера, повідомляє FREEДОМ.

“Я — вірменин, який народився в Тбілісі і сидів у російській в’язниці за український націоналізм”, — говорив Сергій Параджанов.

Цей парадокс точно описує його життя. Він працював у десятках міст по всьому СРСР, а пізніше і за його межами. Народжений у сім’ї торговця антикваріатом, Параджанов з дитинства звик помічати незвичайне і звертати увагу на деталі. Усе це потім стало відмінною рисою його творчості. Перші чотири фільми критика прийняла прохолодно. За словами режисера, саме тому йому і дозволили екранізувати повість Коцюбинського “Тіні забутих предків”. За розрахунками радянського керівництва, не занурений в український контекст вірменин мав зняти прохідне кіно, а в результаті вийшов шедевр.

“Були в мене туристи з Чикаго, і один із них мені каже: “У нас актор не буде актором і не закінчить нашого кіноуніверситету, якщо не знає “Тіні забутих предків” у найменших деталях. Ну, я промовчала, не хотіла нас принизити, але про себе думаю: а ми що? Скільки до мене в музей людей приходить, які нічого не бачили і не знають. Але мене тішить, що після екскурсії кажуть: “Ось тепер і дізнаюся, і подивлюся”. Я їм завжди кажу: “Якщо не знаємо свого минулого, не буде й хорошого майбутнього””, — розповіла співробітниця будинку-музею кінофільму “Тіні забутих предків” Василина Зеленчук.

“Тіні…” вважаються магнум-опусом режисера, який вплинув на світовий кінематограф. Параджанов знімав проривні з точки зору техніки та кіномови сцени. Камера часто показує світ очима героя або динамічно рухається між персонажами без монтажних склеювань. А розповідь сконцентрована не стільки на сюжеті, скільки на емоціях героїв і символах. “Тіні” і донині вважаються найкращим українським фільмом.

“Я думаю, як би щось, (ну, я не кажу таке саме тому, що Параджанова повторити вже не можна, адже Америку можна відкрити один раз), але як би час від часу на європейський, світовий, північноамериканський, який завгодно ринок культури, творів, мистецьких практик, ідей потрапляло бодай щось приблизно такого штибу і приблизно такого масштабу, я думаю, що Європа і Америка і всі країни світу відкрили би нас задовго до 24 лютого 2022 року”, — коментує журналіст, голова комітету Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Юрій Макаров.

Радянська номенклатура визнала фільм Параджанова небезпечним. Причина — очевидне співчуття до долі українського народу в “Тінях”. І, звісно, явна любов до України. Усе, що в Радянському Союзі називали буржуазним націоналізмом. Загострила ситуацію й політична акція поетів на київській прем’єрі. У результаті фільм швидко зняли з прокату і фактично заборонили його розповсюдження. А на самого Параджанова завели кримінальну справу за 6 статтями, зокрема, звинувачуючи в українському націоналізмі та спекуляції. Жодну з них довести не змогли. Тоді режисера звинуватили в гомосексуальності. У СРСР за це карали тюремним терміном. Параджанов отримав 5 років колонії. Сам творець прекрасно розумів, чому його відправили за ґрати.

“Те, що є в мистецтві фанатичне захоплення етнографією, поезією, ритмами танців, архітектурою, пейзажами, горами, степом — це і є мистецтво режисера вміти узагальнити та створити символ, образ. Я пишаюся, якщо це називається українським націоналізмом. Український націоналізм — це не тільки розмовляти мовою і дитину віддавати в українську школу. Це формальності такі, зовнішні ознаки. Це породжує генія, породжує патріота, який захищає свою землю, тому що він її любить”, — розповів Параджанов в інтерв’ю канадським журналістам.

Через підірване у в’язниці здоров’я та політичну цензуру, безліч картин, про які так мріяв режисер, так і залишилися його ідеями. А автобіографічну “Сповідь” і новаторські “Київські фрески” закрили посеред роботи. Але фільми “Колір граната”, “Легенда про Сурамську фортецю” та “Ашик-Кериб” стали визнаними шедеврами режисера. Кожен присвячений народним мотивам трьох різних країн. А “Тіні забутих предків” отримали 39 міжнародних нагород і 28 призів на кінофестивалях.

Читайте також: Сатана обрав Путіна своїм спадкоємцем: інтерв’ю з кінорежисером Романом Балаяном

Як повідомлялося раніше, українська культура в період війни з Росією стала потужною зброєю в боротьбі з так званим “русским миром”. Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну стало сильним поштовхом для активізації багатьох культурних процесів у країні. В українському суспільстві не тільки відродився інтерес до незаслужено забутих пам’яток вітчизняної культурної спадщини, а й почався справжній ренесанс сучасного мистецтва. Кіно, музика, література, живопис, скульптура — зараз в Україні небувалий сплеск переживають практично всі види мистецтва.