“Гранти” та пропаганда: як Кремль популяризує “русский мир” на Заході (ВІДЕО)

Всеросійський центр вивчення громадської думки щороку просить росіян назвати 10 найбільших свят, які вони відзначають. І щоразу список фактично однаковий. Із десяти найбільших свят – три релігійні, три світські, і чотири, пов’язані із вшануванням армії, війн і минулих перемог. 

У цій гіпертрофованій і хворобливій тязі до вшанування солдафонства ховаються два головні стовпи ідеології “русского мира” – благоговіння перед минулим, і визнання військових перемог найбільшими досягненнями їхньої країни.

“Русский мир” для самих росіян має цікавий акцент – він завжди зосереджується на минулому. Тому що російська влада не має що сказати людям про те, якою країна буде завтра. Немає цієї візії майбутнього – а саме на візії майбутнього будувався, наприклад, Європейський Союз”, – звертає увагу політолог Сергій Таран.

Минуле для росіян стає живішим і ціннішим того, що відбувається зараз у реальності. На масових мітингах на підтримку влади червоні прапори комуністів гордо майорять поруч із імперськими триколірними стягами царської Росії.

“Світова наука дуже швидко стрибнула вперед. Є певний клас людей, які можуть швидко навчатися та жити в майбутньому. Але є і велика кількість людей, які себе в ньому не знаходять. І якщо Росія не може конкурувати в науці (“Сколково”, в яке вони вклали дуже багато грошей, так і не стало “Силіконовою долиною”), вона бореться за вплив на людей менш освічених. Тобто, інструмент тут – релігія, в даному випадку – православ’я“, – вважає політтехнолог Петро Охотін.

Фактично в Росії, крім власне пропаганди, є лише два дієвих інструменти – природні ресурси, які дедалі більше втрачають важелі впливу в сучасному світі, й армія. Ще донедавна дієвим інструментом впливу Кремля, принаймні на ближнє зарубіжжя, була російська мова.

Однак влада більшості сусідніх із РФ країн дуже швидко усвідомила те, що перебувати в російськомовному світі – означає перебувати в “русском мире”, з усіма наслідками, що звідси випливають. Тож не дивно, що ареал застосування російської мови протягом останніх років стрімко згортається навіть у таких країнах, як Білорусь та Казахстан.

Справа в тому, що ідеологи Кремля безпосередньо прив’язують російську мову до ідентифікації людини з російським народом. Саме тому пропагандисти запровадили такий новий термін, як “розділений народ”.

А отже, потрібно всі ці землі, де проживають уламки міфічного російського народу, знову окупувати, аби повернутися до величі колишньої Російської імперії в кордонах від Балтики та Фінляндії до Чорного моря, і від Польщі до Далекого Сходу.

За “русский мир” на Заході ведуть пропаганду дві великі категорії людей: перша – це, власне, радянські емігранти. Це і представники антирадянської інтелігенції, яка втекла, чи яку навіть викинули з СРСР. Ніби в театрі абсурду, колишні злісні антирадянщики стають такими ж активними агентами впливу нинішнього путінського режиму.

“Російська Федерація цілеспрямовано створює інтелектуальні мережі людей, які критикують західні інституції, західний устрій німецькою, французькою, англійською мовами, в залежності від місця проживання”, – зазначає Охотін.

Грошові подачки під виглядом “наукових грантів” привабили не лише ідейних русофілів Заходу (хоча й таких чимало), а й нейтральних науковців – адже вони розуміли, якщо подадуть запит на грант, скажімо, у російську “Вищу школу економіки”, то отримають на свої дослідження незрівнянно більше грошей, ніж у рідному західноєвропейському університеті. Можливо, хтось наївно розмірковував, що росіяни дійсно дають великі гроші на науку, інші думали, що натомість росіяни попросять зробити щось незначне.

А відтак, такі ошукані науковці з’являються, скажімо, у складі міжнародної делегації в окупованому Криму, навіть не розуміючи, що порушили міжнародне законодавство. Але про це поговоримо у наступній програмі.

Більше випусків програми “Pro et contra” дивіться за посиланням.