9 місяців було щитом для південних міст: репортаж із села-привида під Херсоном (ВІДЕО)

Село Посад-Покровське під Херсоном майже 9 місяців перебувало на лінії вогню. В епіцентрі бойових дій воно опинилося від початку повномасштабного вторгнення Росії. Лише за сотні метрів звідси весь цей час точилися запеклі бої. Окупанти намагалися вибити українських захисників з околиць, застосовуючи всі види наявного озброєння. Але посунути лінію фронту їм так і не вдалося. Після відступу російської армії на лівий берег річки Дніпро до села-привида почали повертатися місцеві жителі, повідомляє FREEДОМ.

Посад-Покровське зруйновано. Село на трасі Миколаїв – Херсон від початку повномасштабного вторгнення російської армії було щитом для південних міст. Снарядів російські окупанти тут не шкодували. Тепер на вулицях суцільні руїни.

До повномасштабного вторгнення в Посаді-Покровському проживало близько 3 тисяч осіб. Зараз залишилося не більше 20. Через село проходила лінія оборони, яка стримувала російські війська і не дозволяла вести наступ у бік Миколаєва. Тут повністю знищені всі будинки та сільська школа.

“Поки 22 снаряди не випустять, у нас у садок там, вони не заспокояться. Потім, починаючи від 3 години до 4, гасять. І кожен день. Як я вижив? Як ховрах. Ви знаєте, що таке ховрах? Тільки він у нірці, а я в підвалі. Сапаю на городі, дивлюся — собаки біжать у підвал. Я кидаю сапу і сам туди. Вони як барометр, собаки. Вони відчувають краще, ніж людина. Серйозно кажу. А так я народився в сорочці. Мене уламком у руку поранило. Але тут лікар був військовий, до хлопців звернувся. Він витягнув уламок, обробив рану”, — згадує місцевий житель Василь.

Перші місяці повномасштабної війни всі, хто залишився в селі, виживали завдяки своїм запасам. Потім допомагали військові. Коли навесні стало тепліше, під обстрілами садили город.

“Курку заріжу, вона вже стара. Яйця були, відро яєць на тиждень. Ми вже майже закудахтали б, розумієте. А так солдатики, я відро яєць віднесу їм. А вони нам дають крупи, макарони, чай, каші, консерви, ось ці тушонки. Ми, як королі, жили цілий тиждень. Завдяки солдатам, спасибі їм. До смерті не забуду їхньої доброти. Не шкодую, що залишився. Зате три рази я врятував будинок сусіда і свій, горіли. Бомбили спеціально ввечері, щоб жах навести запальними ось цими. Воно падає на землю і горить! Будеш гасити, воно ще більше горить. Рядном збивав ось ці запальнички. А якби мене не було?” — розповів Василь.

Будинки в колись квітучому селі зараз розбиті обстрілами.

Жителька Посад-Покровського Вікторія разом із чоловіком повернулася до рідного села два тижні тому. Військові вивезли їх на початку березня 2022 року. Зараз відновлюють своє житло після російських обстрілів. Кажуть, їм ще пощастило — у житловому стані залишилася ціла кімната. Спорудам на подвір’ї пощастило менше.

“Це кухня в нас була. Кухня, сарай. Там свині були, гуси, качки. Усе згоріло. Усі [тварини] погоріли. Кухня в нас була літня. Сусідський будинок теж згорів. Якщо чесно, якщо кілька будинків [по вулиці] залишилося, то вже добре. Але люди все одно збираються повертатися. Навіть якщо будинки згоріли, все одно хочуть додому, тому що вдома завжди краще”, — сказала Вікторія.

Тепла південна зима дала час підготуватися до морозів. Їхати звідси подружжя більше не хоче.

“Усі труби перебиті, нічого немає. Ні світла, ні газу немає. Купуємо балони. Воду зі свердловини набираємо. У сусідів, друзів, знайомих. У бочки. Якось так. Ми не засмучуємося, все добре. Найголовніше, що ми живі і здорові. Усе буде нормально. Ми ще молоді, все облаштуємо”, — поділилася Вікторія.

Разом із Вікторією і чоловіком тимчасово живе сусід Сергій Лазанчин. Йому пощастило менше — рідний будинок абсолютно не придатний для проживання. По всьому подвір’ю — воронки від снарядів. Серед руїн стоїть згоріле авто. Зруйновано все, що було нажито за десятиліття.

“Усе розбите, все побите. Не знаємо, куди повертатися. Я сам чорнобаївський, але тут у Посаді 40 років прожив. 40 років і 30 із них це все будував. Усе сам. Нікого не наймали, нічого. Усе сам. Так що 30 років і будувалися. Якщо буде допомога якась від держави, щось дадуть, то відновлюватимемо. Якщо не дадуть, то розіб’ємо намет ось тут. Інших варіантів немає. Ні грошей, нічого немає за що його відновлювати”, — сказав чоловік.

Селом можна ходити тільки кількома протоптаними дорогами. Сапери перевірили основні, по околицях ще безліч боєприпасів.

“Фосфором в основному той край з боку Херсона, та частина села фосфором посипалася. “Гради”, “Урагани” були. Касети прилітали, “Смерчами” могли лупанути, С-300. Тут усе, що хочеш, арсенал величезний. По землі, якщо полазити, то можна знайти все, що завгодно. З гаубиць працювали, танків теж”, — розповів волонтер Олег Долголуцький.

Українські військові міцно тримали свої позиції. Село жодного дня не пробуло в окупації. Олег волонтерив від перших днів повномасштабної війни. Каже, спочатку допомагав солдатам, зараз розвозить гуманітарну допомогу місцевим жителям.

Після визволення Херсона в Посад-Покровському поступово налагоджується мирне життя. З кожним днем сюди повертаються і місцеві жителі. До сільради підвозять дрова та будматеріали — все, що потрібно для відновлення зруйнованого житла. Люди мають намір всю зиму провести тут. Раді, що зустріли Новий рік удома. Без ялинки та святкового столу, у напівзруйнованих, але рідних стінах.

Читайте також: Усю окупацію залишалися лише двоє жителів — репортаж із села-привида Богородичного Донецької області (ВІДЕО)